Фармгалузь: яким шляхом підуть реформи? - Здоров’я - dt.ua

Фармгалузь: яким шляхом підуть реформи?

15 серпня, 2014, 19:08 Роздрукувати Випуск №28, 15 серпня-22 серпня

Розв'язати проблему забезпечення ліками локально неможливо, адже фармація нерозривно пов'язана з усією системою охорони здоров'я. "Лікувати" треба всю галузь.

Ще ніколи проблема проведення тендерів у нашій країні не стояла так гостро. Ситуація на Сході з усією очевидністю показала нездатність системи працювати чітко, злагоджено, швидко реагуючи на зміни обставин. Нині волонтерська допомога ліками в зоні АТО набагато ефективніша, ніж держзабезпечення. На одній з недавніх прес-конференцій очільник Мінздоров'я Олег Мусій навіть порадив пораненим у зоні АТО бійцям самим купувати медикаменти, оскільки тендери заблоковано. Провину за це він поклав на саботаж окремих чиновників, зростання цін на медикаменти майже на 60% і введення 7% ПДВ на ліки. 

Однак розв'язати проблему забезпечення ліками локально неможливо, адже фармація нерозривно пов'язана з усією системою охорони здоров'я. "Лікувати" треба всю галузь.

Слід зазначити, що нині в суспільстві досить багато популізму щодо місії нового міністра охорони здоров'я та його команди. Ми хочемо відразу все змінити, в один день й одним махом. Проте для здійснення реформ потрібна злагоджена команда однодумців. Цього якраз і бракує нинішньому міністерству. Що ми бачимо нині? Колишнє керівництво Мінздоров'я руками чиновників, які зберегли свої пости, намагається звести нанівець багато спроб нової команди. Крім того, жодна команда не зможе домогтися успіху в реформуванні медицини, якщо в суспільстві немає єдиного бачення розвитку цієї галузі. Саме тому потрібна злагоджена робота Мінздоров'я, Кабміну, президента і громадських організацій. Важливо розібратися, в чому полягають проблеми нашої системи охорони здоров'я і яким чином їх можна розв'язати.

— Ми розуміємо, що нині одне з пріоритетних завдань — це розробка комплексного документа, бачення нової системи охорони здоров'я, — говорить заступник міністра охорони здоров'я Наталія ЛІСНЕВСЬКА. — Системи, яка цілком відповідає потребам населення і держави та збалансованої з погляду управління і забезпечення фінансовими, кадровими і матеріально-технічними ресурсами. Наша концепція відповідає загальнодержавному курсу реформ і завданням, поставленим Кабінетом міністрів і президентом. За два місяці напруженої роботи в тісній взаємодії з експертним середовищем громадськість розробила чотири редакції концепції, які оперативно публікувалися для загального обговорення й корегувалися за його результатами. У результаті тепер у нас є системне бачення майбутньої охорони здоров'я України, погоджене з суспільством і міжнародними організаціями, такими як Світова організація охорони здоров'я та Світовий банк. 

Крім того, нині створено Стратегічну консультативну групу з питань реформування охорони здоров'я України, до її складу увійшли 12 експертів — сім вітчизняних і п'ять міжнародних фахівців. Серед них — колишній міністр охорони здоров'я Грузії Олександр Квіташвілі, колишній заступник міністра охорони здоров'я України Ігор Яковенко, міжнародний експерт реформування систем охорони здоров'я Антоніо Дюран та інші професіонали. Група підготує детальний план дій з реалізації концепції, Національну стратегію побудови нової системи охорони здоров'я в Україні на період 2015—2025 рр. 

Починаючи свої реформи, наші попередники, ймовірно, ґрунтувалися на рекомендаціях кваліфікованих експертів, на світовому і вітчизняному досвіді. Однак проблемою попередньої влади була комунікація з суспільством. У всьому світі, в європейському регіоні зокрема, добре засвоїли уроки минулого, й усі серйозні реформи попереджають ґрунтовною роботою з суспільством щодо роз'яснення вигоди і ризиків майбутніх змін. Наші попередники не надто про це дбали й отримали відомий результат — реформа охорони здоров'я стала мало не найзручнішою мішенню для опонентів влади. Хоча слід визнати: багато новацій були абсолютно правильними, і ми їх далі вдосконалюватимемо. Це стосується структури медичної допомоги, методів фінансування, оплати праці й інших моментів. 

Хіба хочеться комусь хворіти і лікуватися? Для людини і для держави вигідніше запобігти захворюванню, виявити його на ранній стадії й повністю вилікувати. Це забезпечує насамперед первинна медична допомога й особливо сімейна медицина. Її зусилля спрямовані не на окрему хворобу, а на людину і мікросоціум загалом, на сім'ю — середовище, де формуються стереотипи здоров'я. Але такого лікаря слід готувати, починаючи з вишу. Треба приділяти більше уваги практиці, такого лікаря слід забезпечити всім потрібним і мотивувати до ефективної роботи. Інакше ми матимемо фікцію, саму порожню назву. Люди це добре бачать і правильно критикують такі реформи. На створення ефективної первинної бази для таких змін підуть роки. Вона не з'явиться в один момент, це шлях, яким належить пройти, поступово нарощуючи зміни.

Про потребу реформування говорить і новий голова Держлікслужби Михайло ПАСІЧНИК:

— Альтернативи адаптації європейського законодавства немає. Фармгалузь щодо цього є провідною, оскільки ще в 90-х роках було взято курс на європейську інтеграцію, впровадження європейських стандартів виробництва, дистрибуції, лабораторної практики тощо. Досвід засвідчив, що це правильний шлях, аби у майбутньому мати можливості вийти на європейський ринок. Тепер розвиток фармгалузі багато в чому залежить від того, яким шляхом піде розвиток нашої охорони здоров'я, оскільки тут ми не провідні, а ведені. Впровадження страхової медицини може тепер стати стимулом подальшого розвитку вітчизняної фармації. Слід відродити практику виписування рецептів, затвердити стандарти лікування хворих, що допоможе фармкомпаніям формувати свої "продуктові портфелі". Також необхідна серйозна програма захисту вітчизняного виробника. Фармгалузь чекає на чіткі сигнали, що нині потрібне охороні здоров'я, і вона негайно на ці сигнали відреагує. 

Якщо говорити про фармгалузь, то вона, за словами генерального директора компанії "Фармак" Філі ЖЕБРОВСЬКОЇ, готова до співробітництва з європейськими партнерами, оскільки вже давно орієнтована на роботу за найкращими європейськими стандартами. 

— Однак без чіткої взаємодії з системою вітчизняної охорони здоров'я фармгалузь не може існувати, — говорить Ф.Жебровська. — Здавалося б, головне завдання уряду — негайно розпочати у галузі системні реформи, які вже через два-три роки дозволять якісно змінити систему надання медичної допомоги населенню, зокрема й у забезпеченні якісними і доступними ліками. Втім, уряд не може сам реформувати систему охорони здоров'я. Він може стати ініціатором, але має бути команда, налаштована на ці реформи. І це не тільки в апараті Мінздоров'я, а й в управлінні охорони здоров'я кожної області, кожного району. Слід зібрати фахівців, які проаналізували б різні моделі охорони здоров'я і запропонували урядові найбільш відповідну нашим реаліям. 

Та що ми бачимо зараз? Деякі чиновники розгорнули найсправжнісіньку війну за місце, заважають нормальній роботі відомства. Це тим більше викликає нерозуміння з боку ринку, з огляду на складну політичну ситуацію, в якій опинилася наша країна. 

Проблема не в тому, що міністр у нас поганий чи хороший, а в тому, що в нього немає злагодженої команди однодумців, і що за останні 20 років у нас так і не з'явилася стратегія реформування медицини. Тендери — наочний доказ цього. Вони ніколи не здаватимуться всім справедливими, оскільки виграє тільки хтось один. Чи прописані в нас зрозумілі й прозорі правила проведення тендерів? Ні. Виставили препарати на тендер, комусь щось не сподобалося — він подав скаргу і заблокував тендер. Що може зробити міністр? 

Нам тепер треба, по суті, заново будувати систему державного забезпечення ліками. І в цьому ми великою мірою залежимо від змін, які мають відбутися у вітчизняній медицині. Для прозорого проведення тендерів треба, щоб у країні запрацювала страхова медицина, щоб були встановлені стандарти лікування, введено референтні ціни, вище за які держава не має права закуповувати будь-які медикаменти. Візьмімо, приміром, аналоги інсулінів. Сьогодні той самий препарат у Польщі продається в середньому на 80% дешевше, ніж в Україні. І це не провина міністерства, що закуповуються препарати із завищенням ціни. Грамотно вибудувана система, з чіткими й зрозумілими правилами, змусить фармкомпанії, дистриб'юторів працювати за тими цінам, які готова платити держава, а не за тими, які вони самі виставляють. А от що й за якою ціною держава готова закуповувати, залежить від стратегії розвитку всієї галузі, від бачення того, яка медицина нам потрібна в майбутньому. 

Притому стандарти лікування — насправді вони є — дозволять фармвиробництвам і постачальникам планувати: які препарати будуть потрібні, в якій кількості, які бюджети виділять на їх закупівлю. Нині коштами, що виділяються на програму "Цукровий діабет", ми могли б перекрити й потреби в цукрознижувальних препаратах для хворих діабетом другого типу. Але в нас досі тендери з інсулінів не проведено. І це вже залежить від кожної області, де компанії діють за тією ж схемою: комусь не сподобався розподіл, подає скаргу — і тендер зупиняється. 

Вважаю, що систему тендерів слід міняти докорінно. Можливо, варто при профільному віце-прем'єрі створити економічний комітет, що опікуватиметься торгами — встановлюватиме референтні ціни (адже насправді це має робити не сам виробник, як зараз, а уповноважений орган), визначати процедуру проведення торгів, проводити закупівлі на основі стандартів лікування, займатися компенсаціями аптекам і лікарням за медикаменти. А Мінздоров'я має відповідати за політику, визначати потреби в закупівлі тих чи інших медикаментів або обладнання. Як, приміром, у Польщі. Там міністр визначає політику, а ціни — то клопіт цілого економічного блоку — вони встановлюють аптекам референтні ціни, за якими не тільки можуть закуповувати страхові компанії, де держава теж бере участь у компенсації, а й щоб можна було продавати в аптеках, щоб страхові компанії могли компенсувати. Якщо ми тепер почнемо цю систему будувати, то десь до 2017-го вона почне працювати. 

І ще одне. За весь час моєї роботи я жодного разу не чула реальних пропозицій щодо підтримки національного виробника. Аби не виникало непотрібних запитань, досить установити однакові вимоги до препаратів і закуповувати їх за об'єктивними показниками. На пілотному проекті з гіпертензії всі були шоковані — взяли звичайні препарати різних заводів і стали реалізовувати їх за рецептами з частковою компенсацією. І люди почали лікуватися, оскільки для них з'явилися доступні ліки. Кожен препарат, виписаний за програмою, діяв. Зрозуміло, що інноваційні препарати ми продовжуватимемо закуповувати, але генеричні повністю можемо купувати в нашій країні в наших виробників — як мінімум для тендерних закупівель.

Одне слово, слід розробити і впровадити таку систему, яка не залежала б від політичних вітрів, від особистості того чи іншого міністра або керівника департаменту. Я готова ділитися своїми знаннями і досвідом. 

Такого ж погляду дотримується й комерційний директор Борщагівського хімфармзаводу Євген СОВА:

— Я категорично не згоден із тим, що міністр має опікуватися тендерами — це робота відповідного фахівця. Тендерна система в нас недосконала. Я вважаю, що в Україні треба зробити кілька кроків, які не потребують якихось додаткових витрат. По-перше, забезпечити прозорість. Хоч би який би тендер пройшов у країні за бюджетні кошти (у Мінздоров'я чи на місцях, де витрачається їх левова частка), його результати мають бути опубліковані: куплено стільки, за такою ціною, на таку суму. Державної звітності щодо використання державних коштів немає.

По-друге, слід забрати з Мінздоров'я тендери взагалі. Мінздоров'я має забезпечувати два інформаційних моменти: який препарат купити і скільки його потрібно — у відповідності зі статистичними даними і стандартами лікування. До останніх включають не найостанніші чи модні препарати, а звичайно високоефективні, які підходять під закупівлі за бюджет або страхові кошти за реінбурсацією, з оптимальним співвідношенням "ціна — якість". Такі препарати забезпечують ефективну базову терапію приблизно 70—80% хворих. 

Далі — референтні ціни. Сьогодні в нас є реєстрація ціни. Всі виробники, препарати яких зареєстровано, зобов'язані зареєструвати ціну в Мінздоров'я, і головний лікар лікарні не може купити препарат дорожче зареєстрованої ціни. Але що відбувається насправді? Є три провідних виробники одного з найпопулярніших антибіотиків. Середня наша ціна, оскільки ми конкуруємо, — 6—
7 грн за флакон. Але є імпортний препарат, який нічим не відрізняється від нашого, —
16 грн за флакон. Якість, ефективність — практично ідентичні. І головний лікар лікарні не порушує жодного закону України, якщо закуповує препарат за 16 грн. Отут і виникає питання так званих референтних цін. Тобто держава говорить головлікареві: ти можеш витратити бюджетні кошти на закупівлю цього препарату будь-якої компанії, що працює в Україні, але не дорожче, ніж 8 грн. І той іноземець або відмовиться продавати по 8 грн, або, скоріш за все, з огляду на те, що собівартість препарату однакова, погодиться. 

Недавно ми брали участь у тендерах у Білорусі. Вони проходять повністю в електронному вигляді, і я просто послав свою документацію на їхній тендер. Ми виграли три позиції, абсолютно нікого не знаючи в їхньому тендерному комітеті. Система працює автоматично. Точно так само ми виграємо електронні торги в Латвії. 

У більшості випадків можна взагалі відмовитися від тендерів. Не так давно Мінздоров'я провело перший "безвідкатний" і безкорупційний проект — пілотний проект з гіпертонічної хвороби, коли держава витратила 200 млн грн, а чиновник не отримав ані копійки. Людина приходить до аптеки з рецептом, бере наші ліки, які коштують 50 грн, але платить за них 10. Рецепт залишається, а суму, що залишилася, аптека отримує від держави. У ціні немає зазору: аптека бере в дистриб'ютора, дистриб'ютор — у нас. Тепер уявіть, що те ж саме відбувається з усією онкологією. Людина не чекає тендера, тендера взагалі немає, є ліки, які дистриб'ютор замовив у компанії-виробника у звичайному режимі. Ця людина приходить з рецептом на препарат, припустімо, вартістю 1 тис. грн і купує його за 20 грн — суму, що залишилася, компенсує держава. Все, "відкату" немає. Єдина умова — введення референтних цін. 

 

* * *

Сьогодні при Мінздоров'я діє робоча група вітчизняних і зарубіжних експертів у галузі управління охороною здоров'я, які вже через два з половиною місяці готові будуть показати суспільству попередні матеріали. За словами виконавчого директора благодійного фонду "Пацієнти України" Олени СТЕФАНИШИНОЇ, робота ведеться максимально прозоро, до обговорення залучаються представники фармринку і медики: "Ми хочемо принести в Україну міжнародний досвід і міжнародні стандарти роботи. Зрозуміло, що буде опір, але ми готові до серйозного діалогу з суспільством. Нині є один із небагатьох шансів щось зробити у цій сфері — уряд нас чує, є можливість реалізувати реформи". 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво