МІЙ ЛАСКАВИЙ І НІЖНИЙ... УБИВЦЯ - Довкілля - dt.ua

МІЙ ЛАСКАВИЙ І НІЖНИЙ... УБИВЦЯ

19 грудня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №49, 19 грудня-26 грудня

Ви — злочинець(ця). Здивовані? Ошелешені? Обурені? Ну, ви справді акуратно сплачуєте податки, водите машину лише у тверезому стані, після 23.00 не третируєте музикою сусідів тощо...

Ви — злочинець(ця). Здивовані? Ошелешені? Обурені? Ну, ви справді акуратно сплачуєте податки, водите машину лише у тверезому стані, після 23.00 не третируєте музикою сусідів тощо. Одне слово, ніколи не чинили нічого протиправного. Але водночас щодня робите те, що суворо-пресуворо заборонено в багатьох країнах.

Коли невблаганна статистика укотре засвідчить приналежність України до держав третього світу, ми звично журимося. Але при цьому все ж не дуже віримо (радше, не хочемо вірити) в те, що наша країна плететься у хвості цивілізації. На жаль, фактів, які підтверджують це, — хоч греблю гати. Адже великі промислові компанії дедалі частіше постачають нам технології й товари, які в них на батьківщині заборонені. Тобто небезпечні для здоров’я людей і довкілля. А ми, перучи речі в «найефективнішому» порошку, використовуючи для миття посуду «ласкавий до рук» засіб, мимоволі стаємо співучасниками злочину. Злочину проти природи і самих себе.

Давно вже ходять розмови про те, що порошки всесвітньо відомих компаній, які продаються, скажімо, у Німеччині чи Данії, та їхні українські тезки — далеко не одне й те ж. Укотре наявність таких подвійних стандартів підтвердили й учасники прес-конференції, організованої науково-інформаційним центром «Екологія. Жінка. Світ.».

Річ у тім, що практично всі пральні порошки, представлені на нашому ринку, містять заборонені в багатьох державах фосфатні сполуки й поверхнево-активні речовини (ПАР). Їх здатне «дезактивувати» лише дуже ретельне полоскання. Найчастіше ж такі «добавки» залишаються на речах і білизні, згодом контактують із тілом, нерідко викликаючи подразнення, алергічні реакції, сухість шкіри. Таким чином наш захисний покрив втрачає імунітет, отож відкрито шлях для будь-якої інфекції.

Проблема ПАР-фосфатів ускладнюється ще й тим, що ці речовини, які зменшують жорсткість води і покращують миючу дію порошку, з легкістю проходять навіть найсучасніші очисні споруди і «збагачують» наші водойми. Згодом ріки й озера перетворюються на справжній бульйон: порошкові «добавки» починають діяти як добрива для тамтешньої зелені, вона починає посилено рости. Уявіть: усього один грам фосфату натрію стимулює утворення 5ѕ10 кг водоростей. Торік в Україні було продано 180ѕ220 тисяч тонн прального порошку. Отже, у водойми надійшло десь 27 тисяч тонн фосфатів. Від справжньої екологічної катастрофи нас рятує лише те, що для росту і розвитку водних рослин необхідно багато світла й тепла.

Та хай там як, процес іде: фосфати і ПАР накопичуються, водорості ростуть. «Цвіте» Дніпро, інші ріки. На природу отрута з пачки прального порошку діє повільно, але певно. 1965 року в одному кубічному метрі чорноморської води було близько 50 грамів мікроорганізмів, сьогодні — у 20 (!) разів більше. І не забуватимемо, що, розкладаючись, водорості виділяють величезну кількість метану, аміаку, сірководню. Риба ж і решта річково-озерного «народу» у такій воді не виживуть...

Багато країн Європи та США ще років двадцять тому почали переходити на випуск безфосфатних пральних порошків. Сьогодні в Австрії, Німеччині, Італії, Норвегії, Швейцарії і Нідерландах удень із вогнем не знайдеш миючого засобу, до складу якого входять ці шкідливі інгредієнти. У них навіть шампуні для автомобілів виробляються на безфосфатній основі. Але своєрідним чемпіоном у цьому рейтингу по праву можна вважати Японію: там у пральних порошках фосфатів немає з 1986 року. Табу на них діє й у Корейській Республіці, на Тайвані, у Гонконгу, Таїланді, ПАР. У США аналогічні заборони діють у більш ніж третині штатів.

Замість фосфатів у миючі засоби вводять екологічно безпечні речовини. Наприклад, цеоліти. Для нас вони навряд чи можуть стати прийнятною альтернативою фосфатам. По-перше, цеолітомісний порошок відсотків на двадцять дорожчий за «фосфатний». По-друге, цеоліт важко розчиняється, отже, знижується якість прання. По-третє, порошок із цеолітом не так обережно пере речі і прискорює смерть вашої машини. Погодьтеся, на тлі таких «забійних» аргументів заклики подбати про довкілля не спрацюють: навіть маючи вибір, дев’ять українок із десяти куплять «фосфатний» порошок. Отож, так і шкодитимемо собі й планеті?.. Але ж не тільки фосфатам, а й цеоліту є в усіх аспектах достойна заміна. Причому автори такого ноу-хау — саме українці. Зі зрозумілих причин організатори прес-конференції не повідомили подробиць відкриття, але запевнили журналістів: незабаром про нього всі дізнаються. Ось тільки дуже сумнівно, що коли йдеться про справді революційну технологію, український споживач буде першим, хто відчує всі її переваги. Занадто вже великі гроші крутяться в сьогоднішньому «миючому» бізнесі.

Тому діяти треба не революційно, а еволюційно. Наприклад, відповідно до ГОСТу, вміст фосфатів у наших пральних порошках не повинен перевищувати 22%. У РФ ситуація аналогічна нашій, але там «фосфатне» питання — предмет відкритої громадської дискусії. Результат — проблема вже зрушила з мертвої точки і незабаром гранично допустима норма небезпечних порошкових «добавок» у Росії знизиться до 10%. Напевно, час і нам подумати бодай про запровадження нового стандарту. Адже коли мріємо жити в цивілізованому загальноєвропейському домі, мусимо вчитися жити за його правилами.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво