Не така страшна отрута...

Побачило світ унікальне видання - популярна енциклопедія "Яды".

Її автори - відомий токсиколог І.Трахтенберг і науковий співробітник Інституту токсикології ім. Л.Медведя А.Бєлоусов - у цікавій і доступній формі знайомлять читача з основними отруйними хімічними речовинами, рослинами і тваринами, механізмом впливу різних отрут на організм людини, а також способами надання першої допомоги у разі отруєння.

"У цій книжці ми разом з Андрієм Олександровичем Бєлоусовим спробували відповісти на, здавалося б, парадоксальне запитання: чи отруйні отрути? - підкреслив у розмові з журналістом DT.UA академік АМН України Ісаак Трахтенберг. - Річ у тім, що поняття "отрута" - досить умовне. Будь-яка хімічна речовина за певних умов може стати отрутою. Знаменитий середньовічний лікар і хімік Парацельс стверджував: "Усе є отрута, і ніщо не позбавлене отруйності; сама лише доза робить отруту непомітною". По суті, немає отруйних речовин, а є отруйні кількості".

"Без перебільшення можна сказати, що ми живемо у світі отрут… Отрути підстерігають нас на кожному кроці: у полі, на галявині, у прибережному різнотрав'ї, на узбіччі доріг... Отрути причаїлися на аптечній полиці, у господарчій шафці… А скільки їх наповнює наш продуктовий кошик в універсамі або супермаркеті! На пакетику соку, пачці маргарину, баночці маринадів - спробуйте вгадати, що там ховається за інтригуюче-таємничими цифрами при загадковій букві "Е"! Як невтаємниченому у світ отрут розібратися в усьому цьому різноманітті, як розпізнати і відвернути приховану загрозу?" - починаючи із вступної частини і до останнього рядка книжка не відпускає увагу читача. Власне, у цьому й полягає авторський задум - зацікавити широку читацьку аудиторію, озброїти її знаннями про джерела токсичних речовин, з якими вони можуть зіткнутися в різних ситуаціях, допомогти попередити небезпеку таких зустрічей.

Перший розділ книжки присвячений отрутам хімічного походження. З 84 металів, які входять до таблиці Менделєєва, 43 зазвичай відносять до т.зв. важких металів. У свою чергу, 15 з них потребують особливої обережності з огляду на їхню біологічну активність і токсичні властивості: свинець, ртуть, кадмій, цинк, вісмут, кобальт, нікель та ін., а два з них (ртуть і свинець) вважаються глобальними забруднювачами довкілля. Хімічний елемент №80 знаменитий своєю "кровожерливістю": ртуть та її сполуки - дуже сильні отрути. "Хвороба божевільного капелюшника", отруєння короля Карла II, масові ртутні інтоксикації, японська хвороба Мінамата... Кожній з отруйних речовин дісталося від авторів "по заслугах": для характеристики одних вистачило двох-трьох сторінок тексту, а деякі (ртуть, миш'як, свинець) "визнані гідними" гостросюжетної новели. Ким і чим був отруєний Моцарт? Сулемою чи миш'яком? Яка роль Сальєрі у цій трагедії? І взагалі - чи було отруєння?..

Отрути віддавна слугували потужною зброєю в руках підступних і жадібних людей. Зокрема "улюбленою" отрутою Середньовіччя був миш'як. У Франції його навіть називали "poudre de la succession" ("порошок спадкування"), тобто засіб для отримання спадщини. У ті часи ще не було ефективних методів виявлення отрути в організмі жертви, а симптоми отруєння миш'яком маскувалися під симптоми поширеного тоді захворювання - холери. Історія зберегла безліч імен жорстоких отруйників, їхні витончені методи розправи над своїми жертвами. Про інтриги французького двору часів Катерини Медичі, жорстоку боротьбу за престол добре відомо зі знаменитих романів О.Дюма. Автори енциклопедії наводять приклади численних отруєнь з корисливих спонукань або почуття помсти, починаючи з давнини і до наших днів. Вражають факти злодіянь горезвісних спецслужб, зокрема відомства, керованого в колишньому Радянському Союзі Л.Берією. Серед улюблених "технологічних спецзасобів" "Спецлабораторії №12 Інституту спеціальних і нових технологій КДБ" були синильна кислота і рицин. Читач також дізнається про знаменитих жертв бузувірських дослідів.

У наступних розділах книжки багато цікавої і корисної інформації про отруйні рослини, гриби, тварин. Вишуканий дизайн, яскраві ілюстрації не тільки надають виданню барвистості і привабливості, але й виконують головну мету - навчити розпізнавати представників отруйної флори і фауни.

Отже, яка ж отрута "найотруйніша"? Дізнавшись із книжки багато чого про отрути та отруйників, сам по собі напрошується висновок: найстрашніша отрута - з підступних рук. І найтрагічніші наслідки від контакту з отруйною речовиною - від нашого, часом дрімучого, невігластва.