Налякані менінгітом - Здоров’я - dt.ua

Налякані менінгітом

10 листопада, 2017, 16:54 Роздрукувати

Оскільки захворювання інфекційне, передається повітряно-краплинним шляхом, імовірність зараження — досить висока. 

Смерть маленької дівчинки від менінгіту в Києві викликала шок — батьки бояться водити малят у садки, з тривогою відпускають учнів на уроки. Трагічний випадок — уже другий цього року — змусив шукати інформацію і про саму хворобу, і про те, як захистити від неї дітей і дорослих. Оскільки захворювання інфекційне, передається повітряно-краплинним шляхом, імовірність зараження — досить висока. Що треба робити, щоб уникнути захворювання?

"По-перше, потрібно посилити контроль з боку батьків. Не поспіхом, не на ходу відправляти сина або доньку в дитячий садок, а обов'язково оглянути дитину, поцікавитися самопочуттям. При найперших симптомах нездужання залишати дитину вдома й викликати лікаря. По-друге — контроль у дитячому садку. При виявленні малюка з ознаками захворювання — не відправляти його в групу, не допускати контакту з іншими дітьми. І, по-третє, негайно інформувати батьків, викликати лікаря — дитину слід відправити на обстеження для встановлення діагнозу, — коментує ситуацію керівник Держпродспоживслужби Києва Олег Рубан. — Менінгіт має кілька різновидів, один з найбільш небезпечних — це менінгококцемія. Вона розвивається і протікає швидкоплинно — упродовж трьох-шести годин. Якщо людина вчасно не звернулася по спеціалізовану медичну допомогу, то потім надати її досить складно, а в деяких випадках — неможливо. Час іде навіть не на години, а на хвилини. У зв'язку із цим і має бути настороженість в усіх, хто працює з дітьми, але насамперед — у батьків. 

— Є завдання і для батьків, і для дошкільних закладів. А хто відповідає за профілактику, за інфекційну безпеку? Раніше зверталися в СЕС, а тепер треба в Держпродспоживслужбу?

— У нас, як відомо, відбулася реформа, багато що змінилося. Захворюваність на менінгококову інфекцію — це сфера відповідальності лікувальних закладів територій. Ми, як наглядова служба, виходимо в тому випадку, коли зареєстровані інфекційні захворювання, заходи проводимо за фактом — як пожежна служба. Сьогодні всі профілактичні заходи — це зона відповідальності батьків, дитячих і лікувальних закладів територій.

— Але ситуацію ваша служба моніторить? 

— Ми постійно отримуємо оперативну інформацію про випадки захворювання. Щорічно реєструється від чотирьох до шести випадків захворювання саме менінгококцемією, але торік було 10 випадків. На сьогодні в Києві зареєстровано 27 випадків, з них два — летальні. Захворюваність менінгітами, як правило, починається у вересні й триває до березня. Небезпека передачі інфекції висока ще й тому, що саме в цей період діти перебувають у школах, дошкільних закладах, багато часу проводять у закритих приміщеннях. Оскільки це захворювання передається повітряно-краплинним шляхом, це створює додаткові ризики. Тому так важливо, щоб батьки стежили за станом здоров'я своїх дітей і за найменших ознак захворювання — не вели в дитячий колектив, а залишали вдома і викликали лікаря".

Налякані батьки почали шукати інформацію, щоб більше дізнатися про менінгіт. Які ознаки свідчать про інфікування? Як відрізнити ГРВІ від менінгокока? Яка температура сигналізує про небезпеку? Що робити, якщо в сім'ї кілька дітей, а наймолодший відвідував садок, де трапилася трагедія?

Ірина, мама 4-річного Артемка, відтоді не знає спокою ні вдень, ні вночі — а раптом її син теж заразився? "Ознак хвороби немає, але ж будь-яка людина може бути носієм, тим більше, якщо був у контакті з хворою дитиною. Дуже хвилююся — у нас троє дітей, це все може бути небезпечно. Почала шукати інформацію. Зайшла на сайт Міністерства охорони здоров'я — що там радять батькам? Прочитала й жахнулася — виявляється, менінгіт має кілька видів, у тому числі паразитарний і амебний. Може, це якраз і є той агресивний збудник, від якого дитина згоряє за кілька годин? Де, як його діагностують? Нічого на сайті не знайшла. Наче й не було в Києві випадків смерті дітей від менінгіту. Написано, що одна з ознак хвороби — розгубленість пацієнта. Як визначити, розгублена хвора дитина чи ні, якщо вона у шоковому стані? Батьки під реанімацією точно були в розгубленому стані. Досі ніхто не може отямитися…"

Те, що батьки не все зрозуміли в публікації Мінздоров'я, — не дивно. Тема специфічна. Але й медики здивовані: звідки взялася така інформація? Ту "методичку", яку підготували в МОЗ, медики називають рефератом студента-трієчника, який скачав його з Інтернету, не заглиблюючись у зміст. Напевно, для чиновників найважливіше — продемонструвати реакцію на підвищення рівня захворюваності й летальні випадки. Вивісили текст — поставили галочку, що роботу виконано. 

В Україні про інфекційні хвороби не люблять згадувати — ні пояснювати ситуацію, ні оперативно вирішувати гострі проблеми. Усе, що рекомендує МОЗ, — зробити щеплення проти менінгіту, як вірусного, так і бактеріального. Вони, щоправда, не входять у календар щеплень, їх доведеться робити за власний кошт.

"Немає у світі такої вакцини, яка б одна захищала б від тринадцяти серотипів менінгококової інфекції, — пояснює вчений секретар Інституту епідеміології та інфекційних захворювань імені Л.Громашевського НАМН України Наталя Винник. — Для людей актуальні 5 серотипів :A, C, B ,W, Y. Зараз рекомендують використовувати дві вакцини, які в нас зареєстровані. Вони однакові за складом, створюють захист проти чотирьох серотипів А, C,W, Y. Багаторічні дослідження збудників менінгіту у дітей показали, що в Україні найпоширеніший тип В, але якраз проти нього в Україні немає вакцини.

— Що робити батькам, які тепер бояться водити малят у садок?

— Для початку обстежити своїх дітей, щоб переконатися, що вони здорові. 

Усі, хто перебував у контакті із хворою дівчинкою, повинні звернутися до лікаря та пройти обстеження. За правилами, дитсадок не повинен пускати дитину в групу, поки батьки не надали відповідної довідки від лікаря. Їм про це має сказати медсестра або лікар, який працює в цьому дошкільному закладі. Коли в когось із групи виявляють збудника, то його родину теж треба обстежити. Якщо в дитини або дорослого висівають менінгокок з носоглотки, навіть якщо немає симптомів, то обов'язково призначається превентивне лікування".

Дитячі інфекціоністи кажуть, що вже стомилися пояснювати, чим відрізняється менінгіт вірусний від бактеріального, чому застосовуються різні методи лікування. А менінгіт амебний — це для нас швидше екзотика, він частіше зустрічається в США, де його давно вивчили. У нашому випадку велику тривогу викликає той факт, що збільшилася кількість хворих з бактеріальною формою менінгіту, перебіг якої швидкоплинний і дуже важкий. Найбільше лікарів-практиків обурює твердження чиновників, що цю хворобу дуже складно діагностувати. Виходить, поки немає результатів обстеження — треба чекати, інакше, якщо діагноз не підтвердиться, лікаря звинуватять, що лікував неправильно. А якщо він залишить хворого без призначень і чекатиме результатів аналізів, доведеться відповідати за бездіяльність, яка призвела до погіршення стану пацієнта або навіть летального кінця. Випадок, який стався з київською бригадою екстреної допомоги, — переконливе свідчення того, що в нас є багато медиків з доброю освітою, досвідом роботи і високим почуттям обов'язку. Про це трохи згодом. Спочатку уточнимо — чи може лікар швидко діагностувати менінгіт?

"Якщо він хороший клініцист — звичайно, може. Це буде не остаточний діагноз, а підозра на менінгококову інфекцію, яка дозволить розпочати лікування хворого, — переконана завідувач кафедри інфекційних захворювань Національного медичного університету ім. О.Богомольця професор Ольга Голубовська. — Для багатьох інфекційних захворювань характерні болі в горлі і закладеність носа — назофарингіт. Ці клінічні симптоми характерні для безлічі станів, викликаних як вірусами, так і бактеріями. Але для менінгококового назофарингіту характерною ознакою є наявність гнійної доріжки на задній стінці глотки. Тому ми завжди кажемо своїм студентам, що в період зростання захворюваності про це треба пам'ятати.

Збудник захворювання має дуже характерну форму, відмінну від інших бактерій, що має важливе значення при діагностиці. Це можна виявити, якщо провести мікроскопію мазка з ротоглотки. Таким чином уже через півгодини можна отримати т.зв. лабораторний орієнтир і проводити лікування хворого. 

Захворювання має багато різних клінічних форм — від назофарингіту до менінгіту, найважчою з яких є менінгококцемія, т.зв. менінгококовий сепсис, летальність від якого може досягати 75%. Серед тих, хто вижив, у 10—15% спостерігаються залишкові явища (косметичні дефекти, втрата слуху, відставання в розумовому розвитку в дітей тощо). 

— Нещодавно ми були налякані пташиним і свинячим грипом. Тепер з'явилася інформація про амебний менінгіт. Чого треба боятися — хто носій цієї небезпечної зарази?

— Хворіє тільки людина. Вона ж є основним джерелом інфекції, особливо з прихованими формами захворювання. Воно має широке розповсюдження, але насамперед — у т.зв. африканському менінгітному поясі (до нього входять 26 країн), розташованому на південь від Сахари. 

Передається, як і грип, повітряно-краплинним шляхом, але, на щастя, збудник украй нестійкий у зовнішньому середовищі. У зв'язку із цим інфікування й поширення захворювання відбувається при більш тісних контактах, ніж при грипі. У зоні ризику опиняються родини, де був випадок менінгококової інфекції. Ризик зараження там зростає у 800 разів. Хворіють і дорослі, але в основному діти, на частку яких припадає майже 70% усіх випадків.

— Що стало причиною смерті київських малят?

— У них була найнебезпечніша клінічна форма — менінгококцемія. Саме цей стан, а не менінгіт, і призвів до летального кінця.

Чому так відбувається? Насамперед тому, що захворювання розвивається стрімко. Саме тому й лікувати його потрібно негайно і головне — правильно.

Якщо лікування починається на догоспітальному етапі — ще до того, як хворого привезли в інфекційне відділення, це може врятувати йому життя. У цьому випадку догоспітальна тактика має вирішальне значення, бо лік іде не на години, а на хвилини. Основним фактором агресії збудника є дуже сильний ендотоксин, який у 10 разів сильніший, ніж у кишкової палички. Він може викликати некроз судинної стінки (про що свідчать характерні шкірні прояви), підвищення температури тіла, порушення системи згортання крові, імунологічні зрушення тощо.

— Батьки дуже хвилюються за своїх дітей. До того ж немає достовірної і доступної інформації — що їм робити, як захищати свою сім'ю. Ольго Анатоліївно, що ви їм порадите?

— Найголовніше — вчасно звертайтеся до лікаря! Повірте, у нас достатньо професійних, відповідальних фахівців, які добре знають свою справу. 

Будьте спостережливими. Якщо буквально в перший день хвороби в дитини або дорослого температура швидко підвищується, він скаржиться на сильні м'язові болі — це вже привід звернутися до лікаря. Дитина відмовляється від їжі, монотонно плаче, скаржиться на біль — огляньте її уважно. Поява будь-яких висипів у будь-яких місцях (буває не тільки на тілі, а й на п'ятках) — ще один важливий симптом. Якщо при натисканні висип не блідне і не зникає — викликайте екстрену медичну допомогу.

Надання допомоги таким хворим здійснюється у два етапи: на догоспітальному і госпітальному. При цьому догоспітальний, мабуть, має не менше, а іноді й більше значення, ніж госпітальний. Цьому є приклади. Молодій дівчині на роботі раптом стало погано — зранку було все нормально, і раптом озноб, температура 38,5, з'явився сильний біль у м'язах. Що в таких випадках робить більшість людей? Поїхала додому, прийняла жарознижувальний препарат і заснула. А коли за кілька годин прокинулася, помітила на руках плями, злякалася й зателефонувала у "швидку". 

Я, як кажуть, знімаю капелюха перед лікарями екстреної допомоги: вони правильно встановили діагноз і відразу ж почали інтенсивне лікування, ввели необхідні препарати. Це врятувало дівчині життя. 

Її доставили в наше відділення, стан був критичний. Геморагічні висипи з'являлися й поширювалася по її тулубу миттєво. Протягом першого тижня відзначався виражений біль у всьому тілі, розвинулася ниркова недостатність, гострий респіраторний дистрес-синдром… Але наша пацієнтка, на щастя, вижила, її чекає тривала реабілітація. 

Шанс на життя їй подарували лікарі швидкої допомоги. Це була блискуча робота бригади, і насамперед лікаря Марини Семенівни Польникової з 9-ї підстанції, яка в таких екстремальних умовах обрала правильну тактику. Звичайно, відіграло свою роль і те, що в нашому стаціонарі був необхідний набір лікарських засобів для надання невідкладної допомоги таким хворих. Уявіть собі, чим усе закінчилося б, якби ми чекали, поки родичі куплять і привезуть усе необхідне?.. Кілька днів "тягнули" пацієнтку за рахунок своїх ресурсів, а коли довелося змінювати, посилювати терапію, звісно, підключилися родичі. 

Ця історія закінчилася благополучно для пацієнтки. А що буде завтра? Реформа? Чи є в ній місце для інфекційних хворих? Як "гроші ітимуть за пацієнтом" у тому випадку, коли йдеться про небезпечне захворювання, з одного боку — для самої людини, а з іншого — для суспільства? Інфекційні хвороби, спалахи, епідемії — це теж належить до питань національної безпеки держави. Отже, і допомога таким пацієнтам має надаватися переважно за рахунок держави, як, наприклад, у Латвії".

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 18 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво