«Ми просто хочемо жити та дихати свіжим повітрям...»

Поділитися
Ось уже дев’ять років жителі кількох чернігівських вулиць живуть, у буквальному значенні, затаму...

Ось уже дев’ять років жителі кількох чернігівських вулиць живуть, у буквальному значенні, затамувавши подих: кисень у повітрі, яким вони змушені дихати, виявляє лише місцева СЕС — люди ж найчастіше вдихають випари лаків, фарб і розчинників. Причина — аж ніяк не природна аномалія, а, так би мовити, «господарська діяльність людини». Причому не абстрактної, а цілком конкретного жителя цього ж району, котрий вирішив перетворити власне житло на комерційне підприємство — майстерню з дрібного ремонту автомобілів. І все було б нічого, якби її власники не замахнулися на фарбування авто.

«З 1997 року жителі трьох вулиць змушені дихати випарами ацетону, різних розчинників лаків і фарб, у тому числі й розчинника 747, на упаковці якого зазначено, що він належить до отруйних речовин (знавці підтверджують — «пахощі» ядучі! — Т.Г.), — розповідає один з найактивніших борців за чисте повітря пенсіонерка Любов Топичканова. — За один-два роки ситуація стала й геть нестерпною — ще двоє наших сусідів вирішили переобладнати гаражі під майстерні та камери з фарбування автомобілів, повністю «відрізавши» нас від чистого повітря. У будинку неможливо відчинити кватирку, провітрити помешкання, вивісити на вулицю білизну, просто подихати свіжим повітрям —його просто немає!

Через таку екологію в мене похитнулося здоров’я (це підтверджують і медичні довідки. — Т.Г.): розвився хронічний риніт, з’явилося запаморочення, я неодноразово непритомніла. Як, приміром, у березні 2001 року, коли я поверталася додому і, надихавшись випарами ацетону, зомліла: лікарі діагностували анафілактичний шок і навіть здивувалися, що мені вдалося вижити. Сильно захворіла моя внучка (почалося все з бронхіту, а закінчилося плевропневмонією, спасибі лікарям — урятували), і син із сім’єю змушений був переїхати в інший район міста. За ці роки померли 16 наших сусідів, а більшість із нас страждає від постійних бронхітів, трахеїтів, ларингітів та інших хвороб дихальних шляхів. Поруч розташований будинок для літніх людей, де мешкають 750 пенсіонерів, учасників та інвалідів ВВВ, які також страждають від постійного проживання, по суті, у лакофарбовій майстерні.

Місцева влада, якій ми постійно скаржимося на нестерпну ситуацію, не тільки не намагається допомогти, а й покриває ремонтників. І мер міста, і головний санітарний лікар, і головний архітектор, і начальник головного державного управління екології та природних ресурсів Чернігівської області — усі дали дозвіл на проведення ремонтних і фарбувальних робіт на житловому масиві. У відповідь на скарги нам неодноразово повідомляли, що Івана Атрощенка (головний винуватець. — Т.Г.) притягнуто до адміністративної відповідальності і що йому заборонено здійснювати фарбування автомобілів, але всі заборони залишилися тільки на папері».

Кореспондент «ДТ» побував у районі, де живе Любов Василівна. Запах справді стоїть, м’яко кажучи, специфічний: особливо, якщо вітер дме зі злощасних майстерень прямо на житлові будинки — тут уже точно, хоч надівай протигаз. До того ж періодично все це змішується з вихлопними газами автомобілів, створюючи зовсім неймовірний за токсичністю газовий «коктейль». Чому влада не реагує на найсправжнісіньку екологічну катастрофу в окремо взятому районі, зрозуміти нескладно: судячи із зовнішнього вигляду авто, серед клієнтів майстерень переважають місцеві VIP-персони.

Причому не реагує цілком свідомо, оскільки експертизи, проведені за найпершими скаргами жителів району, красномовно вказують на численні порушення. Так, за словами Любові Топичканової, міська СЕС склала протокол про порушення паном Атрощенком санітарних норм, йому заборонено проводити дрібний ремонт. Правда, у листопаді 2002 року надійшла відповідь з прокуратури Чернігівської області, а в листопаді і з Чернігівської міжрайонної природоохоронної прокуратури про те, що порушень законодавства не встановлено. У грудні вже й головний санітарний лікар Чернігова не знайшов перевищення концентрації шкідливих речовин, що викидаються в повітря під час фарбування автомобілів.

Якщо це справді так, то ми маємо справу зі справжнім феноменом: за таких умов проведення робіт примудритися не забруднювати атмосфери ще нікому не вдавалося! Скажімо, у майстерні Івана Атрощенка проект передбачає, що забруднене повітря потрапляє у вентилятор через водну завісу гідрофільтру. Але, певне, такий фільтр дорогий, і тому повітря фільтрується через синтепоновий фільтр і касету з активованим вугіллям, що не відповідає вимогам екологічної експертизи. Замість передбаченого проектом фарбування лише одного автомобіля на добу, приміщення переобладнано під два авто, хоча скільки їх насправді проходить через сервіс, ніхто не рахує. Кімната для підготовки та зберігання фарб «вентилюється» крізь отвори в даху й відчинені вхідні двері, звідки забруднюючі речовини без будь-якого очищення потрапляють у повітря. Не виявлено фільтрів і для повітря, що викидається в боксі, де безпосередньо фарбують машини: замість сертифікованих фільтрів використовується власний винахід — синтетична тканина для пошиття верхнього одягу. Аналогічна ситуація і з фільтрами для очищення води. Фільтр-фарбоуловлювач у боксі для підготовки авто до фарбування виявився без технічної документації — тобто, по суті, його не було зовсім. Так само, як і фільтра у фарбувальному приміщенні, де чернігівські умільці знову проявили кмітливість, спорудивши ще один власний винахід: колодязь із зворотною системою водопостачання, закритий зверху ще одним шматком синтетичної тканини і під’єднаний до вентиляційної системи.

Тим часом лише за проектом (наскільки суворо дотримуються його вимог як на цій «точці», так і на двох інших, уточнювати, гадаю, не слід) така майстерня може викидати в довкілля оксид вуглецю, діоксид азоту, оксид сірчистого ангідриду, сольвент, вайт-спірит і дибутилфталат. Перший — усім відомий чадний газ. Другий — високотоксичний хімікат, який, контактуючи з вологою поверхнею легень, утворює азотну й азотисту кислоти (вони ушкоджують тканини легень і дихальних шляхів, утруднюючи дихання, викликаючи набряки й кашель), а в крові бере участь в утворенні нітритів і нітратів. Третій у сполученні з водою утворює не менш відому сірчану кислоту: у вигляді дощу вона нерідко випадає навколо промислових підприємств за вогкої хмарної погоди — це добре помітно на довколишніх рослинах, на листі яких часто можна помітити некротичні цятки. Не менш небезпечними є й виявлені мешканцями ацетон та інші шкідливі для здоров’я розчинники. Окрім наркотичного впливу, вдихання випарів того ж ацетону подразнює слизову оболонку очей і дихальні шляхи, призводить до розвитку бронхіту та пневмонії, цирозу печінки, гострої ниркової недостатності.

У принципі, більшість із перелічених хімікатів постійно вдихають жителі будь-якого промислового центру, де багато підприємств і автомобілів. Однак у міському повітрі концентрація всіх цих шкідливих речовин все ж таки значно менша, ніж на промислових об’єктах. Не випадково підприємства зазвичай оточені широкою санітарною зоною, а їхні працівники мають пільги як такі, що працюють на шкідливому виробництві: їм рекомендовано певний режим роботи, профілактичне лікування, особлива дієта. Інша річ, що не на всякому заводі цих норм дотримуються, не всі працівники свідомо стежать за своїм здоров’ям. Але вони обирають собі спосіб життя самостійно, тут же жителів мікрорайону — дорослих, дітей, вагітних жінок — оселили в найсправжнісінькій промзоні силоміць, без будь-якого «молока за шкідливість», додаткових профоглядів і путівок до санаторіїв.

Найцікавіше, що, попри виявлені порушення, винесене державним управлінням охорони довкілля в Чернігівській області рішення про заборону діяльності пункту поточного ремонту автомобілів, майстерні як працювали, так і працюють. Єдиний, хто постраждав у цій справі, то це інспектор управління Анатолій Сподаренко, котрий виявив недоліки: його звільнили з роботи, і відновлювати справедливість довелося вже через суд. Причому звільняли Анатолія Петровича не за помилки у веденні саме цієї справи, а... «за систематичне невиконання службових обов’язків». Тобто його висновків про порушення законодавства ніхто не спростовував і навіть не брав під сумнів!

— Вже цього літа, — розповідає Анатолій Сподаренко, — я неодноразово приїжджав на місце з начальником держінспекції з охорони природи, так він сам за голову хапався — нарахував на фарбуванні 19 (!) машин. Порівняно з тим проектом, що був затверджений при відкритті ремонтної майстерні, все змінено: проведено реконструкцію, збільшено потужності. На підставі перевірки, проведеної влітку цього року, офіційно діяльність майстерень зупинено — рішення винесла заступник головного державного інспектора з охорони довкілля Чернігівської області Людмила Івашко. Але, завдяки заступництву одних чиновників і бездіяльності інших, — вони продовжують працювати.

— Чому мовчить місцева СЕС? Її не бентежить факт наявності промислових об’єктів у житловій зоні?

— Коли санітарний інспектор приїжджає з перевіркою, то майстерні відразу ж припиняють роботу, і повітря виявляється в межах ГДК. Хоча норми ці дійсні лише для промислової зони — у житлових районах цих речовин у повітрі взагалі не має бути.

— Добре, але навіть якщо в момент приїзду інспекції фарбувальні роботи не ведуться, комісія цілком може припустити, що шкоди людям все ж таки завдається, причому серйозної — з огляду на так зване «обладнання» ремонтників.

— Звісно, якщо фільтр заміняє брезентова ганчірка! Але проблема в тім, що за інструкцією можна вимірювати викиди лише стандартного устаткування. А якщо немає не тільки стандартного, а в деяких випадках узагалі ніякого (ганчірки не враховуємо!), то й вимірювати не маємо права. От і доводиться лише констатувати порушення законодавства і вимагати від підприємця їх усунути.

По коментарі з приводу такої ситуації редакція звернулася до Центральної СЕС Міністерства охорони здоров’я України. Але там запропонували надіслати факс із викладом обставин справи й адресами як винуватців, так і постраждалих: за цими даними вони складуть запит... у санепідстанцію Чернігівської області, за інформацією якої й підготують коментар для редакції. На заперечення, що місцеві санлікарі ось уже кілька років не бачать жодних порушень, коли люди серйозно хворіють, причому на «профільні» захворювання, мені цілком резонно відповіли: Центральна СЕС просто не в змозі самостійно перевіряти скарги по всій країні — для цього існують обласні та районні станції.

Не можуть особисто перевіряти скарги громадян і у всіх інших організаціях, де шукали захисту жителі Подусівки, — усі матеріали для них готували місцева СЕС та управління екології. Словом, ситуація склалася парадоксальна: порушення є, однак закрити об’єкти ніхто не може, тому що потрібно встановити обсяг шкоди, завданої природі та людям, але зробити цього не можна, оскільки міряти можна лише стандартне обладнання, якого немає. Усі бажаючі розібратися в конфлікті змушені оперувати даними місцевих санітарів, які вимірюють вміст у повітрі небезпечних хімічних сполук чи то після робочого дня, чи то зовсім у вихідні. Прямо як у відомому фейлетоні Михайла Жванецького, де мешканці будинку, в якому затопило підвал, писали скарги в найрізноманітніші організації, аж до ООН, а відповідь незмінно надходила від начальника жеку, котрий не бажає ремонтувати приміщення.

— Ситуація в цілому типова для України, — каже юрисконсульт громадської еколого-правової організації «ЕкоПраво-Київ» Галина Пристинська, — але не безнадійна. Якщо питання не вдасться вирішити в адміністративному порядку, то залишається єдиний спосіб — звернутися до суду. Можна подати як індивідуальний, так і колективний позов. Але тут дуже важливо правильно скласти позовну заяву, грамотно підготуватися до процесу, тому я порадила б звернутися до адвоката, котрий спеціалізується на екологічному законодавстві. Він допоможе організувати медичну експертизу — потрібно буде довести, що саме діяльність відповідачів стала причиною погіршення здоров’я, — а якщо потрібно, то й незалежну екологічну перевірку: сьогодні існують організації (різні лабораторії, науково-дослідні інститути), що мають усі необхідні дозвільні документи на проведення такої діяльності. До них можна звернутися в приватному порядку, вони виконають усі потрібні виміри і дадуть висновок. Звісно, всі ці експертизи платні, і виконують їх за рахунок подавача позовної заяви. Але жителі району, окрім вимог про закриття майстерень і компенсації шкоди, завданої здоров’ю, зможуть зажадати і відшкодування морального збитку — якщо вдасться довести, що дії власників автомайстерень були неправомірні. На мій погляд, у даній ситуації цілком реально виграти суд.

Тим часом практика свідчить, що з подібними позовами люди вкрай рідко звертаються в судові інстанції. Річ у тім, що настільки демонстративно порушують закон і всі мислимі права людини там, де в жителів просто немає можливості налагодити контакти з місцевою владою, оплатити необхідні експертизи. До того ж, як правило, порушники — це люди, котрі ігнорують не лише екологічне законодавство. За словами пенсіонерки Топичканової, власники майстерень неодноразово погрожували її синам і їй особисто, обіцяли розправитися, а одного разу у вікно спальні влетіла пляшка із займистою сумішшю. Кримінальної справи міліція порушувати не стала. Погодьтеся, далеко не кожен після цього наважиться продовжувати боротьбу за свої права.

Виходить, що Закони України «Про охорону довкілля» і «Про охорону атмосферного повітря», Земельний кодекс і навіть Конституція — документи віртуальні, оскільки з ними, за бажання, може не рахуватися практично будь-який власник автомайстерні, тим більше якщо він ремонтує авто чиновників, від котрих і залежить дотримання законності. Здоров’я і життя людей при цьому нікого не хвилює. «Ми просто хочемо жити, дихати свіжим повітрям, ростити наших дітей і онуків. Будь ласка, допоможіть нам у цьому! — просять у своєму листі до редакції «Дзеркала тижня» жителі вулиць, на яких розташовані майстерні. — Ми доведені до розпачу і ладні йти на крайні заходи. А як інакше в нашій цивілізованій державі можна захистити себе від корумпованих чиновників?».

P.S. Редакція все ж таки надіслала запит до Центральної СЕС МОЗ України. Сподіваємося, що їй удасться розірвати зачароване коло і десятки подусівців зможуть нарешті дихати на повні груди.

До речі, близько 27 тисяч людей в Україні вмирають щороку від хвороб, спричинених забрудненим повітрям.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі