ЕКОФРЕНІЯ-2, АБО ТРАКТАТ ПРО ТЕ, ЧОМУ ОСЕТРИ ВТІКАЮТЬ З УКРАЇНСЬКИХ ВОДОЙМИЩ, А ГЕЛЬМІНТИ НАСТУПАЮТЬ - Довкілля - dt.ua

ЕКОФРЕНІЯ-2, АБО ТРАКТАТ ПРО ТЕ, ЧОМУ ОСЕТРИ ВТІКАЮТЬ З УКРАЇНСЬКИХ ВОДОЙМИЩ, А ГЕЛЬМІНТИ НАСТУПАЮТЬ

15 лютого, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №6, 15 лютого-22 лютого

Не пий, Іванцю, водиці з джерельця — пожовтієш! Почнемо, як у відомому анекдоті, з хорошої звістки — населення України має досить високий рівень забезпечення централізованим водопостачанням та водовідведенням...

Не пий, Іванцю, водиці з джерельця — пожовтієш!

Почнемо, як у відомому анекдоті, з хорошої звістки — населення України має досить високий рівень забезпечення централізованим водопостачанням та водовідведенням. Так, у великих містах Європи середньодобове споживання води на міського жителя становить 100—200 літрів, а в Україні цей показник — 320 літрів. Але ви пробували цю воду?

На жаль, відразу ж доведеться перейти до поганих новин — майже 80 відсотків водопостачання забезпечується поверхневими водами. Послугами централізованого водопостачання користується чверть сіл України. Решта сільського населення бере воду з криниць та індивідуальних свердловин, які, здебільшого, перебувають у незадовільному санітарно-гігієнічному стані.

Більшість діючих споруд водопостачання побудовано ще в 1960—1970-ті роки за застарілими на сьогодні будівельними нормами і неспроможні забезпечити подачу води необхідної кількості та належної якості. У більшості обласних центрів вода подається за графіком. В аварійному стані перебуває 25 відсотків водогінних та майже стільки ж каналізаційних мереж. Внаслідок цього за рік буває дві аварії на 1 км мережі, що значно перевищує аналогічний показник у країнах Європи.

У 2000 р. загальна потужність очисних споруд, через які мають проходити зворотні води перед скиданням до водних об’єктів, зменшилась проти попереднього року на 31 млн. куб. м. Прикро й те, що централізованих систем каналізації не мають 27 міст і майже третина селищ міського типу.

Досі зберігається пряма залежність захворюваності на черевний тиф від стану водопостачання та очистки води. Найбільш небезпечна ситуація у західному регіоні, де часом під час повеней та паводків спостерігається іноді катастрофічне затоплення значної території. Поширенню цієї хвороби сприяє і загальне зниження контролю за санітарно-гігієнічним станом довкілля.

Зростання мікробного забруднення підвищило роль води як фактора передачі кишкових інфекцій. Практично всі відкриті водойми в Україні містять вірус гепатиту А. На нього щорічно хворіє в країні від 30 до 150 тис. осіб. Останнім часом посилюється увага до захворювань, викликаних ентеровірусами, присутніми у всіх водних об’єктах, питній воді, стічних водах. Викликає занепокоєння забрудненість стічними водами поверхневих водойм.

Річкова вода стає солонішою

Карта № 1 загальної мінералізації поверхневих вод України, складена для 2000 року, виразно малює ще одну небезпеку — високий вміст солей у воді водоймищ майже у всіх південних і східних регіонах. В окремих місцях він сягає 2900 мг/дм куб. Навіть у тих місцях, де мінералізація коливається в межах 200—500 мг/дм куб., вона далека від складу знаменитої «талої води». Але ж на споживання саме такої питної води переходять у розвинених країнах.

Водні об’єкти України залишаються забрудненими сполуками азоту, розчиненими солями, нафтопродуктами, важкими металами. У відносно задовільному стані знаходяться тільки річки Карпат і гірського Криму.

Щоправда, у поверхневих водах України сталися деякі позитивні зміни, наприклад, зменшення або стабілізація вмісту мінеральних форм фосфору. Іншою позитивною тенденцією для поверхневих вод є зменшення вмісту мінеральних форм азоту. Цю тенденцію у більшості водних басейнів спостерігають вже не один рік, що свідчить про зниження антропогенного тиску на водні системи.

Проте у річках Приазов’я вміст мінеральних форм азоту у воді, навпаки, постійно зростає. На жаль, у більшості водних об’єктів України також зростає вміст нафтопродуктів. Рівень забруднення поверхневих вод важкими металами, незважаючи на тенденцію до зменшення їхнього вмісту у воді більшості водних об’єктів, також залишається високим. Вміст радіонуклідів у поверхневих водах басейну Дніпра був значно нижчий від встановлених норм.

Обсяг скидання зворотних вод у море зменшився проти 1999 р. на 21 відсоток, а речовин-забрудників на 38 відсотків. Але у північно-західній частині Чорного моря протягом останніх трьох десятиліть формується несприятливий газовий режим — гіпоксія та сірководневе зараження вод. Навіть нетривала дія північно-західних вітрів призводить до підняття в поверхневі шари глибинних вод і створює напружену екологічну ситуацію. Сумарна акваторія, де спостерігалась гіпоксія у водному середовищі, у 2000 р. досягла приблизно 14 тис. квадратних км.

Рибі загрожує рак

На 57,4% контрольованих водних об’єктах України показники стану екосистем засвідчили, що тут спостерігається стан екологічної напруги з елементами регресу, на інших 42,6 відсотка — стан екологічної напруги. В останні роки в зв’язку з тотальним забрудненням гідросфери дедалі частіше реєструються різні захворювання у вільноживучих промислових риб (щука, судак, окунь, лящ, лин тощо), а також у тих, що вирощуються в умовах аквакультури (короп, форель та ін.).

За даними Мінагрополітики головним джерелом забруднення ставків токсикантами є водопостачальні річки. У ставках зафіксовано високий вміст розчиненої органічної речовини та біогенних елементів. Це забруднення відбувається в основному навесні у повінь, а також при аварійних ситуаціях та внаслідок порушення технологічних процесів, пов’язаних з неповним використанням методів очищення води від забруднень. Так, вміст важких металів у воді ставків перевищує нормативні величини у 2—12 разів. Забруднення впливає на ріст та товарну цінність риб, а в деяких випадках може сприяти появі та поширенню епізоотій, призводячи до загибелі риб.

Токсикоз у риб викликає системний імунодефіцит, тромбоз венозних судин та артерій, кістозне розширення лімфатичних судин, жирову та білкову дистрофію печінки, порушення пігментного обміну, анемію, дистрофію яйцеклітин, порушення сперматогенезу тощо. Справа дійшла до того, що сьогодні одним з показників токсикологічної ситуації є частота... появи пухлин у риб. Вже виявлено генетичні та гормональні фактори, що сприяють появі ракових захворювань у риб. Підсилює ці процеси й дія ультрафіолетових та рентгенівських променів та ін.

В останні роки збільшилася кількість випадків виявлення пухлин у риб. Спостерігається ураження практично всіх органів і тканин: печінки, нирок, м’язів, шкіри, ендокринних органів, плавників, плавального міхура, зябрів. Знайдено папіломи, аденоми, фіброми, ліпоми, хондроми, міксоми, остеоми, гемангіоми та ін. Серед них є доброякісні (наприклад, віспа коропів, стоматопапілома вугрів) та злоякісні (саркома, фібросаркома, аденокарцинома).

Замість осетрових — тюлька

Досліди, проведені в чорнобильській зоні у водоймищі-охолоджувачі, підтвердили, що риба має здатність накопичувати хімічні та радіаційні забрудники. Зрозуміло, що споживати рибу з водойм, де у донних відкладах чи воді присутні радіонукліди та інші забрудники, небезпечно для здоров’я.

За даними Інституту зоології в Україні знайдено близько 450 видів гельмінтів у риб. Одним із джерел захворюваності риб є паразити, які потрапили разом з акліматизованими видами. Так, свого часу з далекосхідними рибами (білим амуром і товстолобиком) у водойми України потрапили паразити, що перейшли на місцевих коропових риб і вже кілька десятиліть завдають рибництву значних збитків.

Не дивлячись на низку заходів, падіння вилову риби, що почалося в 1980-х роках, триває й досі. У 1987—1990 рр. загальний вилов в Україні становив 214—114 тис. т (зараз тільки 69—44 тис. т). Об’єктивними причинами цього є різке зниження запасів риби в акваторіях України загалом, що супроводжується зменшенням чисельності і навіть вимиранням найцінніших промислових видів. Так, у каскаді дніпровських водоймищ спостерігається зниження рибопродуктивності більш ніж утричі! Погіршення стану рибних ресурсів зафіксовано і у Дніпровсько-Бузькому лимані. Зростання чисельності риби тут в останні роки відбулось переважно за рахунок тюльки. Але нині спостерігається різке падіння її вилову. Практично зникло дніпровське стадо осетрових і вилов цієї риби протягом 50—70-х років знизився з 829 т до... 11 т!

*) Карта взята з «Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2000 році». Міністерство екології та природних ресурсів України, 2001.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво