Марія Зубрицька: «Тенденції в нашій освіті викликають тривогу» - Освіта - dt.ua

Марія Зубрицька: «Тенденції в нашій освіті викликають тривогу»

29 грудня, 2011, 14:43 Роздрукувати Випуск №48, 29 грудня-13 січня

Тоді як реформи Табачника повертають українську освіту і науку у вчорашній день, наші сусіди — поляки вирішили наздогнати Гарвард.

Україна і Польща одночасно вирішили змінити свої закони про вищу освіту. Тільки поляки задекларували, що їхня реформа мусить наблизити їх до Оксфорда і Ґарварда. А чого хочемо ми? Про це наша розмова з проректором Львівського національного університету ім. Івана Франка, кандидатом філологічних наук Марією ЗУБРИЦЬКОЮ.

— Із жовтня нинішнього року в Польщі почав діяти новий закон про вищу освіту, який має змінити польські вузи так, аби вони могли конкурувати на ринку ЄС. Працювали над законом три роки. У нас проштовхується законопроект, лобійований керівництвом Міносвіти. Що, на вашу думку, Україна могла б узяти з польського досвіду?

— Передусім я б хотіла звернути увагу на організаційну культуру підготовки польського законопроекту та його широке громадське обговорення. Тривало воно три роки, і всі зацікавлені групи суспільства, влади та бізнесу публічно висловили свою позицію з приводу змін. Напри­клад, студенти мали змогу ставити запитання через електронну скриньку міністрові науки та вищої освіти Барбарі Кудрицькій і отримувати безпосередньо від пані міністра роз’яснення. Не кажучи вже про те, що проект закону був розміщений на всіх веб-сторінках найпопулярніших польських ЗМІ і чи не кожна польська газета про нього писала. Тобто, у буквальному розумінні цього слова, все польське суспільство було задіяне в публічній дискусії: від формату індивідуального обговорення відомими педагогами, освітянами, батьками, студентами — до формату інституційних відгуків, озвучених на різного роду конференціях, форумах і телевізійних дебатах.

Натомість у нас, в Україні, впродовж року велися дискусії над законопроектами, котрі, радше, скидалися на fata morgan-у, оскільки тривалий час навіть професійні педагоги не могли зрозуміти, який саме законопроект обговорюють: вони блискавично з’являлися й зникали на сайті Міністерста освіти, науки, молоді та спорту України.

Наведу свіжий приклад із прямого радіоефіру, в якому представника студентського самоврядування запитали, де можна прочитати, що плата за навчання, відповідно до нового законопроекту, не змінюватиметься впродовж усього терміну навчання. Відповідь у контексті обговорення звучала приголомшливо: «Ну, ще не можна, він буде за кілька днів на сайті ВРУ». Журналіст знову запитує: «А де ви про це прочитали?» Відповідь вражає: «Він був на сайті міністерства»… Це яскрава ілюстрація відсутності конструктивного суспільного діалогу з таких важливих питань, як реформа вищої освіти.

Друге, на мою думку, не менш важливе досягнення Польщі: Кабінет міністрів подав закон до Сейму ще у вересні минулого року. Там його розглядали п’ять місяців і докладно проговорювали всі прогнозовані ризики та механізми їх можливого зменшення. Ще через місяць — 5 квітня 2011 року — президент Польщі підписав ухвалений у Сеймі закон із вимогою, що він набере чинності лише через півроку. Ці шість місяців були необхідні для затвердження так званих супровідних пакетів документів, у тому числі фінансових. Тобто держава передусім забезпечила реформу вищої освіти всіма необхідними фінансовими ресурсами.

— Якщо Польща своїм законом орієнтується на західну модель освіти, то куди йдемо ми?

— Навіть поверховий порівняльний аналіз нового польського закону про вищу освіту і законопроекту, поданого на реєстрацію у Верховну Раду Украї­ни, дає підстави зробити висновок, що ми, на відміну від польських колег, рухаємося у протилежний бік. Наприклад, Польща остаточно відмовилася від централізованих стандартів вищої освіти і зробила революційний крок до повної академічної свободи. Академічна свобода — серцевина університетської автономії. Університети самі визначають напрями підготовки фахівців, і вони вирішують, які саме програми та курси запроваджувати. До речі, новий закон дає змогу запроваджувати різні авторські курси та програми.

Натомість законопроект від Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України пропонує законодавчо закріпити принцип жорсткої централізації й ієрархії. У ХХІ столітті, у час динамічного розвитку нових знань і розширення компетенцій, принцип надмірної централізації в системі вищої освіти стає не інструментом її розвитку, а, власне, гальмом. Нас запевняють, що університетам дадуть ширшу автономію у фінансовому управлінні. Але «ширша автономія» — це передусім академічна автономія. Це право університету визначати, наприклад, які сертифікати ЗНО потрібні при вступі до ВНЗ. У нас це компетенція міністерства. Право вільного вибору дисциплін студентами, що засвідчує студентоцентричний підхід у навчальному процесі, у нас авторитарно обмежене, бо в міністерстві краще знають, що студентам потрібно. Міждисциплі­нар­ність, яку гарантує новий польський закон про вищу освіту, у нас надалі залишається поза законом, усупереч усім тенденціям сучасної вищої освіти в світі.

— Польща також закріпила інший принцип фінансування університетів?

— Так, ця реформа дає не просто гарантії на словах. Найкращі університети, котрі довели якісний рівень підготовки фахівців і заслужено здобули реноме якісних центрів наукових досліджень, відповідно до нового закону, отримають статус Провідного національного наукового осередку (КNOW). Зверніть, будь ласка, увагу на те, що навіть у абревіатурі закладено ідею руху до знань. Цей статус дасть змогу університетам одержувати державну підтримку на свою діяльність упродовж п’яти років. А працівники таких осередків матимуть вищу заробітну плату і переваги в отриманні наукових грантів.

Таким чином, фінансовий вимір закону має два аспекти. Перший — фінансова мотивація для дуже здібних студентів. Відтепер вони мають змогу не платити за другий напрям, отримувати не лише гранти ректора, а й гранти міністра і європейські гранти, щоб займатися науковою роботою.

Другий аспект — мотивація та підтримка університетських науковців. Залучивши інвестиції до університету, держава на п’ять років гарантує провідним національним науковим осередкам свою підтримку. Це неймовірний стимул до наукової роботи. Що важливо — обиратимуть університети для таких державних грантів міжнародні експерти. Уже першого жовтня 2011 року створено комісії за науковими напрямами, до яких залучено знаних європейських науковців та дослідників.

Є ще одна зміна, котра викликала особливу критику в польських академічних колах. Вона стосується праці викладача у кількох ВНЗ. Тепер, згідно з новим законом, якщо викладач працює в одному виші, то дозвіл на його працю в іншому університеті повинен дати ректор першого. Це дуже добрий механізм страхування від зниження рівня якості викладання, що його може спричинити викладацька праця у кількох вишах. Закон знижує ризики неякісного викладання через механізм підвищення зар­плати університетським викладачам. Відтепер змінюється й кар’єра викладача. Впроваджу­ються нові звання та посади. Зокрема, закон ліквідує посаду доцента. Кожних два роки університетські викладачі проходитимуть процедуру оцінювання їхньої наукової, навчально-методичної та організаційної діяльності, а професорів оцінюватимуть кожних чотири роки. Відтепер дві негативні оцінки викладачів і професорів дають змогу ректорові припинити дію контракту з ними.

Назагал, у законі дуже добре прописано кар’єру від студента до докторанта, а також прописано модель стимулювання молодих науковців. І все це міністр науки і вищої освіти Польщі Барбара Кудрицька пояснює так: «…щоб студент був партнером для вишу, щоб отримував освіту високої якості і мав кращі шанси на ринку праці. Саме з цією метою ми створюємо кращі умови для його розвитку…»

І створюють! Студентам підвищено соціальний захист — стипендія буде до 1000 злотих (2360 грн.), а 1300 злотих — це вже мінімальна зарплата. Студенти і докторанти відтепер мають змогу отримувати стипендії міністра і так званий «Діамантовий грант» для наукових досліджень одразу після ліценціату (перший рівень вищої освіти).

У нас про фінансові супровідні пакети до законопроекту «Про вищу освіту» ніхто й не говорить. І взагалі, про що може йти мова, якщо нинішнього року університети особливо відчули зменшення державної підтримки на наукові дослідження, що загрожує перетворити вищі навчальні заклади у своєрідні професійно-технічні училища…

— Як і повсюди, в освіті теж є свої династії, і поляки зараз сказали що це зле, — чому?

— Йдеться про недопущення академічних форм непотизму, тобто унеможливлюється підпорядкування найближчих родичів одне одному. Навіть якщо йдеться про заслужених людей. Польський закон обрав нові європейські цінності та нову академічну культуру управління.

Ще один крок до європейських цінностей — це відкриті конкурси на вакантні посади.

Конкурс оголошується не лише на веб-сторінці університету чи міністерства науки і вищої освіти, а й паралельно англійською мовою на сайтах відповідних інституцій ЄС. У законі закріплено посаду візитового професора, а це — створення сприятливих умов для відкритої міжнародної конкуренції викладачів та науковців.

— Таким чином, Польща відкривається до світу. Вона не лише прагне збільшити кількість іноземних студентів, які приносять в університети живі гроші, а й створює умови для конкуренції серед викладачів, від чого деякі з них можуть і постраждати?

— Освіта не може бути замкненою. Освіта — це реперна точка, в якій перетинаються всі артерії суспільного життя.

Експерти з питань освітньої політики вважають, що сьогодні в Європі найуспішнішою моделлю освіти, і вищої освіти, зокрема, є фінська модель. Новий закон про вищу освіту у Фінляндії, який запровадив радикальну університетську реформу, набрав чинності в січні 2010 року. Цей закон — один із найбільш стислих за змістом у сучасній освітній практиці, бо поміщається лише на 15 сторінках, — має два надзвичайно важливих пункти. Зокрема, пункт про викладання англійською мовою, яка відчиняє двері до інтернаціоналізації та залучення здібних студентів у фінські університети. Другий пункт — це положення про наглядові ради університетів, у яких представники університетів мають лише дорадчий голос, а решта членів — представники бізнесу, громадських організацій і невелика кількість представників влади. Наглядова рада визначає стратегічні плани університету. Якщо бізнес дає інвестиції у вищу освіту, то він має право отримувати підготовлених фахівців. Якщо громадська організація бореться із певною соціальною проблемою, то вона мусить знайти шляхи її подолання з допомогою університетської освіти.

Польський закон про вищу освіту містить такі самі позиції. І навіть більше. Поляки доручили наглядовим радам проводити моніторинг кар’єри випускника. Водночас закон дозволяє ВНЗ, які готують фахівців для прикладних наук і зосереджують увагу на практичному профілі, залучати до створення програм представників бізнес-сектору, громадських організацій тощо.

— Поляки вірять, що ця реформа зробить їх «центром світу». Які ваші прогнози?

— Вони вже почали реалізовувати свої амбітні цілі. Мене зачарувала позиція міністра Барбари Кудрицької: бачити в студенті партнера і робити ставку на розвиток науки. Поляки зрозуміли, що сьогодні наука, розвиток новітніх технологій — стратегічний резерв економічного та суспільного розвитку.

На тлі роздумів про польський закон у багатьох освітян викликають тривогу тенденції в нашій системі вищої освіти. Наприклад, у Львові навчається близько 150 тисяч студентів, а це щороку — 20 тисяч випускників. Які ринки праці для цих випускників у Львові? Умовно — мінімальні. Була серія публікацій про буденні долі людей із вищою освітою: від великих ринків до безоплатного стажування в окремих компаніях та підприємствах. А решта — потенційні інтелектуальні мігранти. Саме через нереалізованість випускників Україна має такий високий міграційний потенціал. Добре, якщо наші випускники їдуть до Києва, де ширші фінансові можливості. Однак багато їх їде далі — до Варшави, Праги, Братислави. Я вже не кажу про трудову міграцію до Португалії, Іспанії, Греції. На превеликий жаль, молоді люди не бачать української перспективи.

А вища освіта і наука — це резерв держави, який дасть змогу реформувати інші сфери державного та суспільного життя. Це відчинені двері на глобальні ринки. І саме завдяки науці Польща хоче стати конкурентом на світовій економічній арені, а не завдяки дешевшій робочій силі.

Що за університет, який не проводить досліджень, а якщо проводить — то чому вони не реалізовуються в економіці? Тепер Польща руйнує і цей стереотип.

— То ми ще маємо шанс залишитися першими у групі країн третього світу?

— Наш останній закон про вищу освіту — це справді крок уперед і два кроки назад. Рито­рика автономності наших університетів голослівна, вона не є ключем до академічної свободи. Централізація вищої освіти не відповідає ні духові часу, ні суспільним запитам.

У Польщі зміни відчули всі. Студенти — мають можливість реалізовувати вільний вибір і розвивати інтелектуальні здібності, цьому сприяють стипендії, гранти для молодих науковців; викладачі — отримали шанс на проведення якісних наукових досліджень, і цьому сприяють підвищені зарплати, грантові можливості від держави та від зацікавлених інвесторів.

Запитаймо: які зміни бачить сьогодні критична маса українських студентів і викладачів після ознайомлення з нашим законопроектом? Запитання, на жаль, риторичне…

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво