Зарубіжна література - Хуторянський кордебалет під верховинами світового письменства - Освіта - dt.ua

Хуторянський кордебалет під верховинами світового письменства

23 січня, 2015, 00:00 Роздрукувати Випуск №2, 23 січня-30 січня

Скандали з підручниками і програмами, які були впроваджені за Д.Табачника, здавалося б, відійшли в минуле. Але наших школярів "обамбулюють" за ними і сьогодні.

Скандали з підручниками і програмами, які були впроваджені за Д.Табачника, здавалося б, відійшли в минуле. Але наших школярів "обамбулюють" за ними і сьогодні. 

Свого часу великого розголосу набули дискусії навколо нової програми зі світової літератури для 5-9 класів, проти якої повстали вчителі-практики ("Хто замахнувся на Вільяма нашого, Шекспіра?", DT.UA, 20 квітня 2012 р.) Серйозні зауваження були висловлені і у фаховому експертному висновку кафедри методики викладання російської мови та світової літератури Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова.

На превеликий жаль, все це укладачі програми повністю проігнорували. У результаті школи заполонили підручники, створені за згаданою програмою.

Мені потрапив до рук підручник "Світова література для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів" (укладачі О.М.Ніколенко, Т.М.Конєва, О.В.Орлова, М.О.Зуєнко, О.І.Кобзар. Київське видавництво "Грамота", 2013 р.). Розповіли про нього батьки школярів. Я прочитав і жахнувся. Надіслав своїм колегам по перекладацькому цеху в Україні. Вони схопилися за голови — як можна так недбало готувати підручник, за яким дитина, можливо, вперше доторкнеться до шедеврів "дорослої" літератури?! Це ж може назавжди відвернути її від української перекладної літератури! І згодом, обираючи між українським і російським перекладами, вона не роздумуючи надасть перевагу останньому... А це вже пряма загроза нашій мовно-культурній безпеці! 

Хоч що кажіть, а підготувати до друку й видати підручник накладом 202 496 примірників (!) за державні кошти (!) — справа дуже відповідальна й складна. Як намагалися нас запевнити укладачі і рецензенти (О.Чертенко з Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України і З.Шевченко з Інституту педагогіки АПН України), цей підручник "сприятиме залученню учнів до здобутків художньої літератури, підвищенню мотивації вивчення української та іноземних мов". Але чи так це насправді? 

Мусимо відразу ж визнати, що, на превеликий жаль, рецензований і рекомендований МОНмолодьспорту України (наказ №10 від 04.01.2013 р.) підручник "Світова література" готували до видання так, ніби забули, що це — саме шкільний підручник. 

Попри те що сама книжка має непоганий поліграфічний рівень і зовнішній вигляд, а до її впорядкування й рецензування було залучено досить-таки широке коло викладачів і науковців, з'ясувалося, що дехто з них, як, наприклад, сама очільниця проекту О.Ніколенко, вперше у своєму житті мали справу з підготовкою такого підручника й перекладами до нього, не маючи ані відповідного досвіду, ані навіть достатнього уявлення, як це треба робити. А були серед авторів і такі, хто до державного завдання поставився й геть легковажно і безвідповідально. Та й обидва рецензенти не усвідомлюють, до чого зводилася їхня роль. Адже переклад хтось мав би зіставити з оригіналом і відреагувати, вибракувавши кепські й незугарні переклади, що, як цілком справедливо вважають занепокоєні батьки, спотворюють уявлення про красне письменство і псують літературний смак школярів. 

Ось приклад. Висока художня вартість "Нічної пісні мандрівника" Й.-В.Гете спричинила множинність перекладацьких варіантів цього шедевра світової поезії: на сьогодні є щонайменше 17 українських версій, серед яких неповторною ліричністю і вишуканою милозвучністю вирізняються максимально наближені змістом і формою до першотвору два варіанти майстерного перекладу Григорія Кочура. 

"Кожен раз, — пише відомий майстер українського художнього перекладу Андрій Содомора у своєму ґрунтовному дослідженні "Багатоголосе відлуння тиші ("Нічна пісня мандрівника" Й.-В.Гете: за межею перекладу), — розглядаючи українські версії "Нічної пісні мандрівника", перечитуючи їх уголос, порівнюючи, звертаю увагу на переклад Григорія Кочура. Він, безумовно, вирізняється з-поміж інших передусім притаманною перекладачеві увагою до звукопису, продуманим добором лексики, прозорим синтаксисом, простотою і водночас багатозначністю поетичного образу".

Але авторка програми і підручника Ольга Ніколенко запропонувала школярам свій власний переклад поезії Гете. Порівняймо його з перекладом Г.Кочура:

Переклад Г. КочураПереклад О.Ніколенко

Гори всі повиті На всіх гірських вершинах 

В спокій, Ти бачиш тінь нічну,

Тиша безкрая А з крон зелених лине

У млі глибокій, Нечутний подих сну.

Ніби покров густий. Мовчать пташки у лісі —

Не чути ані пташини. Їх спокій не тривож.

Діждись хвилини — Чекай лише — стомившись,

Стихнеш і ти. Спочинеш ти також.

Версифікаційна спроба амбітної початківки Ольги Ніколенко зазнала закономірної невдачі, бо професорка, на жаль, не володіє тонкощами високого мистецтва художнього віршованого перекладу. Не дотримуючись його теорії, О.Ніколенко безпідставно замінила дольник на... тристопний ямб!!!

"Як перша поетична фраза, — зауважує Андрій Содомора, — пов'язана з другою глибокою зоровою римою (Gipfeln — Wipfeln), так і третя з четвертою — римою звуковою: Walde — balde". Що ж до відповідних рим в українському перекладі О.Ніколенко (вершинах — лине, нічну — сну), то вони неймовірно банальні і перестали бути "компонентом продуманого звукового мотиву". А коментуючи третій і четвертий рядки перекладу полтавської професорки ("…А з крон зелених лине ( Нечутний подих сну"), А.Содомора цілком справедливо стверджує, що "зелені крони", до речі, — щось неприродне для "Нічної пісні": ще ж Вергілій зазначив у своїй "Енеїді" (VI, 272), що "темна ніч забирає у речей кольори".

Отак, удаючись до недоладних "відсебеньок" ("зелені крони", "тінь нічна", "не тривож спокій пташок"), відходячи від оригіналу ("стомившись", "нечутний подих сну"), Ольга Ніколенко суттєво спримітизувала його і в своєму аматорському перекладі замість перлини світової поезії підсунула українським школярам фальсифікат — продукт власної уяви і фантазії.

"Завдяки" такому прочитанню "Нічної пісні мандрівника" Й.-В.Гете ми замість аури романтизму потрапляємо в "мелодії і ритми" кордебалету Вєрки Сердючки. У своїй версії О.Ніколенко не вдалося навіть наблизитися до мистецького рівня твору німецького класика. 

Більше того, авторка програми і підручника О.Ніколенко, як і велика група укладачів і рецензентів, виявляється, нічогісінько не знають про варіанти перекладу Г.Кочура. Тому що під виглядом ще одного варіанту перекладу "Нічної пісні..." вміщують у підручнику Кочурів переклад зовсім іншого твору Й.-В.Гете "Ти бачиш горе все..."

А от вірш Марини Цвєтаєвої "Книги в червоній палітурці" О.Ніколенко вирішила віддати (для поганого перекладу?) своєму колезі по Полтавському університету ім. В.Короленка Богданові Сторосі. А тим часом є добротний переклад цього твору Валерії Богуславської. Вражає низький рівень поетичної і мовної культури Б.Сторохи. Його переклад рясніє невибагливими, а то й просто ганебними римами. Подекуди для рими або віршованого розміру слово у полтавського викладача набуває невластивого наголосу (злúдар замість злидàр) (серèд замість сèред), хоч оригінал до того не дає жодних підстав, а то й поготів раптом виникає дикий новотвір — "вірить — сновидить" (!). Перелік таких перекладацьких недоладностей, наявних у згаданому підручнику, можна було б продовжувати і продовжувати.

Як мені повідомили, вже видрукувано підручники зі світової літератури для 6 класу. За тією ж недолугою програмою. Мусимо бити на сполох і зупинити цю вакханалію, бо інакше наша національна освіта й українська перекладна література, на глум ворогам України та на докір усім нам, нагадуватимуть справжнісінький хуторянський кордебалет під верховинами світового письменства. 

Про автора

Всеволод ТКАЧЕНКО відомий український перекладач і критик перекладу, енциклопедист, літературознавець, поет, громадський діяч, працював на дипломатичній службі. Голова творчого об'єднання перекладачів Київської організації НСПУ. Перекладацький доробок В.Ткаченка — твори понад 250 авторів, перекладених із 15 мов, що представляють 38 національних літератур. Його понад 200 статей і публікацій про зарубіжні літератури й письменників надруковано в Українській літературній енциклопедії (т. 1—3), Енциклопедії сучасної України (т. 1—14) та періодиці. Лауреат літературних премій ім. М.Зерова, ім. М.Гоголя, ім. Г.Сковороди, ім. Г.Кочура, ім. М.Лукаша.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво