ХОДІННЯ ПО ДІАГНОСТИКАХ - Здоров’я - dt.ua

ХОДІННЯ ПО ДІАГНОСТИКАХ

17 листопада, 2000, 00:00 Роздрукувати Випуск №45, 17 листопада-24 листопада

Порівняно нещодавно лікар в одній особі був і діагностом, й інструментом для діагностики. Користу...

Порівняно нещодавно лікар в одній особі був і діагностом, й інструментом для діагностики. Користуючись лише своїми знаннями, дос-відом та інтуїцією, він виносив вердикт, з якого починалася боротьба за здоров’я, а часто й життя людини.

З розвитком науки на допомогу медикам почали приходити інструментальні методи діагностики, які перетворили дует «хворий—лікар» на тріо «хворий—діагностичне устаткування—лікар». Без кардіограми або рентгенів-ського знімка важко навіть уявити собі нинішню поліклініку чи лікарню. Є також ендоскопія, УЗД, термографія, томографія, дослідження за методом Накатані, Фолля й інші діагностичні методи, багато з яких для нас, потенційних пацієнтів, — новинка. Які вони, яку інформацію про стан людини дають, і який рівень їх достовірності?

У цій статті йтиметься про методи Йоши Накатані й Рейнгальда Фолля, які викликають нині найбільший інтерес і не меншу розбіжність думок. За словами їх прихильників, ці методи дають повний діагностичний портрет людини.

Діагнози бувають різні

На що скаржитеся? З цього відомого всім запитання лікаря починається постановка діагнозу. Він збирає анамнез захворювання й анамнез життя пацієнта, оглядає його, вносить у картку імовірний діагноз або групу діагнозів і відсилає на подальше обстеження, яке має довести, уточнити чи спростувати початковий висновок. Підтверджений діагноз називається вже клінічним, і за правильність його лікар відповідає. Утім, остаточним вважають вердикт патологоанатома, хоча й він може написати, що діагноз не ясний.

Сам термін «діагноз» походить від грецького слова «розпізнавання» і трактується як визначення суті й особливостей хвороби на основі всебічного дослідження людини в момент її звернення до лікаря. Достовірність висновку може бути різною, що залежить як від сутності самого захворювання, так і від кваліфікації лікаря та можливостей інструментальної діагностики.

Потрібно зазначити: у багатьох країнах Заходу практикується інший тип постановки діагнозу — пацієнт спочатку проходить комп’ютерні й інструментальні види діагностики, а вже потім з усіма отриманими даними йде на прийом до лікаря. Нині, при нашому рівні життя й охорони здоров’я, немає сенсу дискутувати, який підхід кращий — до західного типу діагностики ми просто не готові. Хоч як би там було, наші лікарі визначаються з необхідністю того чи іншого обстеження зазвичай після огляду й в обсязі, доступному нашій медицині. А хворий потім вибирає те, що йому доступне фінансово.

Діагностика — динамічна структура. Такі назви недуг як «сухоти» чи «гарячка» знайомі нам тільки з художньої літератури. Сьогодні медики спираються на міжнародну класифікацію захворювань, яку періодично переглядають і уточнюють на форумах фахівців. Так, класи-фікація останнього перегляду містить вісім з половиною тисяч діагнозів. Але з цього широкого спектра практично використовується лише незначна частина. Як говорять самі медики, «рідкісні хвороби рідкісні, а часті — часті». Якщо спиратись на медичну статистику, то в Україні не більше чотирьох сотень «ходових» діагнозів. Хоча буває, звісно, що лікар припустить, а згодом і підтвердить якийсь рідкісний синдром.

Що робити, якщо ви не погоджуєтеся з висновком, якого дійшов ваш лікар, або діагноз не ясний? Варіанти можуть бути найрізноманітніші: ще раз пройти обстеження, звернутися до іншого фахівця, в інший медичний заклад, випробувати на собі нетрадиційні види діагностичного обстеження, ще не доступні широкій медичній практиці. Приміром, діагностику за Фоллем і Накатані.

Схід — справа тонка

Основні види інструментальної діагностики в навчальних планах медичних вузів представлено як у рамках тих чи інших дисциплін, так і в формі окремих курсів. Скажімо, «Променева діагностика й терапія». Методів Накатані й Фолля у програмі немає, хоча ними вже користуються на практиці як у державних, так і в комер-ційних медичних закладах.

Аби мати уявлення про предмет, я вирішила для початку сама пройти діагностування за Накатані, тим паче що до лікарів не зверталася вже кілька років. Лікар комерційної поліклініки посадила мене на стілець, запустила комп’ютерну програму, дала в руки латунний циліндричний електрод, а сама стала іншим електродом — спе-ціальним щупом — торкатися різних точок на руках і на ногах. Коли виміри, які тривали близько десяти хвилин, закінчилися, лікар вивчила картинку, що з’явилася на екрані, й повідомила: «У вас надзвичайно низький показник енергетики організму загалом. Але при такій низькій загальній енергетиці показники окремих меридіанів не можуть вважатися цілком достовірними. Тож можу лише припустити наявність хроніч-ного гастриту, вегето-судинної дистонії та розбалансування жовчовивідних шляхів. Попийте травичку, полівіта-міни, відпочиньте, виспіться і приходьте через тиждень-два ще раз, тоді подивимося, тимчасовий це для вас стан чи ні». Признаюся, це було досить несподівано, — і висновок був не схожий на звичайний діагноз лікаря, і почувалася я цілком нормально...

На моє запитання, а що означає «низька енергетика», лікар відповіла: на цей момент органи й системи перебувають у застої, працюють із мінімальним напруженням. Якщо організм зазнає якогось навантаження, приміром, робота в нічну зміну, то я, швидше за все, не витримаю й занедужаю. Такий стан може бути тимчасовим, як наслідок стресу або втоми. У цьому разі необхідні позитивні емоції, легка фізкультура, полівітаміни, прогулянки на природі. Потрібно також навчитися захищатися від стресів і скидати емоційне напруження, можна «підтягнути» енергетику з допомогою рефлексотерапії. Але низька енергетика може бути й постійною, а це вже сигналізує про наявність серйозного хронічного захворювання. В такому випадку потрібно пройти спеціальне обстеження.

Через кілька днів, набравшись духу, я пішла діагностуватися в іншу комер-ційну фірму, тепер за Фоллем. Там мене попросили зняти металеві прикраси й годинник, помістити стопи й долоні на латунні пластини, такі самі пластини прикріпили до чола. Потім дали в руки електрод і натискали кінчиком електрощупа на біологічно активні точки на пальцях рук. Тривав цей сеанс уже довше, на моніторі зображення жіночого силуету з різнобарвними органами змінювали докладніші малюнки, злітали й опускалися криві. Виявлена патологія, залежно від її характеру та рівня виразності, розфарбовувалася на малюнках різними кольорами. Паралельно та сама інформація висвічувалася словами.

У результаті діагност повідомив: апаратура засвідчила наявність шийного та поперекового остеохондрозу, а решта систем організму, як і стан імунної реактивності, перебувають у межах вікової норми. Харчування він визнав адекватним. Найцікавішим було тестування на сумісність мого організму з різними речовинами. Просто мені на руку лікар по черзі клав різні предмети чи ліки, знімав показання з точок і повідомляв результати вимірів. За його словами, мої улюблені золоті сережки «стабілізували енергетику», а ось нелюбий годинник із металевим браслетом «тягнули її вниз». Стосовно ліків від головного болю, то звичний парацетомол було забраковано, а от анальгін одержав схвалення.

Наприкінці мені вручили письмовий висновок про стан усіх органів і систем мого організму для пред’явлення лікарю, хоча й попередили: на основі одного сеансу остаточний діагноз робити не можна. Для підтвердження виявленої патології слід звернутися до фахівця, оскільки Фолль лише дозволяє зорієнтуватись у стані організму та його окремих органів. Утім, наш дільничний лікар відмовився навіть подивитися на цей висновок, заявивши, що він не оперує такими поняттями, як «енергія». А на запитання, якому ж із висновків мені вірити, спокійно заявив: «Який подобається, такому й вірте».

І в кожній краплі — океан...

— Діагностичні методи Накатані й Фолля базуються на принципах стародавньої східної медицини, — розповідає Віктор Георгійович Іванов, професор Харківської інженерно-педагогічної академії, відомий в СНД розробник рефлексодіагностичних систем. — Вона розглядає організм людини як суцільну біофізичну структуру, об’єднану системою розташованих на шкірі невидимих енергетичних меридіанів складної конфігурації, своєрідними електричними провідниками. На кожному з цих меридіанів містяться особливі біологічно активні точки, пов’язані з органами, що входять у меридіан.

За станом цих репрезентативних точок можна визначити стан усього організму. А «говорити» з ними потрібно мовою фізики, ос-кільки вони мають певні фізичні параметри, приміром, електричний опір шкіри, температура чи ємність. І, залежно від стану організму, ці значення різнитимуться. Саме ця властивість і спонукала вчених шукати взаємозв’язок між станом усіх органів та систем організму й фізичними параметрами відповідних їм точок.

Найбільшого поширення набули методи електропунктурної рефлексодіагностики, в основі яких лежить вимірювання електричного опору біологічно активних точок, зокрема методи Й.Накатані і Р.Фолля.

Японський лікар Й.Накатані розпочав розробляти свій метод ще в п’ятдесятих роках. На основі масиву статистичних даних він визначив, які значення електропровідності шкіри свідчать про нормальний стан кожного з меридіанів, а які — про патологічний. І таким чином сформував межі так званого фізіологічного коридору норми. Якщо результати вимірів лежать у його межах, то меридіани, а відтак і відповідні органи, працюють нормально. Якщо вони вищі — це свідчить про надмірність меридіана, якщо нижчі — то про його недостатність. Відхилення в той і в інший бік свідчать про порушення функцій організму.

У такий спосіб можна визначити енергетичний статус організму загалом і кожного меридіану окремо. А вже справа лікаря-діагноста встановити за цими даними, здорова людина чи ні та в якому саме органі чи системі криється патологія.

Німецький учений Р.Фолль запропонував іншу, складнішу систему вимірювання й з іншими вимірювальними параметрами, хоча вона також грунтується на феномені електричного опору шкіри. (Статистику, подейкують, Фолль набирав на військовополонених фашистських концтаборів, і тому згодом з етичних міркувань його навіть не запрошували на конференції, присвячені дослідженню його ж власного методу.) Він стверджував, що про стан кожної акупунктурної точки, отже і про стан відповідного органа, найкраще свідчить результат взаємодії вимірювального та її власного «біологічного» струму, тобто відповідна реакція організму на подразник. Причому, якщо експрес- діагностика Накатані дозволяє відповісти, який саме орган не в нормі, то Фолль може уточнити, що саме в ньому не так. Приміром, не просто «подивитися» серце, а «пройтися» докладно по всіх клапанах, м’язах, судинах. І остання, мабуть найхарактерніша, відмінність методики Фолля — з її допомогою, як стверджують, можна індивідуально добирати ліки, їжу, метали, коштовне каміння тощо.

Проте на шляху до практичного втілення досить прозорих ідей Накатані й Фолля існує чимало труднощів, які й позначилися, мабуть, на суперечливих результатах обстеження стану мого власного здоров’я.

І річ не тільки в неясності самої концепції енергетичних меридіанів, традиційної для східної медицини. Не напрацьовано також визнаної наукою статистики. Заважають часто вимірювальні шуми й перешкоди. До того ж, організм — це дуже чутлива система, вона реагує зміною електричного опору шкіри на безліч випадкових як внутрішніх, так і зовнішніх подразників — від їжі чи алкоголю до стресової ситуації. Не можна не згадати й відомого медикам факту: індивідуальна фізіологічна норма може дуже відрізнятися від середньостатистичної.

В результаті достовірність сучасних рефлексодіагностичних систем Віктор Георгійович оцінює приблизно вісімдесятьма відсотками. Плюс-мінус «людський чинник» — кваліфікація самого лікаря, а хороших діагностів за Фоллем і Накатані, за словами професора Іванова, у Харкові можна перелічити на пальцях. Та, попри всі ці недоліки, охочих перевірити стан свого здоров’я з допомогою таких методів не бракує. Переважно це хворі, котрі сумніваються в слушності поставленого їм раніше діагнозу, чи ті, кому призначене лікування, на жаль, не допомагає. Хоча під час своїх «ходінь по діагностиках» розмовляла я і з людьми, які не скаржаться на своє здоров’я, а прийшли перевіритися про всяк випадок, замість диспансеризації.

Авжеж, неінвазивні рефлексодіагностичні методи ваблять унікальною можливістю швидко отримати цілісний діагностичний портрет пацієнта у взаємозв’язку всіх його органів та систем. Це, напевне, головна причина дедалі більшого їх поширення, зокрема в Харкові. Правда, йдеться в основному про комерційні медичні центри, хоча кілька апаратів успішно використовують і в державних медичних закладах, приміром у Науково-дослідному інституті ортопедії і травматології та восьмій поліклініці. Як сказали практикуючі тут фахівці, ці методи не можна вважати «діагностичною панацеєю». Але, з певними обмеженнями й у поєднанні з іншими методами обстеження, вони хороші помічники як при встановленні діагнозу, так і при відстежуванні результатів лікувального впливу.

Діагностика й лікування повинні бути неподільні!

Полковник у відставці, професор Інженерно-педагогічної академії Віктор Іванов почав займатися діагностичними медичними системами ще будучи військовим. Його перші праці публікували в закритих інформаційних збірках Міністерства оборони СРСР.

У сімдесятих-вісімдесятих роках ці системи використовувалися для перевірки готовності особового складу ракетних військ до бойового чергування, а моряків-підводників — до виходу в море. Досліджувався також стан водіїв Харківського метрополітену й робітників харківського заводу «Електротяжмаш», бєлгородського «Сокола» та київського ВО «Реле й автоматики», які виконували замовлення ВПК. Наприкінці вісімдесятих у Харкові планували навіть створити спеціальний науково- дослідний центр під керівництвом Віктора Георгійовича, але здійснитися цим планам перешкодив розпад Радянського Союзу. Тепер Іванов читає в академії студентам курс під назвою «Оцінка функціонального стану в екстремальних ситуаціях».

— Оцінити стан пацієнта — це ще не все, потрібно відразу ж допомогти людині, — говорить Іванов. — Є цілий спектр так званих сигналів-стимулів, якими можна регулювати стан організму, підвищуючи або гальмуючи його енергетику. Нині у співдружності з інститутом лазерної біології та медицини при Харківському національному університеті ми працюємо над створенням цілого комплексу під назвою «Кабінет лікаря». З одного боку, там має бути діагностичний комбайн, до складу якого входить апаратура для визначення біологічного віку за методом Шахбазова, іридодіагностика, кардіодіагностика, Фолль і Накатані. А з другого — набір терапевтичних кабінок для впливу різними терапевтичними сигналами-стимулами — від електропунктури та кріотерапії до лазера й МРТ.

…Ідеал, якого прагнуть рефлексодіагности, — повний і точний діагностичний «паспорт» людини, який зберігався б і в медичному закладі в пам’яті комп’ютера, і на особистій дискеті пацієнта, поповнюючись новими даними при кожному візиті до лікаря. Сьогодні у світі існує вже кілька десятків видів рефлексодіагностичних і терапевтичних систем за Фоллем і Накатані, зокрема виробництва США, Японії, Китаю, Росії, Німеччини. Що ж, час покаже, чи зможе цей ідеал утілитися в життя.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво