ЖНИВНИЙ «СОЛЯРіС»

Поділитися
Мій знайомий комбайнер Григорій удень із вогнем (хоч це й небезпечно!) шукає «соляріс», а простіше кажучи — солярку, якою мріє напоїти «конячок» своєї латаної-перелатаної «Ниви»...

Мій знайомий комбайнер Григорій удень із вогнем (хоч це й небезпечно!) шукає «соляріс», а простіше кажучи — солярку, якою мріє напоїти «конячок» своєї латаної-перелатаної «Ниви». Григорій упевнений, що саме так — «соляріс» — звучить грецькою дизпальне. Він почув, що грецька компанія Polestar Compania Maritima S.A. до початку липня імпортує в Україну 60 тис. тонн цього ж таки «соляріса» і дуже розраховує роздобути хоча б бочку. І нехай воно дорожче (1700 грн./т порівняно з 1300 грн./т за дизпальне, виготовлене з нафти українського видобутку), а куди дінешся. Радий і цьому «подарунку», оскільки на сьогодні з 1,5 млн. тонн світлих нафтопродуктів, необхідних для всього жнивного процесу, у наявності тільки 200 тис. На внутрішньому ринку можна купити ще 270 тис. тонн. Але вони залишаються незатребуваними через відсутність кредитів у сільгоспвиробників.

Чесно кажучи, якби мене «кинули» так, як торік грецьких бізнесменів, я б не став плакатися в жилетку Президентові. Я б більше не потикався на цю «бандитську» територію і не те що десятому — кожному б розрадив. Але сини Еллади хоч і наполегливі, та все ж джентльменської крові: борги боргами, а підсобити дизпаливом у жнива погодилися охоче. Правда, цього року Polestar Compania Maritima S.A. стала розумніша-мудріша й сама підібрала українських операторів-компаньйонів.

Звичайно, 60 тис. тонн дизпального з країни, де все є, — крапля в українському солярково- бензиновому морі. Загальна потреба сільгоспвиробників у світлих нафтопродуктах на 2000 рік становить 4,3 млн. тонн, із них на жнива — 1,5 млн. У пропорційному співвідношенні це виглядає так: 2/3 дизельного пального і 1/3 — бензину, в основному А-76. На початку року, зіставивши свої апетити з можливостями ринку нафтопродуктів в Україні, МінАП констатувало ймовірність провалу весняно-польових робіт. Станом на 29 лютого, аграріям було поставлено 4,8 тис. тонн світлих нафтопродуктів, або 6,8% запланованого на цей місяць обсягу — 70 тис. тонн. Під час наради в уряді 28 лютого віце-прем’єр Михайло Гладій заявив, що «уряд порушуватиме питання про зняття з посад директорів» тих НПЗ, контрольний пакет акцій яких належить державі. За станом на 29 лютого в урядовій програмі забезпечення АПК нафтопродуктами брало участь 18 операторів, серед яких компанії «Енергоімпекс», «Рейлін», «Агротех», «Украгротех», «Агроінвест», «Укрнафтопродукт», «Єврокрим». Але залякування «зняттям» ніяк не поліпшило ситуацію.

29 лютого прем’єр-міністр України Віктор Ющенко підписав постанову про виділення реформованим сільгосппідприємствам з урядового резервного фонду 50 млн. грн. на закупівлю паливно-мастильних матеріалів для проведення весняно-польових робіт. Але й цих заходів виявилося недостатньо. Лютневі ціни підскочили до 2 тис. гривень за тонну дизпалива, бензину — ще вище. Постанова №2307 зобов’язувала виділити Міністерству аграрної політики 2 млн. тонн нафти і газового конденсату вітчизняного видобутку, що становить понад мільйон тонн світлих нафтопродуктів. Треба сказати, що ця постанова справно «відпрацювала» три місяці: лютий, березень і квітень. Збільшилися обсяги, почали зменшуватися ціни: за тонну солярки платили вже 1400 — 1450 гривень. Більш того, за пропозицією МінАП парламент України прийняв Закон «Про тимчасовий порядок оподатковування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої і деяких паливно-мастильних матеріалів», що передбачає пільговий режим оподатковування. Відповідно до нього імпорт в Україну сирої нафти до 1 січня 2001 року та дизельного палива — до 1 червня 2000 року звільнявся від сплати ввізного мита і ПДВ. До 1 червня продаж дизельного пального, виготовленого нафтопереробними підприємствами України з використанням сировини будь-якого походження, звільнявся від сплати акцизних зборів і збору в Державний інноваційний фонд, а при переробці імпортної сировини на давальницьких умовах — від сплати ввізного мита.

По «солярісу» завбачливі мінапівські чиновники, з огляду на майбутні жнива, просили продовжити пільговий термін до 1 жовтня. Але Мінфін і Мінекономіки були непохитні: в операторів досить часу, щоб наситити ринок і тим, й іншим. На сівбу октанових чисел вистачило, а от накопичити на жнива не встигли. Тим часом, першочервнева пільга скінчилася і моніторинг ринку нафтопродуктів засвідчив підвищення цін, у першу чергу на таке необхідне селу дизпаливо — 1450 і навіть 1500 гривень за тонну. Стратеги Міністерства аграрної політики мали рацію. Ситуацію потрібно було коригувати миттєво.

Я не пригадую іншого випадку, щоб звичайного дня — 13 червня, а не «голосувального» четверга, депутати Верховної Ради так дружно — 275 голосами підтримали пропозицію: нічого не змінюючи в попередньому законі, продовжити пільгу до 1 жовтня тільки на ввезення дизельного пального, тому що понад 2/3 його споживає аграрний сектор. Народні обранці, розуміючи всю важливість проблеми, пожертвували навіть регламентом. Не всі, правда... Наступного дня в пресі з’явилися натяки на адресу аграрного лобі у ВР: мовляв, це воно зробило «діру» у бюджеті...

Хоча я проблему з пально-мастильними матеріалами для жнивного циклу розглядав би крізь іншу призму. Власне кажучи, усіх причетних до жнив сьогодні турбує не стільки відсутність пального, скільки брак кредитів. Саме фінансовий вакуум перекрив крани бажаючим придбати навіть ту мізерну кількість продукції, що є зараз на ринку.

У попередні роки сільське господарство ходило в кредитній сорочці S-розміру: йому діставалося лише 0,02% загального обсягу кредитування економіки України. Сьогодні ми помітно виросли: з «ески» — до XXL. У 1999 році кредити становили 20 млн. гривень, а в нинішньому — 597 млн. З них 402 млн. гривень одержали безпосередньо сільгоспвиробники. Найкраще кредитний процес налагоджений у Харків- ській області, де задіяні 20 комерційних банків, що видали 46,3 млн. грн (105% раніше обумовленої суми), Дніпропетровської (40,6 млн. грн.), Кіровоградської (30 млн.), Полтавської (26,3 млн.). Навіть до найменшої за обсягами аграрного виробництва Закарпатської області залучено 9,6 млн. грн. І зовсім мізерними на цьому тлі виглядають «успіхи» Донеччини, керівники якої зуміли «заарканити» тільки шість банків із кредитним «дощем» у 10,1 млн. грн (30% потреби). Судячи з усього, тут, як і в Рівненській, Хмельницькій та Івано-Франківській областях, узагалі не шукали дороги до комерційних банків. Хоча в цій сфері діє режим найбільшого сприяння.

Закон України від 11 травня ц.р. «Про внесення змін до закону про Державний бюджет України на 2000 рік» виділяє 175 млн. грн. на часткову компенсацію ставок по кредитах комерційних банків, що надаються сільгоспвиробникам. Це дає змогу одержати компенсаційні кредити в сумі 1,5 — 2,0 млрд. грн 9 червня прийнято постанову Кабміну №935, що зніме практично всі проблемні питання. Середньомісячна кредитна ставка становить зараз 1,2 — 1,5 %. Хто запропонує більш вигідні умови? Цей пільговий режим мав заохотити банкірів до співробітництва з аграрним сектором. Тим більше, за даними Нацбанку, понад 1 млрд. гривень кредитних ресурсів «гуляє». На превеликий жаль, головна фінансова конячка селян — банк «Україна» — вже не тягне через відсутність грошей. А спритніші «скакуни» не поспішають кидатися в ризикований сільськогосподарський алюр.

За підрахунками областей, мінімальна потреба в кредитах на період жнив становить 900 млн. грн. Комерційні банки підтвердили участь у фінансуванні жнив й узгодили можливе надання на ці цілі за рахунок власних кредитних ресурсів поки що 140 млн.

Коли, не доведи Боже, кредити «не спрацюють», які тоді схеми поставок пального буде задіяно?

— А інших і не передбачається. Бартер? Йому оголошено бій як ворогу сільського господарства. Потрібні «живі» гроші, — сказав Валентин Яковенко, заступник міністра аграрної політики.

Стан справ із забезпеченням паливно-мастильними матеріалами у різних регіонах відбиває різний рівень відповідальності й організації цієї роботи у всіх керівних структурах. Якщо похвали заслуговують Закарпатська, Івано-Франківська, Луганська, Черкаська, Житомирська, Кіровоградська і Хмельницька області, то критики — Миколаївська, Київська, Тернопільська, Херсонська, АР Крим.

До речі, саме в південному регіоні на два тижні раніше, ніж звичайно, настала жнивна пора. Жнива йдуть на дедалі більшій площі. Знайомий комбайнер Григорій живе північніше, у нього ще є час пошукати «соляріс». Невже і цього року, як і минулого, хлібороби будуть міряти пальне... пляшками?

Так, 1999 року через дефіцит палива Україна втратила як мінімум 3 млн. тонн зерна, що становить половину річної потреби країни в продовольчому зерні. Гадаю, за таку кількість варто боротися!

Критична маса солярково-бензинових випарів продовжує накопичуватися. Не вибухнула б, як минулої весни, через ненадходження пального. Цим вибухом із крісла «викинуло» тодішнього міністра агропромислового комплексу Бориса Супіханова. Саме на нього лягла відповідальність за зрив весняно-польових робіт. Дії міністра АПК Леонід Кучма розцінив як «економічну диверсію». Жорстокий вирок! Невже історія повторюється? Може, час на крісло міністра АП повісити попередження — «Вибухонебезпечно!»?

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі