СТУДЕНТ ЗАБЛУКАВ У... ТУМАНІ

Який студент сьогодні не прагне бути схожим на свого західноєвропейського чи американського ровесника? А тому він намагається триматися розкуто, відкрито говорити про секс та за будь-яку ціну вивчити англійську. І ще французьку або німецьку. Але, не зважаючи на своє «поліглотство», розмовляють вони здебільшого російською, у столиці — і поготів, окрім льві’ян, києвомогилянців та окремих особистостей з яскраво вираженою етнічністю.

Жити на стипендію — таке сьогодні нікому не прийде в голову побажати навіть ворогові. Тому вже з першого курсу нинішній студент, замість того, щоб гризти день і ніч граніт науки, а в перерві між цим виснажливим заняттям — сухарі, кидається на пошуки роботи. Нехай то буде розповсюдження рекламних буклетів, торгівля чи доставка якогось ходового товару. Сьогоднішні студенти не хочуть відмовляти собі у маленьких радощах, і тому не чекають милості від природи, чи то пак від батьків. На зразок західних тінейджерів, здебільшого фінансово незалежних від батьків, вони хочуть бути не такими, як усі. Бо це — модно.

Таким у загальних рисах бачиться сучасне студентство з центру, тобто зі столиці. А яка ситуація в регіонах?

Нещодавно на кафедрі політології Донецького національного університету завершилось масштабне дослідження «Студенти: риси до портрета». Проводилось воно у рамках «Програми підтримки вироблення стратегії реформування освіти», здійснюваної фондом «Відродження» та іншими міжнародними організаціями. Було опитано близько півтори тисячі студентів вищих навчальних закладів III — IV рівнів акредитації в 22 вузах різних регіонів України.

На думку дослідників, отримані результати досить красномовні і можуть стати «ключиком» до розуміння процесів, що відбуваються в студентському середовищі.

Життя, робота і... чиста совість

Серед студентів домінує переконання, що і робота, і життя поза роботою однаково цінні для людини (так вважає 78 відсотків опитаних). Чисто гедоністське ставлення до життя переважно як до розваги також присутнє. Твердження, що «найбільш цінне — це життя поза роботою, а робота — вимушена необхідність», поділяє кожен сьомий (14 %). Думку про те, що робота є найбільш цінною частиною життя і без неї воно втрачає сенс, підтримало лише 8% респондентів.

За спостереженнями дослідників, боротьба між моральним і матеріальним у свідомості молодого покоління завершується не на користь першого. Двоє з кожних трьох молодих людей вважає, що хоча спокійна совість і душевна гармонія важливі, але за певних умов можна пожертвувати ними заради благополуччя (67%). Така «морально гнучка» позиція притаманна в основному студентам — вихідцям із двох типів сімей — тих, де матеріальне становище або «дуже добре», або «дуже погане». Відвертих циніків, правда, небагато: лише 5% опитаних стверджують, що про совість і гармонію говорять зараз невдахи, які не досягли матеріального благополуччя. Вони в основному з сімей з «дуже добрим» матеріальним становищем. Не так багато й тих, хто займає морально бездоганну позицію. Підтримують твердження, що чиста совість і душевна гармонія важливіші за матеріальне багатство, 28% респондентів.

Вища освіта — вимушена необхідність

Оцінка студентством освіти як запоруки життєвого успіху не надто оптимістична. Правда, досить реалістична. Думку, що без доброї освіти досягти життєвого успіху майже неможливо, поділяє лише один з десяти студентів (10%), а майже дев’ять десятих (87%) переконані, що освіта — лише одна з багатьох умов для досягнення життєвого успіху.

Загальна оцінка нинішньої системи вищої освіти в масовій студентській свідомості досить суперечлива. З одного боку, майже дві третини опитаних погоджуються з тим, що в українських вузах можна одержати добру освіту, яка на рівні західної (64%). З іншого — майже стільки ж респондентів переконано, що нинішня система освіти по суті адміністративно-командна, де студент позбавлений права голосу у визначенні цілей і змісту освіти (63%), система навчання у вузі занадто стандартизована, не дозволяє враховувати індивідуальні потреби і можливості (63%).

Претензії до демократії

Незважаючи на поширену думку щодо аполітичності українського студентства, дослідники вирішили «копнути глибше» і все ж таки з’ясувати його політичні орієнтації. Загалом у студентському середовищі спостерігається переважно негативне ставлення до політики. Значно критичнішими, порівняно з уявленнями 90-х років, стали судження щодо демократичної політичної системи. Під впливом сьогоденних реалій в студентських масах поступово формується висока планка претензій до демократії взагалі. При демократичних системах і економіка розвивається слабо (54%), і мало справи та занадто багато пусто порожньої балаканини (42%), і не дуже придатні вони щодо підтримки порядку (63%).

Троє з кожних чотирьох опитаних вважають, що вуз повинен і давати професійні знання, і прищеплювати цінності культури, гуманізму, демократії, громадянської відповідальності (74%). Спрощене, вузьке розуміння призначення вузу як закладу, де тільки вчать оволодіти професією, але не виховують, підтримує відносно невелика кількість респондентів (26%).

А ти записався у добровольці?

Якби була можливість поїхати за кордон, то третина опитаних готова податися туди на певний час на заробітки, кожен шостий — на навчання, кожен п’ятий хотів би здійснити туристичну подорож. При можливості на постійне проживання в іншу країну виїхала б майже чверть опитаних (23%).

І все-таки, незважаючи на емігрантські настрої серед значної частини студентства, дослідження показало, що половина (51%) молодих українських громадян має виразно сформоване почуття патріотизму і готова стати на захист своєї Вітчизни. 16% опитаних дали відповідь «ні», а 33% не визначилися. (До речі, рівень громадянської свідомості в різних регіонах різний: найвищий він у Львові, де про готовність стати на захист країни заявили 58% респондентів, і найнижча в Донецьку — 47%).

* * *

В одному з попередніх номерів «ДТ» було опубліковано результати соціологічного дослідження Донецького університету щодо ставлення професорсько-викладацького складу до реформ у вищій школі. Проводячи паралелі, навіть оптиміст засмутиться: студентство прагне реформи освіти значно більше, ніж викладачі. Тому українське студентство нагадує їжака, що заблукав у тумані в пошуках сивої конячки, яку за таких «політичних метеоумов» годі розгледіти.