Оптимізація мережі вишів: Армагеддону не буде Міністерство освіти і науки повідомило про закриття 53 вишів - Освіта - dt.ua

Оптимізація мережі вишів: Армагеддону не буде Міністерство освіти і науки повідомило про закриття 53 вишів

5 грудня, 2014, 21:09 Роздрукувати

Процес оптимізації мережі вищих навчальних закладів — не катастрофа, а природний процес, хоча й болючий. Він покликаний підвищити якість вищої освіти і зупинити її профанацію.

 

 

Ажіотаж, що зчинився навколо цього рішення, нагадує очікування кінця світу, передбаченого індіанцями майя. Рівень трагізму, з яким обговорюється ця подія, вочевидь не відповідає реальній ситуації. Про те, що в нас забагато вищих навчальних закладів і нам стільки не потрібно, відомо давно. І хтось мусив почати цю невдячну справу. Тим самим підтвердивши, що готовий реально боротися за якість освіти.

Судячи з усього, Сергій Квіт наважився. І заявив про це буквально напередодні свого перепризначення, підписавши лист МОН "Щодо оптимізації мережі вищих навчальних закладів усіх форм власності". Цей лист — не просто теоретичні роздуми про те, чому потрібно зменшити кількість вишів. У ньому є перелік 53 "щасливців", які навесні потраплять у поле зору Акредитаційної комісії. Комісія визначиться, наскільки діяльність цих навчальних закладів відповідає ліцензійним вимогам. 

"Виші поділили на жильців і нежильців" — жартують освітяни. Але міністерство не наполягає на ліквідації. У листі зазначено, що навчальним закладам пропонують два варіанти: подумати про "доцільність подальшого існування" (накласти на себе руки) — чи "об'єднати зусилля з іншими навчальними закладами" (піти під крило потужних ВНЗ).

До речі, говорити про те, що до списку потенційних жертв боротьби з неякісною освітою потрапили повноцінні потужні виші, буде перебільшенням. Понад половина їх — філії або відокремлені структурні підрозділи приватних навчальних закладів. 

Наприклад, аж 13 філій "Європейського університету", 4 філії "Університету сучасних знань" і 5 відокремлених підрозділів та факультетів легендарного "Київського університету культури" (КУКа) Поплавського. Останні й так позбавлені ліцензії, згідно з рішенням Акредитаційної комісії, під яке потрапив не лише виш-привид КУК, а й усі його підрозділи.

Та хай там як, заяву міністерства про наміри сприйняли неоднозначно. Є аргументи "за" і "проти". 

Отже, аргументи "за" оптимізацію. Якість української освіти далека від бажаної. Вища освіта інколи перетворюється на звичайну торгівлю дипломами. Надміру роздута мережа навчальних закладів створює труднощі в управлінні, фінансуванні (коштів і так бракує), формуванні державного замовлення. Наявність у невеликому містечку купи філій, які дружно штампують майбутніх безробітних юристів-фінансистів-журналістів, аж ніяк не можна назвати адекватним реагуванням освіти на виклики ринку праці.

Вже традиційно у Глобальному рейтингу конкурентоспроможності Україна посідає високі місця за показником "охоплення вищою освітою" і значно нижчі— за показником "якість вищої освіти". На відміну від країн-лідерів освіти, які демонструють високі показники якості при нижчому охопленні вищою освітою або відповідності цих двох показників. 

Мал. За даними The Global Competitiveness Report 2014—2015

У листі Міносвіти зазначено, що, за результатами вступної кампанії, маємо 16 вищих навчальних закладів державної форми власності, до яких вступили менше 200 осіб. І 80 — приватної форми власності, до яких вступили від 100 осіб до одного абітурієнта. У нас є дві державні академії, в яких навчається менше 900 студентів. І 51 виш приватної форми власності з контингентом менше 200 студентів.

На такі факти опоненти ідеї оптимізації мають контраргумент: вибираючи вищий навчальний заклад, абітурієнт не завжди орієнтується на якість освіти в ньому. І у великих престижних вишах так само не все буває гладко. Тому чи правильно буде відбирати ліцензію тільки тому, що ВНЗ набрав мало студентів? 

Але ж маленькі виші — це серйозний ризик неякісної освіти. Розуміючи, що програють потужним університетам , вони змушені зараховувати на навчання абітурієнтів із низьким балом сертифіката ЗНО — тих, хто не зміг вступити у престижні потужні вищі навчальні заклади. І заманювати студентів демпінговими цінами , пропонуючи "якісну освіту за невеликі гроші". Невеликі гроші — це невеликі ресурси, а отже й неможливість створити належну матеріальну базу та запросити фахових викладачів.

Інна Совсун, перший заступник міністра освіти і науки, підкреслює: "Згідно з новим законом про вищу освіту, великого значення в оцінці роботи університету набуває не лише організація навчального процесу, а й наукова складова. Тому необхідно уважно ставитися до функціонування університетів, щоб не допустити профанації вищої освіти. Водночас визначення відповідності діяльності всіх університетів вимогам законодавства має відбуватися в рамках законодавчо визначених процедур".

Хай там як, а маленькі вищі навчальні заклади у провінції знищувати не можна, вважають опоненти ідеї МОН. Бо вони є важливими елементами соціальної інфраструктури. Це те ж саме, що "немає школи — немає села". 

Але ж це не означає, що ледь не в кожному селі треба відкрити філію університету, бо інакше воно не виживе? Соціальні проблеми держава має вирішувати іншим чином, не за рахунок якості вищої освіти. 

Тарас Фініков, Президент Міжнародного фонду досліджень освітньої політики: "У багатьох містах сьогодні стоїть питання, хто відіграє роль містоутворюючого фактору. Колись це були промислові підприємства, а сьогодні в цій ролі можуть з'являтися і дуже несподівані гравці. Наприклад, в моєму рідному місці Чернівцях в такій ролі може виступати Чернівецький національний університет, ширше кажучи, кластер вищої освіти, або провідний торговельно-сервісний комплекс "Калинівський ринок". Вибір громадян в цій альтернативі, позиція місцевої влади здатні запрограмувати подальший розвиток міста, в певному сенсі історичного регіону."

До речі, закриття вишів, зазначених у міністерському списку, не призведе до колапсу соціальної інфраструктури міст, у яких вони розміщуються. Більшість їх функціонують в обласних центрах (Черкаси, Кіровоград, Житомир, Одеса, Харків ), де є й інші навчальні заклади. Хіба що Жмеринська філія Університету сучасних знань є єдиним університетом Жмеринки.

Животрепетне питання — а що буде зі студентами й викладачами тих вишів, які не погодяться об'єднатися з іншими ВНЗ і втратять ліцензію? Попри всі співчуття та повагу — вони розуміли, на що йшли, співпрацюючи з ВНЗ, що дає неякісну освіту. Можливо, цю проблему мали б узяти на себе ті університети, чиї філії закриваються. Інакше студентам закритих вишів доведеться, очевидно, шукати собі інше місце навчання.

Однак у вишів зі "списку п'ятдесяти трьох" до весни час є. Час ретельно зважити всі "за" та "проти", проаналізувати свої ресурси й можливості і вибрати один із двох варіантів виходу з ситуації. 

Та вже сьогодні зрозуміло — Армагеддону не буде. Процес оптимізації мережі вищих навчальних закладів — не катастрофа, а природний процес, хоча й болючий. Він покликаний підвищити якість вищої освіти і зупинити її профанацію. 

Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 17 лютого-23 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво