КОЛОТИ ЧИ НЕ КОЛОТИ - Здоров’я - dt.ua

КОЛОТИ ЧИ НЕ КОЛОТИ

5 грудня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №47, 5 грудня-12 грудня

На нас насувається страшний грип. Принаймні так оцінюють цей штам вірусу деякі спеціалісти. Від нового вірусу під назвою «Фудзіянь» уже померло семеро британських дітей...

 

На нас насувається страшний грип. Принаймні так оцінюють цей штам вірусу деякі спеціалісти. Від нового вірусу під назвою «Фудзіянь» уже померло семеро британських дітей. Американці готуються до втрати як мінімум 50 тисяч своїх співвітчизників. Почалася епідемія у Франції. У Росії її очікують через місяць, а в Україні — традиційно наприкінці зими чи на початку весни.

Для профілактики медики і представники фармацевтичних компаній дедалі наполегливіше пропонують робити щеплення, запевняючи, що це єдиний засіб уникнути хвороби або ж перенести її в легшій формі. Багато хто активно опирається. Загалом, позиція цілком виправдана і з наукового погляду.

Як відзначала відомий вітчизняний вірусолог професор Наталія Дяченко, віруси — дуже своєрідні збудники. З деякими справді відносно легко впоратися з допомогою санітарно-епідеміологічних заходів та вакцинації. Наприклад, із тими, що викликають віспу або поліомієліт. Але зараз дедалі більше «підводять голову» віруси, для яких з різних причин цей захід не ефективний. Яскравий приклад — вірус грипу. Його геном легко змінюється під впливом зовнішніх умов та індивідуальних особливостей людського організму. Тобто поки вірус «дійде» до нас із Середньої Азії, він може кілька разів змінитися і виготовлена проти нього вакцина виявиться безпорадною.

Чим більше агітують за вакцинацію, тим більший лунає протест із боку громадських організацій і навіть медиків. Причому анафемі піддаються не лише протигрипозні щеплення, а й традиційні. Позиція противників вакцинації грунтується, зокрема, на таких фактах. У США, повідомляється на одному з інтернет-сайтів, щороку реєструється майже 11 тисяч серйозних побічних реакцій на щеплення, у тому числі від однієї до 200 зі смертельним кінцем. Американський центр інформації про вакцини (організація, створена батьками дітей, які постраждали або загинули від щеплень) повідомляє, що кількість смертей від вакцини проти коклюшу більша, ніж кількість смертей від самої хвороби. Щеплення, вважають його працівники, є однією з причин синдрому раптової дитячої смертності (СРДС), який забирає в Штатах від п’яти до десяти тисяч дітей щороку. Пік частоти СРДС у США припадає на вік від двох до чотирьох місяців, тобто якраз на тоді, коли проводять перші два щеплення.

Шведський епідеміолог Б.Троллфорс, вивчивши ефективність коклюшевої вакцини в різних країнах світу, зробив висновок: «Смертність від коклюшу в наші дні в індустріально розвинених країнах украй низька, і різниці щодо цього показника між країнами з високим, середнім чи нульовим рівнем вакцинації населення немає». Він також виявив, що в Англії, Уельсі та Західній Німеччині більше помирало людей від коклюшу у 70-х, коли рівень вакцинації населення був досить високим, ніж у другій половині 80-х, коли він знизився.

Всі спалахи захворюваності на кір, свинку (паротит), вітряну віспу та поліомієліт, стверджують противники вакцинації, відбувалися серед щепленого населення. 1989 року американський центр контролю захворювань відзначив, що серед дітей шкільного віку спалахи кору траплялися у школах, де щеплено 98% учнів. Центр повідомляв також і про спалах кору серед повністю щепленого населення. У Великобританії частота дитячих хвороб знизилася на 90% між 1940 і 1950 роками — одночасно з поліпшенням санітарно-гігієнічної обстановки і задовго до запровадження програми обов’язкових щеплень. З початку минулого століття і по 1935 рік діти в основному помирали від дифтериту, коклюшу, скарлатини та кору. Однак до 1945 року загальна смертність від цих хвороб знизилася на 95% — також до запровадження програми масових щеплень.

Крім негайних, запевняють противники вакцинації, є й відстрочені побічні ефекти. Це хронічні імунні і нервові розлади: аутизм, гіперактивність, дислексія, алергія, рак тощо. Дослідження, проведене в Німеччині, показало зв’язок між щепленнями і 22-ма нервовими порушеннями, у тому числі з нездатністю до концентрації уваги й епілепсією. Лікар Барт Классен, розробник теорії вакцин, провів епідеміологічне дослідження по всьому світі і виявив, що щеплення є причиною переважної більшості випадків ювенільного діабету у дітей віком до 10 років. Рівень захворюваності на аутизм у Каліфорнії зріс у багато разів, причому особливо різко після запровадження щеплення від кору, паротиту та краснухи. Різке зростання випадків цього захворювання почалося й в Англії — також після запровадження такого щеплення.

Кажуть, що в імунології навіть існує афоризм: «Аутоімунність — ціна, яку платять за викорінення інфекційних хвороб». Коли імунна система не зіштовхується з дитячими хворобами, вона розвивається неправильно і може атакувати організм господаря. Одне з досліджень, опубліковане в авторитетному журналі «Ланцет», засвідчило, що дорослі, котрі перехворіли на натуральний кір, менше хворіють на онкологічні хвороби, у тому числі жінки — на рак шийки матки, а ті, хто перехворів у дитинстві на свинку, менше хворіють на рак яєчників.

Щеплення ж не дають людям перехворіти на «дитячі» хвороби в найбільш підходящому для цього віці (три—чотири роки), коли вони проходять відносно легко і налаштовують імунну систему таким чином, щоб господар став міцним, дужим і в майбутньому зміг уникнути багатьох інфекцій або без ускладнень перенести їх. Сьогодні ж діти стають особливо сприйнятливими до краснухи і свинки в тому віці, коли хлопчики після перенесеної хвороби можуть стати безплідними, а дівчатка — зачати і народити хвору дитину.

Тобто можна зробити висновок, що вакцини не лише не корисні, а й загрожують здоров’ю людини. Про небезпеку їх безконтрольного застосування говорять і вітчизняні вчені.

— Свого часу ми вивчали вакцини, виготовлені з живого ослабленого вірусу поліомієліту, — розповідає завідувачка відділу генетики людини Інституту молекулярної біології та генетики НАН Любов Лукаш. — І переконалися, що генетичні наслідки від вакцинування практично такі ж, як і від самого вірусу: «живі» вакцини руйнують хромосомний апарат. Клітини, що отримали значні ушкодження, відмирають і виводяться з організму. Але вся біда в тому, що ці поломки можуть бути й невеликими — так званими точковими мутаціями, цілком сумісними з життям клітини. Після такої «травми» вона продовжує ділитися далі, передаючи мутації нащадку, і згодом в організмі виростає ціла мутантна популяція. Небезпека в тому, що ми не знаємо, якого роду мутація і де саме вона відбулася: якщо в генах, відповідальних за підтримку нормальної життєдіяльності клітини, то це може спровокувати переродження клітини в злоякісну, підштовхнути до розвитку в організмі серцево-судинних захворювань, діабету тощо. Мутації можуть передаватися у спадок і виявлятися через дуже тривалі періоди часу. Тому навіть якщо все, здавалося б, пройшло добре і дитина без проблем витримала 30 щеплень (саме стільки роблять дітям на Заході), це не означає, що насправді все минулося без наслідків. Могли залишитися мутантні клітини, які потім призведуть до того, що в майбутньому ця дитина раніше почне хворіти: скажімо, вона «запрограмована» прожити здоровою до 70 років, а починає хворіти вже в 40. Усе дуже неоднозначно. З одного боку, ми рятуємо людей від хвороб, а з іншого боку — закладаємо основи для підвищення загальної захворюваності населення.

Є думка, що альтернативою щепленням можуть стати гомеопатичні препарати. Вони рівнозначні вакцинам за ефектом, а в окремих випадках навіть перевершують їх у плані профілактики хвороб. При цьому гомеопатичні «кульки» не містять токсинів і не мають побічних ефектів. Хоча найбезпечніші і, треба сказати, досить ефективні старі дідівські засоби: цибуля, часник, лимон, калина, малина, редька, свіже повітря й чистота у приміщенні, фізкультура, здорове харчування плюс добрий настрій.

Звісно, не можна казати, що робити щеплення не потрібно зовсім. Просто до цього питання слід підходити гнучко. Є люди, в яких імунна система настільки ослаблена, що сама вакцина викликає захворювання. І навпаки — існує певний відсоток громадян, у принципі стійких до інфекцій, навіть до ВІЛ — навіщо їх щеплювати? Не всім підходить стандартний набір щеплень, понад те, не всім підходять і стандартні дози вакцин. Окрім індивідуальних особливостей, не завадило б враховувати загальну епідеміологічну ситуацію і життєві обставини, наприклад, якщо людина лаштується в поїздку в екзотичну країну.

Однозначно за щеплення виступають вітчизняні інфекціоністи. При цьому свою думку вони також підкріплюють досить вагомими аргументами.

— Щеплення, поза сумнівом, потрібні, — переконаний головний дитячий інфекціоніст МОЗ Сергій Крамарєв. — Зрозуміло, захворіти може і щеплена дитина, але в неї хвороба пройде швидше і практично без ускладнень. Так, від дифтериту помирають в основному нещеплені діти. Завдяки щепленням наші діти не хворіють на віспу, поліомієліт. Нещодавно Всесвітня організація охорони здоров’я визнала Україну країною, вільною від поліомієліту. Від ускладнень ніхто не застрахований, і про це прямо записано в анотації до кожної вакцини. Але, скажімо, на той-таки поліомієліт на мільйон доз може бути одне ускладнення. Зате якщо дитина захворіє, то стовідсотково стане інвалідом. На жаль, точно сказати, виникнуть у людини ускладнення чи ні і якщо виникнуть, то які, — поки що не може ніхто. Інколи радять попередньо зробити імунограму, але масово це робити неможливо: дуже дорого — у комерційних лабораторіях таке обстеження коштує 100 гривень і дорожче. До того ж імунограма не завжди інформативна: можна просто не «впіймати» тих чинників, які згодом дадуть реакцію на щеплення.

— Протигрипозні вакцини на нашому ринку з’явилися років п’ять тому, і сьогодні їх пропонують чотири фірми, — пояснює член комісії з поствакцинних ускладнень та побічних дій імунобіологічних препаратів Олена Поліщук. — На жодну з них не зареєстровано жодного ускладнення. (Був лише спірний випадок, коли мати сама зробила дитині щеплення, причому купила вакцину не у щеплювальному кабінеті і зберігала не належним чином.) Є перелік абсолютних протипоказань проти щеплень. Скажімо, протигрипозна вакцина небезпечна для тих, у кого виникає алергія на білок курячого яйця. Всі ці протипоказання зазначені в анотаціях до вакцин і відомі кожному медпрацівникові, котрий робить щеплення. На інші, не протигрипозні, вакцини ускладнення справді були. У принципі, для кожної вакцини існує певний відсоток побічних реакцій — у нас він жодного разу не виходив за рамки припустимих норм. Хоча бувало таке, коли цілі серії вакцин знімали з виробництва. При цьому слід враховувати й інше: ускладнення після щеплення ще не означають, що їх викликала саме введена вакцина. Вони можуть бути обумовлені різними чинниками — якістю вакцини, порушенням техніки введення, індивідуальними особливостями організму, хворобами, які в часі збіглися з вакцинуванням. Так, за 2002 рік у нас зареєстровано 45 фактів ускладнень після щеплень: 23 — на протитуберкульозну вакцину, 15 — на АКДС і два — на комбіновану проти кору, паротиту та краснухи. Жодне з ускладнень (а це алергічні реакції, неврологічні тощо) не було безпосередньо пов’язане з якістю вакцини. Так само, як і п’ять летальних випадків: у двох було недооцінено імунологічний статус дитини, в одному — використано прострочену вакцину (її не знищили наприкінці робочого дня і ввели вже інфікованою), і в двох ішлося про синдром раптової дитячої смерті.

За словами Олени Поліщук, в Україні існує досить жорстка система контролю за безпекою вакцин. У деякі справді вводять небезпечні речовини, наприклад гідроокис алюмінію, — для збереження ефективності, стерильності тощо. Але кількість цих інгредієнтів настільки мізерна, що вони аж ніяк не можуть викликати отруєння. Відмовлятися через це від щеплення, на думку О.Поліщук, нерозумно. Кілька років тому в пресі почалася активна кампанія проти дифтеритної вакцини: на підставі того, що в ній міститься така небезпечна речовина, як мертиолет. Люди перестали щеплюватися, і в результаті від цієї хвороби у нас померло 700 дітей.

Нерозумно відмовлятися від щеплень і дорослим. У тих-таки Сполучених Штатах на одну дитину, котра помирає від вакцинокерованих інфекцій, припадає 400 дорослих. Це передусім стосується таких захворювань, як грип, пневмококова інфекція, гепатити А і В, інші. Згодом послаблюється дія й деяких «дитячих» щеплень. Тому вважається, що, скажімо, проти дифтерії і правця усі дорослі повинні щеплюватися через кожні десять років.

Що ж до вірусу грипу, то тут медики рекомендують робити щеплення всім людям за 65 років, а також тим, хто належить до груп ризику — мають серцеві, легеневі захворювання, діабет, імунодефіцит, страждають від дисфункції нирок і хвороб крові. І в обов’язковому порядку — бажано за місяць — потрібно зробити щеплення, якщо людина вирушає у відпустку чи відрядження практично в усі країни, крім Європи та Північної Америки.

Зрозуміло, питання вакцинації сьогодні досить суперечливе. Особливо коли врахувати, що наразі у світі немає методів, які визначають її необхідність чи непотрібність зі стовідсотковою гарантією. Тому мало хто з батьків візьме на себе відповідальність за здоров’я і життя власної дитини, відмовившись від щеплень. Та оскільки ризик, однак, існує — жодна з вакцин, які сьогодні застосовуються, не гарантує відсутності побічних ефектів, — певна пильність не завадить. Перед щепленням дитину обов’язково має оглянути лікар. Якщо малюк хворий, то захід доведеться відкласти на один—два тижні, а в окремих випадках на місяць—півтора. Причому на час вакцинації здоровим має бути не лише сам малюк — серед його домашніх не повинно бути хворих на гострі респіраторні захворювання.

Не зайве проконсультуватися зі спеціалістом, коли дитина хворіє і на будь-яке непростудне захворювання, перенесла пологову травму, страждає на діатез, алергію, якщо приймає ліки або тяжко пережила попереднє щеплення. У багатьох випадках протипоказанням для вакцинації можуть бути онкологічні захворювання і первинні імунодефіцити, інколи занизька вага при народженні. Увага необхідна й після імунізації, особливо в перші півгодини (зазвичай побічні дії вакцин виявляються в межах місяця після імунізації, після БЦЖ — через 14 місяців), коли можливий розвиток гострих алергічних реакцій — у цей час краще посидіти в поліклініці. Існують й інші рекомендації. Ось лише деякі з них:

I. Якщо підвищилася температура, то дитині потрібно давати якомога більше пити й обтирати теплою водою.

II. Якщо з’явилися місцеві реакції (наприклад, почервоніння на місці уколу), то до хворого місця можна прикласти прохолодну чисту мочалку (не компрес і не мазь!) із махрової тканини. За ідеєю, через добу має настати поліпшення — інакше доведеться викликати лікаря.

III. Слід уважно стежити за фізичним і психічним станом, особливо якщо не проводиться профілактика.

IV. При найменших ознаках ядухи викликають «швидку».

V. Протягом семи тижнів після вакцинації живими вакцинами не слід давати дитині антибіотики і сульфаніламіди.

VI. Певний час потрібно утриматися від годування малюка новими продуктами.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво