Збройні сили: Від бюджету надії до бюджету «проїдання»

Поділитися
«Від невластивих функцій, пов’язаних із призначенням та перерахуванням пенсій, вивільняються силові структури...

«Від невластивих функцій, пов’язаних із призначенням та перерахуванням пенсій, вивільняються силові структури. Цю функцію буде забезпечувати Пенсійний фонд України. На цю мету у видатках державного бюджету передбачено 10,3 млрд. гривень».

(Микола Азаров, доповідь у Верховній Раді України
21 вересня ц.р. з нагоди представлення
проекту бюджету на 2007 рік.)

Діти грають у машинки, дорослі діти — машинами й іноді заводами, пароплавами. Дорослі політики люблять грати структурами, бажано силовими. Так краще видно рельєф напружених м’язів, колоритнішим є ефект.

Що стосується України, то, схоже, укотре армія стане заручницею політичних ігор. Хоча зміцнення оборонного потенціалу країни начебто необхідне безвідносно до зовнішньополітичного курсу, хоча армія як інститут стримування служить усім громадянам безвідносно до політичного забарвлення, Збройні сили України опиняються за бортом державного корабля, очевидно, винятково за політичним принципом. Непряме свідчення цього — нинішні парадокси на ниві фінансування.

Валіза без ручки?

Коли з’ясувалося, що у військовому бюджеті на 2006 рік витрати на розвиток ЗСУ вперше в історії існування незалежної України можуть перевищити чверть коштів, виділених на оборону, багато спостерігачів щиро раділи: держава повернулася обличчям до армії. У експертів з’явилася надія, що армія згодом зможе перетворитися на реальний інститут стримування.

Маючи обмежений ресурс, нинішній військовий менеджмент підійшов до вирішення завдання реформування армії, спираючись на реалії. Справою номер один давно стало приведення армії радянського типу до невеликої мобільної та професійної армії, здатної відбивати агресію на кількох оперативно-стратегічних напрямках, брати адекватну участь у коаліційних і миротворчих місіях. Тобто на чільне місце було поставлено людину.

Досить містка програма скорочення кількості армії з 245 тис. 2005 року до 143 тис. у 2011-му цілком узгоджувалася з нарощуванням можливостей бойової підготовки за збереження потенціалу військової техніки радянського виробництва. Створення фахового ядра армії замість звиклої до зуботичин солдатської породи й урівнювання військовослужбовця ЗСУ в соціальних правах із представником інших силових структур було визнано важливішим, ніж придбання нової зброї. Щодо цих підходів можна сперечатися, але рух уперед розпочався.

Почали долати традиційний дисбаланс бюджетних витрат. Замість звичних на початку нового століття 90% на утримання армії в першій половині 2006 року, за побіжними оцінками аналітиків, використовується менше 70%, а на бойову підготовку витрачається майже вдвічі більше. Середній наліт на одного льотчика в Повітряних силах України становить близько 25 годин, на певний екіпаж із складу Об’єднаних сил швидкого реагування — 50 годин. Це результат, який плавно наближається до 100—140 годин практики найбільш підготовлених армій світу. Коли врахувати, що на підготовку військ було закладено трохи більше 1 млрд. грн., або 11,2% оборонного бюджету замість прийнятих у світовій практиці 25%, ці цифри викликають повагу.

Так, армія наразі рухається екстенсивним шляхом розвитку, але не вона його обрала. Такий шлях їй визначили ресурсні можливості. Приміром, у тих самих Повітряних силах є 20 авіаційних тренажерів семи типів, загальна справність яких становить близько 60%. Але навіть на найкращих із них сьогодні можна відпрацювати не більше 40% вправ пілотування та 10% вправ бойового застосування. Тому військове реформування останнього року можна без перебільшення назвати мистецтвом можливого.

Іграшка політиків?

Коли говорити цілком відверто, то до вересня оборонний «бюджет надії» 2006 року виявився остаточно зірваний. За свідченням директора департаменту фінансів Міністерства оборони України Івана Марка, за станом на 18 вересня ц.р. армія фінансується на 67% від запланованого. Немає жодних шансів, що під кінець року ситуація поліпшиться: замість пропорційного розподілу оборонного бюджету, використання його 40% намічено на четвертий квартал поточного року. «Держава, звісно, ці гроші не втратить, але ось для Збройних сил вони будуть втрачені», — зазначає І.Марко.

Справді, дикий дисбаланс бюджетного фінансування потреб оборони пов’язаний із тим, що значну частину ресурсів — понад 360 млн. грн. — несподівано перекинули на останній місяць року, тому їх просто не можна буде використати. Із урахуванням коштів, раніше запланованих до виплати в грудні, армія лише за цей період недорахується близько 500 млн. грн.

Не заробить армія і ті 2 млрд. грн., які їй визначили заробити. Приміром, від продажу військових містечок планувалося отримати 840 млн. грн., але, на жаль, справа забуксувала через неврегульоване законодавство. А, до слова, це саме ті кошти, які мали піти на підготовку військ і будівництво житла.

Узагалі, сформований алгоритм наповнення оборонного бюджету через спецфонд на практиці реалізується дуже складно. Так, обіцяні 176 млн. грн. від продажу майна Фондом держмайна України до оборонного бюджету не потрапили, і нині мало хто вірить, що потраплять. А це означає: програму реформування ЗСУ буде недовиконано ще на 140 млн. грн., а такі проекти, як придбання танків «Оплот» і створення національного корвета, залишаться мрією розробників зброї.

Коли врахувати, що на наступний рік у такий спосіб армії обіцяно вже 470 млн. грн., можна лише здогадуватися, скільки коштів недоотримає військове відомство. Цікаво, що цю цифру закладено в загальному фонді бюджету.

Хоча бюджетне фінансування в обсязі 2% ВВП затверджено новою Програмою розвитку ЗСУ до 2011 року й закріплено відповідним указом президента України, факт залишається фактом: навіть заплановані 1,74% від ВВП виявилися для держави непідйомними. Не кажучи вже про закон, який зобов’язує фінансувати армію в обсязі 3% ВВП. Подейкують, військовий міністр Польщі ніколи не тривожиться з приводу того, скільки буде виділено на потреби оборони: він завжди може розраховувати на затверджені парламентом 2% ВВП...

Стосовно очікувань наступного року, то проект військового бюджету викликав шок у фахівців і в тих, для кого слова «обороноздатність» і «безпека» не є порожнім звуком. Не виключено, на потреби оборони в 2007-му буде виділено не більше, а менше коштів. Формально заплановані оборонні витрати в обсязі 8,78 млрд. грн. виглядають не надто лякаюче порівняно з 8,95 млрд. грн. у поточному році. Але замість 1,74% ВВП у 2006 році нова цифра бюджету становитиме лише 1,36% ВВП-2007. Або лише 61,6% мінімальних потреб ВСУ.

Фахівці запевняють: Україна повертається до бюджету «проїдання» для армії. Бо на її утримання заплановано 68,5% усіх військових витрат, а з урахуванням традиційного недофінансування ця цифра зросте як мінімум на 10%. (Для порівняння: на підготовку військ у світовій практиці передбачається до 25% коштів.) А боєздатність українська влада пропонує зміцнювати в рамках 11,8% витрат, причому ця цифра ризикує знизитися до 7,5—8,5% у разі збереження тенденцій фінансування поточного року. Нарешті, якщо розвинені держави інвестують у розробки нових систем зброї та закупівлі нової військової техніки до 30%, то Україна обійдеться 12,8% у планах і, як показує досвід, ще вдвічі меншим обсягом коштів на практиці.

До гнітючої картини можна додати, що з запланованих в оборонному бюджеті-2007 8,78 млрд. грн. 1,57 млрд. армії доведеться заробити самостійно. Утім, ідея використання економічної й господарської діяльності ЗСУ має вельми специфічний відгомін у будинку Кабміну. Спочатку планувалося створити спеціальний держдепартамент у структурі військового відомства й централізувати реалізацію надлишкового майна, озброєнь і військової техніки. Проте це питання несподівано наразилося на кандидатуру керівника департаменту: міністр оборони відмовився призначати на ключову посаду колишнього військкома Донецької області Олександра Коломійця з цілої низки причин, причому, зауважують джерела, генеральські погони креатури, котру просуває Партія регіонів, є однією з останніх у списку претензій до цієї кандидатури.

Хоча створення в структурі МОУ держдепартаменту з питань реалізації надлишкового майна наразі ніхто не скасовував, у кулуарах влади вже з’явилася інформація про те, що такий департамент може бути створений у структурі самого Кабінету міністрів. Коли це станеться, військове відомство матиме спецфонд вельми умовно. Насправді ж фінансування в обсязі, що дорівнює пропорційному збільшенню ВВП, і практична відсутність спецфонду зроблять армію для держави валізою без ручки.

До сказаного залишається лише додати: заява президента України за результатами засідання РНБОУ про те, що скорочення чисельності ЗСУ має бути повністю забезпечено фінансами, пролунала як позиція. Але в жодному разі не як керівництво до дії. Якщо буде ухвалено заплановані обсяги оборонних витрат на 2007 рік, парламенту є сенс переглянути вже затверджене скорочення чисельності ЗСУ. Бо «повністю забезпечити фінансами» його аж ніяк не може вдасться.

Чи буде армія щитом стримування?

Давно ні для кого не секрет, що Збройні сили України протягом останніх десяти років не отримали практично жодного нового зразка озброєнь, військової техніки або боєприпасів. Можливо, саме час замислитися, для чого взагалі Україні армія. Хочеться сподіватися, не для представницьких функцій.

Але тоді армія повинна являти собою певну військову могутність, яка викликає повагу (а краще — страх) у потенційного агресора. Припустімо, нинішня геополітична обстановка не передбачає серйозного воєнного конфлікту з утягуванням у нього України. Припустімо навіть, така ситуація збережеться ще протягом п’яти-семи років. Але навіть за такого розкладу Україна не створила передумов для появи бодай одного нового виду озброєнь, який стратегічно впливає на безпеку країни та її обороноздатність. Аргумент, що через п’ять років країна закупить, наприклад, партію сучасних літаків (Польщі, приміром, така партія обходиться в 3,5 млрд. дол.), для країни, котра володіє розгалуженим і все ще потужним ОПК, навряд чи прийнятний.

А наразі ситуація з переозброєнням і переоснащенням армії близька до драматичної. Скажімо, цього року військове відомство відмовилося приймати на озброєння одну дуже перспективну систему радіолокації. Причина банальна: прийняття її на озброєння та підписання відповідних актів потягне за собою необхідність компенсувати підприємству певні витрати, а коштів на це у військових просто немає...

Хоча після засідання РНБОУ цього тижня президент пообіцяв закупівлі систем зв’язку для військовиків та інших структур безпеки, а також схвально згадав про своє квітневе рішення підтримати розробку оперативно-тактичної ракети, в умовах зниження чи збереження нинішніх обсягів витрат на оборону зробити це буде неможливо. Більше того, за теперішніх підходів держави до озброєнь Україна може втратити навіть ті невеликі напрацювання, які є.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі