Казус Шипуліна, або Як ректор медуніверситету «рятує» музей медицини - Здоров’я - dt.ua

Казус Шипуліна, або Як ректор медуніверситету «рятує» музей медицини

19 травня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №19, 19 травня-26 травня

Ще трохи, і від унікальної експозиції Національного музею медицини можуть залишитися лише фотографії та спогади очевидців...

Біля експозиції, присвяченій відомому кардіохірургу, академіку М.Амосову
Біля експозиції, присвяченій відомому кардіохірургу, академіку М.Амосову

Ще трохи, і від унікальної експозиції Національного музею медицини можуть залишитися лише фотографії та спогади очевидців. Будівля не ремонтувалася капітально понад 150 років, повністю занепала і, на думку фахівців, на 80% знаходиться в аварійному стані. Причина — юридичний казус, що існує ось уже 17 років.

Виявляється, Музей медицини — єдиний у країні національний музей, якому не належить будинок, де він розміщується! Відповідно до документів, пам’ятник архітектури по вулиці Богдана Хмельницького, 37, перебуває на балансі Національного медичного університету ім. О.Богомольця. Власне кажучи, з цим цілком можна було б змиритися, якби не одна істотна обставина: університет, очевидно, анітрохи не бентежить збереження довіреного йому пам’ятника.

Можливо, тому, що практично від самого заснування музею виник конфлікт інтересів між всесильним ректором тоді ще медінституту професором Євгеном Гончаруком і авторитетним у науковому світі професором Олександром Грандо — директором музею. Ні два доручення президента країни, ні постанова Ради міністрів УРСР та уряду незалежної України, ні статті закону, ні рішення судів, ні наполегливі прохання (чому не накази?) міністрів охорони здоров’я — А.Сердюка, Р.Богатирьової, М.Поліщука — не змогли вплинути на колишнього ректора медуніверситету Євгена Гончарука і нинішнього Віталія Москаленка.

У результаті медуніверситет особливо не обтяжує себе турботою про збереження будівлі, Музей медицини не має права його ремонтувати, і пам’ятник архітектури, а разом із ним і унікальна експозиція, гине прямо на очах. Торік ситуація стала критичною.

— У лютому 2005 року в музеї протік дах, — розповідає заступник директора музею Володимир Кивлюк, — та був затоплений діорамний комплекс, один історичний інтер’єр і низка вітрин. Виникла реальна загроза потрапляння вологи на струмоведучі частини вітрин. Тому я як виконуючий на той час обов’язки директора негайно зупинив роботу музею — могло виникнути коротке замикання й пожежа. Водночас я звернувся до ректора медуніверситету Віталія Москаленка і міністра охорони здоров’я Миколи Поліщука. Єдине, що зробив ректор, — направив робітників на очищення даху.

Міністр охорони здоров’я прибув до музею вже о восьмій ранку наступного дня. Вивчивши ситуацію, він пообіцяв виділити гроші на капітальний ремонт даху. Слова свого він дотримався, і вже з квітня можна було використовувати перший транш. Однак згідно з Бюджетним кодексом музей не міг освоювати ці гроші, тому що будівля перебуває на балансі іншої юридичної особи. Медуніверситет же не міг витрачати гроші, призначені для музею. Саме тоді питання про передачу нам будівлі постало особливо гостро.

На початку травня Віталій Москаленко запропонував перевести ці гроші на програму медуніверситету та пообіцяв повністю витратити їх на потреби будівлі. Переведення коштів з однієї бюджетної програми на іншу зайняло понад п’ять місяців, і до будівельних робіт приступили лише на початку грудня. До того ж не до ремонту даху (що було першочерговим завданням), а до гідроізоляції фундаменту, яка також потрібна, але, швидше, в другу чи навіть третю чергу, оскільки з’ясувалося, що насамперед потрібно зміцнити фундаменти.

Зрозуміло, лише за місяць використати всі гроші не вдалося, і, щоб їх не втратити зовсім, медуніверситет витратив їх на інші потреби.

— У бюджеті на цей рік на ремонтно-будівельні роботи музею заплановано 1,5 млн. грн., — каже директор музею Вадим Шипулін. — Сьогодні виникла така сама ситуація, що й того року: музей грошима скористатися не може. Що ж до їх «освоєння» балансодержателем, то про це красномовно свідчить такий факт: через сім місяців після проведених робіт протік дах будинку, не витримавши першого весняного дощику.

— Наскільки мені відомо, нещодавно музей виграв судову справу...

— Так, у рішенні суду чітко записано: наш позов про передачу будівлі повністю задовольнити. А також визнати протиправною бездіяльність Національного медичного університету ім. О.Богомольця та Міністерства охорони здоров’я, яка полягає в невиконанні наказу МОЗ УРСР, виданого ще у вересні 1989 року, у частині передачі будівлі. До того ж університет зобов’язаний передати нам будівлю, а Мінздоров’я проконтролювати цей процес. Але річ у тому, що судові позови можуть тягтися дуже довго, оскільки рішення суду можна оскаржити, і університет вже подав апеляцію. Музей же потрібно рятувати негайно.

— Були розмови про перенесення експозиції до іншої будівлі, нібито спеціально пристосованої для національного музею.

— Ці пропозиції не витримують жодної критики. Усі пам’ятають сумну історію перенесення музею Києва, і я сподіваюся, що подібний жах більше не повториться. До слова, наша нинішня будівля свого часу була спеціально переобладнана саме для музею медицини, і кошти, які для цього виділялися, ішли спеціальним призначенням не лише від Міністерства охорони здоров’я, а й від Товариства Червоного Хреста України, багатьох громадських організацій. Переїзд у нове приміщення знищить унікальні експонати музею. Наприклад, діорамний комплекс «Оборона Києва в 1941 році», який дозволяє глядачу відчути себе «всередині» бою, а змінивши освітлення, коли одночасно змінюється і зображення, — серед солдатів на відпочинку. Діорама, як відомо, це не тільки експозиція, а й настінний живопис — як його перенести? А цей (до речі, саме його затопило, коли протік дах) взагалі унікальний та найближчим часом буде занесений до Реєстру культурної спадщини України.

Національний музей медицини — спадщина всього народу України, а не певна структура медуніверситету, як це тривалий час намагаються видавити керівники НМУ. Він відомий у світі та високо котирується в рейтингу музеїв медичного профілю за відомостями Європейської асоціації музеїв. Уповноважений у зв’язках зі Східною Європою цієї шановної організації Віллем Д. Мулдер також намагався допомогти музею, звернувшись з листом до президента України Віктора Ющенка.

«Ми стурбовані, — пише пан Мулдер, — ситуацією з Національним музеєм медицини України в Києві. Це найбільший, найвідоміший і найактивніший музей України в галузі історії медицини. Більше того, музей широко відомий на міжнародному рівні та вже багато років є членом нашої асоціації. …Ми переконані, що захист культурної спадщини та історії в цьому музеї важливий не тільки для України, але й для всього іншого світу».

На захист Національного музею медицини виступила і Спілка художників України. В листі на ім’я президента країни вони пишуть про катастрофічний стан приміщень музею, «в експозиції якого не лише книги, інструменти, фото, документи та особисті речі лікарів, а й роботи відомих українських художників, скульпторів минулого та позаминулого століття. У музеї є станкові картини, діорами, вітринні композиції, барельєфи, графіка, портрети, полотна побутового жанру. На щастя, дехто з авторів цих робіт працює й до сьогодні. Проте багатьох із них вже немає серед живих, і відтворити свої роботи у випадку пошкодження вони вже не зможуть.

Сьогодні на багатьох картинах через протікання даху з’явилися сліди вологи, солі. Особливо небезпечний грибок. На жаль, величезну кількість робіт неможливо забрати для реставрації до іншого приміщення — розписами покриті самі стіни музею. Необхідно терміново рятувати музей, його будинок і цінності, які в ньому зберігаються».

На жаль, президент не може особисто займатися порятунком музею, а його розпорядження розібратися із ситуацією та вжити відповідних заходів розбиваються об особисті амбіції ректора Київського національного медуніверситету, який не бажає йти на компроміси навіть заради порятунку народного надбання. Подейкують, що на будівлю вже давно поглядають як на прекрасне місце для VIP-офісу, і Музей медицини там просто заважає. За такої байдужості та потуранні всіх рівнів влади до цього залишилося не дуже багато — лише кілька великих злив.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №31, 24 серпня-30 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво