Життя після Криніці

Варшава дедалі активніше прямує до зміцнення своєї енергетичної незалежності, що особливо засвідчили події останніх двох тижнів. Причому Україна залишається для Польщі основним партнером, від якого й залежить успішність польської концепції нафтогазової безпеки. Енергетичні питання були основною темою розмов Ярослава Качинського з Віктором Януковичем у Криніці. Польський прем’єр розмовляв про це також під час недавнього візиту до Вашингтона, водночас Україна домовлялася з Азербайджаном про постачання нафти для нафтогону Одеса — Броди.

Криніцький форум став своєрідним тестом на послідовність нової української влади. Адже до останнього існували побоювання, що український прем’єр може проігнорувати цей захід, а разом з тим взагалі відмовитися від участі в стратегічних українсько-польських проектах. Однак цього не сталося. Збільшилися також шанси на побудову польського відрізку нафтогону Одеса — Гданськ. Як зазначив Ярослав Качинські, з’явилася можливість залучення до цієї інвестиції близько 400 млн. євро з фондів ЄС. А це чимало — за підрахунками експертів, добудова ділянки нафтогону до Гданська коштуватиме 500 млн. євро. Напередодні криніцького форуму зацікавлення у якнайшвидшому спорудженні нафтопроводу висловив голова нафтового концерну «Орлен» з Плоцька. За словами Ігоря Халупця, взимку розпочнеться тестове використання каспійської нафти на плоцькому нафтопереробному заводі (НПЗ). «Це дасть змогу нам позбутися невизначеності в розмовах щодо ефективності використання каспійської нафти на нашому заводі», — сказав журналістам голова «Орлену».

Підтвердження зацікавленості В.Януковича в реалізації європейських нафтогазових проектів дуже заспокоїло політиків та інвесторів. Тепер політична воля головних партнерів — України, Польщі та ЄС — не підлягає сумніву. Проте політикам залишилося ще здолати серйозну перешкоду: відсутність підтверджених джерел постачання та збуту нафти, оскільки всі наявні домовленості були досі радше декларативними. А цього замало, щоб залучити інвесторів і забезпечити рентабельність проекту, і європейських дотацій тут не вистачить.

На перші наслідки цього «зеленого світла», яке засвітилося на криніцькому форумі, не треба було довго чекати. Українська делегація, очолювана Віктором Ющенком, відбула до Азербайджану, а польський президент полетів обговорювати енергетичні проекти до Вашингтона. В обох випадках консультації не були даремними.

* * *

Президенти України та Азербайджану домовилися про створення спеціальної комісії, яка допомагала б координувати співпрацю «стратегічничних партнерів». Ільхам Алієв зауважив у розмові з Віктором Ющенком, що його країна щороку збільшує обсяги видобутку нафти, відтак диверсифікація шляхів збуту — це для Баку абсолютний пріоритет. Президенти домовилися також про обмін досвідом з видобутку нафти, зокрема про спільні роботи на шельфі Чорного моря. Під час візиту підписали також угоду про довгострокове співробітництво між НАК «Нафтогаз України» та Державною нафтовою компанією Азербайджану.

Українсько-азербайджанське співробітництво не обмежиться лише енергетичною сферою. Київ та Баку співпрацюватимуть, зокрема, у сільському господарстві, авіації, військово-технічній галузі, а Україна готова взяти активну участь у врегулюванні конфлікту у Нагорному Карабаху. Все це вкрай важливо, оскільки така співпраця є конкретною альтернативою можливого повернення Баку під крило Росії. Нині Азербайджан демонструє свій не залежний від Москви курс і фліртує з Заходом, що для авторитарної країни з цієї частини світу аж ніяк не притаманне.

* * *

Водночас польський прем’єр також не гаяв часу. Поки Київ шукав в Азербайджані джерела «безпечної» нафти, Варшава домовлялася з Вашингтоном про політичний патронат над енергетичними проектами, шукає там інвесторів і технології. Енергетична безпека та співпраця з Україною були головними питаннями, які Ярослав Качинські порушував у розмові з віце-президентом Діком Чейні, держсекретарем Кондолізою Райс, головою департаменту енергії Самуелем Бодманом та цілим рядом сенаторів і бізнесменів. Американські політики обіцяли польському прем’єру, що проекти, спрямовані на зміцнення безпеки через диверсифікацію джерел енергії, зустрінуть сприяння Білого дому.

На конкретні результати цих розмов не треба було довго чекати. Концерн GE Energy, ймовірно, побудує в Польщі сучасний завод з переробки сілезького вугілля на нафту. Польське вугілля також піддаватимуть процесу згазовування з метою вироблення електроенергії. Щоправда, польська енергетика здавна спирається на вугілля, якого в наших сусідів не бракує, проте його спалювання є нині вкрай неефективним і неекологічним. З допомогою американських і західноєвропейських технологій це потрібно змінити, а завдяки дотаціям від ЄС та з Норвезького фінансового механізму реалізація зазначених проектів є для інвесторів дуже привабливою. Американські компанії також слід залучити до іншої стратегічної ініціативи поляків — побудови газопорту в Гданську або Щецині.

Напередодні візиту Качинського до Сполучених Штатів Америки польські експерти сподівалися, що політики розмовлятимуть про створення антиракетної системи. Проте наразі цю тему відклали — як стверджують самі політики, щоб «не дратувати Росію». Під час візиту до США польський прем’єр взяв участь у передачі Польщі винищувачів F-16, які Варшава придбала в зв’язку з входженням до НАТО. Ярослав Качинські виступив також на сесії ООН. Там він говорив про недостатню міжнародну солідарність у Європі та пообіцяв, що польські миротворці й надалі служитимуть у гарячих районах світу, зокрема в Афганістані.