АКІМ ШТАЙНЕР: «ВІТАТИМЕМО ВСТУП УКРАЇНИ ДО IUCN» - Довкілля - dt.ua

АКІМ ШТАЙНЕР: «ВІТАТИМЕМО ВСТУП УКРАЇНИ ДО IUCN»

23 травня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №19, 23 травня-30 травня

Заснований у 1948 р. IUCN — Всесвітний союз охорони природи — об’єднує 75 держав, 108 урядових установ, понад 750 неурядових організацій, 34 асоційовані члени і приблизно 12 тисяч науковців і експертів із 181 країни світу...

Заснований у 1948 р. IUCN — Всесвітний союз охорони природи — об’єднує 75 держав, 108 урядових установ, понад 750 неурядових організацій, 34 асоційовані члени і приблизно 12 тисяч науковців і експертів із 181 країни світу.

Всесвітній союз охорони природи сприяє підтриманню цілісності і збереженню розмаїтості живої природи, забезпеченню використання людиною природних ресурсів на стійкій і справедливій основі.

В IUCN працюють близько 1000 співробітників, більшість з яких перебуває в 62 регіональних офісах, і сто чоловік — у штаб-квартирі в м.Гланд (Швейцарія).

Всесвітній союз охорони природи належить до числа найавторитетніших учасників П’ятої пан’європейської конференції міністрів навколишнього середовища. Природно, кореспондент «ДТ» не міг не скористатися нагодою поставити кілька запитань генеральному директору IUCN Акіму ШТАЙНЕРУ.

— Пане Штайнер, основна тема ваших переговорів із міністром екології та природних ресурсів України Василем Шевчуком — перспективи вступу нашої держави до Всесвітнього союзу охорони природи. Які ці перспективи і що дасть Україні членство в IUCN?

— Це перший візит генерального директора IUCN в Україну. Одне з основних завдань — якомога ширше представити тут діяльність нашої організації. А під час зустрічі з паном Шевчуком йшлося про те, що є найактуальнішим (зрозуміло, у сфері захисту довкілля) для України сьогодні? Можливо, ми спробуємо виробити спільні підходи до екологічних пріоритетів.

Оскільки IUCN — всесвітня організація, одним з магістральних напрямів нашої діяльності є сприяння державам, з якими ми співпрацюємо, у розробці національних природоохоронних стратегій. За останні десять років екологічна політика багатьох країн істотно модернізувалася. Настав час і Україні на національному рівні розробити стратегічні документи, що відповідають вимогам сьогоднішнього і завтрашнього дня.

Розширення ЄС змінює геополітичну ситуацію в регіоні. Ймовірно, співробітництво (у тому числі природоохоронне) з державами, з якими межує Україна, з’явиться на порядку денному й у неї, і в країн — членів ЄС. Тому і тут, на наш погляд, Всесвітній союз охорони природи може виявитися корисним партнером, аби це співробітництво було максимально ефективним.

Донедавна Україна повною мірою не брала участі в розробці транснаціональної природоохоронної політики і ключових документів щодо збереження біорізноманітності та природних ресурсів. Зокрема таких, як Конвенція з нелегальної торгівлі рідкісними видами тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення (СІТЕС), Конвенція щодо водно-болотних угідь, Конвенція ЮНЕСКО щодо світової природної і культурної спадщини. Переконаний: Україна зможе відігравати значно важливішу роль у створенні міжнародних екологічних інструментів, якщо стане членом IUCN на рівні держави.

— Робота IUCN у Західній і Східній Європі напевно має свою специфіку. Водночас Європа, як і весь світ, глобалізується. Якою має бути сьогодні загальноєвропейська стратегія охорони навколишнього середовища? І взагалі — чи реально створити єдині для всіх «зелені» правила?

— Це не просто необхідно — це вже відбувається. Нині абсолютно всі усвідомили, що екологічні проблеми не можуть бути вирішені державами поодинці. Потрібно співпрацювати. І таке співробітництво повинно набувати дедалі прогресивніших форм. Один із прикладів — підписання Карпатської конвенції. Це наочна демонстрація того, як держави регіону, об’єднавши зусилля, рішуче стали на захист своєї спільної екосистеми, системи природоохоронних територій, поєднуючи інтереси екології й економічного розвитку.

Реальний доказ того, що 50 націй можуть знайти спільну мову, — наявність у ЄС єдиної європейської екологічної політики. Її актуальність ще більше зросла внаслідок приєднання до Євросоюзу десяти нових членів.

— Поняття «сільське господарство» і «збереження біорізноманітності» довгий час вважали несумісними. Нова концепція ecoagriculture (екологічне сільське господарство) передбачає гармонізацію охорони довкілля й аграрної політики. Чи реально екстраполювати принципи ecoagriculture на Східну Європу, зокрема на Україну? Якщо так, то які можливості при цьому з’являться?

— Радянська сільськогосподарська політика часто ігнорувала інтереси природи. Сьогодні фермери України, сподіваюся, зацікавлені в збереженні біорізноманітності на своїй землі. Тому перш ніж говорити про можливість екстраполяції принципів ecoagriculture, зокрема на Україну, потрібно здійснити аналіз існуючих сільськогосподарських систем, виокремити всі їхні плюси, які згодом обов’язково потрібно врахувати при реформуванні національної сільськогосподарської політики.

Скажімо, Швейцарія має можливість субсидувати фермерів, які практикують сільськогосподарську діяльність, що відповідає інтересам біорізноманітності. В України, на жаль, таких можливостей поки що немає. Та, мабуть, варто продумати якісь інші фінансові механізми, систему заохочення фермерів, що не поливають свої плантації пестицидами, а ставляться до природи бережно. Безумовно, винагорода таких зусиль буде для них основним стимулом у веденні господарства згідно з інтересами біорізноманітності.

— Розширення кордонів ЄС у зв’язку з прийняттям десяти нових держав-учасниць потребує перегляду стратегій збереження біорізноманітності. IUCN виступив з кількома ініціативами, спрямованими на те, щоб у нових умовах сприяти розвитку міжнародного співробітництва в сфері захисту навколишнього середовища від згубного антропогенного впливу. Можна про це докладніше?

— IUCN прийняв стратегічне рішення: європейський регіональний офіс працюватиме не лише з країнами ЄС, а й з усіма державами Старого Світу. Якщо будемо створювати нові штучні стіни, не лише реанімуємо, а й поглибимо старі проблеми. Приєднання до ЄС десяти нових держав, безумовно, змінить ситуацію в регіоні. І в окремих випадках це може бути пов’язано зі шкодою для навколишнього середовища. Проте наші програми показують: ні національний суверенітет, ні належність до тих або тих торгових блоків не можуть бути вирішальним критерієм для того, щоб починати або не починати екологічні проекти. Разом з IUCN уряди Естонії, Латвії і Литви працюють над створенням Балтійської екомережі, ми ініціювали міжнародний проект із збереження біоресурсів річки Буг, інші програми, які реалізуємо на транскордонних територіях, що охороняються. Ми повинні прагнути до інтеграції природоохоронних зусиль країн, що входять до ЄС, і держав, які не є його членами.

— У рамках міжнародних конвенцій Всесвітній союз охорони природи допоміг 75 країнам підготувати і реалізувати національні стратегії охорони навколишнього середовища. Не плануєте такого ж співробітництва і з Україною?

— Остаточне рішення, безумовно, за українською стороною. З нашого боку — добра воля і прагнення допомогти вашій державі в розробці такої стратегії. Ми вважаємо, що Україна — ключова країна регіону, що має низку економічних і екологічних проблем, але водночас у неї є потенціал для їхнього розв’язання на принципах стійкого розвитку. Інвестиції в охорону довкілля — не примха і не привілей завтрашнього дня, а необхідність дня сьогоднішнього. Тому ми вітатимемо вступ України до IUCN і всіляко підтримаємо її бажання співпрацювати в розробці вищезгаданих документів.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво