Аптека на колесах - Здоров’я - dt.ua

Аптека на колесах

7 лютого, 2014, 19:15 Роздрукувати Випуск №4, 7 лютого-14 лютого

Проблему сільської фармації може вирішити розвізна форма торгівлі лікарськими засобами, яка має бути призначена в основному для доставки ліків у віддалені місця, де відкриття аптечної організації, що функціонує постійно, недоцільне.

Соціально-економічні потрясіння останніх років негативно позначилися на стані сільської охорони здоров'я в Україні. Відбулося скорочення обсягу лікувально-профілактичної роботи, зниження доступності для населення спеціалізованої медичної та фармацевтичної допомоги. Аптеки і їх структурні підрозділи здебільшого зосереджені у містах, тому селяни, щоб купити ліки, часто-густо змушені долати десятки кілометрів або замовляти лікарські засоби через рідних та знайомих. Важка доступність і віддаленість населених пунктів (особливо це стосується гірської місцевості) ще більше загострюють проблему.

Незважаючи на те, що в сільській місцевості проживає майже третина населення, тут зосереджено лише чверть аптечних закладів, які акумулюють тільки 10% загальноукраїнського обсягу роздрібних продажів. 

У період із 01.01.2011 р. по 29.01.2013 р. загальна кількість аптек у селах зменшилася на 717 (з 3370 до 2653). Основні причини: 

— закриття аптечних кіосків у селах (з грудня 2012 р. втратили чинність норми законодавства, які дозволяли суб'єктам господарювання здійснювати роздрібну торгівлю лікарськими засобами через аптечні кіоски); 

— відсутність фармацевтичних кадрів. Старші працівники виходять на пенсію, а замінити їх ніким. Молоді спеціалісти, навіть ті, котрі раніше проживали в селі, не виявляють бажання працювати там. Сьогодні сільська інфраструктура не може запропонувати молодим спеціалістам ні нормальних соціально-побутових умов, ні комфортного житла, ні зростання професійного рівня;

— низька рентабельність внаслідок низької купівельної спроможності сільських жителів не забезпечує можливість виконання вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами (наказ МОЗ України від 31.10. 2011 р. № 723), згідно з якими загальна мінімальна площа для сільських аптек має становити не менше 30 кв.м (площа торговельного залу — не менше ніж 10 кв.м, приміщення для зберігання лікарських засобів — 
6 кв.м; кімната персоналу — не менше ніж 4 кв.м). Це при тому що в сільській місцевості розміщення аптеки дозволяється у будинках громадського призначення (окрім шкіл, закладів дошкільної освіти та під'їздів житлових будинків), у приміщеннях сільської ради, підприємств поштового зв'язку без улаштування окремого самостійного виходу назовні. 

У сільській місцевості у разі відсутності аптеки або її структурного підрозділу роздрібна торгівля лікарськими засобами (за переліком, встановленим наказом МОЗ України) здійснюється у приміщеннях фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів, сільських, дільничних лікарень, амбулаторіях, амбулаторіях загальної практики-сімейної медицини працівниками цих закладів, які мають медичну освіту, на підставі договорів, укладених із ліцензіатом, що має ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами.

Підраховано, що для забезпечення мінімального обов'язкового асортименту лікарських засобів та виробів медичного призначення товарний залишок у згаданих вище закладах повинен становити приблизно 
4,5 тис. грн. Для аптек така співпраця економічно недоцільна через її нерентабельність (відволікання обігових коштів, низький товарообіг, протермінування товару, несвоєчасні розрахунки, інфляційні витрати). 

Зважаючи на такі обставини, запропоновано проект змін до Ліцензійних умов, відповідно до яких на кожні десять аптек, що займаються роздрібною торгівлею лікарськими засобами, принаймні одна повинна забезпечувати виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки та одна розміщуватись у сільській місцевості. На думку керівництва Державної служби України з лікарських засобів, "ліцензіат, заробляючи в містах, повинен нести соціальну функцію і повинен відкривати збиткові аптеки в сільській місцевості".

Навряд чи такі адміністративні методи покращать доступність сільського населення до фармацевтичної допомоги. Досвід аналогічних заходів, наприклад щодо обмеження ввезення автомобілів закордонного виробництва в Україну, свідчить, що підприємці знаходять низку прогалин у законодавстві для зменшення не завжди оправданого державного економічного тиску на них. Що стосується проекту ліцензійних умов, то кількість аптек у власності одного суб'єкта господарювання може зменшитися, приміром, до дев'яти. При цьому на ринку продовжуватимуть функціонувати потужні договірні мережі, наприклад на засадах франчайзингу. 

На нашу думку, проблему сільської фармації може вирішити розвізна форма торгівлі лікарськими засобами, яка має бути призначена в основному для доставки ліків у віддалені місця, де відкриття аптечної організації, що функціонує постійно, недоцільне.

У цьому аспекті важливим є стислий історичний екскурс.

Так, у 50-х роках минулого століття за відсутності аптек та їх структурних підрозділів з метою обслуговування сільського населення України використовували пересувні аптечні кіоски на автомобілях. Поступово розвізна торгівля лікарськими засобами і виробами медичного призначення у сільській місцевості набула поширення. Для цього аптечні управління виділяли автофургони й автокрамниці. 

У 70-х роках для постачання ліками населення районів, віддалених від аптек на значні відстані, переважно в гірських районах та зонах пасовищного тваринництва, а також у період весняно-літніх сільськогосподарських робіт, організовували пересувні аптечні кіоски.

У 80-х роках був запропонований пересувний аптечний кіоск, який базувався на шасі автомобіля ГАЗ-66. У кіоску передбачалися два приміщення: для зберігання і продажу лікарських засобів та для персоналу. Приміщення для зберігання ліків відділялося вітриною. У кіоску було створено оптимальні умови для правильного зберігання лікарських засобів із допомогою спеціальної системи підтримування постійної температури повітря всередині кузова незалежно від коливання зовнішньої температури. Крім того, було створено умови для перебування персоналу впродовж тривалого часу (два тижні й більше) — у приміщенні для персоналу встановлювалися спальне місце, тумба для спальної білизни і особистих речей, яка може використовуватися як стіл та умивальник.

У середині 80-х рр. функціонувало 300 пересувних аптечних пунктів. Для кожного виїзду добирався відповідний асортимент ліків. Практикувалися виїзні бригади лікарів і фахівців аптек, які надавали одночасно лікарську й медикаментозну допомогу сільському населенню. Асортимент і кількість лікарських засобів для пересувного аптечного пункту погоджувалися з лікарями, які входили до складу виїзної бригади. 

Цікаві підходи до лікарського забезпечення населення віддалених районів практикуються в Росії. Так, для того, щоб зекономити на орендній платі й інших витратах, пов'язаних із організацією торгівлі, у 2000 р. започаткували проект фармацевтичної виїзної торгівлі з допомогою 300 пересувних аптек. Їх асортимент налічував 1200 найменувань лікарських засобів, які відпускаються без рецепта лікаря, а також медичні та гігієнічні товари. В облаштованих під аптеки автомобілях ЗІЛ ліки продавалися на 20% дешевше, ніж у стаціонарних пунктах. Окрім цього, обладнана машина коштувала близько 25 тис. дол., тоді як створення та обладнання однієї аптеки — 100–150 тис. 

Саме тому актуальним є проект "Аптека на колесах": ліки постачатимуться в села у достатній кількості та гарантованої якості. Їх асортимент формуватиметься з урахуванням епідемічної ситуації в сільських населених пунктах, наявних хронічних захворювань жителів конкретного села, прогнозування сезонних хвороб, вікової категорії хворих тощо. Забезпечити це мають районні регуляторні органи системи охорони здоров'я. Окрім того, співпраця між лікарями та фармацевтами, які працюють у сільській місцевості, має відбуватися на принципово новому, більш тісному колегіальному рівні. 

Одночасно вирішиться і кадрова проблема. "Аптека на колесах" дасть можливість молодим фахівцям здійснювати фармацевтичне забезпечення сільського населення, при цьому мешкаючи в місті.

Режим роботи такої аптеки, наприклад, може становити 8 годин (з 9 по 17 год.). Провізор, обираючи маршрут, враховує потреби сільських жителів у фармацевтичних послугах і встановлює час прибуття та період перебування у конкретному сільському населеному пункті. Кільцевий маршрут (рух з одного населеного пункту до іншого, з поверненням у вихідний пункт по закінченні робочого дня) дасть змогу раціонально використовувати робочий час та пальне з оптимальним забезпеченням обслуговуваної території. 

Для того щоб організувати розвізну торгівлю лікарськими засобами (ЛЗ), необхідно внести зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва ЛЗ, оптової, роздрібної торгівлі ЛЗ (наказ МОЗ від 30.10.2011 р. № 723). Поза сумнівом, це дасть змогу покращити доступність лікарських засобів та виробів медичного призначення для населення, що проживає в сільській та важко доступній місцевості, а також усунути явища надходжень ліків у віддалені регіони з неспеціалізованих джерел. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №18, 18 травня-24 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво