ШЕФ-КУХАР ЛІНГВІСТИЧНОЇ КУХНІ

Аксіома: якщо ти сьогодні вільно не володієш бодай однією іноземною мовою, нічого і мріяти про престижну роботу, високу зарплату та кар’єрне зростання. А попит, як відомо, породжує пропозицію. На жаль, не завжди добросовісну. Що потрібно для максимально швидкого та якісного оволодіння іноземною мовою? Із цього основного запитання й розпочалася бесіда кореспондента «ДТ» із ректором Київського міжнародного університету (КиМУ), професором Хачатуром ХАЧАТУРЯНОМ.

— Передусім — правильна методика викладання, — переконаний Хачатур Володимирович. — Потрібно вчити потроху, але щодня. Ну й, безумовно, навчати правильно, за науково обгрунтованою системою. Спочатку — слова, потім закріплення їх у контексті, інакше процес перетвориться на зубрячку, яка не приносить ніякої користі (її вдається уникнути, тільки коли слова сплітаються в речення, що мають смисл). На основі цього тексту готується маленький діалог із студійованими словами. Після — ще низка лінгвістичних вправ, які змушують учня «поваритися» вже в трохи видозміненому «бульйоні» з тих самих слів і висловів. Останній етап — переказ тексту. Методика, за якою викладають іноземні мови в нашому університеті, на мою думку, найефективніша.

— «Чужакам», тобто іншим авторським методикам, присвяченим аналогічній тематиці, у КиМУ вхід заборонено?

— Я і як ректор, і як глава департаменту іноземних мов КиМУ, і як лінгвіст вважаю свою методику на сьогодні оптимальною. Для вивчення іноземної мови потрібно дуже серйозно потрудитися. Єдине, що ми можемо зробити, — певною мірою полегшити цю працю.

— У чому ж принципова відмінність вашої методики?

— Я її використовую ще з часів СРСР, відтоді, коли працював вчителем у київській школі №94. Тоді, як ви розумієте, надрукувати її було нереально, зате була чудова можливість «відшліфувати» на практиці мою теорію.

Розповідати про методику докладно, напевно, не має сенсу: кожен бажаючий може ознайомитися з відповідною монографією. Скажу лише одне. По-перше, у моїй методиці дуже чітко дотримується принцип систематизації знань. По-друге, вказується, скільки вивчити, скажімо, за одне заняття тих же таки слів, як це робити.

— Даруйте, що перебиваю, але хіба слова можна вчити якось по-різному?

— Безумовно. Кілька разів потрібно прочитати слово та його переклад. Потім закрити український варіант і спробувати пригадати іноземний. Не вийшло — піддивився. Повторив цю саму процедуру, тільки навпаки, закривши студійоване слово. У результаті процес запам’ятовування значно інтенсифікується. Така особливість людського мозку — наша зорова пам’ять значно сильніша від слухової.

— Чула, що всі заняття з іноземних мов у КиМУ проходять під музику. Чому?

— Якщо викладач її прибере, студенти вголос не читатимуть: почнуть соромитися. І ось уявіть: я читаю вголос те, що той, хто сидить попереду, ще не читав, а сусід зліва вже пройшов. Тобто я читаю сам і чую іноземну мову з усіх боків, знаходжуся в густій мовній «каші».

— Скільки разів на тиждень студенти вашого університету займаються іноземною мовою?

— Мінімум шість. У перший рік вивчення східних мов — мінімум сім пар на тиждень.

— До речі, про східні мови. Чи потрібна від бажаючих їх вивчати певна підготовка?

— Ні. Навчання може починатися і з нуля.

— А де берете викладачів? Адже в Україні, наскільки мені відомо, знавців тих же таки східних мов — раз, два та й усе.

— Раніше, справді, подібні проблеми мали місце. Сьогодні питання практично вирішене: ми випустили студентів майже з усіх мов і наших-таки колишніх випускників залишили в себе викладати. До слова, незабаром введемо в програму й державні мови африканських країн.

— А взагалі, скільки сьогодні мов вивчають студенти КиМУ?

— Двадцять три.

— Якщо не помиляюся, однією з відмінних рис вашого вузу було залучення до процесу викладання носіїв мови — педагогів з університетів інших країн.

— Абсолютно правильно. На старших курсах усі без винятку мови викладають носії мови. Це закон нашого університету, наша принципова позиція. Тут — питання й вимови, і передачі культури, першим щаблем якої є мова, і знайомство з менталітетом народу. Усе це, погодьтеся, дуже важливо для майбутнього дипломата.

— Водночас вельми ефективним для оволодіння іноземною мовою є цілковите занурення в її рідне середовище. Я маю на увазі стажування за рубежем. Чи практикує їх КиМУ?

— Звісно. До речі, відповідне мовне середовище можна створити, й не залишаючи рідні пенати, ізолювавши тих, котрі вивчають мову, на два місяці (цій темі я також присвятив монографію).

Наші вихованці регулярно проходять практику за кордоном: і в Єгипті, і в Пакистані, і в Ірані. В основному, у східних країнах, оскільки чимало з них мають державні програми з обміну студентами.

— Хачатуре Володимировичу, чи існує така річ, як кон’юнктурний попит на мови?

— Безумовно, ринок диктує, куди йти та що робити. Нині чимало людей намагаються вивчити східні мови, японську, італійську. Є в нас багато заявок і на португальську.

— Створюється враження, що КиМУ сьогодні — один із лідерів вищої освіти України й за розмаїтістю лінгвістичної екзотики зокрема.

— Приміром, вивчають ті самі східні мови й у КНУ ім. Т.Шевченка на факультеті східної філології. А в нас їх вчать не лише на факультеті східної філології чи лінгвістики в цілому, а й на факультеті міжнародних відносин. КНУ готує тільки перекладачів, ми — й перекладачів, і дипломатів, і філологів, і журналістів.

— Ви, напевно, зі мною погодитеся, що хороша методика, природно, одна з обов’язкових умов вивчення мови, проте не єдина. Дуже багато залежить від викладача. Який він — викладач іноземної мови КиМУ?

— Уже говорив вище, що частина наших викладачів іноземної мови — наші ж випускники. Вони самі навчалися за цією методикою, знають її не з чуток. Решта — це професори й доценти, мої давні колеги, котрі визнають мою методику й володіють нею.

— Хачатуре Володимировичу, а ви припускаєтеся думки, що хтось із ваших колег коли-небудь, можливо, розробить свою методику викладання іноземних мов, ще ефективнішу від вашої?

— А чому б і ні? Якщо методика буде справді краща від моєї, то це піде лише на користь КиМУ. Напевно колись саме так і станеться, адже прогрес не можна зупинити. І я двома руками «за», оскільки сам терпіти не можу консерваторів.

— Сьогодні газети рясніють рекламою на кшталт «навчаємо англійської за три місяці», «іноземний за допомогою ефекту 25-го кадру» тощо. Як особисто ви ставитеся до подібних оголошень?

— Однозначно: не слід вірити, це — лише пустопорожня реклама. Утім, за нашою методикою за три (навіть за два) місяці освоїти розмовну мову цілком реально.

— Ваші студенти навчаються п’ять років. На якому рівні вони знають іноземну мову?

— Досконало. Вільно розмовляють, читають будь-яку літературу, пишуть тощо. Звісно, «не буває села без собак», є в кожній групі дві-три людини, чий рівень нижчий. Але більшість знають добре й відмінно.

— А в чому, по-вашому, причина згаданої лінгвістичної неуспішності?

— У лінощах. Будь-яка людина може опанувати мову досконало: і той, у кого немає здібностей, зокрема. Просто один працюватиме над текстом півгодини, інший — дві години. Головне в справі вивчення мови — величезне бажання її вивчити.

— Років зо два тому в одному з ваших інтерв’ю прочитала, що на підході ваша нова методика викладання іноземної мови. Що це за методика та як пройшла її апробація?

— Суть у тому, аби на основі однієї іноземної вчити іншу. Скажімо, ви добре знаєте англійську й на її основі вчите французьку, іспанську чи арабську — будь-яку іншу іноземну. Нині ми розпочали цю роботу в КиМУ.

— Ну і як впроваджується нововведення?

— Спасибі, нормально.

— Чим у найближчому майбутньому планують здивувати громадськість КиМУ та його ректор?

— Напевно, нікого не дивуватимемо. Зате розвиватимемо нашу останню методику. Плануємо буквально з наступного року впровадити її масово. Тобто в недалекому майбутньому випускники КиМУ знатимуть досконало не одну, а, як мінімум, дві іноземні мови.