ЯПОНСЬКА ШКІЛЬНА РЕФОРМА

Ще не так давно система освіти в Японії була предметом особливої національної гордості. Окрім того, що японські школярі вважалися найстараннішими у світі, а на міжнародних конкурсах та олімпіадах з математики та інших точних наук звично посідали призові місця, у Країні вранішнього сонця на практиці вдалося втілити мрію багатьох соціалістів-утопістів про повну рівноправність учнів. Незалежно від того, де містилася школа (у центрі великого міста, у віддаленому селі), від статі дітей і майнового стану їхніх батьків, школярі здобували однакові уніфіковані знання. «Освіта по-японському означала сидіння в класі, ретельне переписування з дошки і старанне зазубрювання текстів із підручників, — каже Сатоші Ашідате, керівник управління планування при міністерстві освіти Японії. — Цей процес був занадто пасивним — сидіти і чекати, поки тебе чогось навчать». Така методика, на думку пана Ашідате, досить ефективна під час підготовки до здавання тестів та участі в міжнародних змаганнях школярів, однак вона не вчить вдумливого і творчого підходу до самостійного розв’язання проблем.

Особливу тривогу в міністерстві освіти Японії викликали дані про різке зростання кількості прогульників у школах. Кількість учнів, які прогуляли протягом року 30 і більше днів, зросла за останні 30 років удванадцятеро. Дедалі менше випускників висловлюють бажання продовжувати вчитися, особливо математики і точних наук.

Все це стало причиною того, що з наступного року міністерство освіти запланувало як мінімум на третину скоротити обсяг шкільних програм і кількість навчальних годин з чотирьох основних предметів — японської мови, математики, природничих наук і соціології, взагалі скасувати заняття у школах по суботах.

Вивільнений час пропонується замінити зовсім новим предметом — загальними науками, з якого не буде ні підручників, ні програми і призначення якого — змусити учнів думати, проводити самостійні дослідження й отримувати переконливі результати. Щоправда, програму вступних іспитів до вищих навчальних закладів не буде скорочено, тому шкільна програма розглядається як мінімальний стандарт необхідних знань, а учні, які навчаються успішно, зможуть отримати додаткові знання самостійно або на підготовчих курсах при вузах.

Більше того, передбачається замахнутися на «священну корову» японської системи освіти — абсолютну рівність і не лише створити спеціалізовані школи, а навіть усередині школи провести диверсифікацію класів на сильніші і слабші, з урахуванням індивідуальних особливостей учнів.

Упровадження шкільної реформи заплановано на 2003 рік, поки що працівники міністерства проводять активну роз’яснювальну роботу як серед учителів, так і серед батьків. Публікуються переліки тем, які буде вилучено з обов’язкової шкільної програми. Так, наприклад, учні п’ятих-шостих класів з біології вивчатимуть на вибір систему розмноження людини чи... пічкура. Число «пі» до п’ятого класу округлятимуть до трьох і лише потім перейдуть на «істинні» 3,14 (про те, що насправді це число є нескінченним дробом, американські журналісти, котрі висвітлюють проблеми шкільної реформи в Японії, схоже, навіть не підозрюють).

Ставлення до задуманої реформи в Японії дуже неоднозначне, а переконливих результатів грандіозного експерименту доведеться чекати кілька років. Навіть серед учнів, яким шкільна реформа обіцяє «легше» життя, кількість прибічників і противників нововведень приблизно однакова. Зате вчителі, особливо ті, кому доведеться «вчити думати», не приховують свого настороженого ставлення до шкільної програми. Хоча японські чиновники й обіцяють для початку «навчити думати» самих учителів. Батьки теж особливого захоплення не висловлюють, стверджуючи, що вивільнений у результаті скорочення програми час їхні діти використають, знову ж таки, на зубріння, тільки вже під керівництвом репетиторів або... самих батьків.