ВОДА ПОЗА ЗАКОНОМ - Довкілля - dt.ua

ВОДА ПОЗА ЗАКОНОМ

16 серпня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №31, 16 серпня-23 серпня

Понад 2000 років тому видатний лікар Авіценна дійшов висновку, що з 1000 хвороб 999 пов’язані зі станом води, яку споживає людина...

Понад 2000 років тому видатний лікар Авіценна дійшов висновку, що з 1000 хвороб 999 пов’язані зі станом води, яку споживає людина.

Яку ж воду п’ють громадяни України? За даними екологічної компанії «Гобест Інтернешнл Україна», 35 мільйонів жителів країни «прив’язані» за водоспоживанням до річкової системи Дніпра. На головній українській водній артерії розташовано 50 великих промислових центрів, чотири атомні електростанції, десятки тисяч підприємств промислового й сільськогосподарського профілю, 50 великих зрошувальних систем, які беруть воду з Дніпра, натомість зливаючи промислові й каналізаційні відходи. Високе техногенне навантаження й зарегульованість стоку перетворили річку на велетенський нагромаджувач промислових, сільськогосподарських і комунальних скидів забруднених вод. Не в найкращому стані й підземні води. У водоносні горизонти переходять нафтопродукти, солі важких металів, радіонукліди, пестициди, отрутохімікати. Тож не дивно, що Україна посідає останнє місце в Європі за запасами питної води й 70-те за її якістю (дані ВООЗ).

Велику роль у цьому відіграв потужний господарський комплекс Дніпропетровської області, сформований на базі використання місцевих мінерально-сировинних ресурсів. Екстенсивний шлях розвитку гірничодобувної та металургійної промисловості, машинобудування, хімії, паливно-енергетичного комплексу, відставання в переході на нові наукомісткі, маловідхідні й екологічно чисті технології, невиконання передбачених природоохоронних заходів призвели до величезного техногенного тиску на природу регіону. За даними відділу з нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства Дніпропетровської обласної прокуратури, у водойми області щороку надходить понад 1193 млн. кубометрів неочищених стічних вод із 98 підприємств.

При цьому простежується негативна динаміка: торік обсяги забруднених вод збільшилися на 6,9 млн. кубометрів. Масла у вогонь підливають несанкціоновані підключення в каналізаційні мережі. У Дніпропетровську з 600 кілометрів зливної каналізації на міське комунальне підприємство з ремонту й експлуатації гідроспоруд припадає лише 140. У решту ллється неочищена гидота. У результаті за останні три роки рівень мікробіологічного забруднення Дніпра в окремих районах обласного центру перевищив допустимі норми в 2400 разів! А в акваторії річкового порту й ресторану «Поплавець», за словами начальника вищезгаданого відділу О.Михайловської, забруднення сягнуло немислимих меж — у 240 тисяч (!) разів більше максимально допустимого. До речі, спільний моніторинг, проведений ученими Дніпропетровської медичної та будівельної академій, підтвердив перевищення норми вмісту важких металів у річках області в 20—28 разів. А домінують у загальному техногенному забрудненні річок і водоймищ Дніпропетровщини мікроелементи важких металів — свинець і сірка.

Головними винуватцями порушення екологічної рівноваги Дніпра на Дніпропетровщині прокуратура вважає об’єкти комунальних і відомчих водоканалізаційних господарств. Залізні проіржавілі труби, крім усього іншого, є джерелом повторного забруднення — відбувається постійний підсос каналізаційних стоків із розташованих поруч таких самих систем каналізації. Через відсутність належного фінансування проекти реконструкції очисної каналізації в Дніпропетровську, Дніпродзержинську й Павлограді нереалізовано. А стосовно екологічної програми Дніпропетровська, то її виконання, м’яко кажучи, далеке від запланованого. Принаймні будівництво каналізаційної насосної станції по вулиці Кольській, завершення якого було заплановано на 1998 рік, тягнеться досі. Результат недофінансування — хронічні аварійні скиди. Торік у квітні двадцять (!) аварійних зливів у річку Саксагань каналізаційними насосними станціями комунгоспу «Кривбасводоканал» неабияк «збагатили» її фекаліями, що мало не призвело до спалаху дизентерії та гепатиту. Не випадково, певне, європейці називають Дніпро «жовтушною річкою», оскільки нині на Україну, за даними тієї ж таки «Гобест Інтернешнл Україна», припадає до 30 відсотків захворювань на вірусний гепатит у Європі.

Свою лепту в забруднення головної водної артерії України вносять і промислові підприємства. Дніпродзержинськ «ДМК» два роки споживав воду з Дніпра, повертаючи її з добавками, не сумісними зі здоров’ям людей. На думку природоохоронної прокуратури, комбінат заподіяв довкіллю шкоди на мільйон гривень. У стічних водах «Дніпрошини», «Дніпропреса», «Дніпроавіа» СЕС виявила значне перевищення вмісту нафтопродуктів. З цього приводу було пред’явлено 13 (!) позовів на суму понад півмільйона гривень.

Зайве нагадувати, що склад води визначає рівень захворюваності й тривалість життя населення. У Дніпропетровській області торішній показник захворюваності був на 14,9% вищим, ніж загалом по країні. А стосовно тривалості життя, то в регіоні вона становить 65,8 року, по Україні — на два роки більше.

Усе це не викликає до оптимізму. До того ж в Україні діють застарілі Держстандарти (1982 року), які містять 28 показників. Фактично на станціях водопідготовки через відсутність коштів на дорогі реактиви контроль обмежується 12—14 показниками. Тим часом, за даними ВООЗ, у світі питну воду контролюють за 100—150 параметрами. А в нас хлорка ллється річкою, створюючи сотні хлорорганічних сполук, які мають канцерогенну й мутантну активність. Покласти цьому край реально зможе закон про воду, підкріплений фінансово. Але він, на жаль, поки що не передбачається...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво