«ПЕСТИЦИДНИЙ» СКАНДАЛ: ШИТО, АЛЕ НЕ КРИТО

Поділитися
Екологічна ситуація в Україні неблагополучна не тому, що в нас немає грошей на охорону довкілля. Гроші є, але вони йдуть часто не на природоохоронні заходи...

Екологічна ситуація в Україні неблагополучна не тому, що в нас немає грошей на охорону довкілля. Гроші є, але вони йдуть часто не на природоохоронні заходи. Один з прикладів — скандал, пов’язаний з ліквідацією складу з отрутохімікатами на Білоцерківщині. Розслідування цього скандалу — свідчення того, як рішення чиновників, що базуються на псевдонаукових висновках, трансформуються в афери. Це приклад того, як під псевдоекологічні проекти підганяється державна наукова експертиза. «Пестицидний» скандал показав іще одну особливість — безкарність чиновників, причетних до розбазарювання державних коштів.

За часів Радянського Союзу хімією поля удобрювали щедро. На гектар посівів щороку висипали і виливали в середньому 5 кг смертоносних препаратів. Сьогодні — разів у десять менше. У другій половині 80-х аграрії застосовували понад 300 засобів захисту рослин. Сьогодні — значно менше. Але незмінними є форми препаратів (більшість з них — гранули, порошок, розчин, емульсія) і їхні властивості (переважна кількість препаратів вогне- і вибухонебезпечні). Майже усі колгоспи і радгоспи мали власні склади міндобрив та препаратів для захисту рослин. Непридатні пестициди райсільгоспхімія розсовувала по загашниках. І ось у головах деяких чиновників зародилася ідея: звезти звідусіль увесь небезпечний хлам в одне місце. Вибір впав на село Ольшаницю, що в Рокитнянському районі Київської області. Неподалік Ольшаниці — залізнична станція. Саме там понад двадцять років існував склад з непридатними для використання і забороненими пестицидами: майже 140 тонн високотоксичних хімічних речовин. Відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 вони відносяться до речовин 2-го класу небезпеки (високо небезпечні токсиканти).

Отрутою ніхто не переймався, аж поки не з’явився стимул. У 1997 році Кабмін видав розпорядження «Про заходи щодо знешкодження заборонених і непридатних пестицидів зі складу в с. Ольшаниця». На цю справу Міністерству екології виділили аж 700 тисяч гривень. Тендер на кращу технологію знешкодження агрохімії виграли «свої»: підзвітна Мінекології структура. Згідно з наказом тодішніх Мінекобезпеки і Мінсільгоспроду, головним виконавцем усього комплексу робіт, зокрема і щодо знешкодження заборонених і непридатних пестицидів, визначили Міжвідомчий екологічний центр (МЕЦ) НАНУ та Мінекобезпеки України. Цим же наказом тодішньому (і нинішньому) начальнику управління відходів Мінекобезпеки Євгену Маторіну доручили підготувати спільно з МЕЦ договір про виконання відповідного комплексу робіт.

Спосіб знешкодження відходів придумали нехитрий: перезатарювання їх в залізобетонні контейнери. Причому, міністерство в особі автора і головного розробника технології перезатарювання пестицидів тодішнього ректора Інституту підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Мінекобезпеки України Ігоря Глуховського дало відповідні гарантії безпечного зберігання пестицидів — аж 100 років. «Залізобетонні контейнери для довгострокового зберігання мають певні переваги в порівнянні з контейнерами з металу. В першу чергу це стосується їхньої екологічної безпеки:

можливість безпечного зберігання при різних умовах (під землею, на відкритих майданчиках);

відсутність необхідності постійного нагляду (охорони);

низька теплопровідність та діелектричність тощо;

термін експлуатації 100 і більше років.

Ці переваги стосуються в першу чергу контейнеризації непридатних пестицидів, оскільки вони, відповідно до своїх властивостей (вогне- та вибухонебезпечності), відносяться до високо небезпечних речовин», — вказано в доповідній записці пана Глуховського, де він обґрунтовує переваги і доцільність застосування залізобетонних контейнерів.

Унікальність цієї технології визнали усі вищі екологічні інстанції. «Добро» на технічні умови розробки та виробництва залізобетонних контейнерів дав, зокрема, заступник міністра Мінекобезпеки України В.Васильченко, а узгодив начальник управління відходів та вторинних ресурсів (так воно тоді називалося) Мінекобезпеки України Є.Маторін. Міністерство екології, Головний державний інспектор з охорони навколишнього середовища України, Інститут екогігієни і токсикології затвердили і всі інші необхідні папери.

Отруту у залізобетонні контейнери перезатарювали заробітчани із Західної України за мізерну платню. Вони навіть не підозрювали, що при цьому отримували хронічне отруєння, співмірне за впливом з радіаційним.

Однак уже через рік, всупереч вищезгаданим прогнозам, контейнери з отруйною сумішшю потекли. Під дією високої температури токсичні хімікати витікали в ґрунт і випаровувалися. Мешканці Ольшаниці, а також представники громадських організацій почали бити на сполох. Однак це не зупинило повальне запровадження і в інших регіонах перезатарювання саме в залізобетонні контейнери.

Наприкінці минулого року контейнери з відходами з Ольшаниці вивезли.

Довго не могли визначити для них нове місце. І врешті-решт знайшли вихід: щоб не було образливо довколишнім селам (як пояснив чиновник з обласного управління екології), контейнери розмістили на межі Рокитнянського і Таращанського районів. Усі п’ятдесят контейнерів, на які витрачено 700 тисяч гривень, розташовані в яру просто неба між розораних полів. Найближче село — Салеха. В кілометрі від контейнерів — інтернат для інвалідів та людей похилого віку. Довкола контейнерів — розорані поля, на яких навесні зійдуть посіви. Про безпеку залізобетонних сховищ не йшлося раніше, не йдеться і нині. Територія з контейнерами не позначена жодним знаком.

А тепер — найцікавіше. Жоден контейнер не назвеш герметичним, у чому запевняли автори технології з Мінекобезпеки. Тріщини старанно замастили вапном. Де не могли приховати щілини — так і залишили.

Однак це, судячи з усього, не турбує державних екологів. Вони, як і раніше, свято вірять в неперевершеність «оригінальної» технології.

Я звернулася до Є.Маторіна, начальника управління техногенно-екологічної безпеки Мінекобезпеки з питанням: «А як же гарантії на 50 років?»

— Питання непридатних пестицидів багатоаспектне і в кожній області вирішується по-різному, — розповів він. — Найкраще розв’язання цієї проблеми — знешкодження таких речовин технологічними методами. Але реалізувати ці технології нам ще не вдалося. Адже має бути відповідне підприємство, якась пересувна установка. І над цим ми працюємо. Перший етап першочергових заходів щодо поводження з непридатними пестицидами — їхня контейнеризація і перезатарювання. Таке перезатарювання здійснювали з 70-х років. Воно може бути тимчасове, довгострокове, залежно від надійності конструкції.

— Яким було перезатарювання в Ольшаниці — довгостроковим чи короткостроковим?

— В Ольшаниці перезатарювання було в залізобетонних контейнерах, які закриваються герметичною кришкою. Це — довгострокове зберігання. Була проведена спеціальна експертиза, санітарно-гігієнічна, екологічна, технічна. Надійність цих контейнерів, якщо по них не стріляти, до 50 років.

— Однак вони потекли уже через рік…

— І будинки руйнуються. Інформація щодо ненадійності контейнерів надходила з різних регіонів, зокрема зі Львівської, Миколаївської, Херсонської областей. Це залежить від дотримання технології виготовлення контейнерів, їхньої герметизації і процесу перезатарювання. У міністерстві була створена спеціальна комісія, яка перевіряла факти недоброякісності цих контейнерів і виявила, що в одних випадках це — невиконання технічних умов під час виготовлення контейнерів, в інших — недотримання вимог контейнеризації і герметизації. А в Ольшаниці була крадіжка контейнерів, по цьому факту відкрили кримінальну справу.

— Невже хтось ворог своєму здоров’ю? Адже це високоотруйні речовини?

— На жаль, свідомість населення на низькому рівні.

— Хто виробляв контейнери?

— Контейнери для Ольшаниці виготовляли в Березані.

— За 700 тисяч, а на той час це понад 350 тисяч доларів, не змогли зробити доброякісні контейнери?

— Недотримання технології — біда усіх галузей.

— Хто контролював якість контейнерів і перезатарювання?

— Якість кожного контейнера перевірити було неможливо. Це оптова продукція...

— Але контейнерів замовили не так багато — кілька десятків... Коли ви з’ясували, що контейнери неякісні: до перезатарювання чи після?

— Це виявилося в процесі експлуатації і вибіркових перевірок.

— Що зараз плануєте робити з контейнерами?

— Вони перевезені у безпечне місце. Облаштовані, усе зроблено згідно з умовами проекту. До появи необхідної технології в Україні вони можуть там перебувати. Це герметичні контейнери, безпечні для навколишнього середовища.

Коментар голови Київської обласної організації ВГО «Громадський контроль» Олексія Донця:

— «Вимити» з бюджету кошти — справа нехитра. Збирається група зацікавлених, яка реалізує задуману схему. Переписують створені ще за радянських часів інструкції. Перекладають їх українською і видають це як наукові технології. Далі створюється фірма. В даному разі внаслідок пестицидного скандалу звільнили двох людей — заступника міністра Васильченка і пана Глуховського. І що ж? Васильченко потрапляє в «Датський проект», куди йдуть мільйонні кошти грантів, а Глуховський створює собі фірмочку, яка тут же виграє грант. Все це робиться закрито, хоча закон передбачає тендер.

Ліквідацією хімікатів повинні займатися фахівці-хіміки. Тобто ті, хто створював ці хімікати. А цим займалися псевдонауковці. Це ж зрозуміло і семикласнику: бетон — дуже проста для такої суміші структура.

Таке розбазарювання грошей носить ознаки кримінального злочину. Але відповідальності за це ніхто не поніс.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі