Остання крапля - Здоров’я - dt.ua

Остання крапля

27 березня, 2015, 00:00 Роздрукувати Випуск №11, 27 березня-3 квітня

Офіційної статистики, скільки поранених у зоні АТО — як бійців, так і мирних мешканців, — заразилися вірусними гепатитами, ВІЛ/СНІДом, вірусами герпесу і т.д., немає. Таку інформацію неможливо знайти і на мирних територіях, де щоденно в лікарнях та госпіталях проводять операції, переливають кров, рятують потерпілих у ДТП, на пожежах тощо. 

 

 

Руслана в рідному містечку зустрічали як героя. Майже півроку він воював у зоні АТО (пішов добровольцем, не чекаючи повістки), не раз був поранений, та після госпіталю знову їхав на війну — додому обіцяв повернутися лише після перемоги.

Тяжке поранення під Донецьком зруйнувало всі плани. Втратив багато крові, але вижив, — хірурги дістали з його тіла жменю осколків, підлікували та й відправили додому. 

Невдовзі дружина потішила чоловіка новиною — в них буде малюк. Руслан, маючи маленьку доньку, звісно, мріяв про сина. Результати обстеження дружини були як грім із ясного неба — в неї виявили вірусний гепатит. 

Не повірили. 

Зробили повторний тест — результат той самий. У Руслана теж виявили гепатит. 

Захворювання печінки його родина, як і більшість знайомих, пов'язувала з проблемами харчування. Не одну годину просидів Руслан в Інтернеті — вишукував інформацію і про вірусні гепатити, і про те, як вони передаються та чим їх лікують. Дізнавшись, що ця хвороба передається і під час статевих контактів, теща не стрималася: "Це ти, зятю, привіз біду! Ми думали, що ти з терористами воюєш, а ти…" 

Згодом Руслан дізнався, що не тільки його спіткала така біда. Можна вціліти під обстрілами "Градів", але ніхто з бійців не застрахований від того, що його рятуватимуть, застосовуючи донорську кров, яка не пройшла належної перевірки на вірусні гепатити та інші тяжкі хвороби. "Лагідний убивця" — гепатит С, який починається безсимптомно, зробить те, що не вдалося ворожим снайперам і гранатометам. 

Офіційної статистики, скільки поранених у зоні АТО — як бійців, так і мирних мешканців, — заразилися вірусними гепатитами, ВІЛ/СНІДом, вірусами герпесу і т.д., немає. Таку інформацію неможливо знайти і на мирних територіях, де щоденно в лікарнях та госпіталях проводять операції, переливають кров, рятують потерпілих у ДТП, на пожежах тощо. 

"У нас немає фактів, що в період бойових дій комусь переливали нетестовану кров. І довідок таких немає, — переконує головний лікар Харківського обласного центру служби крові Вадим Яворський. — На території Харківської і Донецької областей потреба у використанні крові зросла неістотно. За останні 6 місяців 2014 р. харківський центр служби крові передав у лікувальні заклади понад 7 тис. літрів еритроцитної маси. Лише 6,5% було відправлено до військового госпіталю. Кілька разів ми передавали кров у Артемівськ та в лікувальні заклади Харківщини, де лікують переселенців.

У підручниках із військово-польової хірургії, виданих у радянські часи, написано, що лише 10–15% поранених потребують використання препаратів крові. Думаю, військові це підтвердять. Ми підрахували — в Артемівську, через який пройшло багато поранених, лише 12,5% потребували препаратів крові. 

 

Я зв'язувався з медичними закладами, які проводять тестування донорської крові в Артемівську, Краматорську та Сєвєродонецьку, — мене запевнили, що жодного разу вони не видавали нетестованої крові. Система заготівлі крові діє чітко".

У Міністерстві охорони здоров'я також стверджують, що служба крові працює як швейцарський годинник — точно і без похибок. У медичних закладах Дніпропетровська пройшли лікування майже 5 тис. поранених із зони АТО. За словами чиновників, кожному, хто потребував, переливали препарати крові, кожна крапля якої була ретельно перевірена. 

Ті, кому доводилося шукати кров для переливання собі або своїм рідним, зовсім іншої думки, бо з власного досвіду знають, як важко вирішувати цю проблему. Навіть якщо вдасться вчасно знайти необхідну її кількість, ніхто не може поручитися за якість. 

"Неритмічне державне фінансування призводить до перебоїв із постачанням тест-систем, — погоджується В.Яворський. — Зокрема, у Краматорську виникли проблеми з тест-системами на ВІЛ/СНІД. Але там заздалегідь підготувалися і мають двотижневий запас компонентів крові для переливання. Ми теж маємо свій запас і протягом кількох годин можемо доставити кров у Артемівськ або Краматорськ.

Волонтери часто згадують той випадок, коли військовий автобус зіткнувся з КамАЗом. Тоді загинуло 12 чоловік і стільки ж було поранених. Нам тоді всю ніч телефонували депутати, чиновники з обласної держадміністрації — потрібна кров! Ми зв'язалися з Артемівськом, — вони просили велику кількість, хоча в них був запас. Вранці ми відправили трохи крові. А потім поранених привезли у харківський госпіталь, де їх повністю забезпечили всім необхідним. Той галас, ті претензії, які зчинили волонтери, не повністю відповідають дійсності".

На засіданні круглого столу "Чим інфікує донорська кров?", який організувала народний депутат Тетяна Донець, було оприлюднено чимало фактів, котрі свідчать, що кризові явища руйнують службу крові. Замовчувати про них, коли в країні майже рік тривають військові дії, — все одно що зрадити тих бійців, які ризикують своїм здоров'ям і життям, захищаючи Україну.

До чого призведе робота Краматорської станції переливання крові, яка виконує функції обласної, без тест-систем для перевірки крові? Ніхто не знає, коли поліпшиться фінансування, коли будуть нові поставки тест-систем, на скільки часу вистачить запасів перевіреної крові. 

За словами Т.Донець, у Міністерстві оборони повідомили про результати тестування донорської крові, яку здавали всі охочі. Кількість виявлених випадків ВІЛ/СНІД зросла вдесятеро, порівняно з тим періодом, коли кров брали тільки у штатних, перевірених донорів. Слід негайно шукати вихід із кризової ситуації. 

А може, не варто поспішати? Адже середньостатистичні показники вимальовуються цілком "пристойні": ВІЛ/СНІД було виявлено в 61 донора з 32 тис. Центр контролю за соціально-небезпечними хворобами, який діє при Мінздоров'я, наполягає, що ситуація залишається стабільною, контрольованою, благополучною. Там не помітили збільшення кількості захворювань на соціально небезпечні хвороби. А обстеження крові на ВІЛ/СНІД, за словами керівництва центру, показує тенденцію до зменшення кількості таких випадків. Чиновники МОЗ теж не бачать причин для тривоги. 

"У нас не переливається жодна доза неперевіреної крові, — впевнений колишній заступник міністра охорони здоров'я Євген Мороз. — Наші стандарти перевірки відповідають світовим стандартам. 

Наразі ми ще не можемо на 100% гарантувати такі методи, як полімерно-ланцюгова реакція (ПЛР) та імунохемілюмінісцентний, але в нас є програма реформування служби крові, ми працюємо. 

Коли почалася АТО, лише служба крові була готова до війни, — ми мали в запасі 50 тис. літрів плазми. Кожна станція була забезпечена апаратурою, реактивами і т.д. для продовження забору донорської крові. Зараз постійно говорять про переливання крові в екстремальних умовах. А чому мовчать про те, що у світі вже ніхто не переливає кров? Використовуються лише препарати з неї". 

Науковці, лікарі, волонтери, пацієнтські організації б'ють на сполох, — вони мають удосталь фактів, які свідчать, що донорська кров не проходить належної перевірки і нерідко стає причиною тяжких захворювань. Але чиновники, здається, запрограмовані виключно на оптимістичні виступи. Навіть народний депутат Т. Донець так і не змогла добитися від них відповіді, як і де можна знайти інформацію про бійців, котрим переливали кров не лише в госпіталях, а й на полі бою, в екстремальних умовах. 

"Хто працював на передовій, той знає, як це - коли забираєш пораненого, але не довозиш його живим до госпіталю, - розповідає завідуюча відділенням трансфузіології Національного інституту хірургії та трансплантології НАМН Лариса Вахненко. - Санавіації ні, через шквальний вогню іноді по двоє - трое діб неможливо евакуювати поранених. Кожна хвилина може стати для них останньою. Таких хлопців необхідно рятувати на полі бою. Треба взяти швидкий тест, визначити групу, крові і т.д. І переливати. Це порятунок. Хто був на передовій, той розуміє , що багатьох поранених не встигають довезти до госпіталю, де, як нас запевняють, все обстежено та перевірено.

Я спілкувалася з хірургами, які там, на полі бою, переливають бійцям кров від донора з допомогою шприців. Вони переконані, що на передовій потрібні швидкі тести і порожні гемакони, бо шприци в польових антисанітарних умовах — це великий ризик. А гемакони допоможуть. 

Коли в солдата сильна кровотеча — треба переливати цільну кров, а не гратися з компонентами крові. На жаль, у нас поспішають відмовитися від цього — мовляв, застарілий метод. Польські вчені провели масштабне дослідження (в якому брали участь понад 500 солдатів) і дійшли висновку, що виживання поранених солдатів, котрим переливали свіжу кров, набагато краще, ніж у тих випадках, коли використовували її компоненти. Зазначену тезу підтверджують і німецькі фахівці, — професори Магбурзького університету рекомендують застосовувати цільну кров для порятунку травмованих та поранених. Цю тему неодноразово обговорювали на міжнародних конгресах, спеціалісти зі світовими іменами приїжджали до України, ділилися досвідом. Все це описано в науковій літературі.

Коли вже нарешті визнають, що в нас кров не перевіряється так, як необхідно? Ми вже сто років бідкаємося, чому не працюють лабораторії ПЛР, і робимо все по-старому. Слід один раз прийняти рішення — всю донорську кров перевіряти з допомогою ПЛР. І чітко його виконувати. Бо нам треба думати про АТО. Ніхто не знає, коли закінчиться ця війна. Має бути готовність номер один, коли все — cito! А не розповідати, як у нас усе гарно на станціях переливання і скільки донорів стоять у чергах".

Кров і препарати з неї проходять довгий шлях, доки потраплять до людини, котрій потрібне переливання. Кому пред'являтиме претензії пацієнт, впевнений у тому, що отримав невиліковну хворобу (вірусний гепатит або ВІЛ/СНІД ) саме під час переливання крові? Система діє так, що крайнім найчастіше виявляється лікар, який не має жодного стосунку ні до забору крові в донорів, ні до її тестування в лабораторіях. 

"Хоче лікар чи ні, але він, у разі потреби, зобов'язаний переливати кров хворому або пораненому, — пояснює директор Інституту гематології та трансфузіології НАМН професор Анатолій Тимченко. — Бо за кожним із них стоїть прокурор, який запитає: чому не рятував пацієнта, коли протокол лікування передбачає переливання?! Головна вимога — щоб збігалися група крові та резус фактор. Треба дивитися правді у вічі, — хірурги рятують життя, але вони не можуть передбачити, які наслідки будуть після переливання крові.

Чим інфікуємо пацієнтів? Вірусними гепатитами В, С і далі за алфавітом, аж до G, ВІЛ/СНІДом, сифілісом, — бо при перевірці крові методом імуно-ферментного аналізу (ІФА) їх не визначають. А заодно й іншими вірусами, яких близько десятка, — цитомегаловірусом, вірусом Епштейн-Барра, — на них взагалі не звертають уваги, відправляючи кров у лікарні та госпіталі. 

Переливаючи пораненому чи хворому кров, лікар прагне врятувати його здоров'я і життя. Трагедія в тому, що потім багато пацієнтів решту свого життя лікуватимуться від тих хвороб, які занесли їм разом із кров'ю.

Я на всіх засіданнях закликаю — наблизьте до військових лабораторії, в яких можна тестувати кров методом полімерно-ланцюгової реакції (ПЛР). Хоча б 4–5 таких лабораторій повинні працювати в Донецькій, Харківській та Дніпропетровській областях, які приймають найбільше поранених. А в нас ще з радянських часів кров тестують методом ІФА, який, на жаль, не дає бажаних результатів".

Притомним людям годі збагнути, чому в Україні п'ять років дискутують на тему, скільки ПЛР лабораторій потрібно Україні. Деякі чиновники вважають їх зайвою розкішшю, — навіщо з бюджету витрачати більше, коли є апробований і недорогий метод ІФА? 

"Два роки тому було ухвалено рішення про те, що 7 станцій переливання крові будуть оснащені апаратурою для ПЛР діагностики, — згадує президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк. — На тестуванні крові не можна економити, — це та економія, яка вбиває людей. 

Скільки можна переконувати владу, що на це необхідно виділити гроші з бюджету? Хай навіть це коштуватиме мільярд гривень. А на лікування гепатитів щороку потрібно мінімум 9 млрд. грн. 

Досі в Україні немає програми безпеки донорства крові, фінансування — мінімальне. Особливо це небезпечно стосовно реципієнтів донорської крові, — від 70% до 95% хворих на онкогематологічні захворювання дітей, яких успішно вилікували, інфіковані гепатитами! Яке майбутнє їх чекає? Єдиний вихід — молекулярно-генетичне тестування донорської крові (НАТ-технології), яке в країнах Євросоюзу визнане ефективним, а з липня 1999 р. є обов'язковим! В Україні це тестування запроваджували лише в поодиноких закладах Донецької, Київської та Луганської областей.

У червні 2013 р. ми обговорювали всі ці проблеми за круглим столом, який проводила Т.Донець, що й тоді була народним депутатом. Сьогодні ми знову обговорювали ті самі проблеми, розуміючи: ситуація не покращилася, а лише загострилася — через військові дії, через кризу, відсутність стратегічного мислення, корупцію".

Непросто розібратися, в яких умовах працює служба крові, коли один начальник стверджує, що кількість переливань збільшилася на 10-15%, інший каже, що на 25%. Статистика свідчить, що військові госпіталі значно збільшили застосування крові та її компонентів: Дніпропетровський — утричі, а Харківський — у 8 разів.

І вся вона, як ви здогадалися, була ретельно перевірена. Тільки не питайте — де і як.

Свого часу фахівці освоїли методи хемілюмінісцентних досліджень, які дають надійні результати. Але не в Україні, а в тих державах, котрі виділяють кошти не лише для закупівлі обладнання, а й для його роботи. У нас є потужні лабораторії, які можуть за добу перевірити 2800 зразків донорської крові. Однак вони другий рік не працюють — немає грошей на тест-системи та витратні матеріали. 

"За даними Інституту інфекційних хвороб Академії медичних наук, в Україні більш як 10% населення інфіковане вірусними гепатитами В і С. Це понад 4 млн людей, — каже директор ВГО "Зупинимо гепатит" Дмитро Коваль. — А чи знаєте ви, що гепатит С — не є протипоказанням для служби в армії?! 

Військові чиновники постійно посилаються на наказ Міноборони № 402 (від 2008 р.), у якому йдеться про військово-медичну експертизу Збройних сил України. Я його не просто прочитав, а вивчив. Призовники, воїни запасу і мобілізовані — то різні категорії людей. Мобілізованим не проводиться тестування навіть на ВІЛ/СНІД, а в нас іде вже четверта хвиля мобілізації. Скільки осіб, яких відправили в зону АТО, не було перевірено ні на ВІЛ/СНІД, ні на вірусні гепатити В і С?

Дивно чути, що на передовій не буває прямих переливань крові. У мене є заяви людей, у яких написано, що їм робили пряме переливання крові від бійців, котрі знали, що мають ту групу крові, яка "всім підходить". Причина зрозуміла — поранених не могли евакуювати по дві-три доби. Це не система, але випадків таких немало.

Військові наполягають, що немає можливості провести обстеження всього населення. Таж і потреби такої немає. Але тих, хто призивається до Збройних сил України, кого мобілізують, — обов'язково. Ми підрахували, що в рамках однієї хвилі мобілізації на тестування крові потрібно приблизно 10 млн грн. Це не такі вже й великі кошти, коли врахувати, яких проблем удасться уникнути, до того ж бійці знатимуть про стан свого здоров'я. 

Міноборони вважає обов'язком лікувати тих осіб, котрі захворіли під час служби. Коли ж бійця демобілізують — ніхто не займатиметься його здоров'ям, окрім нього самого. Мобілізовані — це не хлопчаки, а дорослі люди, серед яких чимало з вищою освітою, у тому числі і юристів. Вони знають, як захищати свої права, коли повертаються до мирного життя. Бійці здебільшого вважають, що вірусними гепатитами заразилися в госпіталі після поранення. Хоча це не факт, адже хтось міг піти на війну, маючи цю хворобу. А як це довести?

Вихід із ситуації простий — необхідно тестувати кров кожного, кого відправляють на фронт. Якщо ж у когось виявлять вірусні захворювання — він точно знатиме, що на передовій не має права здавати кров як донор. І час нарешті переглянути наказ № 402".

Військові, до речі, не заперечують проти внесення змін до цього наказу, кажуть, коли у
2008 р. його готували — ніхто не знав, що буде війна й мобілізація.

Війна на Донбасі загострила проблеми, які не вирішуються в нашій державі навіть не роками, а десятиліттями. ВООЗ рекомендує витрачати на діяльність служби крові 0,5 — 1% від усіх видатків на охорону здоров'я країни. Всі знають, що грошей у бюджеті немає. Але ж знаходить уряд чималі кошти на зведення стіни, яка захищатиме нашу територію від ворожих нападів. На порятунок здоров'я та життя бійців у скарбниці нічого не лишилось? А на захист іміджу держави, яка обрала європейський шлях розвитку? Фахівці стверджують, що Україна, мабуть, єдина держава в Європі, в якій, попри епідемії, переливають кров, яка не пройшла перевірки відповідно до міжнародних стандартів. Кожна її крапля — це питання життя і смерті багатьох людей. А на думку науковців — питання національної безпеки.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво