Міністерству охорони здоров’я поставлено діагноз. Чи знає про це міністр? - Здоров’я - dt.ua

Міністерству охорони здоров’я поставлено діагноз. Чи знає про це міністр?

14 жовтня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №40, 14 жовтня-21 жовтня

У новому уряді найдовше залишалася вакантною посада міністра охорони здоров’я. Чутки навколо призначення глави МОЗ кілька тижнів розбурхували уми представників медичної громадськості...

У новому уряді найдовше залишалася вакантною посада міністра охорони здоров’я. Чутки навколо призначення глави МОЗ кілька тижнів розбурхували уми представників медичної громадськості. Називалися різні прізвища претендентів на це крісло. Нарешті  президент загадково проронив, що це буде «людина молода й енергійна». Здогадатися, кого мав на увазі Віктор Андрійович, було нескладно, тим більше  що неназваний претендент устиг «засвітитися» з коментарями на деяких телеканалах на тему охорони здоров’я (напевно,  з полі­тичного сховища було видніше, що відбувається в колись близькій йому галузі). Про реакцію медичної громадськості на таку неофіційну новину можна здогадатися... І ось пізнього вечора в середу стало відомо, що В. Ющенко підписав указ про призначення міністра охорони здоров’я. Ним став 42-річний Юрій Поляченко. Теж людина молода, але спокійна і стримана. Кандидат медичних наук, ортопед-травматолог. Він став дев’ятим міністром охорони здоров’я за роки незалежності.
Ю.Поляченко прийшов у МОЗ у переломний час, коли в системі охорони здоров’я намітилися докорінні перетворення. Чи зможе він стати натхненником цих перетворень в інтересах народу України? Чи зможе згуртувати з цією метою навколо себе досвідчених фахівців і небайдужу до долі медицини громадськість? Ці запитання зараз хвилюють багатьох.
Нижче наводимо точку зору на події в  системі охорони здоров’я, відомої людини й авторитетного спеціаліста, виконавчого секретаря Асоціації психіатрів України Семена ГЛУЗМАНА:
— Тема охорони здоров’я, на мій погляд, є дуже чутливою больовою точкою у сфері порушення прав людини. Те, що стосується в’язниць, катувань і знущань над підсудними, це, звичайно, жахливо, але стан охорони здоров’я так чи інакше стосується кожної людини, більше того — належить до розряду проблем національної безпеки. Якщо стагнація і саморуйнування системи триватиме й надалі, то це дуже вдарить по будь-якій владі і, зрештою,  загрожує самому існуванню держави.
Кілька років тому, коли наш президент був прем’єр-міністром, він розпорядився провести функціональне обстеження в МОЗ, результат якого нам вдалося опублікувати. Це страшний документ... Перший серйозний, відвертий і точний діагноз системі, точніше — її «голові», Міністерству охорони здоров’я.
Діагноз полягає в тому, що МОЗ не керує галуззю, а функціонує саме для себе, його діяльність украй неефективна. Зокрема  результати обстеження свідчать, що левова частка   робочого часу спеціалістів міністерства витрачається на так звані відписки (підготовку відповідей на запити апарату Кабінету міністрів, адміністрації президента, комітетів Верховної Ради і народних депутатів, на виконання доручень, які надходять із зазначених органів). «У міністерстві практично немає особистої відповідальності за виконання тієї чи іншої функції», «повністю відсутній метод управління, відомий як «управління, спрямоване на досягнення результатів»», більша частина робочого часу співробіт­ників цього відомства витрачається «на виконання поточних або дрібних завдань, не пов’язаних зі стратегічними напрямами» діяльності міністерства.
Сумно не тільки тому, що ніхто не звернув уваги на цей документ. Трагізм ситуації ще й у тому, що фахівці, котрі проводили це дослідження — дві молоді жінки  з чудовою освітою (навчалися в Америці і Великобританії й повернулися звідти з романтичними надіями допомогти Україні стати європейською країною), на сьогодні    в еміграції. Їхні знання й уміння в рідній країні виявилися не затребуваними...
Багато моїх колег-медиків сприйняли діяльність попереднього міністра охорони здоров’я Поліщука з іронією. І це пов’язано не тільки і не стільки з якимись конкретними прорахунками чи помилками — лікарі здебільшого дуже консервативні (ця особливість, як мені здається, обумовлена фаховими ризиками). На мій погляд, основна проблема Полі­щука-міністра в його... щирості. Він поганий політик. Ідеї, які він намагався впроваджувати, по суті були правильними. Впроваджувалися ж вони не завжди правильно... Бурхливий сплеск обурення викликав наказ, відповідно до якого, ви­пуск­ники медичних вузів, котрі навчаються за бюджетні кошти, мусили відпрацювати три роки в провінції. А що, власне, в цьому поганого? Багато  нині відомих медиків розпочинали свій фаховий шлях у віддалених закутках країни, куди вони після закінчення медінституту отримали направлення. Я теж після медінституту поїхав працювати в Житомирську область. Якщо молода людина навчається «на бюджеті», тобто за гроші платника податків, то повинна й попрацювати на нього. Інша річ, що проводилася така політика не продумано... І це відразу ж використали деякі сили проти нового керівництва МОЗ.
Донедавна Міністерство охорони здоров’я було цілком закритою системою. Поліщук спробував зробити діяльність відомства прозорою. На мій погляд, найважливіше з його нововведень — публічні слухання головних спеціалістів. Якщо раніше «головспеци», навіть коли це були розумні люди, принципово нічого не вирішували і до їхньої думки мі­ністерські чиновники не прислухалися, то останнім часом була спроба зробити головних фахівців радниками міністра з різних напрямів. Інформація про такі слухання розміщувалась на сайті МОЗ. Для України це унікальне явище, перші демократичні паростки в системі охорони здоров’я.
Невдоволення багатьох медиків викликало скорочення спеціальностей. Але ж це цілком розумне і виправдане рішення, тому що неможливо управляти системою, в якій нараховується понад сто п’ятдесят медичних фахів, надлишок одних спеціалістів і гостра нестача інших. Проте багато лікарів не зрозуміли, що йдеться лише про формування номенклатури спеціальностей і не стосується тих, хто займається лікуванням біля ліжка хворого. Водночас це рішення — перший крок до впровадження справжньої сімейної медицини.
Тобто були зроблені заявки на серйозні перетворення стратегічного характеру. Це неминуче торкнулося б інтересів тих, кого цілком влаштовувало сформоване становище. Не дивно, що це викликало дуже великий опір із боку медичної номенклатури і т.зв. академічної еліти. Почала формуватися «п’ята колона». Люди, випадкові в медицині й охороні здоров’я, відчули холодний вітер в обличчя. Вони розуміли, що вслід за початком реформи настане її розвиток, і тоді виникне потреба підтверджувати рівень професіоналізму не тільки у практичних лікарів... Що частина лікарів і навіть докторів меднаук повинна підмітати вулиці...
І ось зажевріла надія на зміну цієї системи. Адже можна підписувати різні декларації, заколисувати солодкими обі­цянками, а в дійсності нічого не змінювати. Я перебував у в’язниці, коли Радянський Союз підписав декларацію про дотримання прав людини, і це не зашкодило мені відсидіти весь термін за гратами. Річ не в добрих намірах, а в реальних діях. Міністр Поліщук наважився змінити порочну систему...
Три тижні галузь перебувала у «підвішеному стані». Але ж ми живемо не в Італії, США чи Англії, де існує стійка система влади, традиції, держсекретарі і кадрових перетасувань нагорі пересічний громадянин на собі не відчуває. Ми тільки вчимося європейської моделі демократії. І хоча рядові лікарі, як і колись, щодня роблять операції або лікують психічно хворих, проте  вони відчувають ситуацію невпевненості опосередковано, тому що в «підвішеному стані» перебуває вся чиновницька рать міських та обласних відділів охорони здоров’я. Традиція ж у нас яка? Прийде новий міністр  і скасує напрацювання попереднього...
Я розумію, що в ситуації, яка склалася з призначенням міністра охорони здоров’я, усе вирішує тільки одна людина — президент. Це не демократично. Так робили і Брежнєв, і Кучма. Коли президент приймає рішення про главу галузі, не радячись із її авторитетними представниками, то це свідчить, що традиції тоталітаризму в нас, на жаль, поки що живі й непереможні. Ой як важко нам даються уроки демократії!..

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №43-44, 16 листопада-22 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво