Там, де з’являються таланти, можуть народитися і генії - Освіта - dt.ua

Там, де з’являються таланти, можуть народитися і генії

30 червня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №25, 30 червня-7 липня

Нині, коли шкільне життя затихає і, здається, настав час перепочити, педагоги Кіровоградщини, особливо керівники районної ланки, мають дуже серйозну роботу — створюють освітні округи...

Нині, коли шкільне життя затихає і, здається, настав час перепочити, педагоги Кіровоградщини, особливо керівники районної ланки, мають дуже серйозну роботу — створюють освітні округи. Фактично в області триває масштабне організаційне удосконалення системи освіти. Динаміка цього процесу та його творча складова дають підстави сподіватися, що він не стане черговою кампанією, а допоможе підготувати ґрунт, аби адекватно відповідати на виклики часу. Адже наша область — сільська і давно вже наблизилася до тієї межі, коли значна кількість дітей, котрі живуть у невеликих населених пунктах, через занепад їхньої соціальної інфраструктури позбавляються доступу до нормальної якісної освіти. Програма «Шкільний автобус», яка певною мірою мала б вирішувати цю проблему, можна сказати, запізнилася: руйнівні процеси зайшли надто далеко.

Власне, до пошуку форми розв’язання цієї проблеми освітян області підштовхнула можливість взяти участь у конкурсі, оголошеному Міністерством освіти і науки та Світовим банком, у рамках програми, яка так і зветься – «Рівний доступ до якісної освіти».

Діти вчаться краще там, де є лідери у навчанні

— Сама ідея створення освітніх округів, — розповідає начальник управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації Лариса Нечепоренко, — не наша, а вчителя з Київщини Івана Осадчого. Група начальників відділів освіти райдержадміністрацій із Кіровоградщини їздила до Івана Григоровича, знайомилась із його досвідом, і можемо констатувати, що ми у своїй практичній роботі вже творчо розвинули його напрацювання. А те, що ідея назріла, підтверджує невесела реальність: у багатьох селах, де школи будувалися в розрахунку на 350—260 учнів, їх залишилося 50—60, а то й 20… Зрозуміло, сподіватися у найближчому майбутньому на різке збільшення кількості школярів не доводиться, швидше – навпаки. Вартість навчання одного учня у такій школі в десятки разів перевищує вартість навчання юного мешканця райцентру чи більшого населеного пункту. А якість, навпаки, — катастрофічно відстає. Не кажучи вже про те, що такі діти втрачають можливість навчатися в освітніх закладах нового типу, де застосовуються нові технології, методики, підходи.

Де ж вихід? Зберегти приміщення, дати їм новий імпульс до життя допоможе створення комплексів, коли в одному будинку розміщуються і дитячий садок, і школа. Не секрет, що в багатьох, особливо віддалених селах будівлі дитячих садочків давно занепали, частина їх, як, наприклад, у Компаніївському районі, передана під склади, і сільські малюки часто позбавлені нормальної підготовки до шкільного навчання, яку в домашніх умовах, за відсутності дитячого колективу, дати практично неможливо. Отож поки що створюються групи короткочасного перебування дітей дошкільного віку у загальноосвітніх закладах освіти. Зрозуміло, це потребує чималих зусиль, адже для меншеньких режим особливий: необхідно організувати і відповідне харчування, і відпочинок. Справа гальмується ще й потребою внесення змін у порядок фінансування, адже садочки — реципієнти сільських бюджетів, а комплекси бажано фінансувати з районного.

Але це тільки перший невеличкий крок до підвищення якості сільської освіти, основний же — створення округів. Центром такого округу стає школа, яка з самого початку мусить мати добру матеріальну базу, принаймні таку, що піддається удосконаленню (можлива модернізація, але не будівництво), підведені комунікації і, відповідно, сильний педагогічний колектив. Навколо неї (у межах 15 кілометрів) об’єднуються інші — І—ІІ ступеня, початкові, заклади позашкільного виховання. У базовій школі може бути виділений один або два напрями, з яких є найсильніші фахівці. Вони проводять навчання з учнями всіх шкіл округу, які, зрозуміло, бажають цього і проявляють відповідні нахили, у вихідні. Для цього створюються спеціальні міжшкільні факультативи, дітей же підвозять шкільні автобуси, якими область забезпечена майже на 90 відсотків.

Лариса Нечепоренко переконана, що така система стимулюватиме не тільки здібних і талановитих дітей (а талантами нас здавна живило село), а й тих, хто трохи відстає, адже школярі краще вчаться там, де з’являються лідери.

Як відірвати вчителя від корови?

Такий підхід має мобілізувати і сільського вчителя. І не тільки у плані змагальності чи морального заохочення. Питання створення освітніх округів (а їх у районах від трьох до дев’яти, залежно від території) найближчим часом має бути винесене на розгляд сесій районних рад, у проектах рішень уже зафіксовано запровадження надбавок у розмірі 30—50 відсотків посадових окладів для тих, хто буде задіяний у цьому процесі. Вихід на статус базової школи означатиме для педагогів постійне навчання, удосконалення, зміцнення керівного складу.

І все-таки не секрет, що багато сил, часу й енергії у сільського вчителя забирає власне господарство. І хоча зарплати освітян останнім часом трохи зросли, проте вчителеві вже, виявляється, не так просто відірватися від хліва.

— У нашому педагогічному колективі, — розповідає директор Красносілківської загальноосвітньої школи І—ІІІ ступеня Олександрійського району Володимир Зубаха, — тільки в моїй родині, мабуть, немає корови, решта мають. Коли функціонуватиме базова школа, на вчителя ляже значно більше навантаження, а відповідно – більшою стане і матеріальна винагорода. До того ж він зможе постійно порівнювати свою роботу з роботою колег (адже працюватиме з їхніми учнями, і вони, у свою чергу, теж), і, очевидно, не захоче від них відставати. За таких умов отримує більші перспективи для саморозвитку та професійного удосконалення і молодий учитель, який, приїхавши в село на роботу, має шанс уникнути вічної карми тягти лямку одночасно і у класі, і на власному городі.

Космічний корабель від Троянівської школи?

До речі, сам процес створення освітніх округів, підготовка документації та презентаційного матеріалу виявив різний рівень керівників районної ланки. Дехто з них продемонстрував невисокий рівень аналітичного мислення, представивши солодкаві розповіді із вкрапленнями зворушливих дитячих танків, інші показали, що й не підступалися до використання комп’ютерних технологій у своїй роботі, ще хтось сприйняв живу справу як завдання підготувати щось таке, «що не соромно будь-якій комісії показати». Варто зазначити, що Лариса Нечепоренко дуже терпляче, без зверхнього начальницького тону працює з кожним — радить, пояснює, показує кращі зразки. Отож загальний підхід поступово вирівнюється. Але вже сьогодні можна констатувати, що з’явилися і досить серйозні аналітичні напрацювання, які підтвердили: в освіті Кіровоградщини є чимало цікавих, по-сучасному мислячих педагогів.

У цьому ключі можна назвати проект Троянівської школи Голованівського району, який демонструє лідерство цього педагогічного колективу в регіоні. Свою базову школу (претензії на базовість підтверджують не лише технічними характеристиками будівлі, а й аналізом демографічної ситуації у навколишніх селах з урахуванням перспективи) вони бачать першим окружним ліцеєм інформаційних технологій (ПОЛІТ), а в майбутньому — творчою науково-методичною лабораторією навчання інформаційно-комунікаційних технологій обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. І, очевидно, у них для цього є підстави. Вже сьогодні у школі ціла низка предметів викладається із застосуванням комп’ютерних технологій, причому це не лише інформатика чи фізика, а й, наприклад, зарубіжна література. Незважаючи на те, що повноцінний комп’ютерний клас у школі з’явився всього кілька років тому, тут уже встигли створити електронний мультимедійний музей школи. Власне, про це свідчить сам презентаційний фільм, що його технічно підготував …семикласник.

Враховуючи такі темпи розвитку, а також те, що тут працюють дуже творчі люди (днями споруджено діючу модель бронетранспортера), можна очікувати, що скоро в Троянівці запустять свій космічний корабель…

* * *

А якщо серйозно, то перемога в конкурсі кожного такого проекту (буде обрано шість пілотних областей, у кожній із яких — по одному округу та ще 600 шкіл) принесе додаткове фінансування, зокрема й із місцевих бюджетів, що не завадить жодній сільській школі. Але якщо Кіровоградщина й не потрапить у число переможців, то робота, яка вже зроблена, серйозно поліпшить якість сільської освіти.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво