Бізнес-освіта: бал — не для нашої Попелюшки? - Освіта - dt.ua

Бізнес-освіта: бал — не для нашої Попелюшки?

6 вересня, 18:38 Роздрукувати Випуск №33, 7 вересня-13 вересня

Нинішнього року 1 вересня символічно збіглися День знань і День підприємця України.

Слушна нагода поговорити про бізнес-освіту. Тим більше що ділового підходу (business — діло) нині потребують усі сфери. А в нових стандартах, передбачених Законом "Про освіту", вже для середнього рівня визначено й таку компетенцію  як підприємницька, фінансова грамотність. Почнімо свого роду журналістське розслідування щодо однієї з можливостей її набуття.

Самі не ликом шиті

Я мав нагоду бути гостем багатонаціонального (включно з українцями) випуску University of Chicago Booth School of Business — тієї самої Школи бізнесу Чиказького університету імені Бута, яка виростила найбільше лавреатів Нобелівської премії з економіки й лідирує в рейтингу журналу The Economist. Викликає інтерес тамтешній курс "Інтегроване стратегічне управління", побудований навколо складної, багатопрофільної гри-симулятора. Студентські команди, конкуруючи в ринковому середовищі, приймають управлінські та маркетингові рішення щодо виробництва продукту, фінансування, закупівель сировини, ціноутворення, продажів  і отримують оцінки за кінцеві результати. Навчальні бізнес-симуляції широко застосовуються за кордоном не лише у профільних навчальних закладах, а й у міжнародних компаніях (особисто переконався в цьому на прикладах Samsung, DHL). А як в Україні?

Відома столична бізнес-школа, котра  позиціює себе як міжнародний інститут, інформує, що ще на межі століть ввела такий інноваційний інструмент у навчальний процес, а нинішнього  року почала використовувати одну з найпопулярніших у світі комп'ютерних ігрових програм. Граючи, ви стаєте керівником заокеанських виноградних плантацій і покликані зробити на виноробстві добрий бізнес. Прикинув: задоволення (не від вина, а від такого навчання) — далебі, не дешеве. І як ми маємо ставитися до того, що в Україні, славній своїми фахівцями, перевагу віддають закордонним (зокрема російським) розробкам?

У зв'язку з цим  не міг не зацікавити лист Міносвіти і науки України № 1/9-53 від 01.02.2019 р. до місцевих органів, установ і навчальних закладів "Про проведення VI Всеукраїнського бізнес-турніру "Стратегія фірми-2019"". Турнір організували Інститут модернізації змісту освіти спільно з Київським національним економічним університетом імені Вадима Гетьмана (КНЕУ), Компанією інтелектуальних технологій (КІНТ), громадською організацією "Поруч" і асоціяцією "Відроджені гімназії України". Наголошується, що для проведення турніру використано бізнес-симулятор ViAl+ (професійний програмний продукт), схвалений тим-таки   інститутом. Симулятор дає змогу в інтерактивному онлайн-просторі брати безпосередню участь в економічних і управлінських процесах.

321
Віталій Паздрій (ліворуч) і Олександр Грищенко

Назву цього, як виявилося, не закордонного, а першого українського повномасштабного бізнес-симулятора розшифрував, коли побачив імена співавторів — Віталія та Олександра. Паздрія і Грищенка. Над цим проєктом хлопці почали працювати, коли ще були студентами КНЕУ, разом із професором кафедри стратегії бізнесу Петром Банщиковим. Захистили розробку авторськими свідоцтвами, здобули визнання Міжнародної асоціяції симуляторів та ігор (ISAGA). Нині тернополянин Паздрій, уже кандидат економічних наук, доцент, викладає в тому ж університеті і є директором КІНТ, а Грищенко, який закінчив аспірантуру й вимушено переселився з Луганщини, керує у Вінниці підприємством, що оновлює арсенал рятувальників. Соціяльний проєкт на основі розробки однокурсників, той самий бізнес-турнір, стартував тривожного 2014 року. Як відповідь на виклики, що постали перед українською молоддю. Невдовзі  він набув характеру міжнародного.

Кожному — свій "Трускавець"

Здивувався, дізнавшись, що серйозний турнір забезпечується власним коштом його президента, "простого українського пенсіонера". Хоча не зовсім простого. Володимир Грищенко був співголовою Національної тристоронньої соціяльно-економічної ради при президентові України, гендиректором Федерації роботодавців України, членом Адміністративної ради Міжнародної організації праці від Європи. Грищенко відомий як один із організаторів держсистеми пільгового довгострокового кредитування будівництва житла для молодих сімей (адже й сам, приїхавши  з сільської глибинки, напоневірявся в місті без квартири), був серед зачинателів руху організації молодіжних житлових комплексів. Прикрасивши кварталом МЖК "Мрія" та іншими новобудовами свій Сєвєродонецьк, заслужив звання його Почесного громадянина. Багато працював із молоддю і як меценат, науковець, викладач. Із його ім'ям пов'язане створення в місті першого вишівського стаціонару, який готує спеціалістів для електронної промисловості, починаючи з місцевого НВО "Імпульс". Тоді Володимир Олександрович, системотехнік за першим фахом, працював там заступником головного інженера з перспективного розвитку.

— "Імпульс" — одне з небагатьох підприємств, які й донині розвиваються в Луганській області, — розповідає Володимир Грищенко. — Його керуючі обчислювальні комплекси використані в найважливіших галузях, зокрема космічній та атомно-енергетичній. Нашу техніку застосували і в імітувальних тренажерах — наприклад, Центру підготовки космонавтів. Тепер як президенту КІНТ мені близький бізнес-симулятор, де моделювання реальності теж навчає застосовувати знання на практиці. А ось  із виробничою практикою студентів нині гострі  проблеми. Як їх вирішувати? Ось почитав доповідь "Професії майбутнього" Всесвітнього економічного форуму в Давосі 2019 року. Вона націлює на швидке підвищення рівня освіти, кваліфікації. Тут не обійтися без цифрового освітнього середовища. З його допомогою ми привчаємо до аналізу різних ситуацій, чинників, прийняття рішень, які  ведуть до успіху не лише молодь.

Якщо вже відомий повний тезка Грищенка вважає, що кожен із нас є президентом, то чому б не повчити "пересічних громадян" рулити коли  не країною, то певною справою?! Навіть народні депутати цього скликання спершу пройшли навчання в Трускавці, причому великою мірою — економічного характеру. Згідно з поціновувачем українських пісень Львом Толстим, у кожного на шляху до визнання має бути свій Тулон, Австерліц. Та чи не краще свій  "Трускавець"? Причому не виходячи з дому.

Власником можеш ти не бути…

На Заході, як вам уже відомо, для популярного бізнес-симулятора обрали виноробство, а тут — молочарство. Поцікавився у Віталія Паздрія, чим, окрім "тверезості" та вартості, їхня розробка відрізняється від зарубіжних.

— Там на перше місце ставлять зростання капіталізації фірми, а нашим підприємцям поки що  не до виходу на фондову біржу, — каже молодий науковець. — Ми керуємося іншим завданням: даємо змогу визначити власну стратегію, побудувати підприємство "з нуля", налагодити, розвинути його так, щоб, випередивши конкурентів на ринку, воно стало більш прибутковим. Сервер КІНТ дає змогу заочно змагатися скільком-завгодно ринковим гравцям. Стежимо за динамікою реальних умов і оновлюємо їх відображення, допрацьовуємо програму. Відповідно не до чиїхось, а до українських законів, бухобліку, податків, кон'юнктури, навіть менталітету. За винятком корупції. Часом дехто хитрує — наприклад, змовляється, але система дає знати, коли виходять за межі дозволеного. Ззовні в оцінки не втрутишся, а от складність кейсів, залежно від навчальних груп, можна відкоригувати. Для маневрів — безліч можливостей: від добору кадрів, інвестицій в устаткування та кредитів до розширення номенклатури продукції, впровадження різноманітних політик продажів і маркетингової діяльності. Сотні параметрів! У супроводі до них — економічні консультації. Турнір від ознайомчої до завершальної сесії триває три місяці, але в них спресовано набагато більше. Встигнеш спробувати різні тактики.

— А якщо збанкрутуєш? Трамп у таких випадках не здавався. 

— І за нашими алгоритмами можна експериментувати, пробувати, помилятися, знову підводитися. Все як у житті, тільки без страху. Вчися на помилках, ризикуй, але розумій, заради чого, прораховуй наперед.

— Часом підприємці-початківці, одержавши після нетривалого навчання грантову підтримку, швидко все витрачають і сходять із дистанції. А у вас симуляція без симулювання?

— Студенти, школярі працюють інтенсивно, байдикувати їм ніколи. Навчаємо витримувати марафон, бути вольовими,   наполегливими, креативними. Корисні навички широко екстраполюються. Тому діяпазон професій, занять — необмежений. Шість щорічних всеукраїнських турнірів "Стратегія фірми" охопили понад 11 тисяч учасників. Звісно, не всі стануть власниками бізнесу, керівниками.

— А проте ви визначили за мету формування еліти суспільства.

— Для нас елітарність — це вміння в мінливому світі опановувати нове, на щось впливати. Насамперед — на власне життя. Якщо рядовий працівник на діючій моделі опанує, як будується економіка підприємства, на що він може розраховувати у звичній рутині або підвищивши ділову активність, якщо перевірить спроможність створити власний стартап...

— …тоді можна вважати сертифікати, які ви видаєте, перепустками  не у віртуальний, а в реальний соціяльний ліфт?

— Для цього й працюємо. Історій успіху наших "випускників", що підтверджують ефективність комплексного інтерактивного навчання, вдосталь. Знаєте, чим особливо пишаємося? У турнірах лідирують учні і з провідних вишів, ліцеїв, і з ПТУ, звичайних, навіть сільських шкіл. Надихаємо одне одного з такими волонтерами, як учителька  з села Петрівка Чутівського району Полтавщини Надія Володимирівна Чорнобай. Вона захопила турніром навіть геть неслухняних хлопчиків.

Один із учасників турніру, Ілля Лук'яненко, залишив такий відгук: "Головне, що немає готових схем. Діятимеш шаблонно — конкуренти обійдуть, відберуть ринок". Олена Андрус згадує безсонні ночі роботи над бізнес-планом своєї команди, дякує за перше спілкування з потенційними інвесторами. Можливість безкоштовно, нічим не ризикуючи, спробувати себе у підприємництві відзначає Євгенія Ткачова.

Діти раціонально й емоційно, "неначе пустуючи і граючись", входять у  смак до розвитку. Нерідко пропонують правильніші, більш творчі рішення, ніж учителі, батьки. І переконуються, наскільки важливі  самостійність мислення, вчинків, упевненість у собі.

Парадокси любови

У турнірі нинішнього  року були представлені близько двох тисяч учасників із 415 міст, 145 селищ і 318 сіл усіх регіонів України, команди університетів Польщі й Естонії. У двох десятках міст відбулися цільові тренінги, що охопили тисячу вчителів, методистів, керівників шкіл. Долучилися інститути післядипломної освіти педагогів. Самі вчителі теж можуть позмагатися в лізі наставників. Іще три ліги — учнівська, студентська та сімейна. Такі масштаби й залученість, тривалість і постійність  недоступні для очних тренінгів. До того ж у рамках  цієї роботи проведені регіональні турніри, форум підприємництва з  участю бізнесменів, працівників освіти, місцевої влади та громадськості в Кропивницькому. Розробили уроки підприємництва, організували безкоштовні літні бізнес-школи для старшокласників, слухачі яких у результаті... консультували фермерів-початківців. Багато учасників команд стали друзями.

Однак виявив дивну річ. Студенти рідного для Володимира й Олександра Грищенків Сєвєродонецька, на відміну від інших, не особливо прагнуть брати участь у турнірі. Навідався до місцевого університету, де обох знають, поважають (президент турніру викладав тут, був причетний до створення одного з факультетів), і ось що з'ясував. Нинішній адмінцентр Луганщини опікується багатьма, зокрема освітніми, донорами. І в молоді настало таке собі пересичення тренінгами, мотиваціями. Всі ніби й так усе знають, вважають, що можна розслабитися. Але ті, хто в "Стратегії фірми" все-таки спробував перенести своє "всезнайство" у практичне русло, збагнули: знати і вміти — не одне й те саме, потрібно напрацьовувати досвід. У тому й полягає цінність цього технологічного, прогресивного методу. Який, звісно, не замінює систему навчання, а яскраво й результативно її доповнює.

Тепер іще про один "парадокс любови". Після очного фіналу-2019 в Києві  у залі засідань колегії МОН України переможцям вручали грамоти і премії. Усе було гарно. Та мало хто знав, що особисті ресурси ініціяторів уже виснажилися. Вони сподівалися на багатомісячні обіцянки керівництва Мінмолодьспорту, де, вслід за МОН, раптом виявили інтерес до турніру, щоб діяти спільно. Ще б пак: згідно з держпрограмою "Молодь України", потрібно розвивати неформальну освіту, давати молодим знання та навички підприємницької діяльності. Турнір — волонтерський, ніхто з його команди для себе нічого не просив (і нікому нічого не обіцяв). Очікували тільки допомоги з орендою приміщення, техніки, поселенням фіналістів, їхнім проїздом (принаймні з глибинки), нагородами. Аж раптом, коли турнір уже розпочався, — незрозуміла відмова за всіма статтями. Ще вчора в міністерстві цю справу називали потрібною, а сьогодні — "суспільно неважливою". Довелося "простому українському пенсіонерові" знову вигрібати з кишень останні гроші. "Але далі не потягну", — гірко зізнається він.

І що? А те, що Україна замикає європейський рейтинг фінансової грамотності населення. Азів, без яких, певна  річ, не зажити краще. Чи багато хто в нас уявляє, як формуються бюджети держави, підприємства, сім'ї, як краще заробляти й витрачати? У нас то прибирають із навчальної програми предмет "Економіка", то (саме цими днями), за проєктом USAID, презентують новий фінкурс для старшокласників. Чи вивчати його, визначатимуть керівники шкіл і батьки. Ми ж навчаємо молодь приймати самостійні рішення. "Стратегія фірми" справді навчає. Буде шкода, якщо доведеться   казати — "навчала".

* * *

Залишається сподіватися на класичне "закордон нам допоможе"? Може, якимись імпортними курсами. А щодо підтримки наших досягнень — там спочатку дивляться, як ми до них ставимося самі. На жаль, схоже, своя Попелюшка на балу бізнес-освіти в нас виявляється зайвою.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
  • Anatoliy Anatoliy 7 вересня, 12:44 Не існує лауреатів Нобелівської премії з економіки, бо не існує Нобелівської премії з економіки. Помилково такою називають премію Стокгольмського банку із врученням медалі імені Альфреда Нобеля. Навіть процедура вручення цієї премії інша. Єдиний зв'язок, що цим за дорученням банку переймається Нобелівський комітет і призначається вона під час Нобелівського тижня. Це все. В Україні в Дніпрі є Університет імені Альфреда Нобеля і він видає якісь премії. Ми ж не називаємо їх Нобелівськими преміями. Тому з інтерпретацією автора про Нобелівську премію з економіки не згоден. згоден 0 не згоден 0 Відповісти Цитувати
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво