Успіх у футболці - Освіта - dt.ua

Успіх у футболці

2 вересня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №34, 2 вересня-9 вересня

Четвертокурсник Національного технічного університету «КПІ» Сашко Рибак незвичайно провів літні канікули...

Четвертокурсник Національного технічного університету «КПІ» Сашко Рибак незвичайно провів літні канікули. З 22 по 28 липня він виборював перемогу на Міжнародній студентській олімпіаді з математики в місті Благоєвград (Болгарія). Організатором International mathematic competition (IMC) у мальовничому гірському містечку вже вдванадцяте виступив престижний Американський університет. Сашко став другим в абсолютному списку серед 227 конкурсантів із 30 країн. Але не спокусився на пропозицію продовжити навчання в Бременському університеті. Хлопчина скромно забрав 250 призових доларів і повернувся до рідного Фізико-технічного інституту. На Батьківщині, вперше за новітню історію України, його чекала подяка від самого президента!

Розв’язок математичних задач складно оцінити абсолютно об’єктивно. Як, скажімо, фігурне катання. Кілька прихильних балів могли б подарувати Сашку остаточну перемогу. Проте юний математик не засмучується. Він неодноразово ставав «першим». Торік Рибака визнали абсолютним чемпіоном світу на XI Міжнародній олімпіаді в м. Скоп’є (Македонія). Він кілька разів перемагав на Всеукраїнській математичній олімпіаді в Києві. А на цьогорічному міжнародному змаганні з інформатики в Лос-Анджелесі українська команда посіла 30-те місце з 70. Цим результатом Сашко пишається особливо, адже на олімпіаду, підтримувану самим IBM GSM, студенти КПІ потрапили вперше.

— Ми докладаємо всіх зусиль до того, щоб наші таланти заявляли про себе на міжнародному рівні, — розповідає Олексій Новиков, директор Фізико-технічного інституту при Національному технічному університеті «КПІ». — Наш інститут — структура подвійного підпорядкування — НАН України і Міносвіти. В навчальному процесі ми поєднуємо чудове технічне оснащення лабораторій і прискіпливу кадрову політику. 50 відсотків викладачів — сумісники, вони прийшли з різних інститутів Академії наук. А наші студенти — колишня ліцейська еліта. Річ у тому, що ми співпрацюємо з найкращими закладами, як-то математичний ліцей «Лідер», Природничо-науковий ліцей № 145. Їхні випускники настільки добре зарекомендували себе, що вже наступного року, за рекомендацією педради, вступатимуть до нас без іспитів. Сашко, як член шкільної збірної України на математичній олімпіаді в Глазго, міг потрапити без іспитів у будь-який вуз. Неабияк приємно, що він обрав саме наш. Наш інститут активно використовує напрацювання і методики Московського фізико-технічного інституту.

— Мені комфортно навчатися в КПІ, тут можна проявити себе як майбутній науковець, математик-початківець. Уже маю наукові праці і опубліковані статті в галузі комбінаторики. І вже тепер бачу, що дискретна математика і комбінаторика — це моє. Ці сфери потребують логіки й виняткової винахідливості. Задачу з комбінаторики можна пояснити і школяру, але, щоб розв’язати її, треба напружувати мозок. Математика з часів свого виникнення була мистецтвом. Якщо вчений отримував результат — він просто приміряв його для вирішення інших задач. Тобто таке мистецтво заради мистецтва. З розвитком автоматичних систем усе змінилося. Людство б’ється над створенням роботів, які б не просто рухалися, а навіть приймали власні рішення. Тут може й знадобитися моє захоплення комбінаторикою та дискретною математикою. Добре було б створити робота-дослідника. Адже є багато місць, куди людина не може дістатися: ядерний реактор, що вибухнув, вузенькі ходи єгипетських пірамід і т.д. Треба розробити настільки розумну машину, щоб вона не заблукала в лабіринті, а змогла б визначити шлях.

До речі, Сашко вже вправлявся у створенні штучного інтелекту на одній з олімпіад. Тоді за три години треба було написати програму, яка б керувала гоночним авто.

До своїх успіхів і невдач студент-олімпієць ставиться по-філософському. Буває, просто не складається — забракне п’яти хвилин на вирішення задачі або осяяння приходить після завершення змагання. Однак усе ж таки має власні забобони:

— Я вже три роки не купую футболок. Оскільки дуже часто беру участь в олімпіадах, то з кожної в мене залишається сувенірна. Під час виконання завдання я надіваю виключно ту футболку, яку мені видають на цій олімпіаді, щоб повністю зануритися в нове змагання і щоб мене не обтяжували попередні успіхи, якими «просякла» попередня одежина.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво