«Запоріжсталь»: розмивання зі зливом - Економіка - dt.ua

«Запоріжсталь»: розмивання зі зливом

26 травня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №20, 26 травня-2 червня

Червневі збори акціонерів «Запоріжсталі» заздалегідь приречені на скандал. Причина банальна: порядок денний передбачає розмивання пакетів акцій усіх дрібних акціонерів...

Червневі збори акціонерів «Запоріжсталі» заздалегідь приречені на скандал. Причина банальна: порядок денний передбачає розмивання пакетів акцій усіх дрібних акціонерів. Тим це, звісно, не подобається, а оскільки йдеться про багатомільйонні суми, опір гарантований.

Схема розмивання досить проста. До ВАТ «Запоріжсталь» приєднують п’ять товариств з обмеженою відповідальністю: «Торговий дім Запоріжсталь», «Стіл Трек», «Торговий дім вогнетривів», ВТП «Запоріжсталь-Інвест-Торгпром», «Центросталь». По суті, завод об’єднується з власними трейдерами.

З погляду фінансового, це не приносить абсолютно нічого: основна цінність цих фірмочок полягає саме в тому, що через них завод реалізує продукцію. Без цього вони стають просто вивісками зі стільцями. Зате з точки зору корпоративних прав виходить дивовижна картинка. Статутний фонд ЛТДешок більш як удвічі перевищує статутний фонд меткомбінату, тож їхні власники автоматом стають найбільшими акціонерами заводу.

Власне, реально нічого не змінюється: реальний розклад залишається таким, як і раніше.

Зараз комбінат контролюється на паритетних засадах трьома групами. Депутат Київради Андрій Іванов, президент і співвласник «Київ Інвестмент груп», є головою спостережної ради «Запоріжсталі». У комбінаті він представляє британську Mawerton Ltd. До нього ж близький і народний депутат Василь Хмельницький. Едуард Шифрін (заступник голови СР) і Олександр Шнайдер — співвласники Midland Resources. Ігор Дворецький (СК «Захід-Резерв») і голова правління Віталій Сацький — відповідно член СР і голова правління ВАТ.

Під контролем кожної із цих груп перебуває близько 30% акцій комбінату, і всі вони однаковою мірою беруть участь в управлінні підприємством, ділячи також і прибуток.

Об’єкт дуже привабливий. Приміром, Шнайдер завдяки запоріжсталівським акціям потрапив до списку мільярдерів журналу «Форбс».

2004 року завод продав готової продукції на 1,3 млрд. дол. і, за оцінкою Шнайдера, заробив на цьому 129 млн. Торік обсяг реалізації перевищив 1,5 млрд. дол. Якщо пригадати, що свого часу приватизація 93% акцій заводу обійшлася приблизно в 70 млн. дол., придбання вийшло вдалим. Контрольний пакет акцій заводу вже оцінювали в 1—1,2 млрд. дол.

Однак поки що пропозиції про продаж відхиляються. Невисока собівартість і високі ціни на метал дають змогу акціонерам не обмежувати себе в ресурсах. У результаті вони взялися за створення групи, яка об’єднує не лише виплавку сталі, а й її транспортування, а також заготівлю руди і металобрухту. Кошти інвестуються і в інші напрями. Найекзотичнішим було придбання Шнайдером автомобільного клубу «Формули-1» у Британії і 100% енергозбутових компаній Вірменії.

Іванов з Хмельницким розважаються простіше, масово скуповуючи права на землю у Києві і столичному регіоні і намагаючись поставити під свій контроль комунальні служби міста. Втім, тут інвестували не так багато і, з огляду на все, більше в чиновників, ніж в об’єкти. Приміром, контроль над 11 квадратними кілометрами київської землі обійшовся аж у 2,3 млн. гривень. І вони готові цю ділянку по шматочках продати місту. Зрозуміло, за дещо інші гроші.

Справедливості заради варто зазначити, що акціонери не забувають і сам комбінат. Йому теж перепадає чимало коштів. Так, за 2003—2005 роки «Запоріжсталь» спрямувала понад півтора мільярда гривень на модернізацію і технічне переозброєння. З 2001 року загальна сума оцінюється в 600 млн. дол. Сказати, що цього достатньо, не можна, але, в принципі, за українськими мірками — непогано.

Багато в чому це заслуга директора комбінату Віталія Сацького, котрий переконав дві основні групи, що розривати завод — не в їхніх інтересах. У результаті замість бійки, якої очікували спочатку, склався баланс, який загалом сторони і підтримують. Основні акціонери отримують прибуток за рахунок торгових операцій тих самих торговельних компаній.

З іншими акціонерами церемонилися набагато менше. Завод традиційно виплачує цілком сирітські дивіденди, спрямовуючи на них два-три мільйони доларів

2001 року, коли за державою ще був блокуючий пакет, його спробували розмити допемісією. Потім завдяки хорошим зв’язкам із Леонідом Кучмою викупили на конкурсі з додатковими умовами за чудовою ціною — близько 13 млн. дол. Забавно, але куплені акції акціонери потім анулювали.

Втім, на тлі української приватизації нічого особливо видатного на заводі не відбувалося. Більш того, дуже пристойна соціальна політика його керівництва робить підприємство візитною карткою регіону.

Серед іншого, воно стало і візитною карткою фондового ринку України. Акцій у вільному обігу в «Запоріжсталі» не дуже багато — за різними оцінками, близько 7% . І сам комбінат особливого ентузіазму в їхньому розкручуванні на українському ринку не виявляв, справедливо вважаючи його цілком безгрошовим і здебільшого індикативним. Проте акції входили у всі індекси і потрохи торгувалися.

Ходили уперті чутки про плани реалізації акцій на міжнародних ринках. Акціонери «Запоріжсталі» їх не спростовували, але й не підтверджували, займаючись своїми справами.

У грудні минулого року пакети акцій, які належать Mawerton Ltd і Global Steel Investments Limited (обидва зареєстровані у Великобританії), було злито шляхом створення кіпрської компанії Steel Group Limited. Тим самим під її контроль перейшло близько 59% цінних паперів «Запоріжсталі».

22 грудня міжнародне рейтингове агентство Moody’s присвоїло комбінату «Запоріжсталь» корпоративний рейтинг «В3» із прогнозом «стабільний». Причому було зазначено «спроможність конкурувати з міжнародними компаніями через невеликі витрати і низький рівень боргів». Та й 56-е місце в рейтингу світових виробників за обсягами виробництва не так вже й погано. Тодішню активність пов’язували з підготовкою до випуску єврооблігацій. Проте згодом від неї відмовилися, замінивши кредитом.

Ну а 27 квітня український фондовий ринок порадували майбутніми планами щодо злиття комбінату з трейдерами. У цьому варіанті усі не допущені до торгівлі запоріжсталівським металом автоматично опинялися в глибокому прольоті.

Особливо зворушливо звучав пункт про те, що в акціонерів, не згодних із реорганізацією, планується викупити акції за їхньою номінальною вартістю — 25 коп. Оскільки зовсім нещодавно ціна однієї акції ВАТ «Запоріжсталь» на організованому ринку доходила до 6 грн., це було круто.

Втім, акціонери «Запоріжсталі» завжди прагнули купувати дешево.

Основний торговельний майданчик країни — ПФТС — заявила, що «порушення прав міноритарних акціонерів одного з найприбутковіших за останній час українських підприємств може призвести до негативної реакції міжнародного інвестиційного співтовариства і погіршення рейтингів України у світі, зменшення ліквідності і капіталізації українського ринку цінних паперів». Крім того, це погіршить імідж «Запоріжсталі» й ускладнить у майбутньому розміщення акцій на зовнішніх ринках і одержання емітентом позик.

Реакція основних акціонерів була спокійно-байдужою. Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку вони повідомили, що були проти внесення акцій підприємства у лістинг ПФТС. З чого випливало, що падіння її індексу їх мало непокоїть. Продавати акції дрібними пакетами вони не будуть, а у разі продажу контрольного пакета з інвестором і так домовляться. Реально запорожці практично нічого не втрачають.

Тим більше що на фондовому ринку країни траплялися й набагато крутіші кидки: приміром, Миколаївський глиноземний узагалі примусово викупив акції по 40% від номіналу. Ну і реакція?

Розмови про удар по українському фондовому ринку ведуть лише фондовики і Держкомісія з цінних паперів. У парламенту й уряду є справи важливіші. Та й захистити комбінат знайдеться кому — він традиційно дружить з усіма. Іванов і Хмельницький, змінивши кілька партій, опинилися у БЮТ, Шнайдер — узагалі друг дитинства нинішнього губернатора Євгена Червоненка, Сацький одностайний із регіоналами. Тож буде кому замовити слово.

До того ж пенсійну реформу (частиною якої мали б стати вкладення у фондовий ринок) благополучно забули як мінімум на кілька років. Загалом, чесно кажучи, не до міноритаріїв — люди ділять владу.

Тож власникам дрібних пакетів доведеться викручуватися самим. Схема також відома. 7 червня збори закидають пачками рішень незалежних українських судів, які забороняють їх проводити у зв’язку з порушенням прав акціонерів. Також відомо, що реєстратор і акціонери дружно наплюють на всі ці папери, виваливши свою купу рішень не менш незалежних українських судів, які забороняють будь-кому «перешкоджати їх проведенню» і наказують «проголосувати за всі пункти порядку денного». З огляду на те, що судову реформу в країні було благополучно забалакано, проблем з одержанням паперів від «мухозасядьківських» суддів не буде. Для різноманіття можуть подати кілька позовів «з-за бугра». Загалом, війна починається і чим закінчиться, поки що не видно.

Втім, можливий і якийсь позитив. Щоб захистити міноритарних акціонерів, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку підготувала проект про те, що в майбутньому емітенти будуть зобов’язані викуповувати акції у міноритаріїв за середньоринковою ціною. Залишилася лише справжня дрібниця — щоб цю норму схвалив парламент. Ви у це вірите?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво