ЗА ЯКУ СЕРТИФІКАЦІЮ ЗМУСЯТЬ ПЛАТИТИ? - Економіка - dt.ua

ЗА ЯКУ СЕРТИФІКАЦІЮ ЗМУСЯТЬ ПЛАТИТИ?

1 серпня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №29, 1 серпня-8 серпня

Останні кілька років бухгалтерську громадськість періодично охоплює тотальна стурбованість перспективою запровадження обов’язкової професійної сертифікації...

Останні кілька років бухгалтерську громадськість періодично охоплює тотальна стурбованість перспективою запровадження обов’язкової професійної сертифікації. Нині тривога в професійних колах помітно посилилась. Адже в меморандумі, прийнятому наприкінці минулого року і підписаному представниками восьми ключових відомств та громадських організацій, проголошена необхідність внести певні зміни в законодавство, що стосуються сертифікації.

І йдеться не тільки про вузькопрофесійну проблему. Неважко передбачити, що питання це невдовзі торкнеться значної частини українського бізнесу.

Хочемо «як краще»

Перш ніж аналізувати ситуацію, що склалася, потрібно, мабуть, висловитися стосовно необхідності професійної сертифікації як такої.

На наш погляд, потреба в ній назріла вже давно. Система вищої освіти, що в останні роки масово тиражує дипломованих бухгалтерів (здається, що на бухгалтерів очікує трагічна доля інженерів періоду розвиненого соціалізму — пам’ятаєте: «Плюнь навмання — попадеш в інженера»), не забезпечує того рівня професіоналізму, якого потребує практика. Саме тому сьогоднішнім випускникам так важко влаштуватися на роботу за фахом.

Але проблема існує не лише відносно спеціалістів-новачків. Значне ускладнення вітчизняної системи стандартизації, що розпочалося 2000 року, вимагає від уже діючих фахівців здатності професійно мислити та робити самостійні висновки. А цього наших бухгалтерів ніколи не вчили. Більшість з них отримала професійну освіту в ті часи, коли треба було лише знати пункти інструкцій та завчити напам’ять номери рахунків.

Якщо поглянути у недалеке майбутнє з точки зору згаданого Меморандуму, то повноцінний перехід до міжнародних стандартів обліку найближчим часом стане реальністю для тих підприємств, які оприлюднюють фінансову звітність. Це означає, що практично всі українські акціонерні товариства будуть зобов’язані вести облік за міжнародними стандартами. Засвоїти ж норми цих стандартів та ефективно їх застосовувати людині з середнім рівнем IQ навряд чи вдасться.

Так звана англосаксонська система обліку, що покладена в основу міжнародних стандартів, традиційно орієнтована на довіру до високого інтелектуального рівня кожного окремого фахівця. Може, саме тому бухгалтерська професія в багатьох західних країнах є однією з найбільш високооплачуваних. Наприклад, за деякими даними, в США бухгалтери за рівнем оплати праці займають десь третє місце (після хірургів та адвокатів). Фактично це винагорода за неабиякі професійні здібності, властиві далеко не кожній людині.

Отже, на нашу думку, додаткове (до диплому про професійну освіту) підтвердження профздатності фахівців у сучасних умовах, безумовно, потрібне.

Вийде «як завжди»?

А тепер повернімося до найважливішого — до практичної реалізації ідеї. Всі вже звикли, на жаль, що саме на цьому етапі нерідко добрі починання перероджуються та стають швидше шкодою, ніж благом.

Зазвичай, коли мова йде про будь-яку обов’язкову сертифікацію в бізнесі, керівництво підприємств хвилюють три питання:

— хто підлягатиме сертифікації?

— хто її проводитиме?

— скільки коштуватиме сертифікація?

Відтак варто спробувати визначитися за наведеними позиціями.

Перше. Судячи з тексту меморандуму, сертифікації підлягатимуть головні бухгалтери підприємств, що залучають кошти фізичних та юридичних осіб. Взагалі-то кажучи, будь-яке підприємство з економічної точки зору тільки тим і займається, що «залучає кошти». Щоб, власне, наповнити ними славнозвісний ланцюжок товар—гроші—товар.

Але здається, що автори меморандуму мали на увазі трохи інше.

Сподіваємося, що за характеристикою «залучення коштів» криються переважно ті підприємства, що працюють на кредитному та фондовому ринках. Отже, поле для сертифікації планується доволі широке. Адже, за даними ДКЦПФР, у секторі акціонерної власності функціонують майже три чверті промислового потенціалу країни.

Друге. Наразі остаточно не вирішене питання щодо суб’єкта сертифікації. Це й не дивно: дуже вже ласим шматком є платна обов’язковість.

Багато хто дотримується тієї точки зору, що сертифікація має проводитись не державою, а громадською професійною організацією. Мовляв, така практика склалася в провідних країнах світу. Зазвичай при цьому за приклад беруть досвід США, де бухгалтерів тестує Американський інститут сертифікованих громадських бухгалтерів (AICPA — American Institute of Certified Public Accountants).

Досвід Америки — це добре. Але тут слід бути послідовним і зазначити, що в США бухгалтерські стандарти приймаються не державним органом, а своєрідним професійним об’єднанням — Комітетом зі стандартів бухобліку (FASB — Financial Accounting Standard Board).

В Україні ж такі стандарти встановлює держава в особі Міністерства фінансів. Отже, ми не здивуємось, якщо на сертифікацію накине оком держава. В цьому контексті доволі цікаво виглядають пропозиції щодо необхідності створення спеціалізованих бухгалтерських державних органів, що з’явилися нещодавно в професійній пресі.

Третє. З точки зору керівників підприємств, найважливішим питанням є сума, яку їх змусять заплатити. Бо в більшості випадків за усілякі курси підготовки та тестування головних бухгалтерів доведеться платити саме підприємствам. На наш погляд, відповідь на третє питання залежатиме від того, як буде вирішено перші два.

Зараз про конкретні суми говорити зарано. Але нам здається, що тут запрацює вже неодноразово випробувана «маркетингова» політика, коли сам екзамен коштуватиме символічну суму, головний же ґешефт сертифікатори робитимуть на різноманітних підготовчих заходах.

Що маємо?

Неодноразово доводилося чути, що одним із ключових аргументів на користь проведення сертифікації професійною організацією бухгалтерів є накопичений досвід проведення таких сертифікацій на добровільних засадах. Справді, Федерацією професійних бухгалтерів та аудиторів України проводяться відповідні тестування, результатом яких є отримання сертифікатів професійного бухгалтера.

Але, на превеликий жаль, ми не маємо підстав вважати зазначені тестування гарантією професійності власника сертифіката. Певні сумніви викликає процес підготовки до іспитів.

Претендентам на підтвердження профздатності пропонують кілька посібників. Серед них один з основних — «Финансовый учёт-1». Навіть побіжний аналіз цього посібника дає змогу переконатися, що його складено не за національним і навіть не за міжнародними стандартами. Зміст «Финансового учёта-1» свідчить про те, що в його основі лежать американські стандарти обліку, причому доволі застарілі.

Американська система стандартизації, безумовно, є дуже поважною та шанованою в усьому світі. Та навряд чи професійність українського бухгалтера полягає передусім у засвоєнні стандартів США.

Мабуть, перевагу слід було б віддати все ж таки українським та міжнародним стандартам. Це, так би мовити, мінімально необхідна база. І більшості професіоналів цього вистачить. Подальше ж професійне вдосконалення має відбуватися за бажанням: комусь і справді стане в нагоді досвід США, а комусь, можливо, буде необхідно вивчити бухгалтерські стандарти Бангладеш.

А як «там»?

Взагалі-то проблеми професійної сертифікації не є виключно національними. Ними переймаються бухгалтери багатьох країн.

Останнім часом дедалі популярнішими є міжнародні стандарти. Особливо з огляду на запровадження їх в рамках Євросоюзу з 2005 року. В той час, як деякі спритники (переважно різні приватні установи) самостійно запроваджують власні системи атестацій за міжнародними стандартами, сам Комітет з міжнародних стандартів бухобліку (КМСБО) тільки планує створити програму тестування та сертифікації. З цього приводу в квітні 2002 року оприлюднено запит до міжнародної громадськості з проханням надати свої зауваження та пропозиції стосовно того, якою має бути така програма. Всі коментарі з цього приводу регулярно оприлюднюються та узагальнюються.

Залишається тільки пожалкувати, як не вистачає нам такої прозорості.

Що ж до США, то тамтешня система сертифікації, що зазвичай править за взірець, нині зазнає радикальних змін. Зокрема планується з 2004 року позбутися написань під час екзаменів так званих есе, та перейти до розв’язання ситуативних моделей за допомогою комп’ютерів. Усе це спрямовано на зменшення суб’єктивного фактора, що впливає на результати тестування. На наш погляд, такі зміни не випадкові. Вони спричинені тією трагедією, що пережила американська бухгалтерія минулого року після викриття її багатомільйонних перекручень звітності деяких гігантських корпорацій.

Мабуть, варто вже зараз уважно подивитися на реформу системи в США, аби не вскочити в ту ж халепу. Особливо враховуючи тривожні сигнали, що вже пролунали: за даними досліджень Українського бюро ІТМ, 80 відсоткам українських бухгалтерів доводилося маніпулювати фінансовими даними.

Підсумовуючи викладене, можна впевнено сказати, що суспільству необхідна сертифікація бухгалтерів, що обіймають впливові посади на підприємствах, результати діяльності яких зачіпають інтереси мільйонів співвітчизників. Однак до реалізації цієї мети слід підійти дуже зважено та прозоро, додержуючись балансу інтересів усіх зацікавлених сторін. Від того, чи вдасться це здійснити на ділі, залежить подальша доля цілої професії.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво