Є пліт — нема воріт, а як є ворота, то немає плота

На підсумковій колегії облуправління охорони здоров’я за перше півріччя 2009 року до переліку традиційних проблем раптом доєдналася та, що останнім часом згадувалася серед вирішених: зросла смертність немовлят у віці до одного року. Цифра 13,3 на тисячу населення при 10,3 за аналогічний період торік не могла не стривожити.

І не лише тому, що кожна смерть — це завжди трагедія. Просто кілька років тому Хмельнич­чина постійно була серед лідерів у цьому сумному змаганні, і влада заповзялася зробити все можливе, аби змінити ситуацію. Обласна рада не просто приймала програми — «Здорова мати — здорова дитина», «Репродуктивне здоров’я населення Хмельницької області на період до 2015 року» тощо, а й намагалася забезпечити їх коштами. 2006 року фінансування закладів охорони здоров’я, що подають допомогу матерям і дітям, зросло майже вдвічі порівняно з 2004 роком, а 2007-го — ще на 35%. Торік кожна п’ята гривня з обласного бюджету пішла на медицину, а бюджети дитячих лікарень і перинатального центру в Хмельницькому вже звично станови­ли мільйони гривень, які витрачали­ся не тільки на захищені статті, а й на нове обладнання та апаратуру, сучасні ремонти в цих закладах.

— Коли порівняти те, що ми мали три роки тому і що маємо наразі, то це небо і земля, — не приховує задоволення головний лікар Хмельницького міського перинатального центру Андрій Ропотан. — Але зі зміною три роки тому статусу пологового будинку на нинішній перед нами постали значно ширші завдання. Ми не просто вдосконалюємо лікувально-діагностичну роботу, а й виходжуємо недоношених дітей — від 500 грамів з 22-го тижня вагітності. Минулого року з 25 таких дітей, які народилися з вагою менш ніж кілограм, втратили тільки чотирьох. Але... опинилися серед тих, що псують статистику. Бо в Кіровограді, скажімо, був усього один такий малюк. І нічого дивного: в них же немає бази. А наші площі, умови, обладнання — предмет заздрощів колег із багатьох обласних центрів. Однак із зростанням можливостей зростають і вимоги. І ми мусимо їм відповідати.

Дійсність легко ілюструвала слова головного лікаря: за зміну, що минула, в перинатальному центрі прийняли 16 пологів, і всі — партнерські, тобто жінки народжували в присутності когось із членів своєї сім’ї. Виявляється, це дуже допомагає породіллі: вона наче ділить із іншим свій біль і тривогу, почувається впевненіше, коли поруч — рідна людина. Це допомагає і медикам: усі їхні дії — під контролем, отже, неминуче підвищується відповідальність.

Таких деталей, які стали повсяк­денними прикметами сьогоднішніх буднів пологових будинків, чимало, і до них швидко звикають. Гірше, що звикають і до іншого. До того, скажімо, що перинатальний центр обслуговує весь 260-тисячний Хмельницький. І хоч у ньому два корпуси, цього мало. Адже пологові будинки періодично мусять «відпочивати»: стерилізуватися, ремонтуватися тощо. Повністю. Тому у великих містах їх має бути кілька. На початку 90-х другий пологовий уже зводився в Хмельницькому. Та тодішня міська влада, киваючи на зниження народжуваності, перепрофілювала його на житло.

Втім, умови, в яких працюють медики обласного центру, здаються раєм не лише колегам з інших міст. У більшості лікарень області, зрозуміло, про такі можуть тільки мріяти. Хоч до мрій наближаються також. Торік обласна рада оголосила конкурс серед пологових відділень. Він став стимулом для змін на краще в багатьох районних лікар­нях: відділення активно ремонтува­лися, устатковувалися новою апара­турою. Ініціатор цих змін, обласний акушер-гінеколог Лариса Притуляк, побувала в усіх, до дрібниць вникає в кожну складну ситуацію.

— Звичайно, кожен випадок індивідуальний, — каже Лариса Вікто­рів­на. — Буває, що винні й медики. Та, коли узагальнювати причини смертності малюків, то основні з них — порушення ведення пологового періоду та множинні вади в розвитку дитини. Це те, що треба виявляти на ранніх стадіях вагітності. Тому надзвичайно важлива вчасна постановка на облік і вчасна діагностика та правильне рішення. Однак іноді безвідповідальність жінки та її родини просто вражає. Є випадки, коли до нас приходять уже тільки народжувати. Або пізно стають на облік. Трапляється, під час обстеження діагностуються вади розвитку дитини, та жінка однаково вирішує народжувати. І дуже дається взнаки соціальний фактор: у наших селах є настільки бідні родини, що не мають за що навіть дістатися до райцентру.

Начальник обласного управління здоров’я Микола Янчук не знімає відповідальності з лікарів:

— Якщо один район — ідеться про Дунаєвецький — має за півроку п’ять випадків малюкової смертності, то причини слід шукати і в недостатній організації медичної допомоги, — переконаний він. — Тому серйозні розмови відбулися і з ними, і з красилівчанами, старосинявцями, та й обласний центр «відзначився». Звісно, до перинатального центру з районів скеровують найскладніші випадки, та він для того й створений. Профілактична робота, планування сім’ї, попередження небажаної вагітності — усе це різні аспекти роботи, якою також слід опікуватися. Адже в області вкладаються великі кошти в підвищення кваліфікації лікарів. З 2006 року, який може вважатися переломним у ставленні до медицини на Хмельнич­чині, проведено безліч навчань, тренінгів. Звичайно, меж удосконаленню немає, але ж кошти, вкладені в медицину, мусять працювати, тобто — давати якісні зрушення на краще.

Великі надії покладаються на відкриття в обласній лікарні відділення екстрагенітальної патології. Новий корпус закладений ще 20 років тому, та лише в останні два роки за нього взялися всерйоз. Головний лікар обллікарні Аркадій Флаксемберг упевнений, що корпус невдовзі буде зданий: голова обласної ради Іван Гладуняк та хмельницький міський голова Сергій Мельник тримають це питання під особистим контролем. Щоправда, корпус планували здати в серпні. Залишилося тільки газифікувати його. Але кошти на це повинна виділити обласна рада, а сесія відбудеться у вересні.

Усе, що кажуть медики, правда. На жаль, правда й те, що кажуть пацієнти, адже найсучасніше обладнання не замінить уваги й професіоналізму персоналу. Моя молода знайома, що потерпала під час вагітності від токсикозу, з пологового будинку... втекла: «Лікар до мене практично не підходила». «Може, її треба було якось зацікавити?» «Тобто заплатити? Якщо вона хороший лікар, то й так робитиме все належне. А поганому жодні гроші не допоможуть». Ця знайома — євангелістка, і в неї, як бачимо, не зовсім типовий (для нас) підхід до цієї типової майже проблеми. Але на пологи вона вже однаково пішла «за знайомством». Її родина могла дозволити собі оплатити — через касу — і партнерські пологи, і палату підвищеного комфорту після них — і все, слава Богу, владналося.

Проте далеко не всі родини мають такі кошти. І мільйони, що виділяються з місцевих бюджетів, спрямовані насамперед на те, аби не почувалися приниженими чи обійденими бідніші родини. Але все, виявляється, не так просто. Ці кошти перетворюються в лікарнях на нову апаратуру, сучасні препарати тощо. Тим часом висококласних фахівців і в районних лікарнях сьогодні нерідко бракує. До того ж до лікарні жінці ще треба дістатися. Та й на огляд до лікаря, даруйте, одягтися слід, щоб не було соромно. А у нас на Хмельниччині один із найнижчих в Україні показників із середньої заробітної плати. Третина родин практично заробляє тільки на харчі, а двом зі ста родин і на це бракує коштів. Область сільськогосподарська, а що являє собою сьогоднішнє село, особливо невелике чи віддалене, говорити зайве. Сильніші за характером у пошуках роботи й заробітку із сіл виїжджають. Залишаються слабші, бідніші, беззахисніші.

І хай там що кажуть з високих трибун, які цифри називають, для людей унизу соціальної драбини медицина залишається недоступною, хоч би скільки у неї вкладали. Бо не можна створити острів благополуччя в морі, що відкрите всім штормам. Адже медична допомога — тільки один із чинників, від яких залежить здоров’я людини. Неблагополучна екологія, хвора економіка та без­ліч інших проблем, котрі ми називаємо соціальними, нещадно підточу­ють цей острів і оголюють уже, здавалося б, розв’язані питання. А для одужання, як відомо, слід не лише вчасно поставити діагноз й призначити правильне лікування — потрібно усунути причину недуги. Поки ж лікуються тільки наслідки…