Олександр Афонін: Батькам знову доведеться купувати шкільні підручники - Освіта - dt.ua

Олександр Афонін: "Батькам знову доведеться купувати шкільні підручники"

11 травня, 15:52 Роздрукувати

За 100 днів до початку "Нової української школи" Міністерство освіти і науки не оновило навчальної літератури.

Олександр Афонін

Попри обіцянки керівництва освітньої галузі налагодити ефективне функціонування навчального книговидання, школярі й нинішнього року не отримають підручників вчасно — до 1 вересня. У Міністерстві освіти і науки вже визнали, що до початку навчального року надрукувати підручники для десятикласників не встигнуть. 

Як зазначила міністр освіти і науки Лілія Гриневич, цієї осені нових книжок для навчання потребуватимуть учні 1-х, 5-х та 10-х класів, але в країні бракує поліграфічних потужностей, аби одночасно виготовити понад 17 млн примірників підручників. Тож друкарні спершу випустять наклади для 5-класників, після цього друкуватимуть підручники для першачків "Нової української школи", а відтак — вже восени — настане черга книжок для старшокласників.

Заява міністра стосовно термінів видання навчальної літератури вже насторожила батьків школярів, які добре затямили "міністерську науку" попередніх років: якщо дитина не отримала підручника, то йди на книжковий базар і купуй, бо невідомо, чи його надрукують узагалі. 

Такі побоювання небезпідставні, адже видання підручників нинішнього року відбувається в умовах дефіциту фінансових і часових ресурсів. Тому є загроза, що без нових підручників на свято Першого дзвоника підуть не лише десятикласники, а й п'ятикласники і навіть першачки. І тоді буде зірвано не тільки старт навчального процесу та реалізації концепції "Нової української школи". Залишивши школярів без навчальних матеріалів через непрофесійні дії своїх підлеглих у сфері навчального книговидання, міністр освіти і науки Лілія Гриневич зробить ведмежу послугу президенту Петрові Порошенку та прем'єр-міністру Володимирові Гройсману, яким на старті виборчого сезону доведеться долати ще й "підручниковий колапс".

Чому 2018 р. не став переломним для навчального книговидання, хто і що заважає налагодити безперебійну систему забезпечення шкіл якісними підручниками, і до чого може призвести економія на освіті — про все це в інтерв'ю DT.UA розповів президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін. 

— Насамперед, чому таке велике державне замовлення на друк підручників нинішнього року? 

— Міністерство освіти і науки реформує загальну середню освіту й оновлює освітні програми. Для першокласників "Нової української школи" треба надрукувати близько 6 млн підручників. Нову навчальну літературу мають отримати десятикласники — це понад 6 млн примірників. І ще близько 5 млн підручників мають надрукувати для учнів 5-х класів — перевидати наклад 2013 р.

— Навіщо перевидають підручники для 5-го класу? 

— По-перше, цього вимагають санітарно-гігієнічні норми та чинні стандарти. Друкована продукція для дітей шкільного віку має оновлюватися кожних 5 років, бо папір є переносником збудників багатьох хвороб. У Китаї, наприклад, підручники взагалі змінюють щороку — саме з міркувань профілактики захворюваності в школах.

По-друге, останніми роками в навчальних програмах відбулися зміни, які мають бути враховані при доопрацюванні підручників. Тому оновлення їх змісту становить від 20 до 40%. 

— То чи можуть українські друкарі виготовити всі підручники до початку навчального року? 

— У принципі, так, але не цього року. Це тільки питання часу, який потрібен для друку певної кількості підручників. 

Вітчизняна поліграфічна база, придатна за своїми можливостями і технічним оснащенням для друку підручників, може щомісяця, за наявності необхідних запасів паперу та попередньої оплати, виготовляти 2,5—3 млн примірників книжок. У січні—березні ця цифра може становити 3,5 млн примірників, бо в цей час друкарні менше завантажені друком різножанрової літератури для вільного продажу на ринку. Тобто, за розумного стратегічного планування та внесення відповідних змін до програми підготовки до чергового нового року і в бюджетні програми уряду на наступний рік, можна забезпечити школярів підручниками не до 1 вересня, а до 1 липня — щоби школярі могли під час канікул ознайомитись із навчальною літературою ще до початку навчального року. І в Міністерстві освіти і науки (МОН), і в Інституті модернізації змісту освіти (ІМЗО), який безпосередньо замовляє друк підручників, знаючи про потребу надрукувати 2018 р. понад 
17 млн підручників, могли на пальцях порахувати, скільки знадобиться часу на виконання цієї програми. А це, у кращому випадку, 6 місяців.

— А в гіршому випадку?

— Лише для друкарських операцій потрібно 7,5 місяця. Але до цього ще слід додати, щонайменше, місяць, аби видавці мали можливість домовитися з виробниками та імпортерами паперу про його вчасне постачання.

Варто зазначити, що це постачання виконується виключно на умовах попередньої оплати. А після фактичної оплати папір надходить через місяць-півтора, а іноді — й через два місяці. І ці технологічні операції, на жаль, перескочити на нинішньому етапі неможливо. 

Тому бажання "втиснути" виготовлення понад 17 млн підручників у тримісячний термін, тоді як для цього потрібно 9 місяців, нагадує мені, вибачте за порівняння, бажання батьків народити дитину одразу ж після статевого акту. 

І цій практиці вже не один рік. Щороку на бюрократичні процедури з підготовки та узгодження всілякої нормативно-регуляторної бази у відомчих кабінетах відводиться 8—9 місяців, а на підготовку і друк підручників — лише 3—4. Тому нові підручники в школу потрапляють будь-коли, проте аж ніяк не до 1 вересня. 

І навіть вітри реформування освіти не змогли "видути" з відомчих кабінетів консервативно-формалізоване ставлення до підручника як чогось неістотного, порівняно з формалізованими бюрократичними процедурами. Тому об'єктивно є загроза, що без нових підручників на свято Першого дзвоника підуть не лише десятикласники, а й п'ятикласники і навіть першачки. 

— У МОН знали про можливості поліграфії, коли планували графік видання підручників?

— Безперечно. Ми неодноразово, у тому числі й письмово, зверталися до міністра, до керівництва ІМЗО з проханням прискорити підготовку нормативних та регуляторних документів, щоби мати можливість вчасно підготувати якісні підручники. Із цього приводу 1 лютого 2018 р., з ініціативи УАВК, відбулася нарада в МОН з участю видавців, поліграфістів, виробників та імпортерів паперу і представників міністерства та ІМЗО. Однак, судячи з усього, наших застережень не почули. 

Наприклад, Положення про конкурсний відбір проектів підручників для 10-го класу було напрацьоване спільною робочою групою представників МОН, Академії педагогічних наук, ІМЗО та УАВК ще у вересні 2017 р. Ми очікували, що конкурсні процедури відбудуться на початку року і вже у березні 2018-го тираж піде у друк. Але "забуксував" Інститут модернізації змісту освіти, який затягнув бюрократичні процедури. Положення щодо конкурсу підручників зареєстрували тільки в лютому, і лише щойно проведено відбір проектів підручників із 82 назв. Так само тільки зараз в ІМЗО готуються відбирати проекти 32 підручників для першого класу, освітні програми яких затвердили у квітні. 

— Наскільки прозорі процедури конкурсних відборів проектів підручників? 

— Про непрозорість конкурсу свідчать два десятки апеляцій видавництв на порушення процедур під час проведення експертного оцінювання макетів. Для прикладу: без жодних пояснень із конкурсу викинули проект підручника для 10-го класу, авторський колектив якого написав навчальну літературу з цього ж предмета для 7-го, 8-го та 9-го класів і здобув визнання у середовищі вчителів, бо наклади становили 150—200 тисяч примірників. Експертиза майбутніх підручників — це ще одна хронічна хвороба. Професійне експертне середовище, яке проводило б первинну оцінку проекту підручника на відповідність програмам і стандартам, в ІМЗО не сформоване, хоча йдеться про це вже багато років.

— А торік теж було так багато апеляцій на конкурсі підручників? 

— Торік, як і в попередні роки, експертні оцінки проектам підручників ставили вчителі-практики. Цьогоріч ІМЗО оголосив вільний набір експертів: будь-хто з вулиці, маючи диплом педагога, чи педагогічний досвід, чи досвід психолога, міг долучитися до експертизи. Результат — десятки скарг і апеляцій з боку авторів та видавців. А це вже матеріал для оскарження результатів експертизи і чинник, який може затягнути проведення конкурсних процедур, відповідно — і друкування підручників. 

Ще одна особливість 2018 р.— повернення до "ручного" управління формуванням накладу підручників. 2014 р. видавці запропонували систему демократичного відбору підручників — не за кулуарним рішенням комісії міністерства, а за відкритим голосуванням учителів. Тодішній міністр освіти Сергій Квіт, за підтримки тодішнього голови Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Лілії Гриневич, дав "зелене світло" запровадженню репозитарія — спеціального інтернет-ресурсу, на якому розміщувалися всі проекти навчальної літератури. І вже наступного року вчителі в режимі онлайн змогли вибрати підручники, а видавці — переконатися, чи справді за їхні видання проголосувала педагогічна спільнота. Така методика використовувалася у 2015—2017 рр. Нинішнього ж року ідею прозорого вибору відкинуто. Проекти підручників розміщують не в репозитарії, а на сайті ІМЗО виключно для ознайомлення та без фіксації електронного голосування. Усе відбувається таким чином: педколектив школи на папері звітує перед районним управлінням освіти, що обрано такий-то комплект підручників. Далі інформація передається на рівень області й МОН. І нині ніхто не скаже, які чинники вплинули на вибір підручника: чи це справді воля вчителя, чи "методологічна" рекомендація чиновника з управління освіти. Громадськість позбавлена інструмента, яким у попередні роки могла контролювати прозорість формування накладів підручників.

— А можна було прискорити виготовлення підручників?

— Насамперед, можна було надрукувати бодай частину комплектів підручників для 5-го класу в березні—квітні, щоб розвантажити поліграфічні потужності на червень—липень. Адже цьогоріч відбувається конкурс проектів лише з 9 підручників для 5-го класу, а решті 48 назвам підручників МОН надав гриф "Рекомендовано" ще на початку січня. Проте вже травень, а жоден із цих підручників іще не надрукований. Тендерний комітет Інституту модернізації змісту освіти, який здійснює закупівлю навчальної літератури, досі проводить із видавництвами переговори щодо погодження ціни та істотних умов договорів про видання підручників. Із деякими видавництвами договори вже укладено, але ж треба ще замовити папір, картон та розмістити замовлення у друкарнях…

— А чому так довго тривають переговори щодо погодження ціни?

— Причина — низька середня вартість підручника. Якщо подивитись у бюджет МОН 2017 р., то середня вартість виготовлення підручника становила 35 гривень. Цього року на видання одного підручника для 10-го класу закладено майже 39 гривень, для першого класу — це тоненькі книжечки по 128 сторінок — 35 гривень. А ось вартість підручника для 5-го класу обсягом у середньому 260—280 сторінок визначено у 30 гривень. Тобто підручник більшого обсягу коштує дешевше, ніж удвічі тонша книжечка. Запитання видавців щодо структури ціноутворення підручника відповідальні працівники ІМЗО залишили без відповіді. Алгоритму розрахунку середньої вартості нам не надали. 

— А, взагалі, можливо надрукувати якісний підручник за 30 гривень? 

— Ні, бо така середня вартість не враховує об'єктивної ситуації на ринку. Тонна паперу торік коштувала 26 тисяч гривень, цьогоріч — уже 30 тисяч гривень, поліграфічні послуги подорожчали в середньому на 20%. У кошторисі видання матеріали (папір, картон, плівка) та поліграфія становлять 92 %, рентабельність видавництва — 5 %, решта — авторська винагорода і видавничі витрати. Тому, якщо загнати ціну підручника у 30 гривень, то, фактично, ця сума покриє лише вартість паперу, картону та поліграфії. На винагороду авторам і оплату праці колективу видавництва — редакторів, коректорів, технічних редакторів, ілюстраторів — не залишиться нічого. Тоді доведеться друкувати підручник обсягом не 288 сторінок, яким його звикли бачити вчителі, а, скажімо, 200. Але, вирізаючи кількість сторінок, урізаєш і контент, його інтелектуальну складову. І тоді отримуємо, даруйте, "ампутований" підручник, із яким реалізуватимемо програму "Нова українська школа". 

Найгірше те, що всі розрахунки щодо підручників в Україні, на відміну від європейських країн, ведуться, фактично, в одній площині: як зекономити кошти. І така економія на інтелекті може мати дуже сумні наслідки для нації й держави. Зміст підручника, його інтелектуальна складова, нові смисли та ціннісні орієнтири для учнів повинні стати предметом особливої уваги і Міністерства освіти і науки, і наукової установи із такою символічною назвою — Інститут модернізації змісту освіти. Адже сьогодні у країнах Європейського Союзу інтелектуальна складова у структурі собівартості підручника становить понад 20%. 

— Відомо, що в МОН навіть планували друкувати підручники за державним замовленням за кордоном. Це можливо?

— Україна зараз продукує найдешевші підручники на континенті. У Білорусі, наприклад, еквівалент вартості тільки поліграфічних послуг з видання одного примірника навчальної літератури становить 1 євро. У Туреччині — 1,8 євро. У Словаччині, яка є центром східноєвропейської поліграфії, вартість видання підручника починається від 3 євро. Додайте до цього вартість доставки, а також авторські гонорари та редакційні витрати — і державних коштів вистачить лише на кілька мільйонів примірників, тоді як потрібно майже два десятки мільйонів. Тому це не вихід.

Реформуючи освіту з погляду її змістового наповнення, необхідно вживати заходів не тільки з перепідготовки вчителів, оновлення меблів та обладнання у школах, а й з оперативної модернізації інфраструктури Міністерства освіти, всіх тих інституцій, завдання яких — реалізувати цю реформу. Зберігаючи їх у нинішньому законсервованому формально-бюрократичному статусі, важко розраховувати на те, що український шкільний підручник справді стане ефективними інструментом інтелектуального розвитку юного покоління громадян України, одним із найістотніших елементів їхньої підготовки до самостійного життя в сучасному світі, який так невпинно і швидко змінюється. 

— То все ж, пане Олександре, чи матимуть школярі підручники на 1 вересня?

— Я дуже сподіваюся, що МОН та ІМЗО скоригують свою політику в царині підручникотворення і, щонайменше, дотримуватимуться тих домовленостей, яких було досягнуто в останні два тижні, та спільно напрацьованих графіків проведення бюрократичних процедур, які передують процесові друку підручників. Видавці ж зроблять усе, залежне від них, щоби підручники для 1-го та 5-го класів були на учнівських партах уже 1 вересня. Що ж до підручників для 10-го класу, то вони надійдуть до шкіл пізніше. 

Щороку на бюрократичні процедури з підготовки та узгодження всілякої нормативно-регуляторної бази у відомчих кабінетах відводиться 8—9 місяців, а на підготовку і друк підручників — лише 3—4. Тому нові підручники в школу потрапляють будь-коли, проте аж ніяк не до 1 вересня. 

Проекти підручників розміщують не в репозитарії, а на сайті ІМЗО виключно для ознайомлення та без фіксації електронного голосування. Нині ніхто не скаже, які чинники вплинули на вибір підручника: чи це справді воля вчителя, чи "методологічна" рекомендація чиновника з управління освіти. Громадськість позбавлена інструмента, яким у попередні роки могла контролювати прозорість формування накладів підручників.

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №18-19, 19 травня-25 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво