ЗАСИПАЛО. А МОЖЕ Й ЗАТОПИТИ - Довкілля - dt.ua

ЗАСИПАЛО. А МОЖЕ Й ЗАТОПИТИ

7 лютого, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №5, 7 лютого-14 лютого

Недавно довелося ще раз переконатися: обмін інформацією між столицею та регіонами настільки недостатній, що кияни більше знають про події за морями-океанами, аніж про те, що відбувається в сусідніх регіонах...

Недавно довелося ще раз переконатися: обмін інформацією між столицею та регіонами настільки недостатній, що кияни більше знають про події за морями-океанами, аніж про те, що відбувається в сусідніх регіонах. У всякому разі, після різдвяних свят із подачі телеканалів ми активно співчували тим жертвам значних снігопадів, які обрушилися на Австрію, і не знали, що щось подібне відбувається в регіонах власної країни. На південний захід від столиці снігу випало не набагато менше, аніж у Відні, а завдані ним неприємності з урахуванням наших статків і розторопності принесли значно більше лиха. Тривога, викликана надзвичайно сильними снігопадами, не спадає: за ними, як правило, йдуть повені.

Немов би компенсуючи байдужість столичних ЗМІ, місцева комунальна преса на повну силу оперує епітетами найвищого ступеня: «небувале стихійне лихо», «снігопад століття», «такого не було весь повоєнний період». Ситуацію, коли в ряді центральних районів країни за добу з невеликим випало 32—34 сантиметри опадів у вигляді снігу, звісно рядовою не назвеш. Хоча час звикнути, що взимку сніг таки трапляється. І снігопади будь-якої інтенсивності ми маємо зустрічати у всеозброєнні. Цього саме і не спостерігалося. Навіть комунальні служби великих міст, що потрапили в епіцентр снігопаду, були безпорадними.

Із бездоганним станом загальнодержавних трас, що оперативно звільнювалися від снігу та криги, дисонував стан міських магістралей. Транспорт у Кіровограді та Черкасах різдвяної ночі (снігопад почався ввечері 7 січня і тривав понад добу, а потім ситуація повторилася у трохи меншому масштабі в перших числах лютого) виявився паралізованим. Кілька днів в обласних центрах (що вже казати про менші населені пункти) транспортники більше борсалися в снігах, аніж возили пасажирів. Якийсь час у містах не було видно навіть маршруток. Можна було пересуватися лише пішки, ледь не по пояс у снігу. Автомашини, які доставляють хліб, вже при виїзді з пекарень безнадійно застрягали в снігу, а медики швидкої допомоги у відповідь на виклики змушені були давати консультації по телефону.

Чергування сильних морозів із відлигою, які викликали ожеледь, погіршили ситуацію. Внаслідок цього біди людей, певне, закінчаться ще не скоро. Як переконався кор. «ДТ», навіть по двох тижнях після першої снігової «атаки» міське життя уражених стихією обласних центрів не ввійшло у звичайний ритм. Скажімо, у Кіровограді сам вигляд міських вулиць навіював жах. Можна лише дивуватися, як по них, «прикрашених» крижаними наростами чудернацьких конфігурацій, примудрялися їздити всюдисущі маршрутки. По більшості вулиць автомашини змушені були рухатися лише в одному напрямі — по пробитій вузькій колії. Такі дороги не для автобусів і тролейбусів, на маршрути вони майже не виходять. Ну а коли хтось і ризикне... Звичною стала картина, коли з буксуючого тролейбуса висипає юрба пенсіонерів, щоб підставити плече єдиному безкоштовному засобу пересування. Під схил — штовхають, зі схилу їдуть. Маршрутки, набираючи по самісіньку зав’язку промерзлих у чергах пасажирів, явно не справлялися з навантаженням. Через транспортні непогодженості відзначалися масові запізнення на роботу. Керівники підприємств крізь пальці дивилися на це. Ціни на продукти харчування, особливо на базарах, підскочили вгору. І, судячи з того, як повільно усуваються наслідки стихії, бідувати населенню доведеться ще довго.

Оскільки до кінця зими ще далеко, і від снігопадів, у тому числі й рясних, ніхто не застрахований, слід, напевно, взяти хоч якісь уроки. Доречно пригадати, що колись була досить чітка система взаємодії міської влади з промисловими підприємствами й організаціями міст. І в екстремальних ситуаціях на невідкладні роботи залучалися всі наявні машини, механізми й обслуговуючий персонал. Щоправда, здійснювалося це уже віджилим вольовим, адміністративним методом. Коли не доходило до екстремальної ситуації, то здавалося, що подібна система в модернізованому вигляді існує й нині. Варто лише дати сигнал, і все закрутиться. Однак лише окремі підприємства (у Кіровограді це ЗАТ «Червона зірка», «Гідросила», корпорація «Інкомпарк», у Черкасах — підприємства «Хімреактив», «Азот») оперативно відгукнулися на прохання мерів про допомогу міським службам і надіслали людей й техніку. Більшість же, по суті, опинилися осторонь участі в спільній справі. Одні посилалися на святкові дні, інші — на відсутність техніки, пального для її заправки. Голі накази, як бачимо, не спрацювали. Й особливих санкцій до юридичних осіб, що усвідомлюють свої права і вміють їх захищати, не застосуєш. Назріла необхідність взаємин міської влади і підприємств будувати по-новому, базуючись не на наказах і розпорядженнях, а на договірних засадах.

Стихія змусила згадати той незаперечний факт, що міські власті не дуже переймалися справами комунальників у плані зміцнення матеріально-технічної бази підприємств, виплати зарплати робітникам. В обох містах заборгованість міської влади комунальним службам за виконані роботи обчислюється мільйонами гривень. І ця обставина не могла не позначитися на стані важливих для життєдіяльності міст служб.

За розрахунками фахівців, у Черкасах, щоб у розумні строки очистити від снігу дороги, дати доступ людям до магазинів, аптек й інших місць спільного користування, треба було відразу ж задіяти 34 спецмашини. У наявності ж у комунальників виявилося усього 14. Та й то більша частина з них була застарілих конструкцій, виробила свій ресурс. Лише через кілька днів удалося залучити до снігоприбирання достатню кількість техніки.

У Кіровограді ситуація ще складніша. Тут справної техніки для прибирання снігу у комунальників не виявилося зовсім. Міські підприємства теж були не на висоті. Застарілу снігоочисну техніку більшість із них списали, а нову не придбали. Тож рятувати городян від бездоріжжя після стихії засобів не вистачило навіть для розчистки центральної площі. І страшно подумати, що було б із містом, якби йому на допомогу не прийшли техніка й особовий склад Міністерства оборони та МНС. Перші проходи в сніжних завалах цілодобово пробивали два бульдозери на базі танка, відомі як БАТ-2. Якщо 9 січня на очищенні доріг працювали 24 одиниці техніки, то через кілька днів уже 40. У міському штабі з ліквідації наслідків стихії кореспонденту «ДТ» повідомили, що на пробиванні доріг працювало чотири автогрейдери, 15 бульдозерів, п’ять сніговантажників, вісім тракторів із причепами... Особливо чітко і злагоджено діє загін, сформований із військової частини МНС, дислокованої в місті.

Однак усі ці роботи, які, до того ж, ведуться майже винятково на центральній площі і кількох елітних вулицях, що прилягають до них, були явно недостатні для приведення міста в належний вигляд. Для цього потрібні додаткова техніка й люди. І тут знову доводиться говорити про «розторопність» міської влади. За півмісяця після першого рясного снігопаду, здається, уже можна було організувати колективну злагоджену роботу з ліквідації наслідків стихії. Тим більше що необхідно не лише розчищати вулиці, тротуари, а й вивозити сніг. У противному разі можливим є ще більше лихо — повінь. Загрозлива напасть не забула нагадати про себе. Під час відлиги в підвали будинків у низинних місцях Кіровограда почала надходити вода. Однак у місті, окрім солдатів МНС, які працюють вдень і вночі, зведених груп із робітників деяких значних підприємств і навчальних закладів, іншої організованої сили не помічено. Звісно, добре, що є військові, котрі завжди виручать. Але ж органам самоврядування не годиться виступати тільки в ролі прохачів, треба вміти організувати людей, скоординувати роботу підприємств та організацій, а до тих, хто не розуміє ситуації, і владу застосувати.

Показово, що в обох містах найменш свідомими виявилися невеликі комерційні організації. Вони не лише не кинулися на допомогу рідному місту, а й не спромоглися навіть виконати розпорядження міськрад, що зобов’язують утримувати в належному стані прилеглі території. Про масштаби цього явища свідчать результати рейду, організованого Кіровоградським міськвиконкомом: понад двісті керівників підприємств попереджені, складено вісім десятків адміністративних протоколів. Ситуація дійсно складна.

Оскільки сніг вивозиться так-сяк, обмеженим числом засобів, то загроза затоплення залишається цілком реальною. У всякому разі, у Кіровограді, на засіданні обласної постійної комісії з питань техногенної-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, ця проблема розглядалася цілком конкретно, включаючи такі специфічні питання, як регулювання стоків води в Інгулі та водоймищах, розчищення русел рік, і за необхідності — організація евакуації людей. Але знову-таки тут фігурують майже винятково сила і засоби місцевих підрозділів Міністерства надзвичайних ситуацій. У їхньому розпорядженні є два плаваючі бронетранспортери, моторний катер, п’ять човнів. А якщо цих засобів виявиться недостатньо? Зима триває, і снігові «сюрпризи» можуть «ощасливити» ще не один регіон. Сьогодні засипає снігом, а завтра може і затопити. Вже зрозуміло, що для комунальників… настала раптом зима. Хоч би не сталося подібної несподіванки… із приходом весняної повені.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво