З’ЇХАТИ З ГІРКИ Й НЕ ПЕРЕТВОРИТИСЯ НА ГАРБУЗ ХОЧУТЬ ЧИНОВНИКИ КАБМІНУ ТА ДЕРЖКОМЗВ’ЯЗКУ, ЯКІ РЕАЛІЗУЮТЬ ПРОГРАМУ «ЕЛЕКТРОННИЙ УРЯД»

Поділитися
Схоже, проект «електронний уряд» усе-таки побачить світ. Причому в досить короткі терміни. Лише протягом останніх двох місяців з’явилися чотири документи Кабміну й адміністрації Президента з цього приводу...

Схоже, проект «електронний уряд» усе-таки побачить світ. Причому в досить короткі терміни. Лише протягом останніх двох місяців з’явилися чотири документи Кабміну й адміністрації Президента з цього приводу. Яким буде це «дитя», що так швидко розвивається а надрах урядових кабінетів, чи не простежуються патології розвитку? Про це ми попросили розповісти начальника управління стратегії розвитку інформаційних ресурсів і технологій Кабінету міністрів України Віктора Бондаря.

«Тунельний ефект»

— Ми не відстаємо від західних країн масштабно. Ясна річ, у нас поки що немає такої телекомунікаційної бази, як, приміром, у США, Канаді, Німеччині, але, можливо, це й на краще. Приміром, у Канаді є велика проблема: як об’єднати побудоване та створене різними державними органами за останні 15 років. Там довгі роки будувалися телекомунікаційні системи, причому, як правило, із використанням різних технологій, і водночас створювалися розрізнені бази даних, відповідно — різне програмне забезпечення. Як наслідок нині перед ними постала проблема стикування систем, додаткових розробок протоколів обміну інформацією тощо. На це потрібно в кілька разів більше грошей, ніж якби довелося все робити наново. А робити все наново не можна, оскільки необхідно забезпечити постійну поточну роботу. А в нас ідеальні умови: можна створювати відразу правильні й грамотні рішення. Є можливість із самого початку уніфікувати та об’єднати створювані нині галузеві й регіональні програмно-технічні комплекси. Сьогодні у нас склалася унікальна ситуація, завдяки якій Україна має всі шанси опинитися в лідерах серед країн, що впроваджують систему електронного уряду, — це так званий «тунельний ефект». Нам непотрібно розробляти все наново, проходити весь шлях, пройдений іншими країнами за 10—15 років, витрачати стільки ж часу й коштів на розробку проектів: ми можемо вивчити їхній досвід, визначити позитивні й негативні моменти і зробити в себе навіть краще, причому в досить короткі терміни — за два-три роки.

До речі

Постанови Кабміну № 3 і № 1302 за цей рік є, по суті, базою для створення й упровадження першої черги електронної інформаційної системи «електронний уряд». У них визначено етапи впровадження системи й конкретні терміни їх реалізації. Так, до кінця року планується розробити й запустити єдиний урядовий веб-портал, інтегрувати в нього веб-сайти органів виконавчої влади, впровадити систему захисту інформації. До березня має бути готова концепція створення й функціонування системи «електронний уряд», підготовлена технічна й фінансова документація, пропозиції з питань нормативно-правового функціонування системи. Одночасно розробляється порядок інформаційного забезпечення веб-сайтів, яким буде введено положення про обов’язкову наявність у кожному держоргані структурного підрозділу, що відповідатиме за роботу веб-сайта.

Наш Кабмін — найпередовіший у Європі

— Етап, коли більшість держорганів створили первинну інфраструктуру, уже завершився. Приміром, у будинку Кабміну з виконанням усіх вимог захисту інформації створено єдину мережу, яка не має аналогів в Україні: 500 км спецкабелів, 18 комутаційних центрів, інтеграція з цифровою АТС, близько 4 тис. користувачів одержали можливість одночасної роботи в локальній мережі, можна значно підвищити ефективність роботи апарату за допомогою проведення відеоконференцій і відеонарад. Торік наш проект визнано найкращим проектом року в Європі. Водночас уряд зробив і наступний крок: упроваджено системи контролю виконання доручень, моніторингу звернень громадян, підготовки засідань уряду, взаємодії з Верховної Радою.

— Коли ж засідання нашого уряду проходитимуть як у Росії, де всі міністри сидять із ноутбуками?

— Плануємо наблизитися до цього наступного року. Щоб міністри під час засідання могли щось ефективно використовувати, потрібна певна електронна база: маса інформації, законопроекти, всі експертизи, висновки, узгоджувальні документи тощо. Уже над цим активно працюємо. Приміром, прийнятий на черговому засіданні документ, пройшовши реєстрацію, хвилин через 10 потрапляє на сайт Кабміну. Ми сподіваємося, що цей процес відбуватиметься ще швидше.

— І все-таки, спілкуючись із міністерствами, доводиться користуватися старим перевіреним способом — паперами. Чи скоро зникне «паперова канцелярія»?

— Перш ніж запускати міжвідомчий документообіг, потрібно випробувати обіг документів усередині приміщення, спробувати погоджувати документи за електронною версією, не бігаючи одне до одного з папірцями, — тобто створити експериментальний документообіг. Через рік можна буде спробувати запровадити документообіг між міністерствами. Можливо, не з усіма відразу — це справа не одного року, а лише з трьома-п’ятьма пілотними. Певне, знадобиться років п’ять, щоб пов’язати в такий спосіб усі міністерства й центральні органи. Сьогодні навіть простіше зробити те, що більше цікавить користувачів, — веб-портал. Документообіг — справа дуже відповідальна. Можна лише уявити наслідки, якщо з Кабміну в усі інстанції піде хибний документ.

Три «кліки» — і ти в курсі справи

— В Інтернеті вже «висить» сайт Кабміну. Хіба не він повинен стати основою для всіх наступних перетворень?

— Сайт Кабінету міністрів буде повністю замінено і, найімовірніше, до кінця жовтня з’явиться новий веб-портал. Його макет буде виконано за принципом урядів Канади або Штатів. Коли людина зайде на такий сайт, у нього відразу з’являться «вікна»: «усе для громадян України», «усе для бізнесу», «для іноземних громадян», а далі «здоров’я», «праця», «робота» і так далі.

Новий веб-портал виступатиме як єдина навігаційна система, що дозволить людині з допомогою трьох «кліків» знайти будь-яку наявну в мережі інформацію, підтримувану держорганами України. Цей веб-портал буде об’єднуючим. Скажімо, стрічка новин об’єднуватиме всі новини всіх міністерств, у яких з’явиться новий обов’язок: подавати щодня дві-три новини. Крім того, до виходу порталу готується багато різної аналітики, матеріалів про державний і регіональний розвиток. З’явиться геоінформаційна електронна карта, прив’язана до статистики й постійно оновлюваної нормативної бази.

— Чи зможе будь-який користувач, увійшовши в мережу, знайти не лише цифри й аналітику, а й корисну інформацію: де і як сплатити держмито, переказати гроші за комунальні платежі, одержати консультацію з приводу надання субсидії тощо?

— Я думаю, за рік-два ми цю ситуацію «розгойдаємо». Центральний вузол, веб-портал, готовий відсотків на 80. На другому етапі — це листопад-грудень нинішнього року — ми прив’язуватимемо до нього всі сайти центральних органів. На третьому — почнеться інтерактивне спілкування: форуми, опитування, зворотний зв’язок. І, нарешті, на четвертому — надання послуг населенню через Інтернет. Для цього потрібен закон про електронний цифровий підпис і наявність у кожного користувача картки розрахункових систем: вмикаєш удома комп’ютер, входиш на сайт, вводиш номер своєї картки, переказуєш потрібну суму — і все!

На півдорозі зупинитися неможливо?

— Нині й на легітимні паперові запити громадян не завжди можна одержати більш-менш зрозумілу відповідь. Чи передбачаються якісь механізми контролю відповідей на електронні запити? Причому важливо, щоб не тільки була відповідь як така, а й щоб її дав відповідальний чиновник.

— Електронний запит — найболючіша тема. Тут, знову-таки, все упирається в закон про електронний цифровий підпис. Сьогодні дуже важко ідентифікувати людину, котра надіслала такий запит, навіть за умови заповнення невеличкої анкети. Поки що багато хто не визнає електронного документа саме з цієї причини. У законі «Про звернення громадян» сказано: має бути тільки особистий підпис. Після легалізації електронного підпису це питання, думаю, відпаде: приходить електронний запит із підписом — ми його приймаємо, реєструємо, а в разі виникнення конфлікту нехай заявник сам пояснює, як його підпис опинився під цим документом. Природно, у такому разі існуватиме контроль над відповідями на електронні запити громадян (його вже закладено в останніх постановах), буде забезпечено легітимність цих відповідей.

— Далеко не всі міністерства постійно оновлюють інформацію, та й наповнення сайтів багатьох держорганів не завжди задовільне. Як планується їх стимулювати й контролювати?

— Контроль покладено на Держкомінформ. В останніх постановах є перелік показників, які необхідно відбивати на сайтах міністерств, інших центральних органів влади, обласних і районних адміністрацій. Є також форма контрольного документа — хто і як виконав розпорядження. Робитимемо щомісячні зведення й подаватимемо їх на розгляд Кабміну як довідкові. Коли всі побачать, що процес пішов, то навіть найвідсталіші почнуть підтягуватися. Розпочнеться рух, який неможливо буде зупинити. Це як з’їжджати з гірки: спочатку їдеш повільно, а далі на півшляху вже практично неможливо зупинитися.

До речі

Постанова від 29 серпня нинішнього року також закладає механізм контролю над забезпеченням відкритості діяльності органів влади. У ній дано переліки показників, які в обов’язковому порядку слід розмістити на сайті й за якими органи влади зобов’язані щокварталу звітувати в Держкомінформі. При цьому в звіті доведеться вказувати не лише наявність даних у рубриці, а й їх обсяг та періодичність поновлення. Будь-який користувач, відкривши сайт «рідного» органу влади, має знайти на ньому не тільки години прийому глави адміністрації, а й статистичну інформацію, порядок реєстрації та ліцензування окремих видів діяльності, зразки необхідних для цього документів, показники виплати зарплат, грошового забезпечення, пенсій і стипендій, показники розрахунку за енергоносії, відомості про сплату місцевих податків та зборів, комунальних платежів, тарифи й пільги, перелік комунальних підприємств району, правоохоронних органів, медзакладів, шкіл та багато іншого. Перевіряйте!

З іншого боку

Попри те, що останні урядові документи «закривають» деякі питання, що виникали досі у фахівців, багато з них залишаються без відповідей. Приміром, без внесення змін у закон «Про звернення громадян» (про це поки що не йдеться) будь-який чиновник має законне право не реагувати на електронні запити — навіть після легалізації електронного підпису. Так само залишається без відповіді питання подолання «цифрової нерівності», що існує в Україні, де лише близько 1% населення має доступ до Інтернету на домашньому комп’ютері. У документах, звісно, є пункт, яким передбачено розв’язання проблеми, але реального чіткого плану поки що немає. Можливо, в уряді думають, що передусім треба створити єдиний веб-портал, наповнити його інформацією, а вже тоді займатися питаннями доступу до нього населення. Але створення відповідної мережі, навчання громадян, особливо похилого віку, — також дуже тривалий процес, а з такими темпами (і цінами на зв’язок) і через п’ять років реально користуватися інтернет-послугами уряду зможуть лише 2—3% населення.

Є й інші побоювання. Зокрема пов’язані зі створенням відомчих баз даних: навряд чи їх будували з урахуванням наступної інтеграції в єдиний веб-портал. Отже, і нам загрожує проблема уніфікації розрізнених інформаційних систем різних міністерств та держкомітетів із усіма наслідками, що випливають із цього. На думку директора Інституту інформаційного суспільства Олега Шевчука, «роботу над документом під умовною назвою «Електронний уряд» неймовірно формалізовано в різних міністерствах і відомствах, розтягнуто в часі та просторі, тож вона з самого початку може виявитися недійовою». Чиновники, на його думку, не враховують пропозицій громадських організацій і фахівців приватних компаній під час обговорення законопроектів, які входять у програму «Електронна Україна», — «Про електронний цифровий підпис», «Про електронний документообіг», «Про моніторинг», «Про телекомунікації» тощо.

Одне слово, проблеми залишаються. Нещодавно один із народних філософів перейнявся дуже актуальним запитанням: «Чому всі постанови уряду опівночі перетворюються на гарбуз?» Ясна річ, Кабмін (деякі його чиновники точно) намагається вжити заходів, аби й після «опівночі» програма «Електронна Україна» виглядала «золотою каретою», а не городнім овочем. Та чи вдасться?

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі