Любимо дітей чи забудовників? - Освіта - dt.ua

Любимо дітей чи забудовників?

4 червня, 2016, 00:00 Роздрукувати Випуск №20, 4 червня-11 червня

Ви любите своїх дітей? Ви схвалюєте навчання у другу зміну? Ви хотіли б, аби ваша дитина навчалась у класі, де 40 учнів і більше? Не дивуйтеся. Прочитавши цю статтю, ви зрозумієте природу цих запитань.

Ви любите своїх дітей? Ви схвалюєте навчання у другу зміну? Ви хотіли б, аби ваша дитина навчалась у класі, де 40 учнів і більше? Не дивуйтеся. Прочитавши цю статтю, ви зрозумієте природу цих запитань.

Завершився навчальний рік, формуються перші класи. На форумах батьки скаржаться, радяться: яка школа, який учитель… І мені як директору столичної гімназії не все подобається — освітня галузь не ідеальна, живемо в непрості часи, проблеми були і будуть. Однак є те, чого я нездатна сприйняти: це нерозуміння громадою механізму прийняття рішень щодо освіти у Києві та рівень відповідальності. А ще — стійка впевненість батьків, що за гроші можна вирішити все: влаштуватися в школу, дитсадок. І пояснення, що вільних місць у гімназії немає, сприймається як придумана тобою відмовка. Це при тому що звідусіль стирчать башти будівельних кранів, а навколо множаться житлові комплекси… 

Я не маю на меті виправдовуватися чи розповідати про складнощі роботи директора навчального закладу. Мета інша — розгляньмо проблему і, може, зрозуміємо, що рішення в нас самих. Може, підбираючи квартиру, зважимо, що забудовники ніколи не говорять про реальний стан навантаження на наявну соціальну інфраструктуру. Забудовнику важливо продати метри, а забезпечити право на освіту дітей мешканців — це питання місцевих органів влади. 

Давайте докопаємося: чия освіта міста Києва? Хто є власником, хто утримує, будує, відкриває й закриває школи і садочки Києва? Звичайно, громада міста, делегувавши ці повноваження Київраді. Київрада формує виконавчу вертикаль через Департамент освіти і науки, сім'ї, молоді і спорту. Всіх працівників, починаючи з директора Департаменту, наймає КМДА, і, відповідно, повноваження Департаменту — це повноваження найнятих на роботу працівників. І диктувати Київраді, що робити, Департамент не може…

Тож, повертаючись до основної проблеми розбалансованості забудови в місті Києва, трохи історії. З 2006 р. при прийнятті рішень про виділення землі питання комплексної забудови перестало братися до уваги. Комплексна забудова передбачає одночасно з житловою забудовою будівництво шкіл, садочків, поліклінік і т.п., що визначалося Державними будівельними нормами (ДБН 360 — 92). ДБН-ми у дев'яності — двотисячні роки певною мірою втратили свою актуальність, оскільки відбувався демографічний спад. Порожніли дитсадки, школи. Однак після збільшення виплат на дитину, а також пожвавлення економічного життя в Києві почався приріст населення, збільшилася міграція — тенденції, що зберігаються й сьогодні. Однак повертатися до дотримання норм комплексної забудови ніхто не поспішав. Місто вимагало від забудовника не будівництва інфраструктури, а грошовий пайовий внесок. А прийнятий ВРУ у 
2011 р. Закон "Про регулювання містобудівної діяльності" обмежив вимоги місцевих органів влади розміром пайової участі забудовників — не більше 4%. Можливо, цей закон ставив за мету подолати свавілля чиновників та підтримати будівельну галузь, збільшити кількість робочих місць і виробництво вітчизняних будматеріалів, пожвавити розвиток міста. Але реалії такі, що, на додачу до свавілля чиновників, ми отримали свавілля забудовників.

ДБН ніхто не скасовував, але ніхто наче й не вимагає їх дотримуватися (хоча, відповідно до Положення про Департамент містобудування та архітектури КМДА, це належить до повноважень цієї структури). І Київ, як наркоман, підсів на будівельну голку. Я не буду затримуватися на питаннях Генплану міста, зонінгах. Усе це пишеться, креслиться, розробляється і коштує чималих грошей. Але особливих сили та значення ці документи не мають і часто порушуються. Забудовнику не важко внести дитсадок чи школу у проект житлового масиву, але, якщо в міста немає коштів, — хто побудує ці заклади? Це не обов'язок забудовника. 

Змінювалися склади Київради, проте забудовники завжди мали в ній своє сильне лобі. Нові земельні комісії землю під житлову забудову роздавали і роздають. Однак ніхто не робить аналізу й прогнозу, чи витримає наявна інфраструктура таку кількість мешканців новобудов. У результаті — багатотисячна черга в дитячі садочки, примара другої зміни у школах стає все реальнішою. 

Яскравий приклад — забудова Голосіївського району. Ось декілька цифр, узятих з відкритих джерел. Третій рік, за даними Головного управління статистики у місті Києві, Голосіївський район є лідером за кількістю збудованого житла. За даними статистики, у 
2015 р. 22,2% від загальної кількості житла, прийнятого до експлуатації в Києві, збудовано саме в Голосіївському районі. І сьогодні будівництво тут іде дуже інтенсивно. При цьому соціальна інфраструктура Голосієвого в секторі середньої освіти не покращується, а стрімко погіршується. Останню нову школу — №151, без їдальні, актової зали і спортзали —запущено 1999 р., а 2005-го — здано прибудову до школи №132. При цьому реорганізовано в дитсадок НВК "Сонечко", що зменшило кількість місць для першокласників. Наразі існує значна загроза виходу на другу зміну, бо інакше неможливо забезпечити конституційне право на освіту. Причина — заселення численних новобудов великою кількістю родин із дітьми. 

Особливо гостро стоїть питання забезпечення права на освіту мешканців новобудов на вул. Ломоносова, Максимовича (Трутенка), Вільямса, Мейтуса, Симоненка. Це так звані Теремки-3, які забудовуються з 1998 р. Аналіз відкритих джерел інформації свідчить про стійке зростання населення зазначених мікрорайонів. Так, кількість виборців на 2015 р. зросла, порівняно з 2004 р., на 18 тис. дорослих мешканців, кількість виборчих дільниць також збільшилася на 3 одиниці. Неофіційні джерела називають загальну кількість мешканців — 25— 28 тис. З 2000 р. по цьому мікрорайону здано 
13522 квартири. Будівництво триває в численних нових житлових комплексах. Але соціальна інфраструктура мікрорайону — аж два приватних дитячих садочки та однаприватна школа. 

Всі забудовники, рекламуючи свої об'єкти, посилаються на комунальну інфраструктуру шкіл та дитячих садочків, яка існує з 60—70-х років минулого століття. Однак наявна мережа шкіл уже не може прийняти дітей, котрі мешкають у цих мікрорайонах. 

У 2014 р. Київрада визначила цільове призначення земельної ділянки на вулиці В.Симоненка для будівництва комунальної школи на 33 класи та дитячого садочка на вул. Конєва. На 2016 р. немає навіть проектної документації для побудови цієї школи, та й сама майбутня школа за адресою вул. В.Симоненка 3-А зникла з програми соціально-економічного розвитку міста. Неофіційні ж джерела говорять про плани побудови там торгівельно-розважального центру… Однак, за вимогами норм ДБН360-92, така кількість мешканців цих мікрорайонів має бути забезпечена, щонайменше, 3 школами та 5 садочками! На сьогодні діти мешканців новобудов мусять долати відстані у 2—2,5 км, переходити небезпечні, переповнені транспортом дороги, щоб добратися до місця навчання, що також є порушенням норм встановленого законом ДБН360-92. 

Але навіть ці незручності — не визначальні, бо місць для навчання просто не вистачає! Для вирішення ситуації слід терміново внести зміни до бюджету Києва й неодмінно нинішнього року виділити кошти на проектну документацію для нової школи по вул. В. Симоненка з чіткою метою — 1 вересня 2017 цей новий навчальний заклад повинен розпочати роботу! Це не мрія чи забаганка, це гостра потреба. 

Загальновідомий факт, що новобудови заселяються спочатку на 40—50 %, при цьому зберігається стійка тенденція до зростання населення через подальше заселення. Однак Київрада питання побудови школи у мікрорайоні Теремки -3 не розглядає, лідерами ж у побудові шкіл стають інші райони, бо всі рішення мають своїх лобістів у Київраді. Не реальний аналіз ситуації по Києву впливає на ці рішення. Хто по якому району депутат, у кого який бізнес і хто до влади ближчий — той і отримує замовлення на будівництво шкіл, садочків, та ще й записує на себе особисті бонуси перед виборами. Однак дивує позиція керівництва міста: куди завтра підуть навчатися діти мікрорайону Теремки-3, який продовжує будуватися й заселятися?! 

Охочі виділяти землю під забудову в Голосіївському районі були і будуть в усіх складах Київради, щороку здавати рекордну кількість житла, попри повну відсутність розбудови соціальної інфраструктури, їм також не соромно. А ми терпляче чекаємо, коли око влади побачить не нові земельні ділянки, а дітей Голосіївського району. Хтось скаже, що автор згущує фарби, і все не так погано. Але завітайте до поліклінік на Теремках або Голосіївському проспекті, станьте в чергу до дитячих садків, спробуйте оформити дитину до школи…

Схожа кричуща ситуація склалася і в інших мікрорайонах Голосієвого. Наприклад, новобудови вкрай перевантажили гімназію №59. Ситуація потребує швидкого й кардинального аналізу і виділення земельних ділянок для дитсадків та шкіл. До речі, будівництво садочка на пр. Науки, 63 на 120 місць не вирішить проблеми, а зі школою ситуація вже критична, і якщо зволікати далі, то й друга зміна не врятує. Землі для побудови школи просто немає, і директор гімназії №59 не один рік пробивала пропозицію зробити на території гімназії прибудову для початкової школи. Є надія — депутати Київради цього скликання погодили надання акту на землю і в майбутньому — виділення коштів на проектну документацію. Це шлях для вирішення проблем у ситуації, коли ніде побудувати соціальну інфраструктуру.

Не менш складна ситуація, у зв'язку з побудовою декількох житлових комплексів — Soho Residence, "Демієвський", "Голосієво", "Панорамний" та інших, — у мікрорайоні сш №85 та ліцею №241. Загалом, цей мікрорайон за останні 5 років збільшився на 3454 квартири, що також ставить навчальні заклади на межу другої зміни. До речі, СШ №85 — єдина в районі школа з російською мовою навчання; а ліцей №241, знаний у місті навчальний заклад, змушений був звільнити приміщення ДНЗ №131, де раніше розміщував свої перші класи. І тут директори готові до прибудов, бо землі в мікрорайонах шкіл уже немає, будівництво триває, а дітей — море.

Сьогодні "гаряча", а завтра — критична ситуація і в мікрорайоні Теремки-1, де, через забудову ЖК "Кришталеві джерела", "Казка", будинків на вул. Глушкова, Теремківській тощо, на максимумі працюють декілька шкіл. 

Наведена нижче таблиця наповнюваності свідчить про стійку тенденцію до зростання кількості учнів у навчальних закладах мікрорайонів забудови:

Фактично, зазначені заклади, маючи сумарно загальний відсоток зростання 364,6%, збільшили свою потужність за 6 років у 3,6 разу! Також звертаю увагу, що ці навчальні заклади освоїли всі можливі приміщення для організації навчального процесу. Далі — жахлива друга зміна, яка в умовах Києва неприйнятна. Наведена нижче таблиця показує рівень перевантаження навчальних закладів відповідно до вимог СЕС:

Аналіз будівництв у Голосіївському районі, які сьогодні перебувають на завершальній стадії, дозволяють зробити припущення, що і 2016 р. район буде рекордсменом зі здачі житлових метрів. Якщо ситуацію терміново не змінити, завтра стане неможливо, навіть ввівши другу зміну, забезпечити конституційне право учнів на освіту.

Вдумайтесь і спробуйте узгодити ці цифри по Києву:

2013 р. — здано 1509049 кв.м житла і …відкрито 2 школи,

2014 р. — здано 1442391 кв.м житла і … жодної школи

2015 р. — здано 1365796 кв.м житла і …відкрито 2 школи. 

Я особисто не те що не можу узгодити — я вважаю ці цифри катастрофою і злочином, виявом недалекоглядності та безвідповідальності влади Києва. Питання, наскільки морально щороку здавати більше мільйона квадратних метрів нового житла — і так мізерно фінансувати соціальні об'єкти, наче зумисне не розглядається. Про житлові метри звітують одні, про школи й дитячі садочки — інші. У єдиному комплексі цих цифр Київрада і КМДА не розглядають. Розумію, чому: окремо ці цифри мають досить непоганий вигляд, є позитивна динаміка. Київ будує найбільше житла — молодець! Найбільше шкіл і дитсадків — двічі молодець! А де відповідальність перед киянами за виконання соціальних гарантій на освіту, охорону здоров'я? На тлі такої політики розвитку столиці смішним видається поставлене В.Гройсманом завдання забезпечити дітям право на дошкільні заклади. Їх будують два — три на рік (плюс групи подекуди відкривають), а на 2015 р. Київ потребував 146 нових дитсадків. Із такими темпами житлової забудови поставлене прем'єром завдання — нереальне. 

Завтра Київ уже не матиме де навчати маленьких киян. Тихою сапою нам, освітянам, пропонують другу зміну. Справді, 443 навчальних заклади України працюють у другу зміну. Учні йдуть на 8.00 на першу зміну і о 14.00 — на другу. Тижневе ж навантаження уроками таке, що додому діти вирушають о 19.30—20.00. Гуртки, спорт — усе це при такому режимі викресліть. Подумайте про здоров'я дітей! А ще візьмімо до уваги криміногенну ситуацію у вечірній час у Києві. Невже ми так НЕ ЛЮБИМО своїх дітей? А найстрашніше, що з такими темпами забудови друга зміна нас не врятує. Дітям просто ніде буде вчитися!

У 2016—2018 рр. у столиці планують побудувати три школи і ще побачимо, скільки мільйонів квадратних метрів житла. Однак школи, наприклад, у мікрорайоні Теремки-3 в цих планах немає. Коштів бракує. Тим часом 1,8 млрд грн — несплачені пайові внески забудовників. А економісти КМДА чомусь засекретили борги забудовників. До речі, пайові внески ідуть до загального бюджету міста, а вже потім освіта отримує частку, явно недостатню для подолання описаних вище проблем. 

Крім того, місто ігнорує забудови, які наразі перебувають на початковій стадії, дуже масштабні (3000 квартир, 8000 квартир) й інколи мають проблеми з пакетом дозвільних документів та наражаються на неабиякий спротив громади. Ці будови вже тепер потребують уваги Київради. Необхідно комплексно підійти і або передбачити одночасне будівництво об'єктів соціальної сфери, або зупинити спорудження цих нових житлових комплексів. Такими об'єктами в Голосіївському районі є: ЖК "Паркова долина" — 2500 квартир, "Еврика" (біля Виставкового центру) — 8336 квартир (це той-таки масив Теремки-3), "Берген" (вул. Потєхіна, 9) — 3268 квартир. Однак на цю мою пропозицію заперечили: "Не можна! А як же інвестори?" Я розумію інвесторів, забудовників, однак хочу спитати: а хто захистить права тисяч мешканців, дітям яких через брак шкіл погіршать умови навчання, переведуть їх на другу зміну? Про садочки навіть не кажу. Не розумію позиції влади і забудовників: сьогодні свідомо створюємо проблему, яку завтра не знатимемо як розв'язати? Хоча що незрозуміло — в забудовників усе гаразд, тому питання до влади Києва: де навчатимуться наші діти? 

Дитинство — швидкоплинний період у житті людини. Чекати, коли місто знайде кошти й побудує школу, дитина не може. А ще є страшна плата за перевантаженість навчальних закладів — це травматизм. Поламані руки-ноги, погіршення зору, психічні зриви… То ми любимо своїх дітей чи жертвуємо їхнім здоров'ям в інтересах дикої забудови міста? 

Сьогодні освітня галузь Києва сягнула крайньої точки неповернення. І якщо Київ не схаменеться й не зіскочить із забудовницької голки — навчатися дітям буде ніде. Є приклади Вишневого та Ірпеня, де місцева влада вже опустила руки — дітям ніде отримати безкоштовну освіту. Догосподарювалися! Верховній Раді терміново треба звернути увагу на цю животрепетну проблему, обмежити апетити будівельного лобі, розширити права і міру відповідальності місцевої влади, упорядкувати пайові внески та узгодити процес комплексної забудови з дотриманням ДБН-ів, на які тепер ніхто не зважає. Бо місцевій владі чомусь дуже цікаво голосувати за рішення про забудову київської землі, а школи, садочки, поліклініки побудує хтось інший. Колись…. Коли гроші будуть… 

Ми боронимо сквери, озера, а хто захистить право наших дітей на якісну і безпечну освіту? Доречним є принцип розумної регуляції: дозвіл видається тільки на побудовуодночасно житла і комунальних шкіл та садочків. Я підтримую й радію розвитку приватної освіти. Впевнена, що наші забудовники люблять своїх дітей і можуть оплатити достойні приватні заклади. Я бажаю нам усім таких зарплат, які дозволять не обмежувати себе у виборі освітнього закладу. Але, на жаль, не найкращі часи переживає моя країна, невисокі зарплати не дають змоги батькам оплатити приватні освітні послуги, а діти не можуть чекати…

Пам'ятаєте питання: ви любите своїх дітей? Ні, ми любимо забудовників, бо їхні права та інтереси забезпечуються в першу чергу. 

P.S. І ще запитання насамкінець: чому під час кожних виборів ми обираємо забудовників? Чому не обираємо освітян, лікарів? Ось і живемо, як обираємо…

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво