Хвороби, породжені ліками

Слово «ятрогенний» перекладається з грецької як «породжуваний лікарем». Ятрогенні захворювання виникають у результаті профілактики, діагностики чи лікування іншої хвороби. Хочуть, наприклад, зцілити серце, а отримують ускладнення на щитовидну залозу.

Спеціалісти Ендокринологічного центру РАМН досліджували віддалені наслідки вживання серцевих і рентгеноконтрастних препаратів, які містять йод. Хоча використання цих засобів часто спричиняє захворювання щитовидної залози, відмовитися від них не можуть ні лікарі ні пацієнти. Врятувати становище може лише взаємодія кардіологів і ендокринологів.

У дослідженні, проведеному на базі кількох московських клінік, взяли участь близько трьохсот пацієнтів. Частина з них страждала від серцевої аритмії різного походження і приймала антиаритмічний препарат аміодарон. З однієї його таблетки в організм щодня надходить 6—9 мг йоду, а приймати ліки іноді доводиться роками. Другій групі пацієнтів уводили рентгеноконтрастні засоби, що містять йод (РКЗ). Їх використовують під час обстеження коронарних артерій. Іноді за результатами обстеження пацієнтам призначають балонну ангіопластику, за ходом якої теж спостерігають із допомогою РКЗ. Прийом РКЗ — процедура одноразова, але пацієнт відразу одержує від 15 до 100 г йоду, що перевищує загальну кількість цього елемента в людському організмі в 1500—10 000 разів, а звільнення від надлишків йоду займає понад шість місяців.

Практика показала, що як хронічне застосування невеликих доз, так і разовий масований прийом йоду викликають патології щитовидної залози: утворення вузликів і різні гормональні порушення. На захворювання щитовидної залози страждала більш як половина пацієнтів, котрі приймали аміодарон, причому у хворих із органічними ураженнями щитовидки гормональні порушення виникають утричі частіше. Оскільки сердечники, як правило, вже літні люди і тканини щитовидної залози у них нерідко ушкоджені, приймання аміодарону досить часто їм вадить, іноді навіть призводить до повернення початкової недуги — серцевої аритмії. Але московські ендокринологи знайшли спосіб відрегулювати порушений баланс тиреоїдних гормонів, не відміняючи приймання аміодарону.

Застосування РКЗ не призводить до таких тяжких наслідків, як постійне приймання антиаритміків. Кількість йоду, спожитого під час обстеження, настільки велика, що ангіопластика, призначена за його результатами, вже не ускладнює дії РКЗ. Від побічної дії контрастних засобів постраждали лише 14% пацієнтів із початково ушкодженою щитовидною залозою і 2,2% пацієнтів без супутніх патологій. При цьому ускладнюється і серцева недуга. Ситуація нормалізується, коли ендокринологи відновлюють порушену функцію щитовидної залози.

Побічна дія аміодарону давно відома медикам. Він руйнує тканини щитовидної залози і викликає потрапляння тиреоїдних гормонів у кров, але має унікальні фармакологічні властивості, і його достоїнства як антиаритмічного засобу переважають можливий ризик. Побічна дія РКЗ вивчена гірше, хоча його широко застосовують в усьому світі. Небажані наслідки приймання йодомістких препаратів, непокоять і кардіологів, і ендокринологів. Ендокринологи повинні вибрати правильну тактику лікування пацієнта, а кардіологи вирішують: перервати приймання ліків, призначених для профілактики та лікування порушень, які загрожують життю, чи продовжувати приймання, знехтувавши тяжкістю побічних ефектів. Найчастіше препарат продовжують приймати, бо його просто нічим замінити.

На думку дослідників, усі пацієнти, які мають пройти лікування йодомісткими препаратами, повинні озброїтися рекомендаціями спеціаліста-ендокринолога. Своєчасно вжиті заходи часто допомагають уникнути побічної дії аміодарону і РКЗ або звести її до мінімуму.