Щеплення від аутизму - Освіта - dt.ua

Щеплення від аутизму

20 березня, 2015, 00:00 Роздрукувати Випуск №10, 20 березня-27 березня

Міносвіти хоче, щоб професори і доценти знали іноземну мову. Кожен, хто претендує на звання доцента чи професора, повинен показати сертифікат міжнародного зразка рівня В2 з іноземної мови. Така ідея міститься в новому переліку вимог до присвоєння вчених звань, запропонованому Міністерством освіти і науки для громадського обговорення.

МІНОСВІТИ ХОЧЕ, ЩОБ ПРОФЕСОРИ І ДОЦЕНТИ ЗНАЛИ ІНОЗЕМНУ МОВУ

Кожен, хто претендує на звання доцента чи професора, повинен показати сертифікат міжнародного зразка рівня В2 з іноземної мови. Така ідея міститься в новому переліку вимог до присвоєння вчених звань, запропонованому Міністерством освіти і науки для громадського обговорення. Досі такої вимоги до здобувачів вчених звань не висували. 

 

— Чому раптом було внесено таку пропозицію? Жили собі-не тужили… — поцікавилося DT.UA у першого заступника міністра освіти і науки Інни Совсун.

— Сказати, що ми не тужили, — було б перебільшенням. Бо насправді в системі вищої освіти і науки є проблеми. І не в останню чергу вони продиктовані нашою ізольованістю від міжнародного контексту. Без міжнародної співпраці наука розвиватися не може. Щоб виробляти сучасний продукт, ти повинен знати, що роблять інші науковці у твоїй сфері. Тому інтернаціоналізація освіти і науки — не якась забаганка міністерства, а обов'язкова умова підвищення якості наукових досліджень. Так, у нас є група дослідників, які читають іноземні публікації, їздять на міжнародні конференції і проводять дослідження на світовому рівні. Але вона залишається відірваною від переважного університетського й інститутського загалу, який продовжує перебувати у великій ізоляції. Ми роками це спостерігали. І сьогодні нам потрібно виходити на новий рівень інтернаціоналізації. Всі країни тепер намагаються брати якомога активнішу участь у міжнародній співпраці, для того щоб розвиватися. 

— Уявіть собі доцента у маленькому провінційному ВНЗ, який багато років викладав у виші, нарешті виконав усі вимоги для отримання звання професора (публікації у ВАКівських виданнях, монографія, загрифований підручник власного авторства, аспіранти), і тут на тобі — новина. А він, на відміну від молоді, не може скласти іноземну. Що ж, марно працював?

— Отримання вчених звань веде за собою надбавку до зарплати. Позиція міністерства полягає в тому, що державні кошти у вигляді надбавок мають призначатися для людей, котрі довели високу якість своєї роботи. Більшість академічної спільноти визнає, що публікації у ВАКівських журналах чи грифовані підручники не свідчать про якість. Безперечно, знання іноземної мови саме по собі не є достатнім показником якості, але навіть критики позиції міністерства у чесній дискусії визнають, що вони не знають жодного хорошого науковця, котрий би не володів іноземною мовою. 

— Міжнародний сертифікат з іноземної мови хочуть вимагати від нинішніх доцентів і професорів — чи лише від майбутніх?

— На сьогодні йдеться про перевірку рівня знання іноземної мови кандидатів на отримання вчених звань доцента і професора. Але важливо створити комплексну систему підвищення рівня знання іноземної мови з незалежною системою перевірки, яка має відбуватися лише один раз за академічну кар'єру науковця. Логічно, щоб це підтвердження проходило на етапі вступу до аспірантури/докторантури.

— Тобто ви плануєте внутрішній іспит з іноземної мови перетворити на зовнішній, що відповідатиме прийнятим у світі вимогам? Те, що частина вишівської спільноти цього боїться, свідчить про якість наших внутрішніх іспитів. Але, хоч би яким авторитетним і корисним був міжнародний сертифікат, екзамен для його отримання — платний: приблизно
2,5 тис. грн. Для науковця із невисокою зарплатнею це немало.

— Так, ми розуміємо. Щоб не навантажувати фінансово викладачів, чиї зарплати невисокі, МОН зараз веде активні перемовини з усіма установами, в яких складають такі іспити. Більшість їх готові, як мінімум, надати 50% знижки. Понад те, ми почали переговори з представниками бізнесу — працедавцями, які, принаймні по окремих галузях, готові спонсорувати іспит з іноземної мови і виплачувати 50% його вартості.

— Отже, якщо спонсори підтримають цю справу, іспит на отримання міжнародного сертифіката може коштувати приблизно
1,3 тис. грн. Сьогодні в деяких провідних вишах стільки коштує скласти кандидатський мінімум з іноземної мови. Офіційна вартість його коливається від 500 до 1500 грн. Звісно, платять не всі, а лише "чужинці" з інших вишів. А хабарі і від своїх, і від чужих за складання іспиту з іноземної мови, за неофіційною інформацією, можуть становити від 100 до 300 дол. За ці гроші можна навіть заочно отримати оцінку. Або дізнатися зміст завдань.

— Незалежна система перевірки знань з іноземної мови якраз і допоможе боротися із такими ганебними явищами. Але давайте відверто скажемо, що можливості для корупції створювали і деякі вимоги до здобувачів учених звань. Такі, як наявність ВАКівських публікацій та грифованих підручників. Неофіційно за це часто доводилося платити. Але тоді ніхто не обурювався. Тепер ці вимоги зникли. Зважаючи на проголошений курс на підвищення якості вищої освіти, нам необхідно було продумати критерії, які певною мірою свідчитимуть про якість наукової діяльності, стимулюватимуть до розвитку, а не до консервації статус-кво. І ключовим тут є перехід від вимог ВАКівських публікацій до вимог публікацій у журналах, які фіксуються в міжнародних наукометричних базах. ВАКівські журнали давно скомпрометували себе. Попри те, що там з'являються достойні публікації. Необхідно рухати нашу науку в іншому напрямі. Публікація в міжнародних наукометричних базах — це тепер обов'язкова вимога до науковців в усіх розвинених країнах. У початковій версії нашого проекту постанови було вказано дві бази: Scopus і Web of Science. Але в процесі громадського обговорення вирішили істотно розширити їх перелік.Бо ці ресурси більшою мірою сконцентровані на природничих науках

Кажуть, що вимогою публікацій у журналах, котрі входять до міжнародних наукометричних баз, ми вбиваємо наші наукові журнали. Але це не так. Бо наші журнали теж можуть потрапити до зазначених баз. Звісно, до цього доведеться докласти зусиль, підтвердити якість наших видань, у тому числі запровадити незалежне рецензування. Це мають бути журнали іншої якості, іншого рівня, ніж ті, які ми мали досі. І це можливо. У Scopus зараз є 16 українських журналів. 

— Якщо вимагаються публікації в журналах, що фіксуються у міжнародних наукометричних базах, навіщо ще й міжнародний сертифікат із іноземної? 

— Публікації в міжнародних базах можуть бути написані і українською, і російською мовами. У Scopus потрапляєш, якщо виконуєш певний перелік вимог. Наші журнали з історії України можуть читати, наприклад, дослідники у Канаді чи Штатах.

— Публікації в таких журналах платні?

— Далеко не завжди. Є купа журналів, що дають можливість публікуватися безплатно. Нашим науковцям треба змобілізуватися, знайти журнали, в яких можна розмістити публікації, або зареєструвати свої журнали в міжнародних базах. А для цього — підвищити їх рівень і, як мінімум, поцікавитися, що робиться в інших журналах. Розумію, що це означатиме переформатування роботи університетів, але іншого шляху в нас немає.

— Отже, новації стануть своєрідним щепленням від аутизму вишівської науки. Боляче, проте корисно. 

— А куди нам подітися? Ми що, і далі сидітимемо в ізоляції?

— Нові вимоги до вчених звань, серед яких — і іноземна мова, потрібні. Вони можуть стати фільтром, що очистить наукову спільноту від намулу. Липові "проффесори" — це вже навіть не смішно. Але одного кроку, хоча й справді важливого, для цього замало. Потрібна державна стратегія. Син моїх знайомих дивиться канал Discovery і мріє стати науковцем. Бо на американському ТБ — це крутий хлопець, повелитель складних механізмів і загадок Всесвіту. А не змучений лекціями та паперами чоловік у тролейбусі з трьома копійками в кишені. Зрозуміло, тут зав'язано в один вузол багато проблем. І далеко не всі вони у компетенції міністерства. Але починати з чогось треба.

— Так, потрібні наші кроки як виконавчої влади. І ми вже починаємо їх робити. Потрібне розуміння і прагнення змін у цій сфері на держаному рівні, у законодавчій гілці влади. Потрібно, щоб держава, суспільство повернулися обличчям до науки. І усвідомили, що вона — не нахлібник, на якого постійно не вистачає грошей, а потужний інструмент розвитку. Але для цього має активізуватися сама академічна спільнота, показавши нові стандарти якості в роботі. Великими зусиллями окремих людей певний рівень науки і освіти вдалося втримати, проте, на жаль, і в суспільстві, і в багатьох органах державного апарату, і на міжнародному рівні репутація вищої освіти і науки значно нижча, ніж нам хотілося б. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво