Доки грім не вдарить, або Невже уряд усерйоз узявся за реалізацію надзвичайно перспективного еколого-економічного проекту?

Поділитися
Газопаротурбінна технологія «Водолій», розроблена українськими вченими і конструкторами, побудована на принципово нових рішеннях...

Минулого тижня в Науковому парку НТУУ «КПІ» зібралися вчені, промисловці й відповідальні працівники різних міністерств, аби переконатися в перспективах використання в українській промисловості спільної розробки КПІ і науково-виробничого комплексу «Зоря-машпроект». Газопаротурбінна технологія «Водолій», розроблена українськими вченими і конструкторами, побудована на принципово нових рішеннях. Вона здатна істотно скоротити споживання паливних ресурсів і при цьому зменшити забруднення довкілля. Нова технологія не має аналогів у світовій науці і практиці. Перший промисловий зразок почав працювати з кінця 2003 року на КС «Ставищенська» магістрального газопроводу Помари—Ужгород. Дослідна експлуатація підтвердила високу якість проекту...

Висновок обговорення на цьому форумі однозначний: якби наша влада виявила політичну волю і вклала в реалізацію проекту хоча б стільки грошей, скільки витрачає всього за один рік на придбання престижних автомобілів, Україна давно вже різко скоротила б газову залежність від сусідів, швидко поліпшила б екологічну обстановку і заробила б сотні мільйонів (!) доларів. До речі, частину з них на реалізації квот за Кіотським протоколом...

Що заважає втілити це в життя? Напевно, те, що проект обіцяє гроші для країни на завтра, а «мерседеси» і «лексуси» кортить купити вже сьогодні.

— Сергію Георгійовичу, чому цей проект досі не привертав уваги влади? — таке запитання оглядач «ДТ» поставив заступникові міністра промислової політики Сергію ГРИЩЕНКУ.

— Ви знаєте прислів’я: доки грім не вдарить, мужик не перехреститься. Сьогодні вже відступати нема куди — отже, створилися умови для впровадження. Що дуже важливо: є готове технічне рішення...

Що ж, будемо сподіватися, що «мужики» в піджаках і спідницях на Печерських пагорбах цього разу перехрестяться не для проформи і візьмуться за діло. Щоб уявити, наскільки воно є перспективним, послухаємо професіоналів.

Ось що розповів про це керівник проекту «Водолій» професор теплоенергетичного факультету НТУУ «КПІ» Микола ДИКИЙ.

— Перша установка, котра почала працювати на Ставищенській компресорній станції, відразу ж скоротила витрати газу на 30 відсотків! Коли міжвідомча комісія приймала станцію, перед нею працювали два двигуни — газотурбінний серійний і нашої розробки. Серійний витрачав 5400 кубометрів газу за годину, а запропонований нами — тільки 3900 кубометрів. Коли комісія переконалася в реальності результату, вона була вражена ефектом.

Енергоустановка має ще одну перевагу: за екологічними показниками вона є найкращою у світі. Викиди на ній удвічі менші, ніж дозволяють навіть жорсткі американські норми, різко скорочуються викиди вуглекислого газу. Отже, після впровадження системи Україна зможе заробляти великі гроші на «зелених інвестиціях».

Технічний директор науково-виробничого комплексу газотурбобудування «Зоря-машпроект» у м. Миколаїв В’ячеслав РОМАНОВ доповнив думку свого колеги:

— Це велике досягнення, що в Україні є підприємство, котре не втрачає свого рівня. Хоча, скажу відверто, нам дуже непросто, адже бюджетного фінансування фактично немає. До того ж, на жаль, наша продукція здебільшого йде тільки на експорт.

Застосування в газотранспортній системі України технології «Водолій» дасть змогу істотно підвищити коефіцієнт корисної дії агрегатів. Головне в цих технологіях — це аж ніяк не суто наукова розробка, а реальне втілення освоєних технологій, котрі можна впроваджувати не через три-п’ять років, а буквально з цього року.

Подібні технології дадуть істотне підвищення ккд і, відповідно, істотне зниження паливного газу, котрий іде на роботу газотранспортної системи. Економія буде дуже відчутна.

Річ у тому, що систему «Водолій» практично можна реалізувати в тій же інфраструктурі, котра сьогодні є на газоперекачувальних агрегатах. Тобто можна без нового, а шляхом модернізації наявного устаткування підвищити ефективність роботи. У нас сьогодні розроблено низку таких установок. Вони умовно називаються «Водолій-4», «Водолій-16», «Водолій-25». Цифри означають потужність установки в мегаватах.

Якщо говорити про газотранспортну систему України, тут найбільш застосовною є установка в 16 мегават. Саме її реалізовано на компресорній станції Ставищенська. Основна продукція нашого підприємства — ряд 16- і 25-мегаватних установок. Досвід, набутий на Ставищенській станції (експлуатація близько 12 тис. годин), дозволив виявити як переваги, так і певні конструктивні недоліки, котрі за серійного випуску можна допрацювати.

Хочу підтвердити, що наше підприємство сьогодні технічно готове до серійного випуску установок. Ми разом із Київським політехнічним інститутом розробили бізнес-проект, в якому досить докладно показано техніку та економіку питання. Причому він представлений у широкому варіанті використання установок типу «Водолій» як для газоперекачувальних агрегатів, так і для енергетики. Останні події, пов’язані зі зростанням ціни на газ для України, роблять питання впровадження таких установок для газоперекачувальних агрегатів більш актуальними.

Порівняймо установки ГПУ-16А і ГПУ-16. У них є параметр — витрата паливного газу. Так, установка ГПУ-16А має витрату газу 3900 кубометрів, а ГПУ-16 (досить сучасна й гарна) дає витрату 5450 кубометрів. Тобто на одній установці економія паливного газу становить 1500 кубометрів за годину, що за сучасної ціни на газ — 500 дол. за годину! А якщо перемножити на п’ять-шість тисяч годин на рік, які працює установка, відповідно отримаємо економію до трьох мільйонів доларів за рік тільки на одній установці.

Хочу зазначити, що цей результат дає порівняння з установкою ГПУ-16, котра має коефіцієнт корисної дії 30%. Але є значно більше старих агрегатів (всього в нас у газотранспортній системі більш як 480 газотурбінних приводів, з ккд 20, 22 і 25 відсотків. При модернізації шляхом заміни старих установок на нові реальний виграш у підвищенні ккд і зменшенні витрат на газ може сягати 50%.

Тому в державну програму слід записати модернізацію газотранспортної системи з допомогою цих установок. Тим більше що такі рішення в системі Укртрансгазу вже були й у генеральних планах, починаючи з 2009 року заплановано інвестиції на модернізацію газоперекачувальних станцій із застосуванням цих установок.

Ректор НТУУ «КПІ» академік НАНУ Михайло ЗГУРОВСЬКИЙ — Реалізація проекту «Водолій» тільки в газотранспортній системі дозволить Україні заощадити близько 4 млрд. кубометрів газу. Ще ширші перспективи в цьому сенсі відкриває використання «Водолія» в системі комунального теплопостачання. Загалом по Україні проект дасть змогу заощадити 30 і більше відсотків газу.

Цю технологію ми пропонуємо поєднати з так званою технологією електропік, яка дозволяє використовувати дешеву нічну електроенергію. Вона може бути на порядок дешевшою. Ідея в тому, щоб перетворити нічну електроенергію на тепло й акумулювати її в стінах, у підлозі, а потім віддавати протягом дня теплову енергію приміщенням. Об’єднання технологій електропік з іншими технологіями альтернативної енергетики дасть до 50 відсотків економії газу для України.

Електропік ми вже впровадили в низці соціальних закладів — шкіл, лікарень — Хмельницької області. Зараз робота триває в Луцьку. Загалом, якби ухвалили державні рішення і проявили політичну волю, можна було б позбутися газової залежності, і як мінімум із 72 млрд. кубометрів споживаного газу перейти на 44 млрд. кубометрів у рік, а то й менше. За наявності 20 млрд. кубометрів газу, що видобувається в Україні, ситуація з енергетичною незалежністю країни виглядала б по-іншому.

С.ГРИЩЕНКО:

— Чого, на ваш погляд, бракує, щоб запустити все у серію?

Голова науково-технічної ради наукового парку «Київська політехника», членкор НАНУ М.ІЛЬЧЕНКО:

— Є все, окрім замовлення. Хочу додати кілька слів із приводу того, що вже створюються московські аналоги «Водолія», котрі наступають нам на п’яти. Технологія «Водолій» захищена українськими патентами і є вітчизняною розробкою. Це дуже важливо: робити своє чи чуже купувати. І друга, не менш важлива, пропозиція, яка сьогодні поки що не прозвучала, але вона стосується і Мінекономіки, і Мінфіну: ми порахували, що технологія «Водолій» при використанні газу вартістю в 250 дол. за тисячу кубів дозволяє окупити модернізацію за 3,8 року, а якщо ціна буде 450 дол. — уже знайома для нас цифра — окупність за 1,9 року. Це менш як два роки! От я й хотів би, щоб ці цифри було зафіксовано і доведено до відповідних інстанцій, адже в енергетиці такі строки окупності — своєрідний рекорд.

Тому вкрай важливо вирішити питання фінансування конструктивного доопрацювання та серійного випуску устаткування, яке реалізує технології «Водолій». У свою чергу науковий парк «Київська політехніка» готовий забезпечити науковий та організаційний супровід упровадження технології «Водолій».

P.S. В Україні є інженери, учені, українські заводи, які готові запропонувати державі проекти, що можуть окупитися за лічені роки і принести сотні мільйонів, мільярди чистого прибутку. І це після всіх років приниження та повного безгрошів’я, які їм довелося пережити. Обговорення результатів спробної експлуатації системи «Водолій» доводить це. От тільки чи не стане це обговорення черговим потьомкінським селом для влади, котра хапається за соломинку?

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі