Чи можна довіряти загальноукраїнським рейтингам ВНЗ?

Поділитися
Рейтингування вишів у світі відіграє важливу роль для правильної орієнтації абітурієнтів в освітньому просторі. А в Україні?

Рейтингування вищих навчальних закладів у світі відіграє важливу роль для правильної орієнтації абітурієнтів в освітньому просторі. А в Україні?

Не секрет, що молоді люди часто обирають для подальшого навчання не так майбутню спеціальність, як сам заклад. Психологи це пояснюють тим, що багато абітурієнтів не готові усвідомлено обрати майбутню професію і розглядають навчання й перебування в університеті як середньострокову мету, що має самостійну цінність. Із цього можна зробити кілька висновків.

По-перше, університети повинні бути готові до гнучкості освітнього процесу, індивідуальної траєкторії навчання студентів і надання можливості безболісно змінити раніше обрану спеціальність.

По-друге, університет - це не тільки місце, де можна отримати знання, а й місце, де є умови для всебічного розвитку особистості.

По-третє, часто-густо значна частина абітурієнтів орієнтується на близьке розташування університету від рідної домівки.

По-четверте, нерідко вибір ВНЗ визначається кількістю державних місць.

І, нарешті, вибір абітурієнта ґрунтується на тих чи інших рейтингах, які відображають авторитет вищого навчального закладу та його рівень.

Жодна з рейтингових систем не є абсолютно об'єктивною і завжди є небезпека, що заклади дбатимуть насамперед про рейтингові показники, забуваючи про інші напрями діяльності. Тому в світі існує багато різних рейтингів вищих навчальних закладів (QS University Rankings, The Times Higher Education World University Rankings, Шанхайський рейтинг та інші). Ці рейтинги визначаються незалежними авторитетними інституціями за чіткими критеріями, які охоплюють різні напрями діяльності. Серед українських університетів лише шість освітніх закладів змогли увійти до деяких із цих рейтингів. Але навіть якщо припустити, що до них увійде більшість українських університетів, то на сьогодні майже всі вони будуть у розділі "1000+". Тобто реального ранжування вітчизняних ВНЗ у міжнародних системах за допомогою загальновизнаних міжнародних рейтингів ми не отримаємо.

Рейтингова система в Україні також використовує показники міжнародних агенцій. Одним з основних є так званий індекс цитованості - індекс Гірша (H-індекс), який нараховується для кожного університету наукометричною базою Scopus. Цей індекс обчислюється за цілком конкретною формулою на основі цитувань наукових публікацій працівників університету в міжнародних журналах. Величина цього індексу відображає рівень інтересу міжнародної наукової спільноти до досліджень, які проводить університет, і несе інформацію про якість наукової роботи у ВНЗ. До недоліків можна віднести велику інертність зміни H-індексу, проте цей недолік є запобіжником від швидкого штучного збільшення цього показника не цілком етичними методами, зокрема таким, як необґрунтоване самоцитування.

Іншим важливим рейтингом в Україні є Webometrix. Це міжнародний рейтинг, який оцінює діяльність кожного університету в світі на підставі його активності в мережі Інтернет. При цьому оцінюється як активність сайту університету (популярність, кількість посилань на сайт, Web Impact Factor), так і наявність на сайті наукових і навчальних ресурсів, наукових журналів. На сайті Webometrix можна знайти чіткі критерії оцінювання й рекомендації щодо поліпшення роботи. При цьому якість самого сайту університету (дизайн, зручність) не оцінюється. Серед недоліків можна назвати потенційну можливість штучно "накрутити" популярність сайту з допомогою певних комерційних технологій, які не мають стосунку до освітнього процесу. Проте у Webometrix повідомляли, що компанія знає про такі випадки і в майбутньому застосовуватиме до порушників штрафні санкції.

Ще одним складником системи рейтингування в Україні є рейтинг вищих навчальних закладів "Топ-200 Україна", що його проводить ГО "Центр міжнародних проектів "Євроосвіта". "Топ-200 Україна" позиціює себе як єдиний рейтинг, акредитований Міжнародною експертною групою з ранжування (IREG), який використовує універсальну систему критеріїв. На жаль, самі критерії фактично невідомі, бо такі категорії, як "Оцінка якості науково-педагогічного потенціалу", "Оцінка якості навчання", "Оцінка міжнародного визнання" й "Оцінка інтегрального показника діяльності ВНЗ", без реального роз'яснення мало про що говорять. В анкеті, яку "Топ-200 Україна" щорічно розсилає представникам ВНЗ, є, зокрема, такі запитання, як кількість штатних співробітників, яким присуджено звання "Заслужений діяч науки і техніки", "Заслужений працівник освіти", яких нагороджено державними преміями, які є академіками, членкорами Національної та галузевих академій, тощо. Серед показників є кількість викладачів з науковими ступенями і вченими званнями, кількість випускників, кількість призерів олімпіад та конкурсів. Міжнародна діяльність університету оцінюється за його участю в європейських програмах ERASMUS+, Horizon 2020. При цьому з уваги рейтингу випадає участь в інших європейських програмах, таких як програми транскордонної співпраці, гранти від Вишеградського фонду, фонду DAAD, програми НАТО, білатеральних проектів, та отримання грантів від іноземних посольств. Але найважливіше те, що невідомо яку вагу має кожен з показників. Іншими словами - чи компенсує наявність у ВНЗ академіка НАПН відсутність діючого проекту за програмою ERASMUS+?

Цікаве спостереження: бали в рейтингу "Топ-200 Україна" нараховано з точністю до однієї мільйонної! Тобто таке враження, що оцінено вплив кожного студента протягом кожного дня. Насправді, звичайно ж, це говорить про нерозуміння представниками ГО "Центр міжнародних проектів "Євроосвіта" статистичних методів опрацювання інформації. Цікавим є отриманий рейтинг. Наприклад, якщо за рейтингом, складеним на основі бази даних Scopus, у 2016 році КНУ ім. Тараса Шевченка є беззаперечним лідером, то в рейтингу "Топ-200 Україна" пальма першості в НТУУ "Київський політехнічний інститут". А в першому рейтингу останній посідав шосте місце!

Важливо зазначити, що справжній університет відрізняється від інших вищих навчальних закладів тим, що в ньому не лише навчають студентів, а й проводять наукові дослідження. Тому університети оцінюють саме за двома основними показниками: рівнем науки і рівнем навчання. На мій погляд, рейтинг, який ґрунтується на базі даних Scopus, ліпше підходить для оцінки університетів, ніж рейтинг "Топ-200 Україна". Можливо, останній краще пасує не класичним університетам, а наприклад, технічним або спеціалізованим, де не так важлива фундаментальна наукова робота викладачів.

Підсумком рейтингування університетів є консолідований рейтинг вищих навчальних закладів України, який обчислюється підсумовуванням трьох вказаних вище рейтингів і щорічно публікується на сайті osvita.ua. Слід зауважити, що напередодні вступної кампанії у пресі публікуються й інші рейтинги, які зазвичай не розкривають своєї методики й критеріїв оцінювання.

Якщо провести порівняльний аналіз рейтингів Scopus, Webometrix і "Топ-200 Україна", то отримаємо такі результати. Коефіцієнт кореляції між Scopus і Webometrix оцінюється на рівні 0,75. При цьому гіпотеза про відсутність кореляції спростовується на рівні значення р<0,0001 (ймовірність помилки), що свідчить про наявність кореляційного зв'язку між цими рейтингами. Тобто попри те, що оцінюються різні показники, статистично заклади, які мають добрий показник в одному із цих рейтингів, також мають добрий показник і в іншому, а винятки - в межах статистичної похибки. Порівнюючи рейтинги Scopus і Webometrix, з одного боку, в "Топ-200 Україна" - з іншого, бачимо, що відповідні показники мають значну додатну кореляцію тільки для ВНЗ з найвищим і найнижчим рейтингом. У середній чистині списку спостерігається незначна кореляція або навіть від'ємна. Тобто якби рейтинг "Топ-200 Україна" був достовірним, то ми б спостерігали приблизно однаковий рівень кореляції в усьому списку. Можна припустити, що "Топ-200 Україна" використовується для того, щоб підправляти показники "потрібним" університетам.

Кілька слів про Міжнародну експертну групу з ранжування (IREG). На сайті цієї організації можна побачити, що її членами є 52 установи (переважно університети) з різних країн світу. Серед них 10 закладів з Росії (включно з Московським державним університетом ім. М.Ломоносова), 6 університетів з Казахстану, 6 з Польщі, 3 з Румунії, 2 з Китаю, по одному з деяких інших європейських країн. Від України у IREG представлені Сумський державний університет і НДІ прикладних інформаційних технологій кібернетичного центру НАН України (м. Київ). Зауважимо, що громадської організації "Центр міжнародних проектів "Євроосвіта" немає серед членів IREG (тоді як членами IREG є аналогічні рейтингові агенції Польщі, Росії, Китаю і навіть Великої Британії). Проведення рейтингувань "Топ-200 Україна" не висвітлюється на сайті новин IREG, хоч інформація про цей рейтинг міститься в розділі "Національні рейтинги" поруч із рейтингом українських університетів "Компас".

Висновки. В умовах високої конкуренції між вищими навчальними закладами за абітурієнта, у керівників вишів зростає спокуса використати недостовірну інформацію для презентації свого ВНЗ у вигіднішому світлі. Тому, вибираючи університет, абітурієнти мають звертати увагу на рейтинги, які ґрунтуються на міжнародних загальновизнаних базах даних Scopus, Web of Science та рейтингах Webometrix і QS Rankings. Вони базуються на зрозумілих показниках і оцінках, які легко перевірити. Загальноукраїнським рейтингам можна довіряти лише в тому разі, якщо вони мають чітку й прозору методику оцінювання, про яку є інформація на їхньому сайті. У багатьох випадках, коли абітурієнт визначився з напрямом, на якому хотів би вчитися, не завадить дізнатися про рівень тих, хто його безпосередньо вчитиме. Якщо майбутній студент має здорові амбіції і хоче чогось досягти в житті, то повинен вибирати сильних учителів. А для цього йому треба прискіпливо порівняти викладацький склад кафедр, залучених до навчання студентів, їхній науковий рівень. Це нескладно зробити, переглянувши публікації, що їх продукують кафедри. Частенько сильні наукові школи є й у відносно низькорейтингових університетах і, можливо, не завжди варто їхати вступати до столичних ВНЗ.

Іще кілька порад - важлива наявність навчальних дисциплін англійською мовою, навчальних і наукових грантів, проведення науково-навчальних заходів, а також міжнародна співпраця.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі