Змови на ринку нафтопродуктів? - Економіка - dt.ua

Змови на ринку нафтопродуктів?

30 вересня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №38, 30 вересня-7 жовтня

Ситуацію на ринку нафтопродуктів України можна назвати більш ніж тривожною. На жаль, під час зміни...

Ситуацію на ринку нафтопродуктів України можна назвати більш ніж тривожною. На жаль, під час зміни великого ешелону владних чиновників на це звертають далеко не достатню увагу керівники держави, що може обернутися надзвичайно складними проблемами не тільки для економіки, а й для загальної соціально-політичної ситуації в країні.

Підтвердженням кризового стану у паливно-енергетичному комплексі України можуть слугувати: скорочення майже на третину поставок нафти на нафтопереробні заводи (НПЗ)та зменшення обсягів переробки нафти, монопольна ситуація на ринку нафтопродуктів, безпідставне зростання цін та зниження якості нафтопродуктів, змови нафтопереробних підприємств, недостатність важелів державного впливу на ринок, бездіяльність Антимонопольного комітету України, складна ситуація на світових ринках, погіршення політичних відносин з Росією як основним постачальником, обмеженість бюджетних коштів на попереджувальні державні заходи, зниження інвестиційної привабливості вітчизняної економіки.

Стан ринку нафтопродуктів можна було б охарактеризувати як потенційно конкурентний, якби на нього так серйозно не впливали зовнішні чинники. Головною проблемою є енергетична залежність від Росії. За даними Мінпаливенерго, поставки російської нафтової сировини на переробні підприємства України 2004 року становили в загальному обсязі 87%, казахської — 3,4, а власне української — лише 9,6%.

Зараз в Україні працюють шість нафтопереробних заводів: «Укртатнафта» (Полтавська обл.), Лисичанський НПЗ (Луганська обл.), Херсонський НПЗ, Одеський НПЗ, НПК «Галичина» (Львівська обл.), «Нафтохімік Прикарпаття» (Івано-Франківська обл.). Найбільший нафтопереробний завод, на базі якого створено ЗАТ «Укртатнафта», на 57% належить татарським акціонерам, у т.ч. уряду Республіки Татарстан і компанії «Татнафта». У власності Фонду державного майна України перебуває 43% акцій цього підприємства, які передані в управління НАК «Нафтогаз України». Власником Лисичанського НПЗ (ЛиНОС) є російсько-британська компанія ТНК-ВР. Російська компанія «Лукойл» володіє Одеським НПЗ, а компанія «Альянс» — Херсонським НПЗ. НПК «Галичина» належить групі компаній, пов’язаних з народним депутатом І.Єремєєвим та Приватбанком. А «Нафтохімік Прикарпаття» контролює група «Приват», яка належить І.Коломойському.

Отже, російським компаніям належать чотири з шести українських НПЗ. Крім того, ТНК-ВР володіє найбільшою в Україні мережею автозаправних станцій, яка на кінець 2004 року складалася з 1230 АЗС, а у «Лукойла» автозаправних станцій на той же період було менше — 170. Вищенаведене опосередковано свідчить про монополізованість українського ринку нафтопродуктів.

Водночас Антимонопольний комітет України ніяк не може прийняти остаточне рішення з цього приводу. Ще у квітні 2005 року він повідомив про виявлення ознак індивідуальної та колективної монополії на трьох товарних ринках. Учасники цих ринків, реагуючи на інформацію АМК, могли аргументовано довести наявність конкуренції між ними або з боку інших учасників ринку. Таку інформацію надала тільки компанія «Лукойл», а ТОВ «ЛиНОС» та «Торговий дім ТНК-Україна» обмежились лише твердженням, що вони не займають монопольного становища і працюють в умовах конкуренції. При цьому вони не навели жодних аргументів, які можуть це підтвердити. Водночас «Укртатнафта» взагалі ухилилася від спілкування з АМК і не виклала своїх міркувань з цього приводу.

За наявною в АМК інформацією, ТОВ «Торговий дім ТНК-Україна» в принципі може бути визнане монополістом на загальнодержавному ринку оптової торгівлі моторними бензинами із часткою понад 40%. Аналогічним може бути висновок і про діяльність в Україні ТОВ «ЛиНОС», ЗАТ «Укртатнафта» та групи компаній «Лукойл», які на загальнодержавних ринках бензинів та дизельного пального мають спільні частки більш як 60 та 50% відповідно. Ці дані можуть свідчити про імовірність існування колективного монопольного становища.

Однак Антимонопольний комітет уже майже півроку зволікає з прийняттям рішення про монополізацію нафтового ринку. Він проводить з цього приводу публічні слухання, умовляючи підприємців надавати ще якісь дані та аргументи щодо їхнього становища на ринках. Тут слід зазначити, що базою дослідження є 2004 рік, а зазначені ринки динамічно розвиваються, змінюється і політична ситуація в країні. Цілком можливо, що раптом з’ясується, що структурні зміни на ринку дадуть змогу АМК спростувати припущення про наявність монопольного становища. Це, в свою чергу, не дозволить покарати порушників за зловживання таким становищем. Крім того, після зміни уряду може статися так, що з боку нової команди може значно послабитися увага до цього питання. Отже, складається таке враження, що процедура розслідування порушень конкурентного законодавства свідомо затягується.

Закон сьогодні дозволяє Антимонопольному комітету за відсутності наданих учасником ринку аргументованих заперечень самостійно прийняти рішення щодо його монопольного становища. Але це лише перший крок у проведенні розслідування. Головним є доведення факту зловживання своїм монопольним становищем. За українським конкурентним законодавством наявність монопольного становища не є порушенням. Тобто після доведення факту монополізму необхідно ще встановити, що дії або бездіяльність відповідного оператора ринку призвели або можуть призвести до обмеження конкуренції чи інтересів споживачів. Відповідно до закону такими діями є встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін чи інших умов реалізації товарів, нав’язування додаткових умов господарського договору, обмеження ринків тощо.

Ознаки кризи, які повсюдно виявляються на ринках нафтопродуктів, свідчать, що таких зловживань монопольним становищем більш ніж достатньо, аби притягти порушників до відповідальності. Це насамперед необгрунтоване зростання цін та зниження якості нафтопродуктів. За даними Міністерства палива та енергетики, з початку року оптові ціни на бензин А-95, наприклад, підвищились на 44,52%. Надалі прогноз також невтішний. І.Плачков передбачав подорожчання нафтопродуктів тільки у вересні на 8—11%.

Нагадаю, що навесні колишній прем’єр Ю.Тимошенко заявила, що за її розрахунками рентабельність нафтопереробних заводів і мереж заправок є достатньою, щоб і після зняття урядових обмежень зберігати ціни на тому ж рівні, який склався на той час, тобто 2,99 грн. за літр А-95. Насправді ціни продовжують стрімко зростати. Наприкінці вересня на київських заправках А-95 уже коштував 4,12 грн. за літр.

Паралельно із надмірним зростанням цін катастрофічно погіршилась якість нафтопродуктів. Як правило, це турбує споживачів значно більше, ніж зростання ціни, оскільки вони змушені нести величезні затрати на ремонт двигунів, що передчасно виходять з ладу через неналежну якість бензину. А якщо сюди ще додати екологічні проблеми суспільства, суцільне забруднення навколишнього середовища внаслідок шкідливих викидів автомобілів, шкоду від якого взагалі не можна порахувати у грошах, то стане зрозумілим, що якість нафтопродуктів є чи не найбільшим злом, спричиненим нафтовою кризою. При цьому в Україні цей неякісний продукт успішно реалізовують та ще й за цінами вищими, ніж у США, де середній споживач значно багатший за вітчизняного. Хіба це не підтверджує наявність ринкової влади виробника?

На жаль, на такі факти майже не реагують контролюючі органи, не розуміючи, що у нас криза ціни на нафтопродукти перетворилася на кризу їхньої якості. Якщо доцільність адміністративного тиску на ціну ще може дискутуватися, то питання необхідності жорсткого державного контролю за якістю палива є беззаперечним. У нас же в основному говорять про проблему підвищення цін, пояснюючи цей факт зростанням світових цін. А це, як правило, просто некоректно, оскільки немає прямої залежності умов виробництва і споживання в різних країнах світу. До речі, були випадки, коли ціни в Україні зростали і тоді, коли відповідні світові ціни знижувалися.

Але й це ще не все. Яскравим підтвердженням факту колективного тиску на ринок є одночасне зупинення на ремонт трьох з шести українських нафтопереробних заводів за наявності незначних залишків нафтопродуктів на складах. У період підвищеного попиту під час збирання врожаю це налякало споживача ймовірністю виникнення дефіциту автомобільного палива та призвело до підвищення цін. Зрозуміло, що таких узгоджених дій постачальників під час пікового попиту просто не могло б бути за наявності справжньої конкуренції на ринку. У подальшому уряд пообіцяв примусити нафтопереробні підприємства узгоджувати з профільним міністерством черговість проведення ремонтних робіт. А можливо, тут усе ж таки слід звернути більше уваги на захист конкуренції, і тоді вона сама, без адміністративного втручання, могла б урегулювати решту виробничих питань?

Якщо підприємці можуть нав’язувати дорогу і неякісну продукцію споживачу та ще й обмежувати обсяг виробництва, то це є класичним свідченням відсутності конкуренції. Така ситуація буває у двох випадках: або відповідний суб’єкт господарювання є монополістом на певному ринку і зловживає своїм монопольним становищем, або на потенційно конкурентному ринку, де функціонує багато підприємств, має місце їхня змова. І в першому, і в другому випадку у держави є достатньо важелів для того, аби припинити такі дії і покарати порушника. На жаль, вітчизняні державні органи, які мають це зробити, чомусь не використовують повною мірою своїх повноважень.

Так, Антимонопольний комітет України за результатами розслідування весняного дефіциту на ринку нафтопродуктів не зумів довести наявність антиконкурентних узгоджених дій, а простіше сказати — фактів змови нафтових компаній. Вони, в свою чергу, звичайно ж, зрозуміли, що в цій країні так можна поводитися й надалі. Тому не має сумнівів, що осіння криза на ринку нафтопродуктів буде ще більш загрозливою для економіки України. До того ж, в умовах жорстких кадрових змін у вищих державних органах цьому питанню не зможуть приділити належної уваги.

Водночас слід нагадати, що нині є більше можливостей покарати порушників, ніж це було навесні, оскільки 24 червня цього року набрали чинності зміни та доповнення до Закону України «Про захист економічної конкуренції», якими було уточнено поняття антиконкурентних узгоджених дій. Такими діями тепер вважається також вчинення схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення цих дій. Тобто, відповідно до змін закону, доказами в розслідуванні можуть бути не тільки беззаперечні документальні підтвердження фактів змови, а й вчинення підприємцями просто схожих дій і, головне, загальний фаховий аналіз ситуації на ринку. Таке законодавче нововведення дає можливість довести змови підприємців у тих випадках, коли немає належних документів, але є неспростовні факти підтвердження заборонених дій, які для більшості учасників ринку є очевидними.

Отже, економіка сьогодні потребує негайних заходів з нормалізації ситуації, яка складається на ринку нафтопродуктів. Водночас вона виявилася заручницею передвиборної політичної боротьби, результатом якої є кадрові руїни на місці колишнього уряду та РНБО, докорінне реформування секретаріату президента, підвішений стан губернаторів та керівників ряду центральних органів влади, маневрування між фракціями парламенту народних депутатів. Всі опікуються власними перспективами на найближчий час і мало стурбовані перспективами України. Сьогодні деструктивні сили в умовах загального безладдя намагаються обернути ситуацію на свою користь.

Тому необхідно якнайшвидше розробити відповідні попереджувальні державні заходи для нормалізації ситуації у паливно-енергетичному комплексі. Оскільки з усіх державних органів нині найбільш працездатним є Верховна Рада України, то найреальнішим є негайне створення при ній відповідної комісії для вивчення проблемних питань у зазначеній сфері. До роботи в цій комісії слід залучити не тільки народних депутатів, а й учених та кваліфікованих фахівців-практиків.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №18, 18 травня-24 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво