Лікар-інфекціоніст Раїса МОСТОВЕНКО: «Трапляються випадки, коли вітрянкою хворіють двічі, а то й тричі»

Поділитися
Її заносить невідь-яким вітром. Звідси, певне, й назва — вітрянка.

Її заносить невідь-яким вітром. Звідси, певне, й назва - вітрянка. Збудник цього інфекційного захворювання досить летючий, і заразитися ним можна навіть не бувши у безпосередній близькості до хворого. Недавно один відомий естрадний артист, якого занесло до нас північним вітром, захворів на цю дитячу хворобу, на що всезнаючі ЗМІ не забарилися з коментарями, мовляв, він підхопив вірус у Києві. Останнім часом у нас і справді почастішали випадки захворювання вітрянкою. Із чим це пов’язано? Наскільки небезпечна ця інфекція?

На ці та інші запитання ми попросили відповісти завідувачку діагностично-інфекційного відділення НДСЛ «Охматдит» заслуженого лікаря України Раїсу МОСТОВЕНКО.

- Раїсо Василівно, іноді кажуть: вітрянка в легкій формі. Наскільки заспокійливим для батьків (тобто таким, що не дає приводу для особливого занепокоєння) може бути такий діагноз? Які можливі ускладнення при вітрянці? На що потрібно звернути увагу, щоб їм запобігти?

- Загалом, якщо в маленької дитини вітрянка протікає в легкій формі, це не дуже добре. Чому? Або є загроза ускладнення, або буде нестійкий імунітет, і тоді дитина може захворіти вдруге. Лікар, який здійснює нагляд за дитиною, повинен застерегти батьків, на що важливо звертати увагу, щоб не прогледіти ускладнення. Передбачити, виникне воно чи ні, неможливо - це залежить від імунного статусу дитини, природних задатків здоров’я, інших чинників. Я завжди попереджаю батьків, щоб вони пильнували за станом дитини, її поведінкою. Зокрема, таке грізне ускладнення, як енцефаліт (запалення головного мозку), проявляється насамперед у поведінці дитини - вона стає сонливою або, навпаки, кричить. Перший із названих симптомів - сонливість - повинен насторожити навіть більше, ніж коли дитина плаче. Друге, що має стривожити батьків, - дитина квола, не може ходити, стати на ноги, хитається, втрачає здатність говорити. При таких симптомах слід негайно викликати лікаря і розпочати адекватне лікування у стаціонарі. Іноді виникає й інше ускладнення - тяжка вітрянкова пневмонія. В такому разі також необхідно госпіталізувати дитину.

- Вітрянку сприймають як типову дитячу інфекцію, що не потребує лікування «хімією». Однак деякі лікарі кажуть, що при цьому захворюванні слід приймати також противірусні препарати. Очевидно, для цього мають бути певні показання?

- Звичайно. Коли вітрянка протікає без ускладнень, то противірусних препаратів не призначають. Рекомендується симптоматична терапія - для зменшення свербежу, вітаміни, за необхідності - жарознижувальні препарати, давати хворому якомога більше пити. Якщо до захворювання вітрянкою в дитини були серйозні проблеми зі здоров’ям - призначається специфічне лікування в умовах стаціонару.

- А як бути у випадках, коли загалом стан дитини не викликає особливого занепокоєння, але все тіло всіяне пухирцями, які дуже сверблять? Зазвичай лікарі радять змазувати їх зеленкою, що до всього створює естетичні незручності. Чи існують якісь сучасні засоби для застосування при висипах?

- Такі антисептичні засоби є, але найкраще для обробки висипів застосовувати всім добре знайому з дитинства зеленку - вона зменшує свербіж (на стадії появи пухирців він буває іноді нестерпним). Це дуже важливо, адже дитина розчухує пухирці, що може призвести до інфікування та виникнення септичного ускладнення. Зняти сліди зеленки (після того, як припиняться висипання) не складно ваткою, змоченою перекисом водню.

Треба пам’ятати, що після перенесеної вітрянки дитина впродовж місяця абсолютно не здатна захищатися від інфекцій (це захворювання дуже пригнічує імунну систему).

- Чи є нині підстави говорити про епідемію вітрянки?

- Інфекційні хвороби мають свої підйоми (або піки) і спади, які з певною періодичністю повторюються. Кілька років тому був спалах кору, ще раніше, у 90-х роках, - дифтерії. Сьогодні є підстави говорити про пік вітрянки. Зростання захворюваності спостерігається з початку зими, зараз також реєструється багато випадків цієї інфекції. Як розвиватиметься ситуація далі - значною мірою залежить від того, як спрацюють епідеміологічна служба і лікарі - педіатри, інфекціоністи.

- Побутує думка, що краще перехворіти вітрянкою в дитинстві, щоб не захворіти в дорослому віці, коли ця «дитяча» хвороба має важчий перебіг. Нині хворіють не тільки діти, а й дорослі, що породжує чутки про специфічний характер інфекції.

- Мені відомо про випадки вітряної віспи також і в дорослих, але навряд чи є достовірні дані про кількість захворілих. Річ у тому, що вітрянка може мати різний перебіг - як важкий, з яскраво вираженими симптомами, так і так звану легку форму, майже без висипу. У таких випадках хворий не звертається до лікаря, може навіть не підозрювати, що в нього інфекційне захворювання, ходить на роботу, їздить у громадському транспорті, заражаючи інших.

Те, що дитячі інфекції «подорослішали», сьогодні не викликає сумніву. Якщо іще десять років тому ми вважали, що коли дитина перехворіла вітрянкою в будь-якій формі, то більше ніколи нею не захворіє, оскільки формується стійкий пожиттєвий імунітет, то зараз уже так сказати не можемо. Трапляються випадки, коли вітрянкою хворіють і двічі, й тричі. Подібна ситуація спостерігається не тільки з вітрянкою, а й, зокрема, зі скарлатиною. Один хлопчик перехворів нею аж сім разів. Імунна система дитини не спроможна виробити стійкий захист від інфекції.

- Лікарі застерігають, що інфекції стали агресивнішими.

- Це й не дивно. Лікуючи інфекційні захворювання, ми застосовуємо широкий спектр медичних препаратів, проти яких у збудників хвороб із часом виробляється резистентність, тобто стійкість. Особливість вірусів у тому, що вони дуже часто змінюють свою структуру, через що лікувати їх дуже важко. До того ж люди зловживають усілякими імунопротекторами. Ну і, як я вже сказала, імунна система чинить слабкий спротив інфекціям.

- Сьогодні в суспільстві ставлення до щеплень насторожене. Існує думка про непосильне вакцинальне навантаження на імунітет. Чи виникає питання про перегляд календаря щеплень?

- Мене турбує, що останнім часом у нас склалася проблемна ситуація з вакцинацією: перебої у проведенні щеплень, нестача вакцин. До чого це може призвести, добре розуміють інфекціоністи. Ми вже переживали спалахи інфекційних хвороб, зокрема вже згаданої дифтерії, спричиненої «пробілами» у вакцинації. Поза будь-яким сумнівом, вакцинація необхідна. Це стосується насамперед таких грізних інфекційних захворювань, як дифтерія, поліомієліт, правець, єдино надійним захистом проти яких є щеплення. Однак є щеплення, які, можливо, потрібно робити не всім. Раніше такі вакцини, як менінгококова, протигрипозна, проти гепатиту, застосовувалися за медичними показаннями.

- А потім стали обов’язковими. Як, до речі, і гуманітарна вакцина КК (проти кору і краснухи), від поголовного щеплення якою ледь відбилися…

- Причина ситуації, що виникла в суспільстві навколо вакцинації, насправді криється в людському факторі. Ми живемо сьогодні в кардинально інших умовах, декларуючи гуманітарні цінності, і водночас залишаємося в полоні колишніх «совкових» стереотипів. Це стосується і питань вакцинації, до якої часом спостерігаються формальні підходи, нехтування елементарним - перш ніж робити щеплення, потрібно бути цілковито певним, що дитина здорова.

Календар щеплень обов’язково потрібно переглядати. До речі, коли я працювала в Міністерстві охорони здоров’я, ми його не затвердили, відправивши на доопрацювання. На якій стадії ця робота нині, сказати не можу, однак, поза будь-яким сумнівом, календар щеплень буде переглянуто в бік зменшення вакцинального навантаження, індивідуального підходу до кожної дитини.

- Коли свого часу був спалах дифтерії, говорили про зниження рівня колективного імунітету. А хто і як його визначає?

- На жаль, у нас немає державних програм, які б визначали рівень колективного імунітету. Коштів на це сьогодні не виділяється. Раніше, ще за радянських часів, була така практика: після вакцинації проти певної інфекції групу людей спостерігали у плані «напруженості імунітету». Такі програми сьогодні вкрай потрібні, я вже не кажу про всі інфекції. Добре було б провести такий
скринінг бодай по одній.

- Недавно зателефонувала знайома і зі сльозами розповіла, що в сина виявили гепатит С. Яка реальна ситуація з вірусними гепатитами, де їх лікують?

- Проблемою гепатитів у нас займаються в основному інфекціоністи і гастроентерологи. У нашому відділенні нині створюється республіканський центр гепатології, де лікуватимуть дітей з важкими гепатитами. Цього року затверджено державну програму з гепатитів і навіть виділено під неї кошти (щоправда, невідомо, коли вони надійдуть).

Яка реальна ситуація? Не знаю, звідки беруть журналісти такі дані - якось почула по телебаченню, що 20 відсотків населення інфіковано вірусом гепатиту С. Така цифра - явне перебільшення. На жаль, нам іще не вдалося провести так званий епідеміологічний зріз, за результатами якого ми могли б назвати точний відсоток інфікованих. Сподіваюся, невдовзі таке наукове дослідження буде проведено, у нас уже є для цього відповідні тест-системи. І діагностика, і лікування гепатиту С коштують дуже недешево. Але, зазначу, таке лікування не всім потрібне. За моїми спостереженнями, з десяти проконсультованих спеціальної терапії потребують один-два, в кого діагностовано важкі гепатити.

Зрозуміло, що на сьогодні питання дорогого лікування дитини для багатьох родин дуже болюче, вони не мають на це грошей. Проте ми й зараз знаходимо можливість лікувати дітей з важкими гепатитами безплатно.

- Не раз доводилося чути, що нині багато хвороб «змінили обличчя», і тому їх важко розпізнати, тобто діагностувати. Вам як інфекціоністу доводиться бути ще й «фізіономістом»?

- Стосовно «змінили обличчя» - це справді так. Інколи навіть вітрянку важно діагностувати. Організм людини сьогодні часто дуже неадекватно реагує на збудника інфекції. Чому? Причин чимало. І чи не найголовніша - у зміненому довкіллі. А неякісне харчування? Більшість людей харчуються абияк, лише б вижити...

Недавно був випадок. Привезли до нас на консультацію хлопчика з підозрою на інфекцію. Три доби він пробув удома, скаржився на болі в животі. Пацієнта оглянув інфекціоніст, потім хірург, але виявити причину нездужання одразу не вдалося. Вирішили залишити дитину в лікарні і поспостерігати за її станом. Через якийсь час у хлопчика з’явилися ознаки інтоксикації організму. Пізно ввечері його забрали в операційну, і вже на операційному столі поставили точний діагноз - флегмозний апендицит. При цьому класичних симптомів апендициту в нього не спостерігалося, і якби не своєчасне хірургічне втручання, наслідки могли б бути набагато тяжчими, якщо не трагічними.

- За вашими спостереженнями, як корелюється спосіб життя батьків і здоров’я дітей?

- Ця кореляція в наш час настільки яскраво виражена, настільки чітка, що навіть подив бере. Ось хоча б такий приклад. Привезла до нас «швидка» немовля, зовсім крихітне (півтора-двомісячне) з кишковою кровотечею. Вкрай важка дитина, до всього ж немита, недоглянута. Мама, здається неповнолітня, в якої на думці було аж ніяк не здоров’я дитини, на третій день утекла з лікарні.

Низький рівень життя й освіченості батьків, їхній спосіб життя (п’ють і палять навіть жінки, зокрема й молоді мами, що годують немовлят), звичайно ж, не додають дітям здоров’я. Хоча зараз нерідко тяжко хворіють і діти заможних батьків.

- Чи змінилися сьогодні підходи в лікуванні «старих» інфекцій?

- Принципово змінилися, тому що змінилися й лікувальні препарати.

І що цікаво - якщо сучасні антибіотики часто не дають ефекту, оскільки до них немає чутливості, то ті, які ми двадцять років тому припинили застосовувати, сьогодні почали «працювати». Тобто до них виникла чутливість.

У принципі, глобальні підходи не змінилися, а що стосується лікувальних засобів, то тут відбулися разючі зміни - з’явилися й ввійшли в медичну практику нові потужні медичні препарати, які дають можливість впоратися з важкими інфекціями.

- Нині з’явилася нова небезпека - кліщі. МОЗ попереджає про їхню високу активність. Що ви порадили б батькам, яким непросто убезпечити дітлахів під час прогулянок у міських парках чи лісопаркових зонах?

- Батьки повинні пам’ятати, що в період активності кліщів не можна гуляти з дітьми під деревами й кущами. Якщо ж так трапилося, що на тілі дитини виявили слід кліща, - одразу в травмопункт, щоб лікар грамотно видалив шкідника. Після цього батьки повинні спостерігати за дитиною. Якщо з’явилося почервоніння на місці укусу або піднялася температура, слід негайно звернутися до інфекціоніста.

- Які зміни передбачаються у зв’язку з реформою системи охорони здоров’я в організації медичної допомоги дітям, зокрема при інфекційних захворюваннях?

- Насамперед хочу зазначити, що в усьому світі наголос в організації медичної допомоги робиться на профілактиці захворювань. Головна роль у цьому відводиться здоровому способу життя. Тішить, що в нас уже теж є зрушення в цьому напрямку - будуються стадіони, інші спортивні об’єкти, молодь заохочується до занять фізичною культурою і спортом, дедалі більшає молоді, яка свідомо відмовляється від шкідливих звичок - паління та вживання спиртного.

Звісно, потребує модернізації і вдосконалення наша лікувально-діагностична база. Це гостро відчувається навіть у столиці, не кажучи вже про віддалені регіони. В наших планах - створення на базі «Охматдиту» сучасного центру інфекційних захворювань.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі