Дошкільні університети - Освіта - dt.ua

Дошкільні університети

13 вересня, 2013, 19:10 Роздрукувати Випуск №33, 13 вересня-20 вересня

Натаскування, зубріння, перевантаження міцно ввійшли в практику школи. Цими ж недугами заразилися від неї дитячі садки. Замість зосередитися на розвивальних завданнях (мислення, творчість, фантазія), вони перетворилися на філії школи. Іноді навіть із домашніми завданнями, додатковими "уроками" і репетиторами.

Новий навчальний рік розпочався не лише в школах та університетах, а й у дитячих садках. І якщо проблеми вищої й середньої освіти завжди в центрі уваги суспільства, то про дошкільну ми говоримо зазвичай тільки в одному контексті — "у садках бракує місць". До цього нас привчили чиновники від освіти. У всіх виступах, заявах і доповідях бадьоро рапортують про те саме: "Усе гаразд, уже відкрито стільки-то нових садків, уже охоплено дошкільною освітою скільки-то дітей...". 

Але чому нам нічого не кажуть про якість цього охоплення? Адже дитсадок — не камера схову для маляти, поки його батьки на роботі. Це перший щабель освіти. Не менш важливий і цінний, ніж школа й університет. Він має свої особливі цілі й завдання. І це далеко не навчання читання й математики. Забрати в п'ятирічних дітлахів ляльки й машинки, а натомість дати в руки букварі й зошити — хіба в цьому мета дошкільної освіти?

Колись діти йшли до школи в сім років. І там же вчилися читати-писати. Потім школи перейшли на навчання з шести років. Передбачалося, що для маленьких першокласників буде створено спеціальні умови, подібні до дитсадківських: спальні, ігрові кімнати, щадний режим занять без домашніх завдань.

Та все це залишилося в мріях чиновників. Сьогодні шестирічки навчаються "по-дорослому": часто без денного сну, з домашніми завданнями (всупереч усіляким інструкціям і постановам), додатковими уроками, замаскованими під факультативи й гуртки. 

Натаскування, зубріння, перевантаження міцно ввійшли в практику школи. Цими ж недугами заразилися від неї дитячі садки. Замість зосередитися на розвивальних завданнях (мислення, творчість, фантазія), вони перетворилися на філії школи. Іноді навіть із домашніми завданнями, додатковими "уроками" і репетиторами. Там не розвивають, а натаскують. І ми ще дивуємося з того, що, ставши школярами, наші діти не можуть ні твору написати, ні книжки переказати, ні творчої роботи "накреативити" без докладної інструкції вчителя. 

Дивно, але програми першого класу й випускної групи дитячого садка цілими розділами дублюють одна одну. "Програми дитсадка нелегкі. Але ми намагаємося їх не просто виконати, а перевиконати. Ідемо назустріч побажанням батьків. За нормами в дитсадку має бути лише по одному заняттю на тиждень з математики й навчання грамоти. Тому хороший вихователь повторює і закріплює все впродовж кожного дня, працює індивідуально або в підгрупах". 

Та це не завжди вихід. От і наймають батьки репетиторів або цілими групами підписують договори на додаткові платні послуги-заняття.

Однак якщо в дитсадках і центрах із платними послугами дітей удень і вночі натаскують, то у звичайних безоплатних закладах нерідко проявляється інша крайність. Нагодувати, вигуляти і про щось поговорити на одному занятті з математики або грамоти на тиждень — ось, власне, і все, що обіцяють для підготовки до школи вихователі. "Ми не повинні навчати читати й рахувати. Нехай у школі вчать", — заявляють педагоги батькам.

"Це просто недобросовісне ставлення до виконання своїх посадових обов'язків, — каже методист Ольга Петрівна. — Так, у нас маленька зарплата, важка робота. Але ніхто під дулом пістолета не змушував нас іти в дитсадок працювати. Зважилися — будьте ласкаві виконувати програми й вимоги".

Та кадрова проблема пов'язана не тільки із зарплатою. "У нас у садку працюють переважно пенсіонери, — розповідає завідувачка дошкільного закладу. — Молодь не хоче сюди йти. А якщо й іде, то переважно тому, що просто більше нема куди. У педвиші на нашу спеціальність найменший конкурс". В одному дослідженні я прочитала приголомшливе висловлювання завкафедри дошкільної освіти : "У кожного вишу є обов'язкове держзамовлення, яке ми повинні виконувати. І тому ми беремо все, що ворушиться".

Чи знають про це на самому верху? Звичайно, знають. На сайті Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (ІІТЗО) розміщено результати моніторингу стану та розвитку системи освіти дітей старшого дошкільного віку, що проводився у 2010—2013 рр. Серед причин, що гальмують реалізацію нової програми дошкільної освіти, у ньому названо не лише недостатню кваліфікацію педагогів, відсутність у них інтересу та мотивації, а й неукомплектованість штатів, проблеми матеріально-технічного й навчально-методичного забезпечення.

Однак, попри все, всі чинні програми дитячого садка центральною фігурою вважають педагога, а не дитину та її розвиток. Вони спрямовані на підготовку до школи, а не на опанування навичок практичного життя. А розвиткові та вихованню приділяється набагато менше уваги, ніж організації навчального процесу. Саме такі висновки представлено в комплексному дослідженні стану дошкільної освіти, проведеному Європейською дослідницькою асоціацією (ЕRА). "Матеріали, пов'язані зі становленням особистості дитини в чинних програмах або відсутні взагалі, або представлені формально, схематично й неповно", — наголошують експерти. 

Це й не дивно. Всезнаюча й категорична Марь Іванна, яка суворо виховує не тільки дітей, а й батьків — уже звичний образ у нашій освіті. У методичних рекомендаціях до однієї з рекомендованих у цьому навчальному році програм я знайшла спеціальні поради вихователям із "гуманізації стосунків з батьками": "вважаємо за можливе запропонувати працівникам дошкільного закладу у спілкуванні з представниками сімей поруч із розповідною, кличною та заперечною формами речень використовувати запитальну", "досвідчений педагог не лише навчає й виховує батьків, а й сам у них вчиться", "важливим аспектом гуманізації системи роботи із сім'єю є формування у батьків самоповаги... Це не означає, що не слід об'єктивно оцінювати батьків — їхні слова, вчинки, наслідки певних дій. Йдеться про необхідність надавати перевагу позитивним оцінкам". 

Та повернімося до програм. Будемо справедливі — всі проблеми починаються не з них, а з документа більш високого рангу — державного стандарту (Базового компонента дошкільної освіти). Рік тому цей документ було оновлено й осучаснено. Однак, попри "косметичний ремонт", він досі наочно демонструє — у нашій країні не розуміють цілей та цінностей дошкільної освіти. Особливо це впадає в очі, якщо порівняти наш циркуляр зі стандартом Російської Федерації, затвердженим буквально напередодні цього навчального року.

"Їхній" стандарт — це "согласованные социально-культурные, общественно-государственные ожидания относительно уровня дошкольного образования, требования к программам, учебным заведениям — условиям воспитания и обучения". 

А в нашому "зведено норми і положення, що визначають державні вимоги до рівня освіченості, розвиненості та вихованості дитини 6 (7) років; сумарний кінцевий показник набутих дитиною компетенцій перед її вступом до школи". Відчуваєте різницю? Вони вимагають від авторів програм і навчальних закладів, а ми — від дитини. 

У російському стандарті підкреслюється: "Специфика дошкольного детства…, а также системные особенности дошкольного образования… делают неправомерными требования от ребенка дошкольного возраста конкретных образовательных достижений и обусловливают необходимость определения результатов освоения образовательной программы в виде целевых ориентиров" (инициативности, самостоятельности, уверенности в собственных силах, чувства собственного достоинства, воображения, фантазии, творчества, любознательности, способности к принятию собственных решений)… 

У нашому стандарті не церемоняться з усілякими там "цільовими орієнтирами", а чітко розписують усе, що повинна вміти дитина: рахувати, порівнювати, розв'язувати, виділяти, знати...

Тим часом моніторингове дослідження ІІТЗО підтвердило: приблизно 70% опитаних батьків, вихователів і вчителів початкової школи вважають головним завданням садка — викликати інтерес до навчання, 63% — розвинути логічне мислення, 59% — викликати позитивне ставлення до школи, 51% — формувати комунікативні здібності. 

Однак звернути увагу на логіку потрібно, напевно, не лише в дитячому садку. Моніторинг дошкільної освіти в нас закінчився в 2013 р., а його новий стандарт ухвалили на рік раніше, у 2012-му, не чекаючи результатів. Може, тому він так відрізняється від очікувань батьків і педагогів?

А взагалі з глибоким і системним моніторингом якості всієї дошкільної освіти в нас у країні поки що не склалося. На локальному рівні він проводиться в окремих регіонах і дитсадках за їхнім власним розумінням, але аналізу на загальнодержавному рівні по вертикалі немає. Як немає й інструментарію, з допомогою якого можна було б судити про якість соціальної послуги "дошкільна освіта", яку держава надає громадянам.

З іншого боку, не можна сказати, щоб держава зовсім уже не цікавилася дошкільниками. У 2011 р. було ухвалено Державну цільову соціальну програму розвитку дошкільної освіти на період до 2017 р. Її мета — розробка і впровадження механізму розвитку дошкільної освіти, забезпечення конституційних прав і державних гарантій доступності та безоплатності отримання дошкільної освіти. Державний замовник і координатор програми — МОН. 

Сам список кроків, передбачених цим циркуляром, викликає двоїсті почуття — хочеться сміятися і плакати одночасно. Чого тільки не обіцяє програма — і збільшення кількості дитсадків, і віртуальні лабораторії вкупі з електронними посібниками, і багато чого іншого... Але як ми довідаємося, що заплановане щастя настало? 

"Прогрес у досягненні мети та виконанні завдань програми оцінюється у два способи — через кількість витрачених грошей у сфері дошкільної освіти та за кількістю проведених заходів, — ідеться в дослідженні ЕRА. — Отже, вільно чи невільно розробник програми визнає, що бенефіциарами заходів цієї програми є працівники системи дошкільної освіти та постачальники товарів і послуг для закладів системи дошкільної освіти, будівельні організації, задіяні на будівництві дитячих садків..."

А що отримають безпосередні споживачі послуги "дошкільна освіта"? Схоже, небагато. Експерти дослідження ЕRА наголошують, що в програмі відсутні показники, які характеризували б реальний прогрес у задоволенні кінцевого споживача у послугах сфери дошкільної освіти, ефективність заходів та ефективність використання бюджетних ресурсів. 

Наприклад, забезпечення конституційних прав і державних гарантій доступності дошкільної освіти буде досягнуто шляхом збільшення кількості дитсадків. Виходить, батьки, які не мають грошей на платні послуги й репетиторів, як і раніше не зможуть сподіватися на те, що держава виконає свої зобов'язання перед їхніми дітьми. Про поліпшення якості дошкільної освіти та впровадження інновацій судитимемо за рейтингами дитсадків, кількістю проведених конкурсів і семінарів-практикумів. І ще за ступенем упровадження моделі "діагностико-прогностичного скринінгу". Робота зі збереження та зміцнення здоров'я дітей оцінюватиметься за спортивними фестивалями, семінарами та конференціями. 

До речі, на 99% програма фінансуватиметься з місцевих бюджетів. З передбачених 5026,44 млн грн держава розщедриться лише на 2,53 млн. Ще 0,81 млн дадуть "інші джерела" (чи не батьки?). 

Чи виділялися державою кошти на державну цільову програму? 

Із цим запитанням ми звернулися в Державну казначейську службу. Як з'ясувалося, "окремої бюджетної програми, за якою би здійснювалося фінансування Державної цільової програми розвитку дошкільної освіти протягом 2011—2012 рр. та в січні—серпні 2013 р. не передбачено". Але це не означає, що програма не фінансувалася, пояснили нам у відомстві. Можливо, кошти на неї були виділені серед інших витрат на дошкільну освіту. 

Однак поміркуємо логічно. За інформацією держказначейства, у 2011 р. дошкільникам виділили з державних засіків 75,1 млн грн, у 2012-му — 67,8 млн.

Тим часом у паспорті державної цільової програми зазначено, що у 2011 р. з держбюджету на неї не передбачається виділення коштів узагалі, а в 2012-му буде виділено найбільшу за всі роки дії програми суму — 1,4 млн грн. Тому зменшення у 2012 р. фінансування дошкільної освіти на 7,3 млн (а це майже 10%) виглядає дуже дивно. Чи фінансувалася взагалі ця програма? І якщо фінансувалася — то наскільки повно й за рахунок скорочення яких статей витрат в і без того злиденній дошкільній освіті? Питання це — далеко не другорядне, бо за документами саме кошти з держбюджету мають піти на забезпечення дитсадків навчально-методичними й дидактичними посібниками (нині їх дружно купують батьки й самі вихователі), створення електронної бібліотеки, нових навчальних програм. Усе це, як і раніше, залишається недосяжною мрією для дитсадків.

Ми звернулися до Рахункової палати України із запитанням — чи контролювало це відомство фінансування Державної програми та сфери дошкільної освіти в 2011—2013 рр. Нам відповіли, що планом роботи Колегії палати цього не передбачено.

Незабаром відбудуться парламентські слухання про стан нашої середньої освіти, довго й бурхливо обговорюються проблеми вищої та закон про неї. І тільки дошкільна, як Попелюшка, скромно стоїть у закіптюженому кутку й ні на чому не наполягає. Навряд чи держава візьме на себе роль феї.
Це доведеться зробити нам самим — громадськості.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №24, 22 червня-25 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво