Курортний детектив (продовження)...

У нашому тижневику вже неодноразово з’являлися публікації про неблагополучний стан санаторіїв країни. Автори, котрі писали на цю тему, бачили дві сторони проблеми: по-перше, для останніх років характерне суттєве піднесення санаторно-курортної індустрії, по-друге, наявні спроби «роздерибанити» дорогоцінні лікувально-оздоровчі комплекси. Останнє не може не викликати тривоги. Причому зміна власника — не найстрашніше, що може статися в даному випадку. Гірше те, що разом із цим, як вважають деякі автори, можуть піти в небуття й унікальні напрацювання у лікувально-оздоровчій системі.

Яким є стан галузі сьогодні? На це та інші запитання кореспондент тижневика попросив відповісти голову правління ЗАТ «Укрпрофоздоравниця», віце-президента Всеукраїнської асоціації фізіотерапевтів і курортологів Едуарда КОЛЕСНИКА. Наукова і практична діяльність Едуарда Олексійовича пов’язана з курортологією, переважно з розробкою і впровадженням реабілітаційного лікування на курортах.

— Гадаю, розпочати розмову варто з простого роз’яснення громаді ролі та сутності лікувально-курортної структури як такої, — вважає Едуард Олексійович. – Це принципово важливо в наших умовах, адже, на превеликий жаль, системно курортною справою в Україні практично ніхто не займається. Свого часу було створено відповідний департамент при Міністерстві охорони здоров’я. Йому не пощастило — з перших днів він був недоукомплектований. Зрозуміло, що через свою хирлявість ніякої ідеології цей орган провадити не міг. Зрештою його успішно розвалили.

Пізніше функції координатора перебрала на себе Державна туристична адміністрація, що взагалі спробувала підім’яти під себе санаторії як лікувальні установи. Було вчинено багато безсистемних дій: представники турадміністрації їздили по регіонах, проводили якісь заходи, розробляли власну концепцію... Проте це була радше імітація роботи, ніж щире бажання вирішити проблему — адже на той час уже було розроблено концепцію Кабміну з розвитку курортної справи.

Одначе створили комісію під керівництвом Дмитра Табачника, яка мала пройти вже второваним шляхом. На жаль, вона так і не зробила нічого суттєвого... Загалом наші бюрократичні структури, якщо їм щось доручають, зазвичай починають із чистого аркуша. Враження таке, ніби до них ніхто нічого не робив і напрацювань на цьому напрямку немає. Потім, коли в них цю роботу забирають, діяльність завмирає... А нове відомство починає все спочатку. При такому підході бюрократам робота забезпечена до кінця століття — усе кипить і все вічно сире...

Нині ми залишилися наодинці зі своїми проблемами. А продумана, стратегічно вивірена політика координуючого органа нам ой як потрібна! Проте Міністерство охорони здоров’я відійшло від цієї діяльності й не визначає методологічну спрямованість роботи в секторі. На щастя, якісь координуючі структури працюють на рівні областей. Частково цим займається Міністерство курортів і туризму Криму. У нього налагоджені гарні контакти з місцевою владою — проводяться спільні заходи, конференції. Проте в більшості регіонів усе віддано на відкуп стихії.

Це тим більш кривдно, що в нашій системі ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» накопичений потужний потенціал. Потрібно лише, щоб його помітили, оцінили та використали на благо всієї країни. Відразу зазначу, що це не потребує якихось спеціальних асигнувань із боку держави — за останні роки ми вклали мільйони гривень у розвиток нової медичної технології, відкрито сучасні кабінети, створено реабілітаційну службу. Своїми напрацюваннями ми готові поділитися...

Певну надію на поліпшення ситуації пов’язуємо із заходом, який другого червня проводиться нами разом із Федерацією роботодавців і Федерацією профспілок. Це буде представницька республіканська конференція на тему «Санаторна реабілітація — важливий чинник трудового потенціалу». Особливі надії пов’язані з тим, що конференція підтримана і проводиться на рівні Федерації роботодавців України, очолюваної першим віце-прем’єром Анатолієм Кінахом. Сподіваємося, що її висновки та рішення ляжуть в основу дієвих практичних кроків урядових структур.

— Життя час від часу демонструє, як мало зроблено, щоб забезпечити нашим громадянам надійну допомогу в критичних ситуаціях. Пам’ятається, скільки говорилося свого часу після чергової страшної аварії на шахтах Донбасу про те, що потрібен сучасний опіковий центр, який чітко функціонував би. Потім повідомлялося, що такий центр у Донецьку створено. Проте недавня трагедія з дівчинкою Настею, яка схвилювала всю країну, засвідчила, що в тих «рапортах про успіхи», скажімо так, бажане видавали за дійсне. Ви щось робите в цьому напрямку?

— До створення центру, про який ви говорите, наша система не має відношення. Та в Немирові Вінницької області в санаторії «Авангард» у нас працює дитяче реабілітаційне опікове відділення. Які результати його діяльності? Про це краще за все розповісти з допомогою справ — пропонуємо, коли Настя повернеться до України, нашим коштом прийняти її на лікування разом із мамою. І тоді вся країна зможе переконатися, що наші фахівці здатні забезпечити найвищі результати лікування. Наша впевненість грунтується і на тому, що це відділення існує вже більш як десять років і зарекомендувало себе з найкращого боку.

До речі, хочу зазначити, що наші лікувальні установи можуть забезпечити не лише післяопікове відновлення, а й повноцінну реабілітацію після інших травматичних ушкоджень органів і систем — після інфарктів і інсультів, операцій на органах травлення і після видалення каменів. У наших санаторіях здійснюється роздрібнення каменів сечового міхура. Ми допомагаємо хворим на цукровий діабет, людям із захворюваннями нирок тощо...

Не можу не згадати і про високу медичну кваліфікацію персоналу: більш як половина лікарів санаторіїв — спеціалісти вищої категорії. Самі санаторії акредитовані на вищу, першу та другу категорії. Фірмовий стиль системи — бути на рівні новітніх досягнень медицини. Тому наші фахівці стежать за досягненнями науки. Такий моніторинг дається взнаки — як тільки десь у країні розробляються нові засоби або виготовляється ефективніша медична продукція, ми відразу її впроваджуємо. У нас дуже гарні зв’язки з Київською академією післядипломного навчання персоналу, плідне співробітництво з професором Іваном Захаровичем Самосюком.

— Це, скажімо так, інтелектуальна складова вашої діяльності. Та імідж санаторію багато в чому залежить і від такої простої деталі, як зовнішній вигляд його корпусів. Наскільки успішні справи на цьому напрямку?

— Відома будівельна норма: щорічний знос основних фондів — п’ять відсотків. Корпуси в багатьох санаторіях уже старі, тому ми виділяємо чималі кошти на розвиток і реконструкцію корпусів. Тільки за останні три роки введено в експлуатацію основних фондів на 480 мільйонів гривень. Зрозуміло — для того, щоб укласти, кошти потрібно заробити. Ніхто з державного бюджету нам нічого не дає. Навпаки, ми регулярно сплачуємо в державну скарбницю податки. І чималі!

А загалом ми виділили на будівництво, реконструкцію, ремонт, переоснащення до 700 мільйонів гривень. Такі кошти не впали з неба — все зароблено нашим талановитим, дуже кваліфікованим і самовідданим персоналом.

Безумовно, доводиться відмовлятися від того, що заважає поступу, приміром, від нерентабельних підприємств. Так, за останні чотири роки передали в комунальну власність санаторіїв, будинків, земельних ділянок на суму більш як 800 мільйонів гривень. Ми впевнені — це ефективний метод господарювання. Відмова від чогось нерентабельного — спосіб забезпечити сталу роботу ефективно діючих господарських одиниць.

— Чи відчуваєте ви конкуренцію в курортно-оздоровчій сфері і як вона позначається на вашій роботі?

— Конкуренція зростає. Це добре, але кривдно, що іноді наші конкуренти мають незаслужені, на мій погляд, переваги. Приміром, за споживача борються і бюджетні установи, що мають пільги. А до нас держава ставиться як до промислового підприємства. Чому?

У такому режимі, за постійного зростання цін на енергоносії, будівельні роботи, транспортні послуги та інше дуже важко утримувати чималу матеріальну базу. Пригадаймо, що за радянських часів лише 5% санаторіїв нашої системи обслуговувало українського клієнта. Інше виділялося всьому Радянському Союзу...

— Сьогодні, коли ваші установи належать Україні, вони здобули міжнародне визнання? І як розвиваються у вас, скажімо так, відносини з іноземним клієнтом?

— Дати відповідь на таке запитання непросто. Потрібно неупереджено порівняти плюси та мінуси, щоб зрозуміти проблеми, які перед нами стоять.

— Отже, який у вас головний безумовний позитив?..

— Насамперед хотів би відзначити високий рівень організації лікувально-діагностичної роботи. Домогтися цього ой як непросто! Та все це в нас уже функціонує на благо мільйонів людей. Важливо, що склалися гарні традиції, які потрібно всіляко заохочувати та розвивати...

— Тоді в чому ваш негатив?

— У нас поки що немає належного сервісу для іноземців, оскільки недостатньо розвинена інфраструктура. Явно не вистачає фітнес-центрів, басейнів, кафе-ресторанів, приміщень для боулінгу й іншого, а в наших іноземних гостей високий рівень вимогливості...

— До речі, і наші громадяни стають усе більш вимогливими до сервісу...

— Це справді так. Наш клієнт усе менш схильний приймати колишню постановку питання: мовляв, тебе добре полікують, а ти потерпи — розважишся потім. Тому іноді він відмовляється від лікування на наших курортах і намагається купити путівку в будь-яке місце, переважно за кордон...

На щастя, можу сказати, що крига скресла й у цьому відношенні — у низці санаторіїв уже створені цілком прийнятні умови. Причому сервіс та інфраструктура розваг досить швидко ростуть майже повсюдно. Вже можна говорити про високий рівень обслуговування у здравницях Трускавця. Насамперед хотілося б відзначити санаторій «Карпати».

Аналогічний процес відбувається у здравницях Криму. Рух у бік європейського сервісу спостерігається у санаторіях «Місхор», «Курпати», «Лівадія», «Україна», «Ай-Петрі»... Тут є палати та пляжні споруди, обладнані гідним чином. Це не залишилося непоміченим — іноземці їдуть саме в такі санаторії. Поки що переважна більшість приїжджих — люди з близького зарубіжжя: Білорусії, Росії, Молдови.

У Трускавці за рік відпочиває вже більш як дві тисячі людей із Німеччини, країн колишньої Югославії, Чехії... Звісно, всі порівнюють наші курорти й обслуговування з карловарськими. Поки ми ще програємо їм. Однак, як то кажуть, «іще не вечір», і динаміка розвитку ситуації дозволяє стверджувати — ми на правильному шляху.

Останні політичні події в нашій країні наближають Україну до Європи і, звісно, ставлять перед нами нові завдання. У світі зростає бажання відвідати наші здравниці, тим більше що за ціновою політикою ми перебуваємо в дуже привілейованих умовах для закордонного туриста. Наша явна перевага — нижчі ціни при високому рівні медичної допомоги.

У цьому ми могли переконатися самі, коли відвідували закордонні здравниці у Франції, Швейцарії, Італії. Скрізь порівнювали ціни. Виявилося — у них одна процедура коштує стільки, скільки в нас — п’ятнадцять. Розуміючи це, розробили диференційовані ціни, зробили оптові знижки для покупців, почали інтенсивно розвивати маркетингову службу. У нас з’явилася інтернет-сторінка, яку часто відвідують громадяни з різних країн. З цього року починається замовлення путівок через Інтернет — для цього створено Республіканську комп’ютерну систему.

— Під час недавніх бурхливих політичних подій неодноразово висловлювалася думка, що, мовляв, у східних регіонах України зосереджена важка промисловість, тут виробляється продукт, що матеріально утримує всю Україну, а от західні області лише споживають. Проте всі здравниці, які ви назвали, розташовані переважно на заході та півдні України. Яким є їхній внесок в економіку України?

— Ми розробили програму розвитку санаторно-курортних установ на 2004 — 2010 роки. Вона наочно свідчить — розвиток санаторно-лікувальної справи в нашій країні відбуватиметься випереджальними темпами. Треба зрозуміти — саме наші установи, як жодні інші, пов’язують воєдино захід і схід України. Люди, котрі працюють у шахтах, на металургійних, хімічних підприємствах, мають повноцінно реабілітуватися під час відпустки. І роль Західної і Південної України з їхніми лікувально-оздоровчими закладами зростатиме.

Наша система — дуже перспективний і рентабельний вид бізнесу. Давайте-но порахуємо — торік вона відрахувала в бюджет близько 200 мільйонів гривень! І ця сума зароблена кількома десятками тисяч трудящих — кожна людина, яка працює у нашій системі, дає в бюджет близько чотирьох тисяч доларів. Тобто кожна з них вносить у бюджет більше, ніж той, хто працює у металургійній і нафтохімічній промисловості. Про шахти, які переважно є нерентабельними і знаходяться на дотації, я вже не кажу...

Закарпатські, трускавецькі здравниці, санаторії Моршина, окрім усього іншого, на 50—60% фінансують місцевий бюджет. У цих галузей — чудова перспектива, причому орієнтована не лише на внутрішній ринок, а й на Європу, взагалі на весь світ. Поєднання чудових природних умов, різноманітних і багато в чому унікальних лікувальних мінеральних вод, високий рівень медичного обслуговування відкривають перед цими регіонами широкі європейські та світові обрії. Не дивно, що вже сьогодні динаміка нашого розвитку перевершує темпи зростання в інших галузях.

— Не менш інтенсивно розвивається лікувально-оздоровча індустрія й у приватному секторі. Чи не витіснять вони вас із цього ринку в майбутньому?

— Це залежить від того, яку політику провадитиме держава. Впевнений, що не в інтересах суспільства, яке піклується про своїх громадян, ухвалювати такі закони, що задушать нашу присутність на цьому ринку. Зараз уряд провадить яскраву соціально-орієнтовану політику. Гадаю, що одним із її елементів буде підтримка нашої системи. Вона вже давно довела, що спроможна надати недорогу якісну реабілітацію трудящій людині і водночас заплатити податок у скарбницю...

— А що, приватні пансіонати цього не роблять?

— Фактично всі приватні пансіонати працюють на себе, оскільки сплачують невеликий (200 гривень) єдиний податок. Все інше в них не контролюється. Тоді як у нас усе прозоро: відрахування ідуть за землю, ресурси, екологію. Ми сплачуємо всі комунальні платежі, за шляхи та інше.

Крім того, зарплату наші робітники одержують не в конвертах, тому вся інформація про виплати відразу ж надходить у податкову. До речі, нині існує загальна тенденція до детінізації — люди зацікавлені мати гарну пенсію, розуміючи, що роки спливають швидко. Тому гроші, отримані по відомості, в народі цінуються набагато вище, ніж видані в конверті...

— В усьому світі профспілки, як правило, перебувають у опозиції до будь-якої влади. Їхнє завдання — відвоювати побільше для трудящих. Не так давно відомі профспілкові лідери взяли участь у політичній боротьбі на боці сил, що програли. Це був явний прорахунок. А тепер соціальний бюджет прем’єра Юлії Тимошенко обігнав усе, на що могли претендувати профспілки. Чи не поставило все це профспілки у складну ситуацію?

— Ми — господарська структура. Наша справа — обслуговувати всіх членів профспілки незалежно від того, у помаранчевому вони чи в біло-блакитному стані. Проте я під час революції надавав фінансову допомогу «Нашій Україні», коли люди стояли на Майдані. Навіть одержав подяку, підписану Кармазіним. Та це не політичний, а гуманітарний акт стосовно громадян, які потрапили у складну ситуацію. Упевнений — господарська структура не має підживлювати або давати якісь асигнування правим або лівим. Ми за чесне волевиявлення громадян і проти того, щоб якісь політичні структури маніпулювали суспільною думкою, спираючись на асигновані їм гроші.

Нам до вподоби соціальна орієнтованість держави, тому зараз хотілося б бути ближчими до неї. Ми готові допомогти нашій країні в різноманітних починаннях. Наприклад, у травні «Євробачення» проводитиме конкурс, дуже важливий для України. У зв’язку з цим і ми наводимо лад у своїй будівлі, розташованій неподалік від епіцентру подій. Та нам хотілося б узяти в цьому заході активнішу участь, наприклад, забезпечити туристів, які приїдуть до Києва на свято пісні, готельними місцями. У нас є санаторій «Жовтень» під Києвом, є ворзельська група санаторіїв. Усе це дозволяє бодай частково зняти проблему із забезпеченням гостей житлом, познайомити їх із нашими умовами та можливостями.

Проте до нас ніхто не звертається по допомогу. Напевне, це нікому не потрібно. Шкода, оскільки напруження, пов’язане з розміщенням гостей, — це вже очевидно — буде дуже великим. Окрім того, ми можемо надати й медичну допомогу — в нас є кваліфіковані лікарі під Києвом. В умовах великого скупчення народу теж не буде зайвим...

Замість пошуку співробітництва нині відбувається масова перевірка наших установ в Одесі, Ялті, Трускавці. Втім, нічого нового в цьому немає — усе це було і, напевне, триватиме нескінченно за будь-якої влади, за будь-якого уряду...

— Чому?

— Ось зараз у країні багато говорять про необхідність інвестицій. Що й казати — вони потрібні. Всі — і політики, і бізнесмени — їздять і просять гроші, оскільки без них не буде розвитку в країні. Нам теж не вистачає власних коштів для зростання. У пошуках виходу створили низку закритих акціонерних товариств за нашої участі. Внаслідок цього вдалося залучити близько 200 млн. доларів інвестицій. Зазвичай ми самі при організації товариства вносимо майно, інвестор — гроші. Так удалося досить успішно налагодити розвиток кількох санаторіїв.

Особливо вражаюче така робота розгорнулася у Трускавці. Там група інвесторів внесла 43 мільйони доларів до статутного фонду шляхом емісії. Трускавцю із цими проблемами впоратися не вдалося б. Місто не підійме досить примітивну та запущену інфраструктуру — там стоять вибудувані давним-давно «коробочки». У таких «готелях» у двомісних номерах установлені непристойні душики. Від усього віє архаїкою. Скрізь потрібна докорінна реконструкція: бракує сучасних ліфтів, критих переходів, басейнів... Навіть у їдальнях необхідно терміново навести порядок.

Щоб уявити, як усе це непросто, скажу — ми змогли буквально нашкребти кошти, щоб навести порядок лише в... 6% номерів. А потрібно щороку оновлювати все мінімум на 20—25%. Нині з’явився інвестор, і в нас є перспектива не гнити далі, а швидко розвиватися. Та ми повинні вирішити для себе — залучати інвесторів чи й надалі відлякувати їх жорстким контролем усього і своєю непередбачуваністю?..

— Наші здравниці лякають уже не лише іноземців, а й наших відпочиваючих. То кому ж потрібна вся ця тяганина, прокурорські перевірки та інша метушня?

— З’ясувати, навіщо все це потрібно, не так просто. Хоча є безліч публікацій, по телебаченню виступають солідні люди... А в нас усе крутиться тими самими траєкторіями: спочатку перевіряє прокуратура, потім приходить податкова, після цього навідується СБУ... А якийсь час по тому все повторюється. Хоча, здавалося, усе вже перевірено, проте починається п’ята, десята перевірка... Кому це потрібно? Адже все й так зрозуміло. Вже начебто з’ясували — ніхто безпідставно не продає фонди. Вже стало аксіомою: якщо більше залучимо інвестицій, підвищиться віддача і збільшаться надходження до бюджету. Проте...

Хотілося б звернутися до наших шановних перевіряльників: не можна ж тупцятися на одному місці!

— У суспільстві обговорюється можливість того, що з другого півріччя не буде фінансування з фондів соціального страхування. Це пов’язують із тим, що потрібно виконувати великі соціальні завдання: зросла допомога з народження дитини й інші виплати по програмах допомоги малозабезпеченим. Що станеться, якщо справді скоротиться фінансування за рахунок фонду соціального страхування?

— Відповідь проста — не буде грошей на санаторне лікування. А це хіба не соціальне завдання? І що робитимемо в цьому випадку, якщо 50% відпочиваючих їде лікуватися до Трускавця за рахунок фонду соціального страхування? Ми завзято доводимо, що цього робити не треба, і водночас ведемо боротьбу за інвестиції. Якщо в таких складних умовах інвестицій не буде, наша справа взагалі залишиться без майбутнього.

Щоб одержати інвестиції, потрібно, аби бізнес був динамічний, що добре розвивався. Тому варто вчасно позбутися нерентабельних підприємств. З цією метою ми свого часу передали в комунальну власність дуже багато майна. Це один бік нашої діяльності. Інший — постійне оновлення. Лише за останні чотири роки ми придбали устаткування на 200 мільйонів гривень. Тупцювати на місці не можна — якщо не рухатимемося, від нас піде клієнт.

Окрім усього іншого, нас душать витрати, що зростають. Приміром, плата за землю. За останній час вона зросла втричі. Ця стаття прибутку віддана на відкуп місцевим радам, а вони що хочуть, те й діють. На цьому напрямку немає єдиної державної політики. Поки що нам законодавчо на рік подовжене право користування землею...

— А якщо це право буде ліквідовано і введуть оренду?

— Оренда, безумовно, спричинить збільшення плати за землю. Причому у вісім-десять разів! Тоді не вистачить ніяких прибутків. Тим більше що в нас і так рентабельність на рівні 6—7%. Санаторіям витримати вакханалію зі зростанням оплат просто не під силу. А отже, підуть банкрутства. А кому це потрібно?..

Нас дуже турбує, що в державі немає єдиного координуючого органу з курортних справ. У ідеологічному плані цими питаннями найбільш грамотно могло б зайнятися Мінздоров’я. Це було б доцільно і природно, адже, відповідно до Закону про курорти, наші установи більше тяжіють до цього міністерства — ми маємо справу лише з хворими людьми.

У нас немає будинків відпочинку і пансіонатів, ми володіємо лише санаторними установами, що належать до лікувальних. Тому хотілося б, щоб на рівні країни існувала координація дій. Необхідно при Кабміні створити міжвідомчу раду з координації санаторно-курортної діяльності незалежно від форми власності. Раніше ці пропозиції просто ігнорувалися. Та зараз питання назріло й налаштованість нового уряду на реальні зрушення дозволяє сподіватися на оптимальне рішення.

Вся «допомога» держави поки що зводиться до перевірки правоохоронними органами нашої діяльності. Причому активізується вона чомусь напередодні курортного сезону. Навіщо?.. Це ж відриває людей, гальмує роботу — при перевірці вилучаються усі документи, люди нервують, нарікають. Якщо не знайшли одне, намагаються знайти інше. Трускавець цілий рік перевірявся командою Медведчука, оскільки там за нацьковуванням мера міста — великого друга керівника колишньої президентської адміністрації — було ініційовано тотальний тиск.

Необхідна загальнодержавна програма розвитку санаторно-курортних установ. У нас є своя програма до 2010 року. Але ж ми не можемо розвиватися ізольовано від суспільства — наша робота пов’язана з загальнодержавними потребами, з рівнем захворюваності по країні. Нам потрібно співвіднести плани членів суспільства на відпочинок із нашими фінансовими можливостями і баченням перспективи. Сучасний бізнес не може розвиватися без чіткої перспективи.

Навіть у цих умовах ми намагаємося робити максимум можливого. У нас працює своя вчена рада, друкуємо силу-силенну літератури нашого профілю, проводимо конференції, виступаємо на міжнародних конференціях, про нас знають за кордоном. Хотілося б, аби у країні була вироблена загальна позиція щодо реабілітації лікування.

— Чи витримає наша санаторно-оздоровча система випробування капіталізмом?

— У нашому суспільстві нерідко побутує думка, що треба «до основанья, а затем...». Та досвід показує, що є й інший спосіб — розвинути те, що подає ознаки життя й у чому є раціональне зерно. Наша санаторно-оздоровча система (незважаючи на всі її вади) має унікальні достоїнства. І головне — вона існує, швидко розвивається, сплачує гроші в бюджет. Цього вже достатньо для висновку — її треба розвивати. Еволюційний шлях у перспективі завжди кращий за революції.

У країні останнім часом намітився явний поворот на користь людини. Та й сам бюджет свідчить про соціальну спрямованість держави. Все це накладає і на нас певні зобов’язання. Перше — нам доведеться підвищувати зарплату своїм людям. Ми усвідомлюємо, що все це доведеться робити в умовах, коли не можна «накручувати» ціни на путівки. Вводячи вищі стандарти, нам необхідно подолати зростання цін.

Ми починаємо реалізовувати більше путівок середньому класу. Він оживає і хоче лікуватися. При цьому здатний сам за себе заплати. Середня ціна нашої путівки — близько 1700—1800 гривень за 24 дні перебування на лікуванні. Та в нас передбачена гнучка система — не лише 24 дні лікування, як було раніше. Тепер ми можемо надати лікування і на 20, і на 18 днів. Власне, можна взяти навіть сім днів по деяких напрямах.

Усе активніше співпрацюємо з туристичними фірмами. У зв’язку з цим у нас з’явився лікувальний туризм, при якому бажаючі одержують 7—10 днів лікування.

Нашими спеціалістами розроблені стандарти лікування. Великі надії пов’язуємо з тим, що вони вже підтримані в законодавчому плані. Щоб наш потенціал запрацював для всіх, потрібен великий правовий захист, необхідне ширше прив’язування наших можливостей до загальнодержавних програм.

Підвищення якості обслуговування покращує імідж держави. Адже лікуватися до нас їдуть із усіх країн світу, і люди бачать, що відбувається і як усе змінюється. Розуміємо, що важливе не лише лікування, а й культурно-масова робота в наших установах, і організація дозвілля гостей.

— У той час, коли стільки санаторіїв, що належали Мінздоров’ю, розграбовані, сам факт, що ви тримаєтеся, викликає певний подив...

— Ніхто не знає, як дорого це обходиться! Саме наше існування час від часу викликає роздратування, що явно проривається у Верховній Раді. Наприклад, у вигляді законопроекту про націоналізацію нашої системи. Слава Богу, в парламенту поки що вистачало здорового глузду відхиляти такі проекти.

— Та якось парламент може й не відхилити...

— На жаль, заздрість — якийсь вічний двигун у нашій країні. Хто його запускає?.. Все зводиться до того, щоб відібрати й роздати. Цікаво, як формулюються запити депутатів. Яворівський і Черновецький вимагають направити до нас іще одну перевірку, Вернигора закликає перевірити ще раз, як профспілки використовують майно, Семенюк — провести інвентаризацію і покарати...

Усе зводиться до репресій. Ніхто не хоче вникнути в те, чим займається структура, як їй удається вижити в тяжких умовах і чи не можна їй якось допомогти. Чому в країні звучить лише чорнуха? Чому про позитивні моменти ніде ні слова? Саме наша структура може стати позитивним моментом у черзі справ, що намічаються в державі.

Нині ми створили низку ефективних акціонерних товариств. Наприклад, в санаторії «Утес», ЗАТ «Миргородкурорт», «Приазовкурорт». Ми намагаємося створювати акціонерні товариства на базі установ, що зазнають матеріальних труднощів, перебувають на межі банкрутства. Для їх реанімації залучаємо кошти зі сторони.

Також створене акціонерне товариство в Трускавці. Воно працює дуже ефективно. Це затребувана високорентабельна установа. Звісно, тут велику роль грає легендарна вода «Нафтуся». Такої немає ніде у світі. Ну і, звісно, багато що залежить від керівника, котрий здатен забезпечити процес розвитку, бачить перспективу, розуміє сьогоднішні вимоги ринкової економіки. Такий, на щастя, є у Трускавці — Богдан Аксентійчук. Йому вдається з кожним роком нарощувати темпи. І це акціонерне товариство вже підносять як зразок роботи підрозділу курортної індустрії.

З позаминулого року створене акціонерне товариство й у Миргороді. Поки що про надійні результати тут говорити рано. Та поступ відчувається і тут. Є цікаві напрацювання у Бердянську. При цьому ми не зацікавлені, щоб ці установи ішли від нас — вони мають бути в єдиному ідеологічному кулаку.

Звісно, такі чудово працюючі санаторії, як «Місхор», «Ай-Петрі», «Україна» в Лівадії, «Курпати», ми не плануємо акціонувати. Вони дають вагомі прибутки і спроможні самостійно розвивати матеріальну базу.

Якщо керівництво країни з розумінням поставиться до наших проблем, галузь продовжить рухатися вперед. Можливо, для цього буде потрібне рішення на державному рівні за участю профспілок, Фонду держмайна, Кабміну, президентських структур, може бути навіть Рада національної безпеки, оскільки наша робота пов’язана з ключовим завданням країни — здоров’ям нації. Треба припинити перманентну метушню навколо галузі. Усім разом варто виробити загальну програму з подальшого існування системи та її використання у максимально ефективному режимі. Тим більше що вона зараз перебуває на підйомі й у нас є всі підстави для того, щоб упевнено дивитися в завтрашній день.

Час засвідчив далекоглядність рішення Федерації профспілок України та Фонду соціального страхування створити закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок. «Укрпрофоздоровниця» стала найбільшим у країні курортним холдингом. Це дозволило зберегти оздоровниці, зберегти їхню інфраструктуру разом із природними курортними ресурсами.