Рубають усі! Одні — ліс, інші — «капусту» - Довкілля - dt.ua

Рубають усі! Одні — ліс, інші — «капусту»

17 грудня, 2010, 17:01 Роздрукувати Випуск №47, 17 грудня-24 грудня

Анекдот про псевдопатріота, який, виступаючи на зборах екологічної організації, усе звів до висло...

Анекдот про псевдопатріота, який, виступаючи на зборах екологічної організації, усе звів до вислову: «Дерева сохнуть, річки міліють — скоро не буде де повісити чи втопити москаля!», для нашої держави актуальний уже не перший рік. На жаль, екологічні проблеми приваблюють політиків лише напередодні виборів як безвідмовний спосіб сподобатися громадськості. Під час недавніх місцевих виборів кожен другий «пошуковець» депутатського крісла бив себе в груди й виголошував урочисті екологічні клятви (мовляв, якщо не я, то хто ж?!). Тим часом проблем цих у державі нагромадилося прямо-таки непочатий край.

Що ж насправді відбувається з довкіллям, і, зокрема, з лісами Карпат? Чи є реальна статистика (лисі гори, на жаль, до звітності не «підшиєш»), яка б показала, скільки лісу вирубується законно і скільки — незаконно, а головне — в чиїх кишенях осідають прибутки?

Недавнє дослідження Центру маркетингових досліджень «Соціс» «Проблеми лісового господарства у сприйнятті населення лісових районів країни» (виконане в рамках програми «Удосконалення систем правозастосування та управління в лісовому секторі країн східного напряму Європейської політики добросусідства та Росії» ENPI-FLEG) на прикладі трьох районів Карпат дає змогу побачити реальний стан речей на «нашій частині планети». Цей стан можна назвати стабільно-тяжким. Ми досі не знаємо, як про себе потурбуватися, не дотримуємося законів і не вміємо допомагати одне одному...

Організатори опитування у Сколівському районі Львівської області, Тячівському районі Закарпаття та Богородчанському районі Івано-Франківської області запитували людей про обсяги рубки лісу та роль лісозаготівель у місцевій економіці, використання деревини у домашньому господарстві, незаконні заготівлі лісу та продаж краденої деревини, а також про ставлення до чинної системи ведення лісового господарства. У кожному районі було опитано по 400 респондентів (усього — 1200 осіб).

Європі — дошки, ділкам — прибутки, селянам — пеньки

Опитування показало, що половині учасників відомо про продаж заготовленого в їхньому районі лісу за кордон. (Ці дані — особливо актуальні, адже найближчим часом Євросоюз планує запровадити жорстку заборону на ввезення незаконної лісопродукції. Для зменшення обсягів незаконних рубок, створення надійних систем сертифікації легальної лісопродукції, покращення доступу населення та малого бізнесу до лісових ресурсів і було започатковано програму ENPI-FLEG. На її фінансування ЄС виділив шість мільйонів доларів, а реалізацію доручив Світовому банку, Міжнародному союзу охорони природи та Всесвітньому фонду охорони дикої природи.)

Жителі Сколівського та Тячівського районів переконані, що за кордон експортується значна частина заготовленої деревини, а для місцевої економіки лісозаготівля відіграє другорядну роль. Богородчанці ж, навпаки, вважають експорт лісу незначним, а роль лісозаготівель для економіки їхнього району — домінуючою. Понад половина опитаних усіх трьох регіонів переконані: обсяг рубок за місцем їхнього постійного проживання збільшився, проте економічну вигоду від місцевого лісу отримують не місцеві бюджети, а власники лісопереробних підприємств, експортери деревини (подекуди — лісгоспи)...

Майже всі опитані відповіли, що використовують деревину для опалення своїх осель і (в більшості випадків) для будівництва та ремонту помешкань. (При цьому «вилітає в трубу» найбільше лісу в Сколівському та Тячівському районах.) І в усіх трьох районах опитані зізналися, що «комбінують» легальну купівлю (з оформленням відповідних документів) із нелегальною. Найбільше легальних угод (з випискою накладної у лісгоспі чи лісництві) — укладається в Богородчанському та Сколівському районах, закарпатці ж воліють «домовлятися» з приватними підприємцями. Ну й, звичайно, в усіх регіонах (у Сколівському — найбільше, понад чверть опитаних) намагаються «заготовляти» дрова самотужки — шляхом самостійної рубки за принципом: поки бартка не затупиться... Водночас дві третини респондентів (а в Сколівському районі — взагалі одностайна більшість!) обурені, що за місцем їхнього проживання лісу вирубується занадто багато.

Звідкіль дровенята? Та з лісу ж, звичайно…

І на Івано-Франківщині, і на Львівщині, і в Закарпатті люди (незалежно від факту працевлаштування, самооцінки майнового стану та району проживання) зізнавалися, що просто не в змозі купити необхідну кількість дров через їх надмірну дорожнечу... Тим часом будинки опалювати треба! Ось і «викручуються», наскільки здоров’я вистачає. Не дивно, що на запитання «чи доводилося вам чути про випадки незаконної заготівлі лісу та продажу краденої деревини?» люди (як правило, жителі Сколівського району) стисло відповідали: доводилося! А ось половина опитаних закарпатців (які трьома пунктами вище «комбінували» легальну й нелегальну закупівлю дров із самостійною рубкою), як з’ясувалося, «ніц не чули!» про щось таке на території свого району...

Брак коштів і низький рівень життя місцевого населення штовхає людей на незаконні рубки деревини не тільки на дрова, а й для потреб ремонту та будівництва. (У цьому випадку «домовлятися» доводиться і з місцевими пилорамами.)

Але найчастіше люди все ж таки звертаються до посередника, який може купити деревину у лісника й привезти до подвір’я. Ще чверть опитаних воліє домовитися безпосередньо з лісником, зрубати, що потрібно, і заплатити готівкою. Найчастіше без будь-яких документів купують ліс у лісника (або лісозаготівельника) на Львівщині, три чверті опитаних закарпатців також купують без документів, але — в посередника...

Бо прийде лісник дядько Степан…

Майже всі опитані доволі скептично оцінюють роботу лісової охорони щодо виявлення фактів незаконних рубок. Але найбільш критичними виявилися відповіді жителів Тячівщини та Сколівщини (в останній, нагадаємо, понад чверть жителів примудряються самотужки «знаходити» дрова та деревину для власних потреб): мовляв, хіба лісова охорона щось може виявити? При цьому людям (і таких — від 30 до 40 відсотків) відомі випадки притягнення до відповідальності за незаконну заготівлю деревини. Дві третини учасників опитування знають про випадки штрафування (сума штрафів — то окрема тема), а чверті респондентів навіть відомі (!) випадки передачі кримінальної справи до суду та винесення вироку засудження. Але якщо вироки виносяться, а протоколи про стягнення штрафу складаються — то лісова охорона все-таки діє?.. Тим більше що люди, котрі працюють безпосередньо у лісовому секторі, переконані: багато незаконних рубок вдається виявити, порушників — притягнути до відповідальності.

Крім приватних лісозаготівельних підприємств, лісгоспів, лісівників та самого населення, як видно з опитування, ліс рубають і продають «за місцем проживання» ще й «організовані групи» (абсолютно нелегальні), про які доводилося чути одинадцятьом відсоткам респондентів. Найбільше поінформовані про такі групи жителі все того ж Сколівського району (складається враження, що неофіційний девіз цього району «Рубають всі!»), а ще третина сколівчан підозрює у правопорушеннях самих працівників лісової охорони.

Ліси залиште державі!

Понад дві третини опитаних негативно оцінили нинішню систему ведення лісового господарства, лісозаготівель та реалізації деревини і наголосили на необхідності серйозних змін. Для змін на краще понад половина респондентів (які, як видно з вищенаведених цифр, «невловно» заготовляють дрова, браво домовляються з посередниками тощо) пропонують посилити відповідальність за незаконні рубки. На стороннє око це виглядає так: або люди переконані, що «впіймають сусіда», або справді починають розуміти, що громадське ставлення до вирубок лісу час раз і назавжди змінювати. Як не дивно, імовірніше — друге. Адже і на Івано-Франківщині, і на Львівщині, і в Закарпатті люди висловилися категорично проти приватизації лісів та передачі їх приватним особам і наголосили на необхідності вдосконалення лісозахисного законодавства.

...Якщо суспільство (галичани, львів’яни, волиняки, полтавці та жителі всіх інших регіонів) усвідомить, що за природу потрібно боротися тут і тепер (біля кожного конкретного дерева і кожної «чорної» пилорами) то «ліберальним буржуям» справді залишиться «рятувати» хіба що равликів... Природу українці захистять самі.

Коментар консультанта Світового банку, юриста-практика, колишнього працівника природоохоронної прокуратури Олега СТОРЧОУСА:

— Є два види незаконних рубок. Перший: рубає і здає деревину на пилораму людина, котра не має стосунку до лісу. Другий: незаконні рубки (з порушенням норм і вимог) здійснюють працівники лісового господарства.

Опитування показало: дуже часто причиною самовільних рубок є соціальні чинники (нестача коштів, безробіття). Тобто людина, в якої немає грошей, щоб нагодувати чи одягнути дітей, іде до лісу й намагається заробити якусь копійку. До речі, в судовій та правоохоронній практиці 60—70% справ — саме такі.

Людина, яка незаконно зрубала ліс, повинна його якось реалізувати. Тобто є продавець і покупець.
У нас же, як правило, притягуються до відповідальності тільки продавці (особи, які вчинили рубки). Довести ж вину людей, які перепродують ліс, досить складно.

Зрубану деревину завозять на пилорами, переробляють на дошки, на них виписуються «ліві» накладні, після чого їх уже цілком легально продають за кордон або в межах України. Пилорами в Західній Україні є в кожному селі: де три, де чотири, а де й п’ятнадцять. Сама по собі пилорама не є чимось незаконним: будь ласка, купуй ліс, переробляй, продавай. Але на практиці все інакше: люди намагаються або домовитися з працівниками лісового господарства, або купують нелегальну деревину, яка значно дешевша. По суті, пилорами є такими собі конвертаційними пунктами відмивання грошей, де «чорна» деревина перефарбовується в «білу». Пилорами досить важко перевірити: вам покажуть пачку документів, але з них майже неможливо визначити, яка деревина є легальною, а яка — ні.

Ще одна проблема — лісова охорона має два підвиди: державна охорона, яка існує в структурі Держкомлісгоспу (у нас дві третини лісів належить Держкомлісгоспу), та охорона лісів, яка належить іншим постійним користувачам (від Міністерства агропромислової політики і до адміністрації президента). В районах також діють агролісгоспи, створені районними радами. Саме до їх роботи найбільше претензій. Рівень їхнього матеріального і професійного забезпечення дуже низький, і переважна більшість злочинів, скоєних працівниками лісового господарства, — «на совісті» працівників районних агролісгоспів.

До речі, хочу наголосити, що програма ENPI-FLEG не ставить за мету очорнити лісозаготівельну галузь або Державний комітет лісового господарства. Держкомлісгосп розглядається як партнер, зацікавлений у тому, щоб держава не зазнавала економічних та екологічних збитків. Адже нелегальна заготівля деревини дає тіньовим бізнесменам мільйонні прибутки (і завдає величезних збитків державі). Завдання програми — донести до влади і суспільства проблеми нелегальної заготівлі та обігу деревини і допомогти налагодити взаємодію між правоохоронними органами й лісовою охороною.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво