Є пліт — нема воріт, а як є ворота, то немає плота - Здоров’я - dt.ua

Є пліт — нема воріт, а як є ворота, то немає плота

28 серпня, 2009, 13:25 Роздрукувати Випуск №32, 28 серпня-4 вересня

На підсумковій колегії облуправління охорони здоров’я за перше півріччя 2009 року до переліку трад...

На підсумковій колегії облуправління охорони здоров’я за перше півріччя 2009 року до переліку традиційних проблем раптом доєдналася та, що останнім часом згадувалася серед вирішених: зросла смертність немовлят у віці до одного року. Цифра 13,3 на тисячу населення при 10,3 за аналогічний період торік не могла не стривожити.

І не лише тому, що кожна смерть — це завжди трагедія. Просто кілька років тому Хмельнич­чина постійно була серед лідерів у цьому сумному змаганні, і влада заповзялася зробити все можливе, аби змінити ситуацію. Обласна рада не просто приймала програми — «Здорова мати — здорова дитина», «Репродуктивне здоров’я населення Хмельницької області на період до 2015 року» тощо, а й намагалася забезпечити їх коштами. 2006 року фінансування закладів охорони здоров’я, що подають допомогу матерям і дітям, зросло майже вдвічі порівняно з 2004 роком, а 2007-го — ще на 35%. Торік кожна п’ята гривня з обласного бюджету пішла на медицину, а бюджети дитячих лікарень і перинатального центру в Хмельницькому вже звично станови­ли мільйони гривень, які витрачали­ся не тільки на захищені статті, а й на нове обладнання та апаратуру, сучасні ремонти в цих закладах.

— Коли порівняти те, що ми мали три роки тому і що маємо наразі, то це небо і земля, — не приховує задоволення головний лікар Хмельницького міського перинатального центру Андрій Ропотан. — Але зі зміною три роки тому статусу пологового будинку на нинішній перед нами постали значно ширші завдання. Ми не просто вдосконалюємо лікувально-діагностичну роботу, а й виходжуємо недоношених дітей — від 500 грамів з 22-го тижня вагітності. Минулого року з 25 таких дітей, які народилися з вагою менш ніж кілограм, втратили тільки чотирьох. Але... опинилися серед тих, що псують статистику. Бо в Кіровограді, скажімо, був усього один такий малюк. І нічого дивного: в них же немає бази. А наші площі, умови, обладнання — предмет заздрощів колег із багатьох обласних центрів. Однак із зростанням можливостей зростають і вимоги. І ми мусимо їм відповідати.

Дійсність легко ілюструвала слова головного лікаря: за зміну, що минула, в перинатальному центрі прийняли 16 пологів, і всі — партнерські, тобто жінки народжували в присутності когось із членів своєї сім’ї. Виявляється, це дуже допомагає породіллі: вона наче ділить із іншим свій біль і тривогу, почувається впевненіше, коли поруч — рідна людина. Це допомагає і медикам: усі їхні дії — під контролем, отже, неминуче підвищується відповідальність.

Таких деталей, які стали повсяк­денними прикметами сьогоднішніх буднів пологових будинків, чимало, і до них швидко звикають. Гірше, що звикають і до іншого. До того, скажімо, що перинатальний центр обслуговує весь 260-тисячний Хмельницький. І хоч у ньому два корпуси, цього мало. Адже пологові будинки періодично мусять «відпочивати»: стерилізуватися, ремонтуватися тощо. Повністю. Тому у великих містах їх має бути кілька. На початку 90-х другий пологовий уже зводився в Хмельницькому. Та тодішня міська влада, киваючи на зниження народжуваності, перепрофілювала його на житло.

Втім, умови, в яких працюють медики обласного центру, здаються раєм не лише колегам з інших міст. У більшості лікарень області, зрозуміло, про такі можуть тільки мріяти. Хоч до мрій наближаються також. Торік обласна рада оголосила конкурс серед пологових відділень. Він став стимулом для змін на краще в багатьох районних лікар­нях: відділення активно ремонтува­лися, устатковувалися новою апара­турою. Ініціатор цих змін, обласний акушер-гінеколог Лариса Притуляк, побувала в усіх, до дрібниць вникає в кожну складну ситуацію.

— Звичайно, кожен випадок індивідуальний, — каже Лариса Вікто­рів­на. — Буває, що винні й медики. Та, коли узагальнювати причини смертності малюків, то основні з них — порушення ведення пологового періоду та множинні вади в розвитку дитини. Це те, що треба виявляти на ранніх стадіях вагітності. Тому надзвичайно важлива вчасна постановка на облік і вчасна діагностика та правильне рішення. Однак іноді безвідповідальність жінки та її родини просто вражає. Є випадки, коли до нас приходять уже тільки народжувати. Або пізно стають на облік. Трапляється, під час обстеження діагностуються вади розвитку дитини, та жінка однаково вирішує народжувати. І дуже дається взнаки соціальний фактор: у наших селах є настільки бідні родини, що не мають за що навіть дістатися до райцентру.

Начальник обласного управління здоров’я Микола Янчук не знімає відповідальності з лікарів:

— Якщо один район — ідеться про Дунаєвецький — має за півроку п’ять випадків малюкової смертності, то причини слід шукати і в недостатній організації медичної допомоги, — переконаний він. — Тому серйозні розмови відбулися і з ними, і з красилівчанами, старосинявцями, та й обласний центр «відзначився». Звісно, до перинатального центру з районів скеровують найскладніші випадки, та він для того й створений. Профілактична робота, планування сім’ї, попередження небажаної вагітності — усе це різні аспекти роботи, якою також слід опікуватися. Адже в області вкладаються великі кошти в підвищення кваліфікації лікарів. З 2006 року, який може вважатися переломним у ставленні до медицини на Хмельнич­чині, проведено безліч навчань, тренінгів. Звичайно, меж удосконаленню немає, але ж кошти, вкладені в медицину, мусять працювати, тобто — давати якісні зрушення на краще.

Великі надії покладаються на відкриття в обласній лікарні відділення екстрагенітальної патології. Новий корпус закладений ще 20 років тому, та лише в останні два роки за нього взялися всерйоз. Головний лікар обллікарні Аркадій Флаксемберг упевнений, що корпус невдовзі буде зданий: голова обласної ради Іван Гладуняк та хмельницький міський голова Сергій Мельник тримають це питання під особистим контролем. Щоправда, корпус планували здати в серпні. Залишилося тільки газифікувати його. Але кошти на це повинна виділити обласна рада, а сесія відбудеться у вересні.

Усе, що кажуть медики, правда. На жаль, правда й те, що кажуть пацієнти, адже найсучасніше обладнання не замінить уваги й професіоналізму персоналу. Моя молода знайома, що потерпала під час вагітності від токсикозу, з пологового будинку... втекла: «Лікар до мене практично не підходила». «Може, її треба було якось зацікавити?» «Тобто заплатити? Якщо вона хороший лікар, то й так робитиме все належне. А поганому жодні гроші не допоможуть». Ця знайома — євангелістка, і в неї, як бачимо, не зовсім типовий (для нас) підхід до цієї типової майже проблеми. Але на пологи вона вже однаково пішла «за знайомством». Її родина могла дозволити собі оплатити — через касу — і партнерські пологи, і палату підвищеного комфорту після них — і все, слава Богу, владналося.

Проте далеко не всі родини мають такі кошти. І мільйони, що виділяються з місцевих бюджетів, спрямовані насамперед на те, аби не почувалися приниженими чи обійденими бідніші родини. Але все, виявляється, не так просто. Ці кошти перетворюються в лікарнях на нову апаратуру, сучасні препарати тощо. Тим часом висококласних фахівців і в районних лікарнях сьогодні нерідко бракує. До того ж до лікарні жінці ще треба дістатися. Та й на огляд до лікаря, даруйте, одягтися слід, щоб не було соромно. А у нас на Хмельниччині один із найнижчих в Україні показників із середньої заробітної плати. Третина родин практично заробляє тільки на харчі, а двом зі ста родин і на це бракує коштів. Область сільськогосподарська, а що являє собою сьогоднішнє село, особливо невелике чи віддалене, говорити зайве. Сильніші за характером у пошуках роботи й заробітку із сіл виїжджають. Залишаються слабші, бідніші, беззахисніші.

І хай там що кажуть з високих трибун, які цифри називають, для людей унизу соціальної драбини медицина залишається недоступною, хоч би скільки у неї вкладали. Бо не можна створити острів благополуччя в морі, що відкрите всім штормам. Адже медична допомога — тільки один із чинників, від яких залежить здоров’я людини. Неблагополучна екологія, хвора економіка та без­ліч інших проблем, котрі ми називаємо соціальними, нещадно підточу­ють цей острів і оголюють уже, здавалося б, розв’язані питання. А для одужання, як відомо, слід не лише вчасно поставити діагноз й призначити правильне лікування — потрібно усунути причину недуги. Поки ж лікуються тільки наслідки…

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво