Це не 451° за Фаренгейтом, але є про що замислитися

ZN.UA Ексклюзив
Поділитися
Це не 451° за Фаренгейтом, але є про що замислитися
Що показав моніторинг читання у початковій школі.

На виході з початкової школи формується чималий контингент учнів, які не люблять читати, а найкраще читацькі навички розвинені у тих, хто читає без примусу.

Такі дані першого в Україні моніторингового дослідження читацької компетентності випускників початкової школи, проведеного Українським центром оцінювання якості освіти.

Дуже поширена думка, щодіти менше читають, бо книжки не можуть конкурувати з інтернетом, що в школярів розвивається кліпове мислення, вони починають говорити короткими реченнями, наче дошкільнята, не можуть зосереджуватися на тексті без спецефектів, які дає Інтернет. Але насправді ніхто достеменно не знає, яка ситуація з читанням у нас склалася, який рівень любові до читання, що й чому читають і діти, і вчителі, і батьки. Перше в Україні моніторингове дослідження дозволить хоча б трохи підняти завісу над цими питаннями.

Отже, про моніторинг. Навесні 2018-го року Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) спільно з партнерами провели перше моніторингове дослідження якості початкової освіти "Стан сформованості читацької та математичної компетентностей випускників початкової школи закладів загальної середньої освіти" (далі -моніторингове дослідження). Про результати моніторингу щодо математики DT.UA вже розповідало (див. "Чому царівна тужить", № 4 від 2 лютого 2019). Настав час поговорити про ситуацію з читанням, або, як називається тепер цей предмет у школі, - "Літературним читанням".

Коли бути точним, то моніторинг вимірював не просто читання, а "читацьку компетентність". Тобто вміння розуміти, інтерпретувати, осмислювати тексти, а також робити умовиводи і шукати нову інформацію. Все це перевіряли з допомогою тестів, сконструйованих із чотирьох видів завдань: завдання на знаходження інформації (їх було 30%), формулювання простих висновків - 25% , інтерпретування та узагальнення (інтегрування) інформації - 29, аналізування та оцінювання форми і змісту тексту - 16%. Отже, кістяк тестів складався з чотирьох видів завдань у співвідношенні 30:25:29:16. Із цього бачимо, що моніторинг читацької компетентності акцентував саме на вмінні шукати й інтерпретувати інформацію.

І це не випадковість, - такий акцент знаходимо і в Державному стандарті освіти, прийнятому для Нової української школи: "здобувач освіти сприймає, аналізує, інтерпретує, критично оцінює інформацію в текстах різних видів, медіа текстах". А це означає, що вже в початковій школі діти мають не лише читати художні твори та ловити задоволення від епітетів і метафор, а й здобувати інформацію, наприклад із рекламних проспектів.

Цікаво, що в міжнародному дослідженні PIRLS читацьку компетентність оцінюють трохи з іншими акцентами. Такі ж, як у нас, блоки тестових завдань співвідносяться як 20:30:30:20. Це означає, що в їхніх тестах більше завдань на формулювання висновків, інтерпретування та узагальнення інформації.

Отже, загальні результати вітчизняного моніторингу такі: впоралися із завданнями тестів (хто краще, хто гірше) 86% четвертокласників. Це означає, що їхні знання і вміння в цілому відповідають вимогам Державного стандарту освіти. Не виконали вимог стандарту 14% школярів. Це означає, що, закінчивши навчання в початковій школі, вони не вміють навіть на мінімальному рівні шукати інформацію, аналізувати її, робити висновки й осмислювати тексти.

Загалом, звіт моніторингового дослідження становить кілька сотень сторінок, і це важлива інформація для роздумів експертів, чиновників, вчителів. Але є кілька моментів, які зацікавлять і широкий загал.

Ще в початкових класах формується велика група школярів, які не люблять читати, а коли й читають, то під примусом.

У анкеті, яку заповнювали учні під час моніторингу, були запитання, які дозволили з'ясувати, чи читають діти з власного бажання для того, щоб отримати задоволення або знайти корисну інформацію. Цікаво було б також дослідити, що саме вони читають, але це не входить до програми моніторингу.

З'ясувалося, що майже ніколи не роблять цього з власного бажання близько 11% учасників тестування, ще 21% читає з власної ініціативи лише кілька разів на місяць. Тобто майже третина учасників тестування не читає ніколи або рідко.

Майже кожен п'ятий четвертокласник (19%) не згоден з тим (повністю або частково), що читати важливо, аби досягти успіху в житті.

Проблема спадання інтересу до читання , звісно, не зникає після початкової школи. В аналітичному звіті за результатами ЗНО-2018 з української мови і літератури, підготовленому УЦОЯО, є промовистий висновок: "Тексти сучасних авторів ("Сучасний літературний процес") для більшості випускників є невідомими через незацікавленість молоді літературою взагалі".

До речі, цікаво, а що чекає випускників початкової школи у старших класах, з чого вони почнуть вивчати літературу? Я розгорнула підручник із зарубіжної літератури для 5 класу, погортала перші сторінки, зачепилася за напутні слова: "Чи замислювалися ви колись, для чого ми читаємо книжки? Звичайно, для того, щоб про щось дізнатися, долучитися до того, чого ми ніколи не бачили й не чули. Отже, забезпечувати процес людського пізнання, надання інформації - це основна функція книжок. За своїм призначенням і формою вони є різними. Серед усього їхнього розмаїття важливе місце посідають художні книжки, які створені письменниками і стали явищами мистецтва".

Як на мене, це сумно. Маю сумніви, що після такого "натхненного" спічу десятилітні діти надихнуться читати, що загоряться їхні очі, що відгукнеться серце. Добре, що підручників багато і є можливість вибирати, але цей - популярний, він упорядкований за оновленою програмою.

Не нудно на уроках читання половині учнів, завжди нудно - 9% , решта - вагаються. І майже третина учнів не вважає "Літературне читання" важливим шкільним предметом.

Очевидно, це привід замислитися над якістю викладання читання. А ось анкети вчителів, чиї учні брали участь у моніторинговому дослідженні, малюють прямо ідеальну картину викладання предмета "Літературне читання" у школі. На уроках, мовляв, застосовуються всі відомі методи, прийоми, форми роботи. Причому результати учнів, показані під час моніторингу, не різняться залежно від того, які методи використовує вчитель. Отже, це не працює. До речі, така сама картина спостерігалася й на моніторингу з математики.

Зрозуміло, що вчителі початкових класів - майстри на всі руки, їх не готують, як філологів, до викладання літератури. Але методики й елементи теорії літератури вони вивчають.

Я пригадала історію, що трапилася в одній столичній гуманітарній гімназії. Молода старанна вчителька (педуніверситет із червоним дипломом) задала третьокласникам прочитати вдома кілька ліричних віршів. Розкішні метафори, шикарні пейзажі, - поезію автори підручника підібрали прямо казкову. Учні мали все це прочитати, намалювати малюнок і отримати оцінку. Причому поезія читалася гамузом, підряд, хоч і розпланована була на кілька уроків. "Так а що з цими віршами робити в класі? - пояснила вчителька. - Тут же немає героїв, моралі, якихось подій, за якими можна скласти план чи переказати. Про що говорити? Хай тренуються красиво і правильно читати".

Знайома, яка організовує тренінги для вчителів початкових класів, розповідала мені: "Я об'їздила багато областей і здивована: літературних творів, які я називаю, вчителі не знають. Мені боляче чути, що вони не читають".

Підготовка вчителів - це проблема не лише початкової школи. Ось свіжа історія про урок у старшій школі, за "Пурпуровими вітрилами" Гріна. "Скільки метрів тканини пішло на пурпурові вітрила?". Клас бився над цим питанням та іншими дрібними деталями добрий шмат уроку ("ось я й перевірю, чи читаєте ви тексти!"). Так і не встигли обговорити ні образів, ні філософії, ні відчуттів. Зате учні, котрі принесли малюнки, отримали 12 балів. А наступного уроку пішли далі за програмою.

"Школа в нас (і завдяки тестам теж) націлена на вироблення сукупності різних предметно-галузевих обізнаностей (хоча говорить про компетентності, не завжди до кінця розуміючи, а в чому, власне, суть останніх, коли йдеться про мовлення насамперед), - вважає вчитель Михайло Девдера. - Тому поза увагою залишається той аспект читання, в якому людина народжується як шанувальник мистецтва слова. Не "знавець", не "критик", а простий смертний читач, здатний завдяки книжці час від часу відходити від "істини речей" і опинятися в "істині життя" (терміни відомого психолога О.Леонтьєва). Тобто елементарно занурюватися в художній текст і повноцінно проживати разом із його героями…"

Половині четвертокласників не подобається те, що вони читають у школі.

"Книжки, які я читаю вдома, цікавіші, ніж ті, які ми читаємо на уроках літературного читання", - з цим повністю або частково погодився 51% четвертокласників.

Результати моніторингового дослідження свідчать, що матеріал підручників потрібно переглянути й осучаснити. У звіті дослідження зазначені такі больові точки шкільних книжок.

По-перше, потрібно переглянути перелік тем. Майже повністю випадають зі шкільного курсу читання такі важливі і цікаві для сучасної дитини теми, як спорт, медицина, технології, транспорт, засоби масової інформації, Інтернет, економіка.

По-друге, варто переглянути перелік жанрів. "Чимало жанрів, особливо нових, породжених, зокрема, розвитком інтернет-середовища, з якими учні стикаються в реальному житті, не мають актуалізації в межах курсу літературного читання", - наголошується у звіті моніторингового дослідження.

По-третє, в підручниках майже немає текстів так званого перерваного формату, тобто розбавлених "сторонніми компонентами": схемами, графіками, діаграмами, картами, покажчиками, символами-сигналами тощо. "Фактично сучасною школою поки що ігнорується той факт, що нинішній випускник початкової школи залишається сам на сам із необхідністю в реальному житті, зокрема й у подальшій навчальній діяльності, мати справу з багатьма текстами, із якими його цілеспрямовано не вчили працювати", - зазначено у звіті моніторингового дослідження.

Найважчими для школярів виявилися завдання на пошук інформації та її інтерпретацію.

У тестах, використовуваних під час моніторингу, були завдання трьох рівнів - базового (легкого), середнього і високого (складного). З легкими завданнями, де потрібно було знайти явно репрезентовану інформацію, впоралися дві третини школярів. Зі складними, де потрібно було знайти інформацію, що не є очевидною, - третина. Особливо складно було, коли розшукувана інформація розпорошувалась по різних абзацах тексту (з таким завданням не впоралися 40% школярів), легше - коли в сусідніх реченнях.

Це свідчить про те, що випускники початкової школи недосить добре вміють працювати з цілісним текстом, побіжно переглядати його в пошуках інформації. "Це може стати причиною складнощів у подальшому навчанні у старших класах, де потрібно буде сканувати текст, легко орієнтуватися в ньому шляхом застосування, наприклад, методу закладок (позначення важливих позицій текстів, підкреслення ключових слів тощо)", - зазначено у звіті дослідження. І справді, вчителі старшої школи (і не лише літератори, а й біологи, історики , географи etc.) зіштовхуються з тим, що учні не розуміють половини написаного в параграфах підручників. Хоча на це впливає ще один чинник - погана якість текстів у деяких книжках.

Найлегше четвертокласникам було шукати конкретну інформацію (наприклад, факти про місце й час події, чітко вказані характеристики об'єкта чи персонажа, кількість предметів тощо), - з такими завданнями впоралися 70%. Але коли треба було оперувати абстрактною інформацією (причина, наслідок, намір, мотив, почуття, ставлення, важливість, корисність, достовірність інформації тощо), кількість правильних відповідей падала до 53%.

Цікаво, що тестові завдання на пошук інформації практичного характеру учні виконували гірше, ніж ті, які не мають виходу в практику і відірвані від життя: 50 і 60% учнів, відповідно. Обрати в рекламі магазину товар, який задовольняє за ціною і якістю, намалювати дорогу за словесним описом - усе це давалося складно.

Під час моніторингу в тестових завданнях використовувалися три типи текстів: науково-популярні, медіа тексти і художні. Найлегше діти виконували завдання, пов'язані з художніми текстами (що й зрозуміло, адже їх найбільше у шкільних підручниках). Найважче - з медіа текстами, хоча це було й цікаво, як казали школярі.

Ось приклад завдання, яке передбачало роботу з рекламним текстом і виявилося складним: Марійка хоче купити маленький велосипед у магазині "Велоспорт". У неї є 4000 грн. Потрібно переглянути рекламу велосипедів цього магазину і вибрати для Марійки один, написати його назву й пояснити, чому саме він. Повністю правильно виконали це завдання лише 9% випускників початкової школи, ще 24% відповіли частково правильно.

Завдання, в яких потрібно зробити власний висновок щодо прочитаного, записати й аргументувати його, правильно виконувало не більше третини школярів, а в окремих випадках - взагалі кілька відсотків. Тим часом, якщо треба було зробити висновок, не формулюючи свого бачення, а просто обравши один із чотирьох варіантів відповіді, результати були кращими, - з цим могла впоратися ледь не половина учнів.

Ось, наприклад, завдання: прочитати художній текст і записати свої міркування: "Чому хлопчик поспішав випередити батька і товариша?" Правильно відповіли 3%, частково правильно - 45% ("у відповіді продемонстроване обмежене розуміння" - зазначено у звіті).

У принципі, проблема з формулюванням власного судження спостерігається не лише в початковій школі. На торішньому ЗНО з української мови і літератури було завдання написати власне аргументоване висловлювання на дискусійну тему. Тут мали б перевіритися вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, наводити переконливі аргументи на підтвердження висловлених тез . Але з цим 11-класники впоралися погано. Ось уривок зі звіту УЦОЯО: "65% тестованих не вміють вправно сформулювати свою позицію щодо запропонованого дискусійного питання. Підтвердити її доречними аргументами не може 71% учасників тестування. 52% тестованих зовсім не наводять прикладів із літератури чи інших видів мистецтва, а близько 42% - прикладів з історії чи власного досвіду. У 65% робіт спостережено серйозні порушення логічності, послідовності й несуперечливості викладу".

Моніторинг сформованості читацької компетенції залишив багато інформації для роздумів. Він транслював тривожні сигнали, і з цим треба щось робити.

"Складається враження, що читацьку компетентність недооцінюють, - каже Ірина Мегедь, учитель-методист, член робочої групи з оновлення програм із зарубіжної літератури. - Адже вона не входить до переліку ключових компетенцій для НУШ, лише прописана між іншим у Державному стандарті початкової освіти і докладно - у програмі літературного читання для 2–4 класів. Її вважають мовною (любов до читання і відчуття краси слова віднесено до компетенції "вільне володіння державною мовою", читання називають наскрізним вмінням. - О.О.), тобто не вбачають прямого зв'язку з мисленням, у тому числі й критичним, емоційним інтелектом, свідомістю та самосвідомістю. Якщо ми визнаємо читацьку компетентність важливою (як математичну чи природничу), то з'являються інші вимоги до підручників з усіх предметів: вони мають бути, як мінімум, читабельні , з великими малюнками, цікавими текстами й завданнями, такі, щоб маму - тата не доводилося кликати на допомогу пояснювати.

Якщо ми визнаємо читацьку компетентність ключовою, то зв'язний "смачний" текст повинен прийти в підручники з мови: української, англійської . Не окремі речення і незрозумілі вправи для відпрацювання правил , а яскраві невеликі тексти, які "чіпляють", які цікаво читати, з якими можна було б працювати і від яких можна відштовхуватися, щоб дитина продукувала свої тексти. Звісно, вчителі вигадують прийомчики, шукають методику, щоб навчити, зацікавити, допомогти запам'ятати. Так, є методичні предметні профільні журнали, ресурси, де друкують уроки, діляться знахідками. Так, Дон Кіхоти, як і раніше, біля млинів. Але для того, щоб ситуація змінилася, потрібне відповідне ставлення й усвідомлення проблеми".

Ну що ж, картина, яку ми побачили в результаті моніторингу, - це не 451° за Фаренгейтом, як у Бредбері (при цій температурі горять книжки), але є про що замислитися.

"Ви можете закрити книжку і сказати їй: "Почекай!" Ви її володар. Але хто вас вирве з пазурів, що хапають вас, коли ви вмикаєте телевізорну вітальню? Вона мне вас, мов глину, і формує вас за своїм бажанням. Це "середовище" таке ж реальне, як і довколишній світ. Воно перетворюється на істину, воно і є істина. Книжку можна перемогти силою розуму" - цитата з роману "451 градус за Фаренгейтом".

Будемо сподіватися, що результати моніторингу допоможуть щось змінити, що вони ляжуть не під сукно, а в основу управлінських рішень.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі