Гамма-ніж у дзеркалі нашого менталітету - Здоров’я - dt.ua

Гамма-ніж у дзеркалі нашого менталітету

22 грудня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №49, 22 грудня-29 грудня

У понеділок Інститут нейрохірургії АМН, можна сказати, лихоманило. Сивочолі професори працювали з...

У понеділок Інститут нейрохірургії АМН, можна сказати, лихоманило. Сивочолі професори працювали з подвійним навантаженням — наприкінці року завжди багато пацієнтів, а цього дня до них ще долучилися високоповажні гості з фонду Віктора Пінчука та фонду «Україна-3000». Хоч як дивно, усіх їх цікавив... гамма-ніж.

Ще кілька тижнів тому цей інтерес був би цілком зрозумілим і вселяв би надію на те, що нарешті й великий бізнес вирішив долучитися до всенародного збирання коштів на придбання апарата гамма-ніж, що триває вже другий рік. Одначе всупереч очікуванням, маленькі струмочки народних гривень так і не поповнилися за цей час потужним потоком благодійних внесків від бізнесу. На початку грудня промайнуло повідомлення про те, що у бюджеті-2007 окремим рядком заплановані кошти на гамма-ніж. Міністерство охорони здоров’я з цієї нагоди влаштувало брифінг і разом з профільним комітетом Верховної Ради вже приймало привітання. Зізнаюся відверто, всі ми, хто причетний до цієї благодійної акції, щиро зраділи новині. А ті люди, яким потрібна операція з допомогою диво-ножа, гадаю, зраділи стократ.

А буквально через кілька днів країна почула про ще одну суму, — 10 мільйонів доларів — виділену на той самий гамма-ніж. Про це заявив представник Фонду Віктора Пінчука у прямому ефірі під час благодійного марафону, присвяченого «Дитячій лікарні майбутнього». Обіцянка, що вже наступного понеділка будуть підписуватися перші документи, необхідні для замовлення апарата, порадувала і тих, хто був у студії, і телеглядачів — оскільки на виготовлення техніки потрібно мінімум півроку, тож чим раніше буде зроблено замовлення, тим швидше воно буде виконане. Проте до радісних ноток долучався і гіркий присмак — дарувальник, розповідаючи про призначення гамма-ножа, жодним словом не згадав про Інститут нейрохірургії імені А.Ромоданова, фахівці якого вже багато років домагаються, щоб і в Україні з’явився цей апарат. Може, у фонді не знають про це? Ба, ні, знають, адже у виступі було згадано, як про зібрані кошти, так і про те, що цю всенародну акцію започаткувала і провела газета, одна-єдина, очевидно, найулюбленіша серед співробітників фонду.

Звісна річ, головне, щоб цей апарат таки був установлений в українській клініці. Але хіба не важливо, завдяки кому і чому він тут з’явиться? Щиро дякуючи доброчинцям, які виділили справді солідні кошти на його придбання, чи вправі ми забувати про тих, хто відривав від мізерної пенсії 50 чи 100 гривень або жертвував студентську стипендію? Чому ж, аплодуючи благодійникам, геть чисто забули про те, що професор-нейрохірург Віталій Цимбалюк понад десять років(!) переймається ідеєю придбання гамма-центру? Власне, саме він після пустопорожніх обіцянок з боку влади запропонував узяти приклад із Чехії і збирати кошти на апарат усім миром, не чекаючи допомоги від держави.

Правда, Віталій Іванович, як і всі науковці, спочатку наївно сподівався, що тільки-но у Міністерстві охорони здоров’я дізнаються про такий унікальний апарат, який без трепанації черепа, без наркозу і без крові оперує не тільки пухлини, але й метастази та вади судин головного мозку, то відразу ж зацікавляться і «виб’ють» для цього кошти. Коли ж переконався, що під лежачий бюджетний камінь фінансування вода не тече, сам узявся обходити владні коридори, і як правило, зустрічав відгук. Двічі гамма-ніж був на грані замовлення, але через зміни урядів і політичну нестабільність так і не дійшло до контрольного підпису. Дізнавшись історію створення празького гамма-центру, професор вирішив, що це й наш шлях, тим паче, що про принцип толоки люди ще пам’ятають. І, як свідчать внески, пам’ятає не тільки старше покоління, але й молодь знає про ту солідарну народну взаємодопомогу. До речі, чимало міських і районних газет також розповідали про цю акцію, друкували рахунок, на якому акумулювалися народні гривні. Незважаючи на інформацію про те, що покупку профінансує бюджет, кошти ще й досі продовжують надходити, останній внесок був зафіксований у понеділок, після чого загальна сума перевалила за 4 мільйони 410 тисяч гривень.

Хто не мав змоги наживо спілкуватися з ініціатором акції, той жваво обговорював її хід в Інтернеті, зокрема і на форумі сайта «ДТ». Ідея об’єднала дуже багатьох — люди шукали шляхи прискорення збирання коштів, пропонували різні варіанти, а ще дуже переймалися тим, щоб усе це не закінчилося «як завжди». Ще влітку наші читачі прогнозували: «Стырят! Точно стырят, осталось только собрать всю сумму! Или отвезут в Феофанию — там мозги «поценнее» лечатся». «Не верю, что не будет злоупотреблений. Гамма-нож обязательно должен принадлежать фонду, и управлять им должен человек, которому любой будет доверять». Після таких зауважень народилася ідея створити спостережну раду, яка б справді відстоювала інтереси суспільства. Та кошти збиралися повільно, тож думалося, що кандидатури будемо обговорювати ближче до фіналу.

Але хто тепер скаже, що песимісти так уже помилялися? І в першому разі — коли обіцяно бюджетні кошти, і в другому — коли йшлося про благодійні, саме Феофанію називали як майбутню адресу гамма-центру. Якщо другий варіант не викликає запитань — будівництво дитячої «Лікарні майбутнього» від початку заплановано в заміській зоні, то з бюджетними коштами далеко не все зрозуміло. Чому міністр наголошує саме на такому розміщенні? Щоб зрозуміти суть конфлікту, не треба глибоко копати — варто лише згадати давню нелюбов МОЗ до Академії медичних наук, яка то палахкотить, то затихає. Академічний інститут виконав свою роль — розрекламував гамма-ніж від столиці до віддалених сіл, «розігрів публіку», яка своїми грошима голосує за впровадження нової техніки, налагодив зв’язки з Чехією, куди щороку відправляє десять дітей на безкоштовне лікування. І досить. Хіба може тепер допустити міністерство, щоб гамма-ніж належав не йому, а АМН? Та ніколи у світі. А тому й вирішили надійно його сховати, тобто розмістити. Подалі — як від підготовлених нейрохірургів, так і від простих пацієнтів. І всі балачки про те, що цей апарат лікує тільки пухлини, розраховані лише на наївних. Фахівці добре знають, скільки проблем із судинами головного мозку і больових синдромів — типу невралгії трійчастого нерва — можна зняти з допомогою гамма-ножа, тож і в елітній Феофанії він без роботи не стоятиме.

Багатьох цікавить також, на чию честь буде виготовлено золоту табличку, як пообіцяв очільник МОЗ. Знову ж таки ідея належить Інституту нейрохірургії — викарбувати прізвища благодійників збиралися на спеціальній стелі, щоб таким чином подякувати людям за їх доброту, співпереживання та щедрість. У всьому світі заведено вклонятися тим, хто поділився з нужденними. В нас, видно, до цього числа відносять насамперед чиновників, які підписали рішення про бюджетні кошти. Та, власне, для хороших людей не шкода, аби тільки тих грошей вистачило не лише на золоту табличку, але й на сам апарат. Боюсь, утім, що нардепи та чиновники дещо поспішили, влаштовуючи брифінг. Як стало відомо з надійних джерел, екс-міністр Микола Поліщук надіслав листа на ім’я президента, в якому доводить, що гамма-ніж в Україні... не потрібен. Оскільки слово радника президента — а саме в цій іпостасі перебуває нині колишній міністр — для МОЗ є керівництвом до дії, то там не знайшли нічого розумнішого, ніж викликати ініціатора акції на килим. Очевидці твердять, що заступника директора Інституту нейрохірургії, професора В.Цимбалюка ще й змусили писати пояснювальну записку.

Достеменно невідомо, що там писав Віталій Іванович, але гадаю, що після цього професор вже напевно не забуде про те, що ініціатива у нас за всіх часів і урядів — «наказуемая». Пікантність же ситуації полягає в тому, що екс-міністр — нейрохірург, і йому не треба пояснювати, чим обертається для хворого тривалий наркоз, трепанація черепа, хірургічне втручання в тканини мозку. Навіть далека від медицини людина добре знає, що порізаний палець кровоточить і болить, а на місці рани згодом утворюється рубець. Неважко зрозуміти, що відбувається з мозком, в якому порпається скальпель. Після видалення пухлини, метастазів або усунення вад розвитку судин традиційним способом, пацієнт, коли й залишиться живий, буде інвалідом, часто — глибоким інвалідом, який потребує догляду. І хоч би яким геніальним та майстерним був нейрохірург, без сучасного обладнання він все одно що без рук.

У празькому гамма-центрі мені повідомили, що за всі п’ятнадцять років застосування цього апарата у них не було жодного летального випадку. Що ж викликало невдоволення М.Поліщука? У міністерстві воліють за краще не коментувати цей конфлікт, а показати листа, так би мовити, першоджерело. Нічого нового для нас там немає — Микола Єфремович і раніше твердив, що гамма-ніж не потрібен, краще купити лінійні прискорювачі. Президента ж він намагається переконати ще й статистикою: «За останні роки було закуплено за кошти держбюджету 18 радіотерапевтичних та гамма-терапевтичних установок. На кінець 2006 року встановлені та працюють тільки... дев’ять із них. За державні кошти закуплено три лінійні прискорювачі вартістю понад 42 млн. гривень. Досі дві установки не встановлені і не працюють. Україні потрібно ще сім «ЛІНЕКІВ».

Переконливо, що й казати. І не тільки для президента, але й для платників податків, котрі сходять у могилу, не маючи доступу до сучасної, якісної медичної допомоги. А вихід із цієї ситуації, на думку шанованого радника, простий — кошти, що виділяються з держбюджету на гамма-ніж, треба пустити... на закупівлю десяти радіотерапевтичних та гамма-терапевтичних установок. Отоді вже точно ми обженемо Європу за кількістю невстановленої дорогої апаратури.

«А для лікування онкохворих на гамма-ножі доцільно закласти в бюджеті 3—5 млн. гривень на рік у статтю «Лікування громадян за кордоном», — пропонує радник президента.

Про те, як відбувається виділення коштів на лікування наших громадян у зарубіжних клініках, ми, зокрема, писали у статті «Жорстоке милосердя» («ДТ», №35, 2006 р.). Навіть коли всі довідки і візи на заяві були зібрані, маленьку Яну Романюк поставили в чергу, чекати в якій треба багато років. Слава Богу, у німецькій клініці згодились прооперувати дівчинку, отримавши лише половину необхідної суми, яку зібрали батьки. Це тому, що кожен день відчутно погіршував її стан і зовсім чужі люди пожаліли дитину. Яна сьогодні видужує, а батьки думають над тим, як віддавати решту суми. До слова, операція коштувала майже 62 тис. євро. Між тим, якби оперували відразу після виявлення пухлини на зоровому нерві, то в чеському гамма-центрі це коштувало б набагато дешевше — 10 тисяч доларів.

І це лише один приклад того, як можна розраховувати на допомогу від держави у критичній ситуації.

Неважко підрахувати, скільки коштів треба виділити для лікування наших громадян з допомогою гамма-ножа, якщо, за словами головного нейрохірурга МОЗ професора Є.Педаченка, таких у нас близько 20 тисяч осіб. Хай не всім підходить цей апарат — там є свої вимоги, але хоча б половина пацієнтів має право претендувати на таку підтримку держави. Чи будемо ділити бюджетну статтю, як у примовці про сороку — цьому дам, цьому дам, а цей нехай тут помирає? На думку головного нейрохірурга, радник президента просто намагається по-державному підходити до використання бюджетних коштів. Це справді багато чого пояснює. Особливо той рядок листа, де йдеться про те, що «для новоствореного Інституті раку слід закупити сучасне обладнання, в тому числі, можливо, гамма-ніж чи кібер-ніж». Принципова позиція. Хоча трьома рядками вище автор листа запевняв, що у Східній Європі гамма-ніж є тільки в Росії та Чехії, а навіть небідна Фінляндія вважає його недоцільним для своєї медицини. Між іншим, у Європі працюють 34 апарати. До того ж небагата Словаччина і ще небагатша Білорусь якраз вирішили, що гамма-ніж вельми потрібен їхній системі охорони здоров’я. Наші пацієнти вже торують туди доріжки, правда, власним коштом.

Дивно все це. Надто, коли згадати: президент чеського Фонду «Хартія 77» Франтішек Яноух ще десять років тому переймався тим, що Україна не має апарата, який би рятував життя її громадян. Нагадаю, професор — зовсім не медик, він фізик-ядерник, тривалий час був дисидентом, жив у Швеції, часто бував у Києві, тоді ж і надрукував у нашому тижневику цілу низку статей на цю тему. Симпатія Ф.Яноуха до України виявилася і в тому, що очолюваний ним фонд безкоштовно пролікував майже 50 наших дітей у празькому гамма-центрі.

Крім того, що фонд «Хартія 77» показав нам приклад, як народ може вирішити свою проблему самотужки, не очікуючи державної допомоги, є ще кілька уроків, на які варто звернути увагу. В Празі дуже мудро вчинили, коли гамма-ніж залишили у власності фонду — міністерство охорони здоров’я вже не раз підбивало клинці, щоб привласнити це обладнання і розпоряджатися ним на власний розсуд. Одначе фонд стоїть на своєму — місцеві жителі повинні мати доступ до такої медичної допомоги. Лікують їх безкоштовно, хоча клініка, де встановлено апарат, уже не раз пропонувала встановити такі ціни, як у сусідній Німеччині, і не раз намагалася взяти обладнання під свою опіку. Розповідаючи мені про всі ці перипетії, Ф.Яноух наголошував на тому, що всенародна власність повинна такою залишатися. Це необхідно суспільству. А ще — лікарів для стереотаксичних операцій слід готувати не на лекціях і короткотермінових курсах, а в операційних, і чим довше, тим краще.

Останнє особливо важливо для наших реалій. Якщо гамма-ніж буде встановлено у Феофаніїї — хто з його допомогою оперуватиме? Чи будуть там фахівці, які вестимуть таких хворих? Адже після видалення пухлини або метастазів пацієнта, як правило, беруть на облік і спостерігають за ним. Одна річ — база і кадри спеціалізованих клінік Інституту нейрохірургії, і зовсім інша — лікарня у Феофанії чи відділення, яке створюється на новому місці.

Повернімося, нарешті, до представників благодійних фондів, які у понеділок активно спілкувалися з професурою Інституту нейрохірургії. Схоже, вони щойно взялися вивчати це питання, і ще остаточно не переконалися у тому, чи справді потрібно купувати цей апарат для дитячої «Лікарні майбутнього». Сам благодійний проект — надзвичайно важливий і потрібний, і щира дяка тим, хто займається цією справою. До нас надходить чимало розпачливих листів від батьків, які втрачають своїх дітей через те, що наша система охорони здоров’я їм не в змозі допомогти. Багато з них везуть своїх малюків на лікування до Білорусі, де є можливість пересадки кісткового мозку, але й коштує це досить дорого для наших громадян. Тепер же з’явилася надія, що цих дітей нарешті рятуватимуть і в Україні. Однак, на думку фахівців, проект клініки на сьогодні ще дуже сирий і недосконалий. Чомусь навіть поліклініка випала з поля зору, але ж відомо, що діагностика у нас дуже слабка, і багато надій у цьому плані покладається саме на дитячу «Лікарню майбутнього».

А гамма-ніж, на думку нейрохірургів, все ж таки частіше потрібен дорослим, тож, чи варто його ставити в дитячому центрі? Проект нової клініки передбачає одне з відділень для нейрохірургічних пацієнтів, але ці 35 ліжок будуть призначені також для офтальмологічних та інших хворих. Не виключено, що для гамма-ножа тут просто не буде достатньої кількості хворих, і він простоюватиме. Хоча дорослих пацієнтів у нас стільки, що вистачить для завантаження роботою чотирьох-п’яти таких апаратів. До речі, у світі його цінують за дві речі — високу точність і невибагливість — його легко налагодити, він не боїться перепадів в електромережі, і взагалі добре підходить до наших екстремальних умов. Лінійні прискорювачі, на відміну від гамма-ножа, досить складні в монтажі та експлуатації, західні клініки змушені встановлювати їх навіть по два-три, щоб підстрахуватися.

Схоже на те, що благодійні фонди теж вирішили підстрахуватися, і тому звернулися по консультацію в Інститут нейрохірургії. Шкода, що всенародна акція так нас і не об’єднала — і мета, здається, благородна, і наміри прозорі, але ніяк не вивітриться отой дух, коли серед двох українців є мінімум три гетьмани. Чехи вже 15 років користуються плодами всенародної акції і тішаться тим, що зуміли піднятися над всілякими суперечками і розбратом. У нас навіть благодійні акції намагаються «приватизувати», а коли не вдається, то шукають контраргументи. А люди й досі переказують свої гривні на гамма-ніж і сподіваються, що він врятує тисячі життів. І вірять: операція буде доступною кожному, хто її потребує. За підрахунками європейських експертів, якщо вартість лікування з допомогою гамма-ножа взяти за 100%, то застосування лінійного прискорювача обійдеться у 250%, а класичний метод з трепанацією і реанімацією становитиме всі 450%.

За словами професора В.Цимбалюка, з часом забудуться всі суперечки, не так вже й важливо, хто був за і хто був проти. Головне, що гамма-ніж таки з’явиться в Україні, сподіваємося, це станеться у наступному році.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №31, 24 серпня-30 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво