Майже дежавю. Роздуми після форуму Академії медичних наук - Здоров’я - dt.ua

Майже дежавю. Роздуми після форуму Академії медичних наук

11 лютого, 2011, 14:59 Роздрукувати Випуск №5, 12 лютого-18 лютого

Виступаючи на загальних зборах НАМН України, автор цих нотаток нагадав своїм колегам про те, що в останні роки вже мали місце невиправдані за своєю тональністю та змістом виступи деяких посадових осіб щодо діяльності Академії медичних наук.

Виступаючи на загальних зборах НАМН України, автор цих нотаток нагадав своїм колегам про те, що в останні роки вже мали місце невиправдані за своєю тональністю та змістом виступи деяких посадових осіб щодо діяльності Академії медичних наук. У низці публікацій стверджувалося, що, мовляв, Академія меднаук мусить займатися виключно наукою, а клініки її інститутів слід підпорядкувати МОЗ. У відповідь на такі судження ще понад два роки тому члени академії опублікували в «Дзеркалі тижня» статтю «Академія медичних наук: вимисли та реалії». У ній було аргументоване положення про те, що клініки академічних інститутів є не тільки лікувальними, а й науковими підрозділами — саме тут проводяться наукові дослідження, спрямовані на розробку нових і вдосконалення наявних методів діагностики, лікування та профілактики найпоширеніших хвороб. Відокремити наукову діяльність від клінічної неможливо. І ще установи АМН України тісно співробітничають між собою, комплексно вирішуючи найважливіші для медичної науки та охорони здоров’я проблеми. Це серцево-судинні захворювання, хвороби нервової, ендокринної систем, опорно-рухового апарата, проблеми медичної екології тощо. Академія медичних наук працює на охорону здоров’я населення, аж ніяк не конкуруючи з Міністерством охорони здоров’я, а співробітничаючи з ним. Зокрема, наукові установи академії за роки її існування брали участь у розробці та виконанні багатьох національних і державних програм, спрямованих на боротьбу з найбільш поширеними захворюваннями, на збереження здоров’я населення та охорону навколишнього середовища.

З участю вчених АМН розроблено та вдосконалюються стандарти лікування. Наукові працівники академії беруть участь у розробці нормативних документів для МОЗ. Координується наукова діяльність установ системи АМН і Мінздоров’я України з участю спільних проблемних комісій, на яких обговорюються і ухвалюються рішення з пріоритетних проблем розвитку медико-біологічних, клінічних і профілактичних дисциплін.

«Усе це свідчить про те, що, виходячи з державницьких позицій, Міністерство охорони здоров’я має бути зацікавлене не в руйнації Академії медичних наук, а в посиленні співробітництва з нею, сприянні розвитку медичної науки. Але для цього потрібно стояти на таких позиціях» — (цитата зі згаданої статті в «ДТ»).

І ще було особливо підкреслено, що в жодній країні світу наука не створюється під наглядом чиновників якогось міністерства. Наука розвивається за своїми законами у творчому середовищі вчених або в університетах, або в наукових інститутах (центрах). Саме тому при організації АМН і було ухвалено рішення об’єднати науково-дослідні інститути медичного профілю в системі академії.

Дослідні установи, що входять до складу нинішньої НАМН, є, як правило, провідними науковими — теоретичними, клінічними та профілактичними — центрами, в яких працюють висококваліфіковані наукові кадри, котрі плідно розвивають певні напрями медичної науки. Про високий рівень наукових розробок свідчить те, що майже щорічно їх відзначають Державними преміями України в галузі науки і техніки. Результати наукових досліджень активно впроваджуються в практичну охорону здоров’я.

Зрозуміло, для ефективнішого вирішення пекучих проблем практичної лікарської діяльності, раннього виявлення передпатології та патології необхідне систематичне проведення та постійне вдосконалення принципів і методів фундаментальних досліджень. Висвітленню отриманих результатів була присвячена спеціальна доповідь, яка відкрила наукову частину зборів академії. У ній академік Ю.Кундієв представив результати багаторічних розробок інститутів АМН з пріоритетних проблем медичної науки та практики. Було продемонстровано фактичні матеріали, отримані вченими в різних галузях патологічної фізіології, морфології, генетики, радіології тощо, які дали змогу обгрунтувати і запропонувати конкретні методи ранньої діагностики, терапії, профілактики найпоширеніших хвороб.

Зміст доповідей і виступи учасників зборів, здається, не викликає сумніву в тому, що дослідницька діяльність АМН спрямована на вирішення пріоритетних завдань, які мають значення для збереження здоров’я населення України.

Вчені Академії медичних наук України широко публікують результати своїх досліджень. Щорічно в закордонних виданнях з’являються наукові статті членів НАМН з актуальних проблем фізіології, ендокринології, медичних наслідків аварії на ЧАЕС, кардіохірургії, нейрохірургії, геронтології, охорони здоров’я матері та дитини тощо. Здебільшого це рейтингові англомовні журнали, такі як Nature, Science, Cell Biology International, Biotechnology, Bioengineering Neuroscience, American Journal of Physiology, International Journal of Physiology, Cancer, Diabetology, Journal of Radiation Neuroendocrinology, Experimental Oncology, Medicine Mutation Research, Radiation Research, Japan Journal of Cancer Research, Cancer Research, International Journal of Cancer, Virchow’s Archive, Environmental pathology, Urology Diagnostic Molecular Pathology, Histopathology, Oncology reports, Journal of Urology, Cancer Genomics & Proteomics, Experimental Gerontology та багатьох інших. Зокрема впродовж лише одного року за кордоном було опубліковано майже 300 статей вчених АМНУ.

* * *

Для академії сьогодні важливо визнати головними два пріоритети — фундаментальні розробки, пов’язані в кінцевому рахунку з інтересами вирішення прикладних завдань сучасної медицини, і домінування в охороні здоров’я людей принципів профілактичної медицини.

Невеличкий відступ. Читаючи раніше лекції студентам Київського медичного інституту, я наводив висловлювання нашого знаменитого земляка — великого хірурга Миколи Пирогова: «Майбутнє належить медицині запобіжній», а також відомого українського гігієніста Олександра Марзєєва, який стверджував, що майбутнє належить науці та практиці охорони здоров’я і гігієні. Видатний хірург Микола Амосов із властивою йому прямотою зазначав, що нинішні медики говорять про профілактику, але насправді нею не займаються.

Тут хотів би звернути увагу читача на показову обставину. У планах реформування нашої охорони здоров’я, про яку сьогодні багато говорять посадовці, продовжують домінувати питання «медичного обслуговування», «медичної допомоги», «підвищення стандартів якості» всередині системи охорони здоров’я, зміни мережі медичних установ тощо. Конкретні перетворення, пов’язані з первинною профілактикою, як основне медико-соціальне завдання, на жаль, у планах реформування охорони здоров’я аж ніяк не на першому місці.

У дуже докладному інтерв’ю з першим заступником голови адміністрації президента Іриною Акімовою (DT.UA, №4, 2011 р.) є одне місце, яке особливо мене зацікавило. Журналіст поставила запитання про те, «чи знайшлося серед пріоритетів системи охорони здоров’я місце профілактиці захворювань, чи, за Пироговим, «медицині запобіжній»? Відповідь Ірини Акімової, яка найдокладнішим чином і дуже аргументовано коментувала попередні положення, звелася до загальних міркувань: мовляв, у реформі зроблено «акцент на первинний рівень охорони здоров’я, де якраз цю профілактику закладено». А потім було сказано, що стимул займатися профілактикою захворювань буде в сімейного лікаря. Переконаний, що питання принципів, методів та реального забезпечення запобігання хворобам, широкого проведення соціально-медичних оздоровчих заходів, докорінного поліпшення організації, вдосконалення, матеріального і кадрового поліпшення санітарно-епідеміологічної служби, а також установ, які займаються профілактикою соціальних хвороб, до яких відносяться багато інфекцій, туберкульоз, СНІД, професійні та виробничо зумовлені хвороби, вимагають більш докладного та предметного вирішення, більш широкого обговорення в колі вчених-спеціалістів у галузі соціальної медицини, організації охорони здоров’я, гігієни, медичної екології.

* * *

Українські фахівці, які представляють практично всі галузі медичних і біологічних знань, особливо гігієністи та токсикологи, у своїх багаторічних дослідженнях показали, наскільки небезпечне сьогодні посилення тиску на населення й навколишнє середовище потужного хімічного техногенного пресу. Цей прес виявився і масштабним, і багатокомпонентним. У біосфері постійно зростає вміст вуглекислоти, органічних речовин і аерозолів. Поруч зі шкідливими хімічними речовинами на здоров’я людини впливає іонізуюче випромінювання, електромагнітні поля, шуми, вібрації, продукти сучасних біотехнологій. В організмі людини спрацьовують механізми адаптації, але їхні можливості не безмежні. Тому підвищується рівень захворюваності, інвалідності, смертності, з’являються нові хвороби, які раніше не зустрічалися. І хоча дивно часом звучать такі визначення, як хвороба Мінамата (внаслідок впливу метилртуті), хвороба Юшо (викликається дифенілами), йоккаїцька астма (від забруднення повітря оксидами сірки), хімічна чернівецька хвороба (здогадно внаслідок дії талію), вони є безсумнівною прикметою нинішніх реалій. Хвороби цивілізації, екологічна патологія, виробничо зумовлені захворювання — чи передбачали все це вчені? В.Вернадський — видатний геохімік і перший президент Української академії наук — попереджав, що виробнича діяльність сучасної людини істотно впливатиме на навколишнє середовище. Сьогодні можна стверджувати, що порушення хімічної рівноваги в біосфері щорічно збільшують і навіть зумовлюють багато захворювань.

На загальному тлі економічного неблагополуччя в країні, за справедливою думкою багатьох гігієністів, державна політика в галузі екології не відповідає серйозності нинішньої ситуації. Хоча Верховна Рада видала спеціальну постанову «Про основні напрями державної політики України у галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», багато хто не без підстави вважає, що цей документ зводить екологічну політику, по суті, тільки до регулювання природокористування. Адже практично передбачається ліквідація не причин екологічних лих, а лише їхніх наслідків. Якщо медикам, а разом з ними і соціологам, удасться спільно визначити, а головне — реалізувати найбільш пріоритетні розробки з захисту здоров’я суспільства та охорони середовища проживання людини, то це й буде таким необхідним сьогодні проривом у сучасній науці. Екологічний добробут є одним з пріоритетів, який, переконаний, об’єднає представників практично всіх галузей знань.

Показова така обставина, про яку, на жаль, мало писали в пресі. Нещодавно — це збіглося з передоднем великого посту — Ватикан в особі папи Бенедикта XVI висунув ініціативу розширити встановлений духівниками список смертних гріхів. Нагадаю читачеві, що до цього в ньому значилися гординя, заздрість, обжерливість, хтивість, жадібність, лінощі, гнів. До зазначеного переліку гріхів запропоновано додати ще п’ять, серед яких — забруднення навколишнього середовища (інші чотири — аборти, маніпуляція людськими генами, наркоторгівля, педофілія). Як бачимо, екологічне неблагополуччя віднесено до категорії тяжких гріхів. І це не тільки справедливо, а ще раз нагадує суспільству, що порушення в біосфері та в об’єктах довкілля (повітря, вода, грунт), викликані антропогенними чинниками, — одна з найпідступніших прикмет минулих і нинішнього століть. Порушення балансу хімічної рівноваги в біосфері зумовлює порушення здоров’я, фізичного і психічного стану кожної людини та її нащадків. Тому в намічених реформах охорони здоров’я необхідно передбачити конкретні завдання медичної екології. А для їх успішного вирішення в Україні потрібен банк даних про екологічно зумовлені захворювання, що сприятиме формуванню сучасної системи оцінки прогнозування і запобігання техногенним хімічним ризикам для стану здоров’я населення.

Вирішуючи ці завдання, члени академії і надалі керуватимуться положенням, сформульованим іще В.Вернадським, смисл якого полягає в тому, що ми дедалі більш потребуємо не спеціалізації за окремими науками, а спеціалізації за проблемами.

* * *

Перспективи академії — у реформуванні, а не в руйнації. І в потужному акценті на взаємодію фундаментальної медицини з клінічною і запобіжною. Показово, що прибічники такої взаємодії стали біля керма академії.Побажаємо ж їм успіху.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво