Шанс продати квоту висить на волосині - Довкілля - dt.ua

Шанс продати квоту висить на волосині

24 листопада, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №45, 24 листопада-1 грудня

Кількість прожектерів, які будують плани одержання грошей за екологічні квоти, виділені нашій кра...

Кількість прожектерів, які будують плани одержання грошей за екологічні квоти, виділені нашій країні відповідно до Кіотського протоколу, напевно, сьогодні перевищує навіть кількість тих скарбошукачів, які колись намагалися ощасливити нас скарбами гетьмана Полуботка. Такі проекти приносили до редакції «ДТ» неодноразово з вимогою опублікувати їх «заради інтересів держави». Найбільш дивним у цій історії є те, що, коли настав час отримання реальних грошей, у країні... не знайшлося людей, які захотіли б грамотно і вчасно підготувати документи, що дозволили б Україні реально претендувати на належні нам дивіденди...

Що відбувається, коли плуг перевертає черговий пласт землі? Перше, що при цьому впадає в око, — починають інтенсивно зариватися в землю дрібні її мешканці, у чиє життя плуг вторгся так жорстоко й безцеремонно. Водночас відбуваються і малопомітні, але не менш драматичні процеси. Назовні піднімаються буквально поклади ґрунтового вуглецю. Вони зіштовхуються з киснем. І під час реакції, яка відбувається при цьому, вуглець окисляється, і в атмосферу випаровується CO2. Таким чином, здавалося б, невинна сільськогосподарська технологія разом із роботою підприємств, які спалюють вугілля і нафту, разом із автомобілями й літаками, які працюють на бензині, гасі, солярці, робить свій чималий внесок у парниковий ефект — потепління клімату на нашій планеті…

Завдання Кіотського протоколу — за період 2008—2012 років досягти зменшення емісії парникових газів на 5% порівняно з 1990 роком. Здавалося б, Україні пощастило — у нас у країні 2004 року рівень емісії становив 43% від зобов’язань, які були зафіксовані Кіотським протоколом. Нам, здавалося б, не доведеться купувати вуглецеві кредити в інших країн — ми можемо навіть продавати свої надлишки. Проте наша перевага з’явилася тому, що в країні саме в цей період відбувся різкий спад виробництва.

Але в останні роки спостерігається підйом промисловості в Україні і тимчасова перевага згодом розвіється як дим. Саме тому ці вуглецеві кредити у нас не надто поспішають купувати інші країни. Інша справа кредит, отриманий у результаті того, що країна навчилася керувати викидами вуглекислого газу. Прикладом цього є одержання Румунією майже чотирьох мільйонів доларів за насадження лісу. Результатом використання такого «механізму чистого розвитку» є те, що молоді рослини поглинатимуть СО2 із повітря й утримуватимуть його в ґрунті. Таке досягнення сьогодні можна вигідно продати, і на це звертають увагу багато країн.

Як повідомив перший заступник голови Держкомлісгоспу Юрій Марчук, у нас щороку істотно збільшується площа молодих лісів. У перспективі в Україні заплановане заліснення двох мільйонів гектарів непридатної для сільського господарства землі. Це відкриває серйозні перспективи. У третьому звіті IPCC (Міждержавного управління зі зміни клімату) повідомляється, що лише поліпшення управління сільськогосподарськими землями може до 2050 року компенсувати 12—15% емісії СО2 від викопних видів палива на планеті!

Починаючи з 80-х років, у науковій пресі почали з’являтися численні роботи, присвячені дослідженню здатності орних полів накопичувати у ґрунті вуглець. Зрештою вчені дійшли такого висновку: правильно організований процес відновлення ґрунту й відповідний менеджмент можуть пом’якшити парниковий ефект як за рахунок зниження емісії газів, які цей ефект викликають, так і за рахунок утримання вуглецю орними землями.

Адже одночасно з негативними явищами — викиданням вуглекислого газу підприємствами, які працюють на викопному паливі, автомобілями і літаками, що спалюють бензин і гас, — відбувається гігантський за своїми масштабами процес поглинання вуглекислого газу зеленими рослинами. У результаті фотосинтезу вони залишають його у своїх клітинах, а потім вуглецеві сполуки при розкладанні рослинних залишків мікроорганізмами перетворюються на ґрунтовий гумус — своєрідні живильні консерви для рослин. Щоб оцінити масштаби процесу, достатньо навести лише кілька цифр: у результаті фотосинтезу щорічно на нашій планеті засвоюється 300 млрд. тонн СО2 і виділяється в атмосферу 200 млрд. тонн вільного кисню. Якщо навчитися управляти процесом утримання вуглекислого газу в ґрунті, можна компенсувати значну частину емісії.

Зрозумілим є рішення Світового банку підтримати матеріально, виплачуючи до 80 доларів за гектар, реальні досягнення з виконання Кіотського протоколу, які дозволяють уповільнити процеси, що спричиняють парниковий ефект на Землі. Особлива увага при цьому приділяється проектам, пов’язаним із поліпшенням якості ґрунту, яка впливає на очищення земної атмосфери.

Показово, що навіть такі далеко не бідні країни, як США й Канада, розпочали підготовку документів на одержання грошей від Світового банку. У 2004 році США опублікували звіт про те, що їхні сільськогосподарські землі затримали з атмосфери на 29 млн. тонн СО2 більше, ніж емітували в неї. В унісон сусідці Канада також заявила про свої успіхи — вона претендує на те, що її сільськогосподарські угіддя забрали з атмосфери на 9 млн. тонн СО2 більше, ніж викинули в атмосферу. Стаття 3.4 Кіотського протоколу дозволяє у цьому разі претендувати на серйозні компенсації. Єдине, що може перешкодити претендентам із Північної Америки в боротьбі за премію, — недостатньо переконливі докази того, що ці досягнення відповідають дійсності, оскільки в цих країнах такі дослідження не проводилися протягом досить тривалого часу.

В Україні становище дещо інше. У нас ці роботи, до подиву іноземних фахівців, систематично проводяться вже давно, накопичений величезний матеріал. Як пише відомий харківський фахівець із ґрунтів В.Медведєв: «У моїй книжці («Моніторинг ґрунтів України». «Антиква», 2002 р.) підсумовані деякі зміни, які відбулися з ґрунтами України за останні 40 років. Із 1961 року в нас проводяться повсюдні спостереження за станом гумусу в ґрунтах. На кожному полі вже здійснено 7—8 етапів спостережень. Таку роботу виконують обласні технологічні центри з охорони родючості ґрунту».

Отже, відповідна робота у нас проводилася, певні позитивні зрушення зі збільшення вмісту гумусу в ґрунті останнім часом зафіксовані. Якщо перерахувати це на кількість гектарів, задіяних у нашому сільському господарстві, виходять чималі суми. Привабливою перспективою зацікавилося керівництво сільського господарства країни. Улітку нинішнього року, коли Юрій Мельник ще був віце-прем’єром з питань аграрно-промислового комплексу, розпочалося вивчення міжнародного аспекту цього питання. Воно засвідчило, що перспективи реальні й безумовно вигідні для українських працівників сільського господарства. Якби наша країна перевела усі свої орні землі на сучасні системи землекористування, вона змогла б отримати до 2 мільярдів доларів за квотою Світового банку. Чималий подарунок українському селу!

Найцікавіше в цій ситуації те, що вже сьогодні, здавалося б, не докладаючи жодних зусиль, а лише тому, що з обороту виведено понад чотири мільйони гектарів землі, де не проводиться глибокого розорювання, становище з гумусом на цих площах значно поліпшилося. Окрім того, перестали оброблятися колись бездумно осушені землі в Хмельницькій області, Придунав’ї. Вони підволожилися й поступово відновлюють свій екологічний ресурс. Ґрунт тут теж починає більше поглинати вуглекислого газу, ніж виділяти.

Позитивні, з погляду екології, зміни відбуваються й на оброблюваних сьогодні землях. Тут, у зв’язку з економією палива в господарствах, зменшилася кількість технологічних операцій. Зараз нерідко замість шести-одинадцяти операцій з обробітку землі здійснюється лише чотири. Керівники господарств скаржаться на деградацію, але, з іншого боку, це привело до того, що в атмосферу почало менше випаровуватися вуглекислого газу.

Проведене дослідження показало, що в перспективі можна зберегти і квоту, й одночасно підвищити якість обробітку землі. Це відбудеться в тому разі, якщо сільське господарство перейде на безплужну технологію. До речі, ця технологія колись народилася в Україні. Потім тривалий час підтримувалася Федором Моргуном, але чомусь дотепер її в багнети зустрічає наш сільськогосподарський істеблішмент.

Отже, якщо стосовно автомобільного транспорту і промисловості очікувати поліпшення марно, адже кількість автомобілів збільшується, обсяг промислових викидів, звісно, також зростає, то в сільському господарстві картина цілком інша — дослідникам в Україні вдалося зафіксувати зростання зв’язаного вуглецю в ґрунтах. Це дуже важливе досягнення й величезний плюс країні з огляду на параметри, фіксовані Кіотським протоколом. Тому якщо до першого січня 2007 року ми встигнемо підготувати звіт, у якому зафіксуємо ці позитивні зміни, а також запропонуємо світовим експертам приїхати й будь-коли, на будь-якій території перевірити ці дані, ми зможемо розраховувати на продаж квот як іншим країнам, так і в межах країни різним господарствам.

У жовтні цього року Україну відвідав канадський експерт Брайян МакКонкі. Він перевіряв готовність нашої країни надати необхідні документи для реєстрації її як претендента на одержання грошей за виконання відповідних пунктів Кіотського протоколу. «У мене немає сумнівів у тому, — пише у своєму звіті Брайян МакКонкі, — що Україна має високий науковий потенціал і відповідно до статті 3 Кіотського протоколу може виконувати необхідні розрахунки у системі управління землями, на яких вирощується сільськогосподарська продукція.

Агрохімічні служби Міністерства аграрної політики вимірюють вміст гумусу (органічний вуглець у ґрунтах) на кожному полі, де вирощується сільськогосподарська продукція, починаючи з 1965 року кожні п’ять років. Останнє таке вимірювання проводилися 2004-го і наступне заплановане на 2009 рік. У результаті Україна має значно кращі дані порівняно з іншими країнами Західної Європи і Північної Америки. Лише в Японії існує подібна система вимірювання характеристики ґрунтів, хоча там невеличкі сільськогосподарські площі й повні дані існують тільки від 1980 року».

Здавалося б, після такого багатообіцяючого висновку міжнародного експерта Україні й карти в руки — подай документи і наші нерозпещені увагою трудівники сільського господарства зможуть одержати настільки потрібну їм матеріальну підтримку...

Проте тут варто пригадати про дату — документи треба подати до 1 січня 2007 року. На жаль, фахівці упевнені, що шансів у нас майже немає — необхідні папери готуються з такою швидкістю, що ми не встигнемо вскочити навіть на сходинку останнього вагона потягу, який від’їжджає із пільгами з Кіотського протоколу...

ДОВІДКА

Кіотський протокол — міжнародна угода, котра передбачає як перший крок стабілізацію викидів СО2 в атмосферу на рівні 1990 року, а потім і поступове їх зменшення для запобігання зміни клімату нашої планети. Із цією метою за договором, укладеним через агентство Організації Об’єднаних Націй (UNFCCC), для кожної країни встановлюється максимально припустима межа викидів вуглекислого газу в атмосферу. При цьому їм дається і право передавати «вуглецеві кредити» підприємствам інших країн, і право купувати їх за необхідності.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво