Наше коліно — не заіржавіє! Новий, український, ендопротез колінного суглоба вже ставить на ноги людей, котрих роками мучив біль

Вільний рух — одна з головних радостей життя. Але цінувати цю радість по-справжньому починають ті, хто її втрачає. «Ох-ох... — зітхають пенсіонери на лаві біля під’їзду, — як же коліна болять! Без палички вже й на ноги не підведешся... Напевно, відкладення солей...».

Однак, швидше за все, річ тут не в горезвісних «солях». Є така хвороба — остеоартроз — ушкодження хрящового покриття колінного суглоба. Внаслідок колись перенесеної травми хрящова прокладка між кістками суглоба, яка дозволяє коліну нормально працювати, передчасно зношується. Інші чинники виникнення остеоартрозу — ревматизм, порушення обміну речовин в організмі, хронічні інфекції тощо. Поява болю в суглобах, кульгавість, ускладнення в рухах — це перша стадія остеоартрозу. При останній, четвертій, людина, по суті, стає інвалідом. Причому біда приходить не тільки в літньому віці — на остеоартроз хворіють і 40-річні, патологія колінного суглоба може бути й уродженою.

Медицина намагається всіляко загальмувати розвиток хвороби і полегшити життя страждальцям, які роками, а то й десятиріччями мучаться від болю і неможливості повноцінно рухатися. У хід ідуть фізіотерапія, лікувальна фізкультура, таблетки, уколи, зрештою, хірургічне втручання. Та все ж величезна кількість пацієнтів отримують лише тимчасове полегшення, після чого остеоартроз накидається на них із новою силою. Залишається один вихід — розпрощатися із суглобом, який відслужив свій строк, і замінити його штучним.

Суглоб колінний — найскладніший.
І найдорожчий

Завдання, як успішно вживити в організм людини нову «запчастину», ортопеди почали вирішувати — у це важко повірити — 115 років тому! Ігор Руденко, завідуючий Запорізьким регіональним центром ендопротезування суглобів на базі 9-ї міської лікарні Запоріжжя, розповів мені, що перші спроби замінити справжній суглоб штучним було зроблено в Німеччині 1890 року. Перший штучний суглоб зробили зі слонячої кістки. Кріпити його до кістки людини пробували з допомогою гіпсу, порошку пемзи, деревної смоли. Але в усіх випадках після операції починалися ускладнення.

Згодом з’явилися нові конструкції суглобів, виготовлених із найрізноманітніших матеріалів, включаючи скло і метал, і з різним кріпленням: гвинти з шурупами, кістковий цемент. Ортопедична наука розробила штучні аналоги практично всіх суглобів, наявних у тілі людини, удосконалила методи проведення операції і виходжування пацієнтів. Так, сьогодні звичайна річ (у тому числі в Україні) — ендопротезування тазостегнового суглоба, порівняно простого за будовою. А от колінний суглоб медики вважають найскладнішим із усіх. Розробка і виготовлення його штучного аналога потребують високого польоту інженерної думки, так само, як операція з ендопротезування — високої кваліфікації хірурга-ортопеда.

Донедавна ендопротези колінного суглоба випускали всього сім країн. Коштують ці вироби, за нашими мірками, страшенно дорого: від 2 до 10 тисяч євро. Тому операції із заміни колінного суглоба в нашій країні до кінця 1990-х років виконували дуже рідко — у той час як весь цивілізований світ, що називається, крокував у ногу з часом. На Заході є таке поняття — «якість життя», одне з головних при визначенні рівня здоров’я. Тобто звична для нас формула «Живий — і слава Богу» там не підходить — треба почуватися настільки добре, щоб займатися улюбленою справою, бути корисним собі й оточуючим, подорожувати. Врахуйте ще тенденцію до старіння європейського населення. А багато українців, на жаль, просто не доживають до того віку, коли їм знадобиться ендопротез...

Український прорив

Тому справжнім проривом в українській медичній практиці став випуск першого вітчизняного ендопротеза. Його розробили інженери запорізького заводу «Мотор-Січ» під керівництвом начальника експериментально-технологічного відділу кандидата технічних наук Віктора Великого разом із запорізькими та дніпропетровськими вченими-медиками. На цьому підприємстві, основною продукцією якого є авіаційні двигуни, розробляють медичну техніку на замовлення лікарів уже 12 років. Але всілякі гвинти, пластини, стрижні в Україні виробляють десятки фірм. «А вищим пілотажем у даній галузі вважається виготовлення ендопротезів великих суглобів», — каже Віктор Великий.

Операції з встановлення вітчизняного штучного коліна в експериментальному порядку почали виконувати влітку 2004 року в Запорізькому регіональному центрі ендопротезування суглобів, де на той час нагромадили досвід встановлення ендопротезів імпортних. Керівник центру Ігор Руденко був одним із авторів нової розробки, яка не поступається закордонним за якістю й технічними характеристиками. Суттєво різниться лише одне — ціна: український ендопротез коштує наполовину дешевше — 1000 євро. Звісно, теж не всім по кишені, але головну перепону розвитку ендопротезування в Україні подолати вдалося.

Перші 30 виробів «Мотор-Січ» віддав безплатно трьом клінікам — двом запорізьким і одній дніпропетровській — в обмін на результати клінічних випробувань для підтвердження якості виробу. Ендопротези було поставлено соціально незахищеним пацієнтам і пільговикам. Практично всі операції пройшли успішно. Люди, котрі перенесли їх, уперше за довгі роки пішли своїми ногами. І в травні нинішнього року МОЗ видав свідоцтво про державну реєстрацію на ендопротез — він дозволений до промислового виробництва і клінічного застосування. Україна стала восьмою країною у світі, що розробила, створила і впровадила в медичну практику штучний колінний суглоб.

Звістку про державну реєстрацію ендопротеза оплесками зустріли учасники представницької українсько-німецької конференції травматологів і ортопедів, яка саме проходила в Запоріжжі. Серед німецьких лікарів були провідні фахівці в галузі травматології й ортопедії (так, Клаус Штайнбрук оперував знаменитих тенісистів Марата Сафіна і Євгена Кафельникова). Німецькі учасники високо оцінили досягнення українських колег, і це при тому, що ще кілька років тому ендопротезування суглобів було, на думку німців, «у нульовому стані».

Мрія про операцію

Ендопротез колінного суглоба складається з трьох частин. Стегновий компонент виготовляють із кобальтхрому, гомілковий — із титану, а вставку — з надвисокомолекулярного поліетилену під назвою хірулен. Коли зважуєш у руці стегновий компонент, відчуття — ніби піднімаєш гантель. «І цю масивну штуку людина носить у нозі?» — запитую у Віктора Великого. «А ви думаєте, у вас своя «деталь» легша?», — зауважує він.

Стегновий компонент важить у середньому 300—400 грамів. У середньому, тому що конструктори виготовили десять варіантів ендопротеза. Який саме розмір потрібний пацієнту, попередньо визначається за рентгенограмою, а безпосередньо під час операції хірург з допомогою спеціальних «пробників» остаточно підбирає необхідний ендопротез.

Проходить певний час після операції, і про неї нагадує лише акуратний шов на коліні. Неспеціалісту неможливо визначити, що у людини замість природного суглоба стоїть штучний — у коліна цілком звичайний вигляд. Носити у своїй нозі цю деталь — мрія людей, роками змучених болем. На страх і сумніви — робити операцію чи ні — у них уже не залишається сил.

Показовим є приклад запоріжанки Флорики Дубрової. Вона — лікар-травматолог із 45-річним стажем, 17 років завідувала відділенням травматології Запорізької обласної лікарні. Надаючи допомогу іншим людям, Флорика Яківна сама страждала від болю в колінних суглобах більше двох десятиріч, хоча постійно лікувалася, використовуючи найсучасніші методи. Зрештою, подивилася свої рентгенівські знімки. Вони перевершили найгірші очікування — хрящі вже були відсутні як такі. Тоді в Запоріжжі операції з ендопротезування колінного суглоба тільки починали робити, ставили лише імпортні ендопротези. Повністю довіряючи своїм колегам, Флорика Яківна погодилася на операцію, якою керував дніпропетровський професор Олександр Лоскутов. Причому їй поставили не один, а два штучні колінні суглоби — з інтервалом у рік. «Зараз мене зовсім не турбують коліна, — каже Флорика Дуброва. — Я нічого особливого в них не відчуваю, останні півроку пересуваюся навіть без палички».

А от 59-річна жителька Запоріжжя Елеонора Якуніна, котрій операцію зробили в лютому нинішнього року, змогла скористатися вже «моторівським» протезом. Останні п’ять років вона практично не могла ходити. Зараз, після першої операції з ендопротезування, найбільше бажання Елеонори Григорівни — поставити ендопротез і на іншу, поки хвору, ногу, яка не дає можливості повноцінно пересуватися. Прооперована нога нормально працює, згинається і розгинається як у здорової людини і майже не дає про себе знати. Відгуки пацієнтки про професіоналізм лікарів регіонального центру ендопротезування суглобів — найбільш захоплені.

Зі штучним коліном мішки тягати не можна

Офіційно запорізькі спеціалісти дають рік гарантії на свій виріб. Але з технічної точки зору ендопротез можна використовувати протягом усього життя. Реальний строк його експлуатації залежить від індивідуальних особливостей організму, виконання рекомендацій лікарів з харчування, фізичних навантажень тощо. Наприклад, тим, хто переніс ендопротезування, украй небажано йти у вантажники чи надриватися на дачі. Але можна плавати, їздити на велосипеді, грати в настільний теніс, бадмінтон, гольф, займатися бодібілдингом без підвищення навантаження на нижні кінцівки. (Про це говориться в спеціальній пам’ятці для пацієнта, складеній колективом клініки ортопедії Дніпропетровської державної медичної академії та відділення ендопротезування Дніпропетровської обласної лікарні.) Закордонна практика показує, що людина може повноцінно жити з ендопротезом і 10, і 15, і навіть 30 років.

Суглоб дорожчий, аніж вертоліт

Ендопротезування має ще один суттєвий аспект — ринковий. Для порівняння: обсяг світового ринку вертольотів, за словами Віктора Великого, становить 7—8 мільярдів доларів на рік. А обсяг ринку ендопротезів усіх типів суглобів з оснасткою і супутніми матеріалами — більш як 8 мільярдів! Приблизно чверть цього ринку займає колінний суглоб. Тому масовий випуск «штучного коліна» відкриває нові перспективи перед його виробником.

«За узвичаєними стандартами лікувальної практики в Україні треба робити 15—17 тисяч операцій з ендопротезування колінного суглоба на рік, як це робиться в країнах ЄС, США, Японії, — упевнений Віктор Великий. — А реально торік було зроблено усього 110—120, цього року передбачається довести кількість операцій до 200. Але ми очікуємо, що щорічно їхня кількість подвоюватиметься.

Зараз «Мотор-Січ» пропонує свою продукцію київським і донецьким клінікам, а також найбільшим лікувальним закладам Російської Федерації. «Моторівський» ендопротез проходить процес реєстрації та сертифікації в Росії. Недавно я побував і в Москві, провів успішні переговори з головним ортопедом міста Василем Зарею і головним хірургом медичної служби міністерства оборони РФ Миколою Єфименком. Роботу з «військового» напряму маємо намір розпочати з наступного року, а з «цивільного» — наприкінці листопада — початку грудня вже нинішнього року».

А в Запоріжжі от-от має відкритися новий корпус медсанчастини заводу «Мотор-Січ», де вже готова операційна для проведення ендопротезування. Таким чином, до двох запорізьких клінік і однієї дніпропетровської, які використовують у своїй практиці вітчизняні ендопротези, додасться ще одна.

У Запоріжжі та Дніпропетровську почали проводити операції з встановлення вже «платних» українських ендопротезів. Але і лікарі, й інженери розраховують у справі масового ендопротезування на державні соціальні програми.

P.S. За підсумками Всеукраїнського конкурсу науково-популярних статей «Наука та інновації — суспільству» 2005 р. публікація журналістки Ольги Боглевської визнана гідною першої премії.