Лікарні майбутнього: все з одних рук - Здоров’я - dt.ua

Лікарні майбутнього: все з одних рук

18 листопада, 2011, 14:57 Роздрукувати Випуск №42, 18 листопада-25 листопада

В респектабельній Австрії теж вирували скандали: будівництво нового сучасного комплексу Центральної клінічної лікарні Відня розтяглося не на роки, а на десятиліття. Рятувати проект запропонували компанії Voest-Alpine (VA).

Київ, як відомо, входить до пілотних регіонів, де відпрацьовуватимуть етапи реформування системи охорони здоров’я. У заповітний список столиця потрапила неочікувано, саме перед ухваленням закону. Оскільки пілотний проект запускається в тих областях, де накопичено передовий досвід і витають реформаторські настрої, логічно припустити, що все це стосується і столичної медицини. Ніхто не сперечається, потенціал її великий. Але чому ж так складно отримати якісну медичну допомогу жителям міста? Поліклінік і стаціонарів у нас цілком достатньо, проте пацієнти гасають по всьому місту, щоб пройти потрібні обстеження й отримати консультації. Кожна лікарня має невелику — зате свою! — лабораторію, а також операційні, реанімаційні й інші відділення. Більшість із них — скромні, щоб не сказати вбогі, із застарілим обладнанням, але жоден головлікар не має сил відмовитися від свого господарства. Тому в місті так багато відділень, які дублюють одне одного, але немає сучасного медичного центру, де було б зібрано новітнє медичне устаткування та сконцентровано найкращі кадри.

Як тут не згадати про сумну долю Олександрівської лікарні — центральної клініки Києва, доведеної до рівня заштатної райлікарні. Цікаво, що її історія якоюсь мірою перегукується з тим, що відбувалося із Центральною клінічною лікарнею Відня, яку теж було створено за підтримки імператора насамперед для того, аби рятувати простий люд від епідемій, що тоді лютували. Відтоді минуло понад сто років. Олександрівська лікарня перебуває в центрі земельного скандалу, знищено поліклініку, руйнуються недобудовані корпуси, немає грошей на ремонт і переобладнання тих відділень, які вціліли. А Центральній клінічній лікарні Відня вік не перешкода — щодня тут приймають близько 20 тисяч пацієнтів. Стаціонар розрахований на 2200 ліжок, середній показник перебування на лікарняному ліжку — 5,3 доби. При цьому і лікарі, і пацієнти стверджують, що потрібну діагностику, консультації, операції, лікування — все можна пройти на місці. У лікарні функціонує 51 операційна, де за рік проводять майже 48 тисяч операцій. У нас люблять, щоб у кожному відділенні була своя реанімація, і не важливо, що одна переповнена, а інша стоїть порожня. У віденській же лікарні 165 місць інтенсивної терапії розміщуються на одному поверсі, що дає змогу краще їх обладнати й раціонально використовувати.

Це не просто великий лікувальний комплекс, а місто в місті. Навіть станцію метро спроектували так, що переходом можна потрапити прямо в хол, де розташовані реєстратура і ліфти, кафе і магазини, відділення банку, спеціальні зали, де можуть помолитися віруючі різних конфесій. Тут є чим зайнятися тим, хто очікує прийому лікаря або прийшов провідати родичів. В лікарні працює близько 10 тисяч персоналу, з них
півтори тисячі — лікарі. Особли­ва увага — службі швидкої допомоги, де трудяться майже три тисячі фахівців. У цій лікарні як належне сприймають вертолітний майданчик на даху — а як іще можна доставляти пацієнтів, що потребують екстреної допомоги? За добу вертоліт здійснює чотири-п’ять рятувальних рейсів.

У клініці створено максимально безпечні й комфортні умови як для лікування пацієнтів, так і для роботи медперсоналу. Що, власне, не дивує. Вражає інше — були часи, коли ця лікарня очолювала список безнадійних довгобудів. Так, подібне трапляється не тільки в Україні. В респектабельній Авст­рії теж вирували скандали: будівництво нового сучасного комплексу Центральної клінічної лікарні Відня розтяглося не на роки, а на десятиліття. Хоч скільки коштів виділяли, всі вони зникали, як судна в Бермудському трикутнику. Май­же двадцять років тривало будівництво, а до відкриття було далеко — гроші вкотре закінчилися, все зупинилося. Тоді, на початку 80-х років, скандал вибухнув на всю країну — багато чиновників, обвинувачених в корупції, змушені були піти у відставку. Рішення уряду для багатьох було несподіваним — рятувати проект запропонували компанії Voest-Alpine (VA). Вибір, на перший погляд, був дивним. Так, ця фірма — одна з найбільших і найавторитетніших у країні, але до медицини (тоді) вона не мала жодного стосунку. Компанія VA успішно зай­малася інжинірингом, будівництвом та оснащенням великих промислових об’єктів. В уряді, очевидно, вирішили, що фірма, здатна побудувати металургійний комбінат, цілком може впоратися і з таким об’єктом, як лікарня. Керів­ництво концерну виклик прий­няло. Для реалізації цього плану створили окрему структуру, якій доручили займатися медичним проектом. Так і з’явилася на світ фірма VAMED.

Щоб місто отримало справді сучасну ефективну лікарню, вирішувати завдання слід комплексно — проектувати, будувати, оснащувати та обслуговувати об’єкт повинна одна структура. Саме на такому варіанті наполягали фахівці компанії. І мали рацію. Незабаром принцип «усе з одних рук» стане одним з ключових у діяльності VAMED. Безперечно, це велика відповідальність. Але такі умови вигідні насамперед замовникові: ніхто не зможе перекладати провину на чужі плечі у процесі будівництва і монтажу — при плануванні приміщень від самого початку враховуватимуться всі вимоги виробників мед­обладнання, не доведеться зносити стіни (як це не раз траплялося на наших об’єктах) через те, що не врахували розмірів діагностичного комплексу, монтаж почнеться згідно з графіком, щоб укластися в гарантійний строк, тощо.

Будь-який головний лікар розповість вам, скільки проблем він мав після того, як будівельники пішли з об’єкта. У Києві було чимало випадків, коли врочисто перерізували стрічку, а потім тихо зачиняли парадний вхід, місяцями усували недоробки, очікуючи поставок і монтажу устаткування. Єдиний в Ук­раїні центр ПЕТ-технологій відкривали кілька разів. Останнє свято влаштували ще минулого літа, але пацієнтів у заповітні кабінети не пускають досі. Ка­жуть, виникли проблеми з комплектацією, монтажем і пуском дороговартісного устаткування, а позаяк гарантійні строки давно минули, ситуація зайшла в глухий кут.

Зовсім інший результат виходить, коли фірма керується принципом «усе з одних рук». Ситуацію, яка багатьом видавалася безнадійною, вдалося врятувати — 1994 року нові корпуси Центральної лікарні Відня було нарешті відкрито. Нині це одна з найбільших і найавторитетніших клінік не тільки Єв­ропи, а й усього світу. Всі ці роки компанія VAMED здійснює технічне управління лікарнею, тобто забезпечує безперебійне функціонування всіх систем. Чи варто казати про те, наскільки це важка й відповідальна справа. Центр управління системами життєзабезпечення лікарні працює цілодобово. Його фахівці відповідають не тільки за те, щоб численними поверхами й відділеннями безперебійно рухалися 133 ліфти, транспортери, якими доставляються медикаменти, витратні матеріали й усе необхідне, а й за те, щоб медобладнання, вентиляційні, водоканалізаційні системи тощо працювали як годинник. На випадок аварійного відключення електрики є потужна трансформаторна підстанція. Технічна служба зобов’язана реагувати на заявки медиків — приміром, якщо зателефонує лікар і попросить знизити на один градус температуру в палаті, де лежить хворий з опіками, це виконають неухильно.

Центр управління ЦКЛ Відня

До речі, палати тут — без особливої розкоші, але чисті й затишні, розраховані на дві-три людини, щоправда, є й одно­місні. На кожному поверсі — своя колірна гама, тони м’які, приємні для ока. Сестринський пост і ординаторська — за скляною стіною, хворі завжди бачать, хто чергує. Уся потрібна інформація — у комп’ютерах. Пацієн­ти, до речі, мають персональні картки, схожі на кредитки, де накопичується все, що стосується діагнозу, обстеження й лікування. Паперові медкартки з неоковирними записами, які неможливо розібрати, схоже, канули в Лету.

Центральна клінічна лікарня Відня — це університетська клініка. Сучасний науково-
практичний комплекс, до якого входять 26 клінік, чотири клінічні інститути та майже 400 амбулаторій. В Україні давно йдеться про необхідність створення університетських клінік. Для нас це пекуче питання. Бази наших медуніверситетів зазвичай розкидані по різних лікарнях. У студентів, м’яко кажучи, далеко не завжди є можливість ознайомитися із сучасними методами лікування, освоїти нову апаратуру. Віденська клініка в цьому сенсі — приклад, гідний наслідування. У ній створено всі відділення, які тільки можливі в сучасній медицині. Май­бутні лікарі отримують чудову нагоду не лише слухати теорію, а й огледітися довкола, свідомо підійти до спеціалізації. Тут створено навчальну базу для чотирьох тисяч студентів, крім робочих кімнат обладнано величезні лекційні аудиторії, розраховані на 287 і 507 місць. Особ­лива гордість університетської клініки — наукова бібліотека, у фонді якої 570 тисяч томів книжок і майже три тисячі електрон­них видань.

Готують тут не тільки лікарів, а й медичних сестер. До речі, дефіциту кадрів немає — співробітники лікарні отримують, за їхніми словами, гідну зарплату і, що теж важливо, мають змогу оселитися в затишних гуртожитках, яких тут побудовано ціле містечко.

Майбутнім медикам є в кого вчитися — у Центральній клінічній лікарні Відня працюють висококласні лікарі. Досить сказати, що тут проводять операції на відкритому серці, щорічно
роблять десятки операцій з пересадки нирок, печінки, легень, вушних перетинок, кісткового мозку. Торік провели 46 операцій з пересадки серця, були випадки, коли одночасно трансплантували серце й легені.

Щоразу, потрапляючи в таку клініку, як у Відні, я намагаюся умовно перенести її в Київ. Але навіть віртуально вона не вписується в міську структуру. У Відні жителів набагато менше, ніж у нашій столиці. Все на­селення Австрії, за великим рахунком, це трохи більше, ніж два Києва, якщо полічити всіх, хто живе в нашій столиці (з реєстрацією і без неї). Але наш мегаполіс, на відміну від Відня, витрачає чималі бюджетні кошти на створення амбулаторій, так начебто сучасні лікувальні центри й університетські клініки — зайві в медичному просторі Києва. Втім, важко сказати, який вигляд мала б віденська імператорська лікарня, якби уряд країни свого часу не ризикнув зламати старі схеми й доручити її будівництво фірмі, яка ніколи раніше медициною не займалася.

— Нині наша компанія тісно співпрацює з провідними європейськими університетськими клініками не тільки у Відні, а й у Берліні (відома клініка «Ша­ріте»), Гамбургу, Кельні і Лю­беку, — розповідає Андреа Раф­фа­седер, генеральний директор VAMED Engineering. — Контракт на будівництво Центральної клінічної лікарні Відня був першим у нашому портфелі. Відтоді минуло майже 30 років, за цей час ми реалізували близько 500 проектів у 60 країнах світу. Зараз у нашому управлінні понад 150 лікарень по всьому світу, ліжковий фонд яких сягає 54 тисяч.

Маємо дуже цікавий проект у Казахстані — управління Національним науковим центром материнства і дитинства в Астані. Це, на мою думку, унікальний для країн СНД випадок, коли державну лікарню передано в управління приватній компанії-оператору. Ми здійснюємо технічне обслуговування, управління якістю та медичними ресурсами. Навесні нинішнього року Національний центр отримав нагороду ВООЗ за швидкий прогрес у підвищенні ефективності роботи клініки й зниженні дитячої смертності. Загалом же в країнах СНД ми реалізували понад 20 проектів — в Азербайджані, Вірменії, Росії та інших країнах. Є в цьому списку й Україна — зараз іде робота над першим проектом у Криму, — підкреслила Андреа Раффаседер.

Цікаво, що компанія VAMED є піонером у реалізації проектів за моделлю державно-приват­ного партнерства. Ця схема співробітництва державного і приватного секторів почала активно розбудовуватися не дуже давно, але вже добре зарекомендувала себе в Австрії та Ні­меч­чині. Так, у різних регіонах Австрії відкриваються реабілітаційні центри, де поправляють своє здоров’я хворі після ін­сультів, пацієнти неврологічного й ортопедичного профілю. Рівень лікування та догляду в таких закладах — дуже високий. Справді забезпечується індивідуальний підхід у всьому. Бу­дівництво таких центрів часто фінансується спільно — фондом соціального страхування та компанією VAMED. Перебу­вання пацієнтів у реабілітаційних центрах обходиться недешево — витрати покриваються за рахунок страховки, особистих коштів тощо.

Але що стосується Цент­ральної клінічної лікарні Відня, там пацієнти нічого не допла­чують із власної кишені — для цього вони мають страховий поліс. Державна медицина Австрії давно працює за принципом обов’язкового страхування, відрахування здійснює підприємство, на якому людина працює. За бажання можна оформити додаткову — приватну страховку. Проте вона не впливає на якість медичної допомоги, лише забезпечує комфортніше перебування в лікарні (поліпшене меню, наприклад). При тому, що університетська клініка, безперечно, одна з найкращих у Європі, тут майже не зустрінеш іноземців, понад 98% пацієнтів — громадяни Австрії. Причина в законодавстві — державна лікарня не має права стягувати з пацієнтів гроші за медичну допомогу, яка, до речі, обходиться таки недешево. Всі розрахунки — тільки за страховкою.

І останній штрих. Річний бюджет Центральної клінічної лікарні Відня — 900 млн. євро. Кажуть, що його збільшать — клініка планує розширюватися.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво